Читайте также:
|
стями. Йому може надаватися різний обсяг повноважень, які до того ж можуть бути реальними або номінальними. Відповідно й інститут глави держави може бути «сильним» (аждо крайніх проявів абсолютизму чи «імперського» президентства) або «слабким» («декоративним»).
Конституція України 1996 р. заснувала інститут «сильного глави держави, зберігши при цьому певний «баланс сил» між ним і парламентом. Закріплений в ній принцип поділу влади, доповнений дійовим механізмом стримувань і противаг, не допускає конфронтації між вищими органами державної влади, стимулює співпрацю між ними в усіх сферах державного життя.
Використання у ч. 1 коментованої статті терміна «глава держави» не означає, що Президент поставлений Конституцією над усіма іншими органами державної влади і не передбачає встановлення субординаційних зв'язків між ним та парламентом або урядом. Його роль у державному механізмі полягає не в тому, щоб бути над гілками влади, а в тому, щоб бути поряд з ними, забезпечуючи єдність державної влади і державної політики, цілісність державного механізму. Не перебуваючи з іншими органами державної влади у відносинах влади – підкорення, Президент України наділяється достатнім обсягом повноважень, щоб неулереджено, авторитетно й оперативно забезпечувати узгоджене функціонування всіх гілок влади, вирішувати конфлікти, що виникають всередині державного механізму.
Частина 2 коментованої статті проголошує Президента України гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Таким чином, формулюється функціонально-цільове призначення цього інституту, головний політико-правовий вектор його діяльності.
Згідно з Декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. державний суверенітет – це верховенство, самостійність, повнота і неподільність державної влади в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Конституційне закріплення статусу Президента України як гаранта державного суверенітету означає, що глава держави повинен використовувати всі свої повноваження для забезпечення існування України як незалежної, самостійної держави.
Територіальна (державна) цілісність означає, що Україна являє собою не механічне поєднання адміністративно-територіальних одиниць, а єдину суверенну державу з власною терито-пією. Принцип територіальної цілісності України означає, що її територія є єдиною і неподільною, влада її органів поширюється на всю територію країни, адміністративно-територіальні одиниці не мають права виходу зі складу України. Це передбачає також заборону будь-яких проявів сепаратизму, невизнання будь-яких територіальних претензій до України з боку інших держав.
Як правило, терміни «державний суверенітет» і «територіальна цілісність» вживаються разом як єдине політико-правове явище, оскільки лише комплексне їх забезпечення здатне зберегти міжнародно-правовий «статус кво» держави. Для того щоб Президент України мав реальні можливості для гарантування державного суверенітету й територіальної цілісності України, його конституційний статус як глави держави підкріплений значними повноваженнями у зовнішньополітичній сфері України і як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.
Поряд із забезпеченням державного суверенітету й територіальної цілісності України на главу держави покладено завдання гарантувати додержання Конституції України. Йдеться про те, що Президент України, ефективно використовуючи надані йому повноваження, має забезпечити реальність реалізації конституційних приписів, стабільність встановленого конституційного правопорядку. При цьому він може діяти як безпосередньо, самостійно вирішуючи конкретні питання, так і опосередковано, через інші органи державної влади, вимагаючи, щоб вони нормально функціонували й оперативно вирішували питання, віднесені
До їхньої компетенції.
Конституційне визнання Президента України гарантом прав і свобод людини і громадянина цілком логічно випливає з проголошення людини, її життя і здоров'я, честі й гідності, недоторканності й безпеки найвищою соціальною цінністю. Оскільки саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, то й для Президента, який цю Державу уособлює і представляє, ці соціальні цінності мають становити серцевину його діяльності. Але це зовсім не означає, що глава держави повинен вирішувати всі питання, пов'язані із забезпеченням прав людини і громадянина. Президент України,
31 3-472
Конституція України
Розділ V. Стаття і 02
діючи виключно на підставі, в межах повноважень і способами передбаченими Конституцією і законами України, має забезпечити такий конституційний правопорядок, такий рівень ефективності державного механізму, за якого декларовані права і свободи людини й громадянина могли б безперешкодно реалізовуватися. Оскільки Президент є відповідальним перед народом за всю державу в цілому, за результати реалізації внутрішньої й зовнішньої політики, то Конституція й передбачає такі його повноваження, які дають йому змогу активно впливати на діяльність всіх гілок державної влади.
