Читайте также:
|
виборів, часуі порядку їх проведення, механізму підбиття підсумків виборів. За часом проведення вибори в Україні можуть бути черговими, позачерговими, повторними, замість депутатів, які вибули. За виборами у відповідні органи розрізняються вибори до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, вибори Президента України. Відповідно за суб'єктами пасивного виборчого права вибори поділяються на вибори народних депутатів України до Верховної Ради України, вибори Президента України, вибори депутатів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вибори депутатів міських, сільських і селищних рад та голів цих рад. Сьогодні в світі найбільш поширеними є такі виборчі системи: мажоритарна, пропорційна та змішана. Виборча система у вузькому розумінні – це певний, встановлений законом спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців.
Мажоритарна система базується на такому принципі: обраним вважається кандидат, який одержав установлену більшість голосів виборців по виборчому округу, по якому він балотувався, або в цілому по країні (у разі президентських виборів). Ця система застосовується як в одномандатних, так і в багатомандатних округах. Мажоритарна система має декілька різновидів – абсолютна, відносна або кваліфікована більшість. Найбільш поширеною є мажоритарна система відносної більшості, за якою переможцем визнається кандидат, який набирає більше голосів, ніж будь-який інший претендент.
Пропорційна виборча система передбачає такий порядок визначення результатів голосування, за яким розподіл між партіями, що висунули своїх кандидатів у депутати до загальнонаціонального представницького органу, здійснюється відповідно до кількості одержаних ними голосів. Ця система передбачає утворення певної кількості багатомандатних виборчих округів або одного виборчого багатомандатного округу, яким є територія всієї країни. Вона забезпечує представництво політичних партій у виборних органах відповідно до рейтингу їх популярності серед виборців.
Змішана виборча система заснована на поєднанні елементів мажоритарної та пропорційної систем у різних варіантах їх комбінування. Вона дає можливість одночасно використати переваги кожної з обох виборчих систем. В Україні застосовуються різні 344
виборчі системи: при виборах Президента України та на місцевих виборах – мажоритарна, при виборах народних депутатів Украї-ни – змішана.
Референдум – голосування всього народу або населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці з питань загальнодержавного або місцевого значення. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», прийнятий 3 липня 1991 p., визначає референдум як спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Голосування на референдумі є таємним за допомогою бюлетеня, в якому сформульовані питання і варіанти голосування – «за» і «проти», або «так» чи «ні». Громадянин залишає варіант, який він підтримує, викреслюючи інший. При проведенні референдуму діють загальні принципи виборчого права. Кожний учасник референдуму має один голос і голосує особисто. На референдум можуть виноситися не будь-які питання. Так, не допускається референдум щодо законопроектів з питань податків, бюджету, амністії.
В Україні є такі види референдумів: всеукраїнський, референдум Автономної Республіки Крим, місцевий референдум. За предметом референдумів вони поділяються на конституційні, законодавчі, міжнародно-правові, адміністративні; за юридичною силою – на імперативні і консультативні; за суб'єктами, яким належать ініціативи щодо призначення і проведення референдуму, – за народною ініціативою, президентською ініціативою, парламентською ініціативою; за способом проведення – на обов'язкові і факультативні; за часом проведення – на дозаконо-давчі і післязаконодавчі. Конституційним визнається референдум, на якому розглядаються питання, пов'язані з прийняттям і зміною Основного Закону. Обов'язковим визнається референдум, який проводиться згідно зі встановленими законом умовами, недодержання яких означає прийняття нелегітимного рішення. Умови призначення такого референдуму визначаються у більшості випадків Конституцією або спеціальним законом. Факультативні референдуми на відміну від обов'язкових проводяться з тих питань, які вважають за необхідне винести на народне голосування державні органи або самі громадяни, в той час як обов'язкові референдуми проводяться в чітко визначених законом випадках.
Конституція України
Розділ Ш. Стаття 70
Конституція України закріплює тільки основи нормативно-правового регулювання головних форм безпосередньої демократії – виборів та референдумів. Більш докладно вони регламентуються у чинному законодавстві про вибори та референдуми.
Стаття 70. Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років.
Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними.
Коментована стаття встановлює критерії володіння громадянином України активним виборчим правом.
Конституція і законодавство України чітко визначають коло суб'єктів, які мають право брати участь у виборах, всеукраїнських та місцевих референдумах. Згідно з ст. 70 Основного Закону таким правом володіють тільки громадяни України, якщо вони досягли 18-річного віку і є дієздатними. Таким чином, не всі, хто проживає на території України, володіють активним (правом обирати) і пасивним (бути обраним) виборчим правом і правом брати участь у референдумах. Це право належить тільки дієздатним громадянам. Відповідно до Закону України «Про громадянство України» громадянами України є особи, які мають правовий зв'язок з Українською державою, що виражається в їх взаємних правах і обов'язках. Вимога належності до громадянства України для участі у виборах і референдумах пов'язана з тим, що виборче право, право брати участь у всеукраїнських референдумах – це найважливіші форми участі громадян в управлінні державними справами. Відповідно це право є одним із основоположних політичних прав громадян України. Тому іноземці, особи без громадянства, які проживають на території України, не наділяються виборчим правом, а також правом участі у референдумах. Документом, який підтверджує громадянство виборця, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; військовий квиток для військовослужбовців строкової служби.
