Розділ VI. Стаття 114

міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Цей склад можна умовно охарактеризувати як посадовий, тобто такий, що означає перелік посад, з яких складається структура уряду. Адже у ч. З коментованої статті використовується термін «персональний» склад уряду, що пов'язується з призначенням конкретних осіб на посади членів Кабінету Міністрів України.

За Конституцією України наведений у цій статті перелік посад є вичерпним. Це означає, що до складу Кабінету Міністрів не може бути включена особа, котра не посідає одну із зазначених посад, як це передбачалось попередньою Конституцією України та Конституційним Договором від 8 червня 1995 р. Зокрема, це стосується керівників інших (крім міністерств) центральних органів виконавчої влади, наприклад голів державних комітетів України. Вони можуть входити до складу Кабінету Міністрів лише за умови призначення їх на посаду міністра. Причому не виключається можливість призначення на цю посаду керівника будь-якого центрального органу виконавчої влади або навіть особи, що взагалі не очолює який-небудь орган, тобто так званого «міністра без портфеля». Сьогодні, зокрема, до останньої категорії членів уряду належить Міністр у зв'язках з Верховною Радою України. Що ж стосується Міністра Кабінету Міністрів України, то його «портфель» – не самостійний орган виконавчої влади, а «апарат» уряду у вигляді Секретаріату Кабінету Міністрів. Частина 2 і 3 коментованої статті закріплюють порядок заміщення посад у складі Кабінету Міністрів України.

Ключове значення має порядок призначення Прем'єр-міністра України. Відповідно до статей 106 (ч. 1, пункти 10, 11) та 85 (ч. 1, п. 12) Конституції України встановлено, що він призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України. Ця згода надається більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Оскільки Конституцією України не встановлені конкретні строки внесення та розгляду на предмет надання згоди на призначення кандидатури Прем'єр-міністра, у подальшій законодавчій регламентації відповідних процедур слід виходити із загального строку в 60 днів, встановленого ч. 5 ст. 115 Конституції України, яким обмежується період продовження роботи попереднього уряду після його відставки.

Конституційно неврегульованими залишились питання про суб'єкти визначення і внесення першої та наступних кандидатур на 552

посаду Прем'єр-міністра, а також щодо порядку вирішення можливих при цьому суперечностей між Президентом України і Верховною Радою України. У той же час саме ця обставина дозволяє максимально обгрунтовано, ретельно і гнучко регламентувати ці питання в майбутньому законі про Кабінет Міністрів України. Зокрема, буквальному тлумаченню відповідних конституційних принципів аж ніяк не суперечить визнання того, що за певних умов пропозиція кандидатури на посаду Прем'єр-міністра може виходити не лише від Президента України, а й, наприклад, від політичної більшості в парламенті. Головне, щоб всі подібні процедури сприяли встановленню гармонійного балансу гілок влади і політичних сил, які в них переважно репрезентовані з урахуванням, природно, особливостей вітчизняної моделі форми державного правління.

Крім призначення Прем'єр-міністра, всі інші призначення в уряді (тобто визначення «персонального складу») Президент України здійснює без будь-якої попередньої згоди, але за умови відповідного подання Прем'єр-міністра України. Тим самим Прем'єр-міністр виступає активним і безпосереднім учасником формування складу Кабінету Міністрів. Це цілком відповідає реальному місцю та ролі Прем'єр-міністра у сфері виконавчої влади за умов змішаної форми державного правління. Оскільки в Конституції України не передбачено жодних часових вимог щодо внесення зазначеного подання, на нього поширюється загальний шістдесятиденний строк формування нового уряду.

У 4 та 5 частинах коментованої статті наводяться окремі найважливіші характеристики правового статусу Прем'єр-міністра України. Зокрема, він керує роботою Кабінету Міністрів. Інакше кажучи, Прем'єр-міністр виступає керівником (тобто главою) Кабінету Міністрів як колегіального органу. Відповідно всі інші його члени перебувають у становищі підлеглих щодо Прем'єр-міністра. Він головує на засіданнях Кабінету Міністрів, вступає від імені уряду в зносини з іншими державними органами, а також з урядами інших держав, підписує акти Кабінету Міністрів, визначає і розподіляє повноваження між Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами та міністрами, координує та контролює їхню діяльність, вживає заходів дисциплінарної відповідальності, крім звільнення з посади, до членів Кабінету Міністрів, виконує інші обов'язки щодо організації роботи уряду та його апарату (Секретаріату Кабінету Міністрів).

Дата добавления: 2015-11-30