Роль Президента як гаранта додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина є багатогранною. Насамперед це положення коментованої статті стосується діяльності самого глави держави, яка має бути взірцем відповідності Конституції і бути спрямованою на забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Крім того, виконуючи цю функцію, Президент має право вимагати від усіх органів державної влади неухильного дотримання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Якщо Президент вважає неконституційними певні правові акти Верховної Ради України, він має право звернутися до Конституційного Суду з відповідним конституційним поданням. Якщо закон України, що надійшов йому на підпис від Верховної Ради України, на думку Президента, є неконституційним, він має скористатися правом вето і повернути його до парламенту на повторний розгляд; коли ж конституційність закону є сумнівною, він може підписати його і водночас звернутися з конституційним поданням до Конституційного Суду України. Дія нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим може бути зупинена Президентом України з мотивів їх невідповідності Конституції України та законам України з одночасним зверненням до Конституційного Суду. Щодо актів Кабінету Міністрів України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, то Президент може з мотивів невідповідності цих актів Конституції або порушення прав і свобод людини і громадянина скасувати їх.
Виступаючи в ролі гаранта Конституції, прав і свобод людини і громадянина, Президент України уповноважений з названих позицій оцінювати зміст діяльності відповідальних перед ним і підконтрольних йому органів, а також керівників тих державних структур, щодо яких глава держави приймає рішення з кадрових 482
питань. Наприклад, якщо Президент вважає, що Генеральний Пр0Курор України, міністр, керівник центрального чи місцевого органу виконавчої влади порушив Конституцію України або належним чином не організував роботу відповідного органу щодо забезпечення й захисту конституційних прав і свобод громадян, він може звільнити відповідну особу.
Президент України володіє й рядом інших правових можливостей впливати на рівень конституційної законності, реалізацію прав і свобод людини і громадянина. Зокрема, через звернення до Верховної Ради України він може викласти власне бачення цієї проблеми й орієнтувати парламент на реалізацію першочергових законопроектів у тій чи іншій сфері суспільного життя. Реалізу-ючи право законодавчої ініціативи, глава держави може вносити проекти законів про зміни і доповнення до Конституції та законів України. Контролюючи уряд, Президент впливає на формування проекту Державного бюджету України, витрачання державних коштів, що безпосередньо зачіпають рівень соціальної підтримки населення, реалізацію соціально-економічних прав громадян. В арсеналі Президента України є й такі інструменти індивідуального захисту і забезпечення прав громадян, як вирішення питань громадянства, політичного притулку, здійснення помилування, нагородження державними нагородами тощо. Виходячи із загальних положень коментованої статті, діяльність Президента України, поряд з іншими суб'єктами забезпечення національної безпеки України, з урахуванням геополітич-ної і внутрішньої обстановки в Україні має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, захисті суверенітету і територіальної цілісності України, безпеки її прикордонного простору, піднесенні економіки країни, забезпеченні особистої безпеки, конституційних прав і свобод людини і громадянина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системи державної влади, зміцненні законності й правопорядку, збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі, підтриманні на належному рівні її оборонного потенціалу і обороноздатності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації.
Президент України як глава держави і гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Кон-
ЗГ3472
Конституція Україна
Розділ V. Стаття 103
ституції України, прав і свобод людини і громадянина і як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України при виконанні своїх державних функцій відповідно до Конституції та законів України здійснює загальне керівництво у сферах національної безпеки та оборони України. Він вживає заходів шодо припинення діяльності незаконних воєнізованих формувань, а також будь-яких спроб використання Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних органів для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Президент України розглядає перед внесенням на затвердження Верховною Радою України розроблені Кабінетом Міністрів України загальнодержавні програми у сфері національної безпеки і оборони, програми військового, військово-політичного та військово-технічного співробітництва України з іншими державами та міжнародними союзами. Як безпосередньо, так і через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України та створювані ним у разі необхідності допоміжні служби Президент здійснює контроль за діяльністю Збройних Сил України, інших військових формувань і органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони та правоохоронної діяльності.