Право брати участь у виборах і референдумах громадяни Ук-оаїни мають незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Будь-які прямі або непрямі привілеї чи обмеження виборчих прав громадян України за зазначеними ознаками забороняються. Заборону на привілеї та обмеження цих прав громадян обумовлено особливостями України як держави з багатонаціональним складом населення, громадяни котрої користуються різними мовами та належать до різних релігійних конфесій тощо.
Конституція і законодавство України встановлюють мінімум цензів і обмежень щодо права громадян на участь у виборах і референдумах. У багатьох країнах, в тому числі з сталими демократичними традиціями, встановлюється ценз осілості, закріплюється, що не мають права обирати особи, засуджені за вчинення злочину, поки вони відбувають покарання, а в деяких країнах як захід міри судового покарання передбачено навіть позбавлення права участі у виборах протягом відповідного строку.
Для того щоб громадянин України мав право стати суб'єктом виборчих правовідносин і брати участь у референдумах, він повинен досягти 18 років і бути дієздатним. Ніяких інших цензів Конституція України не містить. Це стосується і тривалості проживання (цензу осідлості), і освіти (цензу освіти), матеріального стану громадянина тощо. Володіючи активним виборчим правом, громадянин має право брати участь як виборець в загальнонаціональних і місцевих виборах, референдумах. Закріплення в Основному Законі положення про те, що активним виборчим правом згідно з ч. 1 ст. 70 Конституції України наділяються громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років, зумовлюється тим, що саме з настанням зазначеного віку чинне законодавство України (зокрема Цивільний кодекс України) пов'язує набуття особою певної дієздатності. Такий вік вважається законодавцем достатнім для того, щоб особа могла приймати обгрунтовані рішення, свідомо брати участь у голосуванні. У більшості країн світу громадянин набуває активного виборчого права по Досягненні вісімнадцятирічного віку. Але в деяких країнах введено знижений віковий ценз (16 років – в Ірані, Бразилії, на Кубі), іноді підвищений (20 років – в Японії, 21 рік – в Танзанії).
Конституція України
Розділ ///. Стаття 71
Крім вікового цензу, в Україні при проведені виборів існує ценз дієздатності, оскільки згідно з ч. 2 ст. 70 Конституції України не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними. Недієздатним визнається громадянин, який внаслідок психічної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Визнати громадянина недієздатним і тим самим позбавити його виборчого права може лише суд на підставі ретельного вивчення медичного висновку. Процедура визнання громадянина недієздатним встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Громадянина України може бути поновлено в дієздатності у разі видужання або значного поліпшення здоров'я за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи. Рішення суду про поновлення громадянина в дієздатності є підставою для включення його як до загального списку виборців, так і до списку виборців по відповідній виборчій дільниці. Вимога Конституції України про визнання громадянина недієздатним тільки в судовому порядку спрямована на зміцнення гарантій виборчих прав громадян.
Конституція України, виборче законодавство, законодавство про референдуми не передбачають інших виборчих цензів для реалізації активного виборчого права. Зокрема, мають право голосу громадяни, які перебувають в місцях позбавлення волі за вироком суду, а також заарештовані за підозрою в учиненні злочину. В зв'язку з цим Конституційний Суд України в Рішенні по справі про вибори народних депутатів України від 26 лютого 1998 р. визнав таким, що не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним, положення Закону України від 24 вересня 1997 р. «Про вибори народних депутатів України», згідно з яким здійснення виборчого права зупиняється для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі, – на час перебування в цих місцях. Це положення Закону суперечить ч. 2 ст. 70 Конституції України, згідно з якою не мають право голосу тільки ті громадяни, які визнані судом недієздатними. Конституція України не передбачає тимчасового призупинення виборчих прав громадян. Це суперечить і ч. 1 ст. 64 Конституції України, згідно з якою конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до ч. З ст. 32 Конституції Російської Федерації не мають права обирати і бути обраними громадяни, визнані су-348
м недієздатними, а також ті, хто утримується в місцях позбавлення волі за вироком суду, тобто в Росії це питання вирішується по-іншому.
Відповідно до ст. 64 Конституції України окремі обмеження виборчих прав громадян можуть бути встановлені в умовах воєнного або надзвичайного стану. При цьому має бути зазначено строк дії цих обмежень. Так, згідно з ст. 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану забороняються проведення виборів до Верховної Ради України. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» забороняються в умовах надзвичайного стану зміна виборчих законів та проведення виборів до парламенту України.
