 |
Китайський термін “юефу” (乐府) на позначення народної поезії доби Хань має три значення: 1) імператорська Музична палата (ІІ ст. до н.е. – VI ст. н.е., з перервами), створена імператором Хань Уді, яка до реорганізації на рубежі І ст. до н.е. – І ст. н.е. збирала і записувала народні пісні; 2) китайські народні пісні, записані в часи Музичної палати; та 3) імітація народних пісень юефу поетами подальших епох (Цао Цао, 155-220, Цао Пі, 187-226, Цао Чжи, 192-232, Лу Цзі, 261-303, Бао Чжао, 414?-466, Лі Бо, 701-762, Ду Фу, 712-770, Бо Цзюй’і, 772-846, Лі Хе, 790-816, Вень Тін’юнь, 812?-866, та ін.).
За традицією, народні пісні юефу, яких донині збереглося кілька сотень, поділяються на юефу періоду Хань (ІІІ ст. до н.е. – ІІІ ст. н.е.) та юефу Північних і Південних династій (317-589). У цих піснях звучать мотиви швидкоплинності життя (ханьські юефу), любові (народні пісні Південних династій), зображаються війни і народні нещастя. У коротких афористичних піснях на кшталт частівок яскраво виражений національний менталітет, а також вчувається критика існуючого ладу. Пісні оповідають про життя простого народу, військові походи й подорожі по чужих землях, про життя покинутих дружин, кохання і родинне щастя.
Поема “Павичі летять на південний схід” («孔雀东南飞») була створена, очевидно, наприкінці ІІ ст., але дійшла до нас у варіанті VI ст. Тема її – трагедія життя вірного подружжя, розлученого свекрухою. Характерно, що тут, як і в багатьох подальших творах китайської літератури, жінка більш пригнічена, але виявляється мужнішою і рішучішою у своїх діях, ніж чоловік. Епічний елемент характерний і для багатьох юефу, що відрізняє їх від поезії “Книги пісень” («诗经»).
Плач про мої сивини [505]
Неначе сніг на горах – біло,
Мов місяченько в хмарах – біло[506].
Почула: Ви лукавите зі мною,
Тому й прощатися прибігла.
Сьогодні на банкеті ми пили вино,
А завтра мусимо вже розлучитись.
По тім над ровом[507] буду я блукать –
Із нього витікає лиш на схід водиця[508].
Печаль іде за сумом, йде убрід,
Як вийшла заміж – плакати не слід.
Хотіла з мужем вірним я побратись,
До старості не знати разом бід.
Ось вудочка бамбукова хитається,
Як мокре пір’я – риб’ячі хвости малі[509].
Якщо у мужа є кохання в серці,
Чом всі думки його про грошики-шаблі[510]?!
Цзяннань [511]
Лотоси добре в Цзяннані збирати.
Гарні листочки, і прямо стоїть у воді їх багато.
Грається рибка між листям лапатим,
Грається рибка на сході від листя,
Грається рибка на захід від листя,
Грається рибка на південь від листя,
Грається рибка на північ від листя.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 32 | Нарушение авторских прав