Як представник України на зовнішньополітичній арені, як керівник зовнішньополітичної діяльності держави Президент України забезпечує проведення активної зовнішньої політики України, рівноправне і взаємовигідне співробітництво України із зарубіжними державами, сприятливу зовнішньополітичну атмосферу, повноцінне входження України до світового співтовариства, запобігає втручанню у внутрішні справи України з боку інших держав. Гарантування державного суверенітету й територіальної цілісності України на сучасному етапі передбачає також забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами СНД, а також з іншими країнами світу, сприяння усуненню конфліктів, насамперед у регіонах, що межують з Україною.
Діяльність Президента України як гаранта основних прав і свобод людини і громадянина спрямована на утримання політич-
ної стабільності, громадянського миру та взаєморозуміння в суспільстві, формування і вдосконалення політико-правових, Фціально-економічних та духовно-культурних засад етнонаціо-нальної стабільності, узгодження інтересів етнічних спільнот, розв'язання міжнаціональних суперечностей, забезпечення міжконфесійної стабільності та запобігання конфліктним загостренням на релігійній основі.
Сьогодні з прийняттям законів «Про основи національної безпеки України», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про Службу безпеки України», «Про міжнародні договори України» та багатьох інших законодавчих актів загальні положення коментованої статті достатньо конкретизовані.
Слід зазначити, що всі країни, які закріпили на конституційному рівні статус президента як гаранта певних соціальних цінностей (Казахстан, Росія, Таджикистан, Франція, Хорватія тощо), рано чи пізно стикалися з проблемою так званих «дискреційних повноважень» глави держави. Ця проблема зводиться до питання про те, чи зобов'язаний глава держави за будь-яких умов діяти в межах повноважень, передбачених конституцією.
Ця проблема є актуальною і для України. її вирішення має ґрунтуватися на принципі законності, який щодо органів публічної влади сформульований у ч. 2 ст. 19 Конституції України, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України. Цей імперативний припис є однією із засад конституційного ладу і не передбачає жодних винятків, у тому числі й для глави держави. Тому гарантування Президентом державного суверенітету, територіальної Цілісності, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина має здійснюватися виключно в межах Основного Закону. Жодна соціальна цінність не може бути підставою для виходу Президента за межі його компетенції, встановленої Конституцією України і деталізованої у чинному законодавстві.
Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборного права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.
Конституція України
Розділ V. Стаття 103
Президентом України може бути обраний громадянин України який досяг тридцяти п 'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.
Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також: займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.
Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. Уразі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень.
Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.
Коментована стаття закріплює вихідні положення щодо порядку заміщення посади Президента України.
У частині 1 даної статті закріплено, що вибори глави Української держави здійснюються всенародно, і перелічено принципи, за якими вони проводяться. Прямий, позапарламентський спосіб обрання глави держави є загальним правилом для республік зі змішаною (напівпрезидентською) формою правління (Франція, Росія, Польща та ін.). Набуття мандата довіри безпосередньо від народу посилює легітимність президентської влади, підносячи її на один рівень з легітимністю влади парламенту, зміцнює позиції глави держави у відносинах з іншими вищими органами державної влади. Водночас всенародні вибори Президента України мають бути гарантією його незалежності, неупередженості і водночас авторитетності у відносинах з іншими органами публічної влади.
Принципи, зазначені в ч. 1 коментованої статті, фактично є відтворенням загальних принципів виборчого права України, сформульованих у ч. 1 ст. 71 Конституції України. Зміст цих принципів деталізований у Законі України від 5 березня 1999 р. «Про вибори Президента України». Так, ст. 2 вказаного Закону, закріп-
лккчИ зміст загального виборчого права по виборах Президента формулює, що право обирати мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними. Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, крім передбачених Конституцією України та цим Законом, забороняються. Таким чином, активне виборче право по виборах Президента України виникає у громадян України по досягненню вісімнадцяти років.
