Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Розділ VI. Стаття 116

Читайте также:
  1. До розділу V. Міжнародно-правові стандарти місцевого самоврядування
  2. До розділу XVI. Муніципальні асоціації в Україні
  3. До розділу XXI. Муніципальний процес в україні 1 страница
  4. До розділу XXI. Муніципальний процес в україні 2 страница
  5. До розділу XXI. Муніципальний процес в україні 3 страница
  6. До розділу XXI. Муніципальний процес в україні 4 страница
  7. До розділу XXI. Муніципальний процес в україні 5 страница

 

випадку це право може бути реалізовано або шляхом персональних заяв про відставку від всіх членів уряду, або шляхом заяви про відставку одного Прем'єр-міністра. Адже його відставка, згідно з ч. З, має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. Це правило відповідає керівній ролі Прем'єр-міністра у складі Кабінету Міністрів України і ступеню його впливу на визначення персонального складу уряду (див. коментар попередньої статті).

Слід зазначити, що Конституція України прямо не передбачає форми реагування Президента України на заяви про добровільну відставку. Але його право прийняти чи не прийняти добровільну відставку випливає з аналізу: по-перше, п. 9 ч. 1 ст. 106 Конституції України, де розмежовуються положення про те, що Президент України як «припиняє повноваження Прем'єр-міністра України», так і «приймає рішення про його відставку»; по-друге, ч. 5 коментованої статті, де говориться про відставку уряду, яку «прийнято Президентом України», що побічним чином підтверджує протилежну можливість – «неприйняття» такої відставки.

У частинах 4 та 6 коментованої статті закріплюються підстави вимушеної відставки Кабінету Міністрів України.

Перша підстава - це прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України, що має наслідком його відставку. Резолюція недовіри може бути прийнята в результаті розгляду Верховною Радою України питання про відповідальність Кабінету Міністрів згідно з правилами, передбаченими ст. 87 Конституції України (див. коментар до цієї статті). У зв'язку з прийняттям Верховною Радою резолюції недовіри Прем'єр-міністр зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів, яка приймається Президентом України.

Друга підстава вимушеної відставки Кабінету Міністрів – це рішення Президента України про припинення повноважень Прем'єр-міністра. Необхідно підкреслити, що йдеться саме про повноваження Прем'єр-міністра, а не Кабінету Міністрів, оскільки серед конституційно визначених повноважень Президента України щодо призначення та змін персонального складу Кабінету Міністрів (пункти 9, 10 ч. 1 ст. 106 Конституції України) право Президента України за власною ініціативою припиняти в цілому повноваження Кабінету Міністрів України не передбачено. Власне, в цьому немає і потреби, оскільки згідно з ч. 6 коментованої статті за рішенням Президента України про припинення повноважень Прем'єр-

міністра, яке може бути прийнято на вільний розсуд Президента, Прем'єр-міністр зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів України у повному складі.

Частина 5 коментованої статті має за своїм змістом підсумовуюче значення, враховуючи, що вона поширюється на всі випадки добровільної чи вимушеної відставки Кабінету Міністрів України. В цій частині з метою збереження політичної стабільності виконавчої влади, безперервності керівництва системою її органів та поступовості кадрових змін в уряді передбачається, що Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів.

Конституція прямо не визначає час настання «початку роботи» новосформованого Кабінету Міністрів. Але, виходячи з колегіальної природи цього органу і відповідного способу прийняття ним рішень, «початком роботи» новосформованого Кабінету Міністрів слід вважати час призначення Президентом України пропонованого Прем'єр-міністром більшості персонального складу уряду, необхідної для забезпечення легітимності його рішень.

Слід також додати, що припинення повноважень окремих членів Кабінету Міністрів України, за винятком Прем'єр-міністра України, можливе також в наслідок звільнення їх зі своїх посад Президентом України за його власною ініціативою, хоч і не виключається будь-яке ініціювання з боку Прем'єр-міністра. В цьому випадку ніякі заяви членів уряду про відставку не потрібні, Президент є цілком вільним в обґрунтуванні своїх рішень про звільнення з посад конкретних членів уряду. Зазначена можливість передбачається п. 10 ч. 1 ст. 106 Конституції України, згідно з яким Президент України не тільки «призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України...», а й «припиняє їхні повноваження на цих посадах».

Стаття 116. Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;


Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 21 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)