Право голосу на виборах і референдумах громадян України є багатогранним, багатоаспектним, не обмежується тільки правом на голосування, а проявляється також через участь у передвиборчій агітації, здійсненні пожертвувань до особистих виборчих фондів кандидатів, спостереженні за проведенням виборів та в інших заходах у порядку, визначеному законодавством України. Право громадян брати участь у референдумах включає не тільки право на голосування, а й право щодо збирання підписів на вимогу проведення референдуму з відповідного питання, ознайомлення зі списками виборців, оскарження неточностей або помилок у списках громадян, які мають право брати участь у референдумі. Чинне законодавство про вибори і референдуми спрямоване на всебічне забезпечення гарантій виборчих прав громадян.
Стаття 71. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування,. ; Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Коментовану статтю присвячено закріпленню принципів виборчого права.
Вибори як найважливіший інститут безпосередньої демократії і головна форма вираження волі народу, його участі у політичному процесі і як спосіб формування представницьких органів влади
Конституція України
Розділ Ш. Стаття 71
проводяться за певними принципами. Конституція України як так закріплює загальне, рівне і пряме виборче право при таємном\ голосуванні. Тільки за таких умов можливе справжнє волевиявлення громадян. Закріплення цих принципів на конституційного рівні означає, що всі вибори в Україні повинні проводитися відповідності з ними, а їх порушення є підставою для визнанняі проведених виборів нелегітимними. Згідно із загальновизнаними! міжнародно-правовими стандартами легітимна державна влад; має базуватися на справжніх, вільних, справедливих виборах,.„w проводяться регулярно на основі загального, рівного права і таємного голосування. У виборчих законах можуть встановлюватися й інші принципи, крім тих, що містяться в Конституції України. Це, зокрема, принципи гласності, альтернативності, відкритості виборів, свободи агітації тощо.
Принцип загального виборчого права означає, що активним виборчим правом володіють усі громадяни, які на день голосування досягли 18 років, за винятком осіб, визнаних недієздатними у судовому порядку. При цьому забороняються будь-які прямі чи непрямі пільги або обмеження щодо виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального і майнового стану, і расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, політичних переконань, роду і характеру занять.
Право громадян України бути обраними, тобто пасивне виборче право, має свою специфіку залежно від виду виборів і додаткових умов, насамперед від досягнення відповідного віку, а також строку проживання на відповідній території. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років. Не може бути включений у виборчий список, висунутий в одномандатному окрузі, і обраний депутатом громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Таким чином, щодо претендента на посаду глави держави встановлено чотири цензи: наявність громадянства, ценз осілості, віковий ценз і мовний ценз. Відносно народних депутатів відсутній мовний ценз. Депу-350
татам сільської, селищної і міської ради може бути обраний громадянин України, який досяг 18 років і має право голосу.
Принцип рівного виборчого права означає, що підстави для участі громадян у виборах повинні бути рівними і забезпечуватися при реалізації як активного, так і пасивного виборчого права. Щодо активного виборчого права це означає, що кожний виборець має рівну (однакову) кількість голосів при голосуванні, а також має право на рівне з іншими виборцями представництво в законодавчих (представницьких) органах влади і виборчих органах місцевого самоврядування. Так, відносно виборів до Верховної Ради України рівне виборче право громадян забезпечується: наявністю у кожного виборця однакової кількості голосів – по одному голосу в одномандатному та багатомандатному виборчих округах; рівними можливостями громадян балотуватися на виборах; утворенням одномандатних виборчих округів з приблизно рівною кількістю виборців, що гарантує єдину норму представництва; рівним захистом, у тому числі в судовому порядку, як активного, так і пасивного виборчого права громадян України. Всі кандидати в депутати повинні мати рівні права і нести рівні обов'язки на всіх стадіях виборчого процесу. Зокрема, вони повинні мати рівні можливості при проведенні передвиборчої агітації і створенні виборчих фондів, бути рівними перед судом і законом. Для всіх кандидатів у депутати встановлюються однакові строки висування і реєстрації.
Пряме виборче право означає, що громадянин голосує на виборах в Україні за або проти кандидата (списків кандидатів) безпосередньо. Прямі вибори дають можливість установити прямий зв'язок між виборцями і депутатами. Непряме виборче право передбачає, що виборець бере участь лише в обранні членів виборчої колегії чи будь-якого іншого органу, який обирає вже депутатів відповідного представницького органу. Демократизм прямих виборів полягає в тому, що немає ніяких проміжних інстанцій між виборцями та кандидатами в депутати, тобто виборець голосує безпосередньо за кандидата в депутати. При непрямих виборах воля виборця опосередковується обраними особами (органом) – виборщиками (колегією виборщиків). Наприклад, виборці в США обирають виборщиків, а останні – Президента США. Міжнародно-правові стандарти не обмежують можливість застосування непрямих виборів. У деяких ситуаціях вони є до-
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 27 | Нарушение авторских прав