Принцип рівного виборчого права стосовно виборів Президента України означає, що кожен виборець має рівну однакову кількість голосів при голосуванні, а саме – один голос. Принцип рівного виборчого права також означає, що громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах, тобто їм надаються однакові умови для реалізації їх виборчого права на всіх етапах виборчого процесу.
Пряме виборче право по виборах Президента України означає, що глава держави обирається безпосередньо виборцями, без будь-яких проміжних інституцій, тобто має прямий мандат, який він отримує від виборців. Такий спосіб обрання глави держави виключає викривлення істинної волі депутатського корпусу і водночас зміцнює зв'язок обраної особи з електоратом.
Голосування на виборах Президента України є таємним: контроль за волевиявленням виборців забороняється, що досягається рядом організаційних гарантій. Це важливо з точки зору єдності волі і волевиявлення виборців, захисту їх від протиправного тиску з боку інших осіб.
Закон «Про вибори Президента України» закріплює, що виборчий процес здійснюється також на засадах багатопартійності, вільного і рівноправного висування кандидатів у Президенти України; гласності і відкритості, свободи агітації; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів. Участь громадян України у виборах Президента України є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи
неучасті у виборах.
Президент України обирається на п'ятирічний строк, відлік якого розпочинається з моменту вступу на пост (тобто з моменту складення присяги) новообраного глави держави. Такий термін повноважень є найбільш поширеним серед зарубіжних країн. Саме на такий строк обираються президенти в більш як тридцяти країнах світу, зокрема в Азербайджані, Болгарії, Бразилії, Венесуелі, Греції, Ізраїлі, Індії, Казахстані, Німеччині, Пакистані, Польщі, Португалії, Республіці Корея, Сальвадорі, Сенегалі, Чехії, Уругваї.
Частина 2 коментованої статті закріплює юридичні вимоги (виборчі цензи) до кандидатів у Президенти України. Так, пасивне виборче право по виборах Президента України надається виключно громадянам України, тобто встановлюється ценз громадянства. При цьому підстава набуття громадянства та строк перебування у громадянстві України для висунення кандидатом на посаду глави держави значення не мають.
Закріплення мінімального вікового цензу у тридцять п'ять років є досить помірним порівняно з іншими країнами. При цьому максимально допустимий вік для кандидатів у Президенти Конституція не встановлює. Зміст мінімального вікового цензу полягає в тому, щоб можливість керувати країною була надана громадянинові, який має життєві навички і достатні знання про навколишню дійсність, здатному на основі свого досвіду приймати відповідальні та адекватні рішення.
Конституційно закріпленим є і так званий ценз осідлості, тобто вимога проживання в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років. При цьому необхідно, щоб, по-перше, кандидат безперервно проживав в Україні протягом встановленого строку, по-друге, на день виборів постійно проживав на території України. Ні Конституція, ні Закон «Про вибори Президента України» не містять легального тлумачення терміна «безперервне проживання». Однак згідно зі ст. 1 Закону України «Про громадянство України» безперервним проживанням на території України визнається проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував дев'яноста днів, а в сумі за рік – ста вісімдесяти днів. При цьому не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України.
Враховуючи те, що здійснення повноважень Президента пов'язане з офіційним використанням державної мови (в текстах нормативних правових актів України, посланнях глави держави до парламенту, під час офіційних переговорів тощо) конституційно закріплюється така вимога, як володіння державною мовою. У Конституції не зазначається, який саме рівень володіння державною мовою вимагається від кандидата у Президенти України. Із цього можна зробити висновок, що він має бути таким, щоб забезпечувати належне виконання президентських повноважень. Частина третя коментованої статті містить обмеження права однієї особи обіймати посаду Президента більше двох строків підряд. Ця конституційна норма служить гарантією від авторитаризму та зловживання владою і забезпечує ротацію керівництва держави. Разом з тим Конституція не забороняє одній особі навіть після двох строків перебування на посаді Президента через деякий проміжок часу знову обійняти цю посаду.
Слід зазначити, що п. 5 ст. 2 Закону України «Про вибори Президента України» встановлює, що не можуть бути висунуті претендентами на кандидатів у Президенти України громадяни, які перебувають у місцях позбавлення волі або мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Погоджуючись з цим положенням виборчого Закону, водночас слід мати на увазі, що Конституція України не містить таких обмежень. Дотримання вказаного положення може вважатися додатковою умовою, необхідною для обіймання посади Президента України. Конституційний Суд України у своєму рішенні по так званій «справі про вибори народних депутатів» від 26 лютого 1998 р. визнав неконституційним положення ч. 4 ст, 3 Закону «Про вибори народних депутатів України», за яким «здійснення виборчого права призупиняється для осіб, що утримуються за вироком суду в місцях позбавлення волі, – на час перебування в цих місцях» як таке, що обмежує здійснення громадянами виборчих прав. При цьому єдиний орган конституційної юрисдикції посилався на ч. 1 ст. 64 Конституції України, за якою конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. Йдучи за логікою Конституційного Суду, положення п. 5 ст. 2 Закону «Про вибори Президента України» може бути піддане сумніву на предмет відповідності Консти
Конституція України
Розділ V. Стаття 103
туші, оскільки Основний Закон містить обмеження пасивного виборчого права осіб, що мають судимість за вчинення умисного злочину, тільки відносно виборів народних депутатів України (ч. З ст. 76) і нічого не говорить про обмеження пасивного виборчого права цієї категорії осіб на президентських виборах. Вихід з такої ситуації вбачається в необхідності внесення відповідних доповнень до Конституції, обмежуючи таким чином доступ до вищої державної посади особам з кримінальним минулим.
Конституція чітко закріплює умови несумісності поста Президента з іншими видами діяльності. Насамперед, особі, яка обіймає цю посаду, заборонено мати інший представницький мандат. Тлумачення терміна «представницький мандат» викладено в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 р. (справа про сумісництво посад народного депутата України і міського голови). Єдиний орган конституційної юрисдикції зазначив, що термін «представницький мандат» обов'язково пов'язаний з обранням особи на посаду, зокрема народним депутатом України чи депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради з наданням їй відповідних повноважень, в тому числі виступати від імені виборців. Згідно з Конституцією України представницький мандат мають народні депутати України (ч. 2 ст. 78), Президент України (ч. 4 ст. 103), депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також депутати сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, що прямо зумовлено представницьким характером цих органів (статті 136, 140, 141). Конституційний Суд зазначив, що сільський, селищний, міський голова є не тільки головною посадовою особою відповідної територіальної громади (ч. І ст. 12 Закону України від 25 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»), а й має представницький мандат, що зумовлено його безпосереднім обранням територіальною громадою.
Таким чином, Президент України не може бути народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільським, селищним, міським головою.
Глава держави не може обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до скла-
пу керівного органу або наглядової ради підприємства, яке має на меті одержання прибутку, що спрямоване на недопущення зловживання главою держави своїми повноваженнями.
Визначення терміна «посада» дано у ст. 2 Закону України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу». Посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло відповідних службових повноважень. Класифікація посад закріплена у ст. 25 вказаного Закону. При цьому зі змісту даного конституційного положення випливає, що вимоги несумісництва поширюються і на так звані політичні посади. Тобто Президент України не може обіймати посади Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів, які за характером повноважень, порядком призначення на посади та звільнення з посад належать до політичних і не належать до категорій посад державних службовців, визначених Законом «Про державну службу».
Коментована стаття нічого не говорить про неможливість суміщення поста Президента України з посадою в органах місцевого самоврядування. Однак у даному випадку слід застосовувати розширювальне тлумачення і під органами державної влади розуміти всі органи, що наділені публічно-владними повноваженнями, у тому числі й органи місцевого самоврядування.
Частина 4 коментованої статті визначає строки проведення чергових і позачергових виборів Президента України. Проведення чергових виборів глави держави в останню неділю жовтня мало на меті максимально віддалити їх за часом від парламентських виборів і водночас надати достатньо часу для передвиборної кампанії після періоду літніх відпусток. Проведення дострокових виборів Президента України в період дев'яноста днів з дня припинення повноважень попереднього глави держави має на меті забезпечити безперервність і наступництво у виконанні президентських повноважень, оскільки від цього безпосередньо залежить ступінь гарантування державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Частина 5 коментованої статті містить бланкетну норму, яка відсилає читача до спеціального закону (мається на увазі Закон України «Про вибори Президента України»), яким мають деталь-
Конституція Україна
Розділ V. Стаття 104
но регламентуватися всі стадії виборчого процесу по виборах глави Української держави. Чинний Закон України «Про вибори Президента України» докладно визначає порядок і строки призначення та проведення виборів, організацію виборів, систему і компетенцію виборчих комісій, фінансове та матеріально-технічне забезпечення виборів, порядок висування і реєстрації кандидатів у Президенти України, проведення передвиборної агітації, гарантії діяльності кандидатів у Президенти України та інших учасників виборів, порядок проведення голосування і визначення результатів виборів Президента України.
Згідно із Законом право висування кандидатів на пост Президента належить партіям, які зареєстровані Міністерством юстиції України, і реалізується ними як безпосередньо, так і через об'єднання кількох партій у виборчий блок. Висування претендентів на кандидатів у Президенти України відбувається на з'їзді (конференції) партії чи виборчого об'єднання за сто сімдесят днів і закінчується за сто сорок днів до дня виборів. Партія чи виборче об'єднання можуть висунути лише одного кандидата, дані про якого повідомляються в Центральну виборчу комісію. Кандидат може бути висунутий також зборами виборців, якщо в них беруть участь не менше п'ятисот громадян України, що мають право голосу. Збори виборців можуть проводитися за місцем проживання або на підприємствах, в установах, організаціях. Висування претендента вимагає підтримки виборців. Партія, виборче об'єднання чи ініціативна група зобов'язані зібрати на підтримку свого претендента не менше одного мільйона підписів громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш як тридцять тисяч громадян у кожному з двох третин регіонів України. Заповнені підписні листи подаються безпосередньо до Центральної виборчої комісії не пізніш як за сто десять днів до виборів. Реєстрація кандидатів у Президенти України повинна бути завершена не пізніш як за дев'яносто днів до дня виборів.
Вибори Президента України відбуваються по єдиному загальнодержавному виборчому округу, що включає всю територію України. Підготовку і проведення виборів здійснюють виборчі комісії, які є незалежними від органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ці комісії створюються на рівні України (Центрви-борчком), територіальних округів (225 територіальних виборчих комісій) та виборчих дільниць. Виборчі дільниці утворюються, як 492
правило, з кількістю від двадцяти до трьох тисяч виборців, а у виняткових випадках – з меншою або більшою кількістю виборців.
Голосування проводиться тільки в день виборів або в день повторного голосування з 8 годин ранку до 20 годин вечора. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія сповіщає виборців не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня виборів, надсилаючи іменні запрошення за місцем проживання виборців. Кожен виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається.
Підрахунок голосів виборців проводиться безпосередньо членами дільничної виборчої комісії, про що складається протокол. На підставі протоколів територіальні виборчі комісії, підсумовуючи дані, що містяться в цих протоколах, встановлюють підсумки голосування і складають протокол, який передається Центральній виборчій комісії, а та, у свою чергу, підсумовує всі отримані дані. Обраним вважається кандидат, який отримав більше половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. Центрвиборч-ком визнає вибори такими, що не відбулися, в разі вибуття всіх кандидатів у Президенти України. У випадку, коли до бюлетеня було включено більше двох кандидатів і жоден з них не був обра-ний, призначається повторне голосування по двох кандидатах, які отримали найбільшу кількість голосів виборців (так званий другий тур, характерний для країн з багатопартійною системою). За підсумками повторного голосування обраним вважається кандидат, що отримав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. У разі, коли повторне голосування проводилося лише по одній кандидатурі, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він отримав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на Урочистому засіданні Верховної Ради України.
Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.
Президент України складає таку присягу:
«Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом Укра-ни, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність
Конституція України
Розділ V. Стаття 104
Україні. Зобов язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додер. жуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».
Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п 'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.
Коментована стаття визначає строки і порядок вступу на пост новообраного Президента України.
Урочиста церемонія вступу на посаду новообраного президента називається інавгурацією. На відміну від конституцій інших держав Конституція України не деталізує процедуру інавгурації президента, обмежуючись лише загальними формулюваннями. Обов'язковою умовою вступу на посаду новообраного Президента України є складення присяги Українському народові як носієві всієї повноти влади в Україні. Присяга – це офіційна клятва додержуватися певних обставин, зокрема урочиста обіцянка особи виправдати довіру тих, хто вручив їй певний мандат. Оскільки єдиним органом державної влади, уповноваженим виступати від імені всього Українського народу, є парламент, Конституцією передбачено, що інавгурація новообраного глави держави має відбуватися на урочистому засіданні Верховної Ради України.
Строки проведення інавгурації новообраного ПрезидентаУкраїни залежать від підстав проведення виборів. У випадку, колиПрезидент України обраний на чергових виборах, що відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень глави держави, він складає присягу не пізніше ніж через тридцять днівпісля офіційного оголошення Центральною виборчою комісієюрезультатів виборів. Якщо ж Президент України обирався на позачергових виборах, то він складає присягу протягом скороченогостроку – не пізніш як на п'ятий день після офіційного оголошен-ня результатів виборів. Встановлення скороченого строку прове- ' дення інавгурації обумовлено насамперед тим, що повноважен-' ня Президента не можуть передаватися іншим особам, а характер цих повноважень вимагає безперервності функціонуванняінституту президентства.. ж
Новообраного Президента України приводить до присяги Голова Конституційного Суду України. Це символічно, оскільки Президент за змістом ст. 102 Конституції України є гарантом Конституції, а Конституційний Суд України – це єдиний орган конституційної юрисдикції, завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Таким чином, Голова Конституційного Суду від імені Конституційного Суду в цілому, приводячи Президента до присяги, забезпечує конституційність інавгурації, наступництво посади глави держави, легітимність його повноважень.
Текст присяги Президента України в повному обсязі закріплений у ч. З коментованої статті. Конституційна форма присяги надає їй не тільки суттєвого морального звучання, але й належної нормативності та вищої юридичної сили. Таким чином, складаючи присягу, новообраний Президент України офіційно бере на себе позитивну конституційно-правову відповідальність за належне виконання функцій і повноважень глави держави.
За відсутності належної законодавчої регламентації церемонії вступу на пост новообраного Президента України (інавгурації) ці заходи здійснюються згідно з Порядком проведення урочистої церемонії вступу на пост новообраного Президента України, затвердженим Указом Президента України від ЗО листопада 1999 p., а також Положенням про Державний Протокол та Церемоніал України, затвердженим Указом Президента України від 22 серпня 2002 р. Інавгурація Президента України проводиться в Національному палаці «Україна». На інавгурацію Президента України запрошуються глави іноземних держав, парламентів, урядів іноземних Держав, інші іноземні посадові особи та особисті гості Президента України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також представники церков і релігійних конфесій, дипломатичний корпус. Проект плану заходів щодо проведення інавгурації Президента України розробляється Управлінням Державного Протоколу та Церемоніалу Президента України. План зазначених заходів із визначенням відповідальних за їх виконання затверджується Главою Адміністрації Президента України за погодженням з Президентом України.
Відповідно до Регламенту Верховної Ради України урочисте засідання з нагоди вступу на пост новообраного Президента
Конституція України
України відкриває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності або нездійснення ним своїх повноважень з інших причин – один з його заступників. Виконується Державний Гімн України. Головуючий повідомляє про осіб, присутніх на урочистому засіданні, після чого запрошує до трибуни Голову Конституційного Суду України для приведення до присяги Президента України і надає йому слово. Голова Конституційного Суду повідомляє про рішення Центральної виборчої комісії щодо обрання Президента України, запрошує до трибуни новообраного Президента України, вручає йому текст присяги народові України, зміст якої визначений Конституцією України. Президент України проголошує присягу народові України, підписує її і передає підписаний текст Голові Конституційного Суду України.
Конституція України встановила текст присяги Президента України при вступі на пост. Однак ні Конституція, ні закони України не вказують, на чому Президент України повинен складати присягу. Тому при проведенні інавгурації новообраного Президента України керуються конституційним звичаєм, що склався після проголошення державної незалежності в 1991 р. Обраний у 1991 р. Президент України Леонід Кравчук урочисту присягу на вірність Українському народові складав на тексті чинної Конституції України, Акті проголошення незалежності України та Пере-сопницькому Євангелій'. Згодом від застосування тексту Акта проголошення незалежності України під час церемонії інавгурації відмовились і новообраний Президент України Леонід Кучма в 1994 та 1999 pp. складав присягу тільки на тексті чинної Конституції України та Пересопницькому Євангеліїї. Пересопницьке Євангеліє – це широковідома національна реліквія, одне з найдавніших рукописних україномовних Євангелій (друга пол. XVI ст.), яке свого часу було в руках гетьмана-державника Івана Мазепи. Назва Євангелія походить від місця виготовлення – містечка Пересопниці (нині села неподалік м. Рівного).
Отримавши підписаний Президентом України текст присяги, Голова Конституційного Суду України оголошує, що новообраний Президент України склав присягу народові України відповідно до ст. 104 Конституції України і вступив на пост Президента України на п'ятирічний строк. Голова Конституційного Суду України вручає Президентові України Свідоцтво про вступ на пост Президента України та офіційні символи влади Президента України.
Розділ V, Стаття 104
Згідно з Указом Президента України від 29 листопада 1999 р. «Пр° офіційні символи глави держави» Президенту України після вступу на пост вручаються штандарт, Знак, Гербова печатка і Булава Президента України.
Прапор (штандарт) Президента України являє собою синє квадратне полотнище з зображенням у центрі золотого Знака Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного Герба України). Полотнище обрамлене золотою лиштвою і прикрашене золотою бахромою. Древко Прапора (штандарта) Президента України дерев'яне. Верхівка древка має форму кулі з онікса, що оздоблена рельєфним накладним орнаментом із жовтого металу. До основи верхівки древка оригіналу Прапора (штандарта) прикріплюється срібна пластинка з вигравіруваними прізвищем, ім'ям, по батькові Президента України та датою складення ним присяги народові. Після закінчення повноважень Президента України пластинка передається на постійне зберігання до Відділу державних нагород Адміністрації Президента України.
Дублікат Прапора (штандарта) Президента України: піднімається на прапорній щоглі біля Резиденції Президента України у столиці України – місті Києві; встановлюється в ложі Президента України зали засідань Верховної Ради України під час перебування Президента України у Верховній Раді України; встановлюється (піднімається, зображується у зменшеному вигляді) на транспортних засобах пересування Президента України на території України.
Знак Президента України має форму орденського ланцюга, що складається з медальйона-підвіски, шести фініфтевих медальйонів та дванадцяти декоративних ланок, розміщених у відповідній послідовності. Медальйон-підвіска Знака Президента України являє собою геральдичний картуш з рельєфним зображенням малого Державного Герба України на синій емалі. Фініфтеві медальйони мають овальну форму, обрамлені геральдичним картушем і містять зображення знака Київського князя Володимира Великого, герба Галицько-Волинського князівства, герба Великого князівства Литовського, герба Війська Запорізького, родового герба гетьмана Богдана Хмельницького, герба Української Народної Республіки. На декоративних ланках – стилізоване зображення листя та кетягів калини. Знак Президента України виготовлений з жовтого і білого металу, всі його еле-
іі S-472
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 40 | Нарушение авторских прав