|
Читайте также: |
План
1. Розглянути призначення діаграм, види діаграм.
2. Розглянути способи побудови діаграм в програмі MS Excel 2003 та MS Excel 2007. Провести порівняльний аналіз.
3. Розглянути способи редагування та форматування елементів діаграми.
3. Розглянути поняття лінії тренда.
Література
1. Гаєвський О.Ю. Інформатика: 7-11 кл.: Навчальний посібник. – К.: А.С.К., 2005.- 512 с. (стор 279 - 283)
2. Глинський Я.М. Практикум з інформатики. Навчальний посібник. – Львів, 2008. (стор 146 - 150)
3. Глушков С.В., Сурядний А.С. Microsoft Excel XP. – Харьков: Фолио, 2006. – 509 с. (стор. 146 - 149)
1. Як правило, для аналізу даних, записаних у вигляді таблиці, потрібно досить багато часу. Графічне зображення табличних даних дозволяє суттєво пришвидшити цей процес. Інструментом такого зображення в Excel є діаграми. За допомогою діаграм можна наочно показати основні властивості та співвідношення даних конкретної таблиці.
В Excel є декілька типів діаграм. Перелічимо основні з них.
· Гістограми порівнюють значення кількох рядів споріднених даних. Окремі значення зображуються як вертикальні стовпці. Є три основних види гістограм, які відрізняються методами порівняння даних:
a. гістограми, які порівнюють абсолютні значення даних;
b. гістограми з накопиченням, які показують як співвідношення окремих рядів даних, так і тенденції зміни сумарного значення всіх рядів;
c. нормовані гістограми, які показують внесок кожного ряду в сумарне значення.
· Лінійні діаграми відрізняються від гістограм лише тим, що значення в них зображуються горизонтальними смугами. Лінійні діаграми використовують тоді, коли потрібно зробити акцент на значення рядів даних (в той час, як гістограми акцентують увагу на зміні значень рядів у часі).
· Так само як гістограми графіки показують тенденції зміни з часом значень рядів даних в порівнянні між рядами. При цьому значення відображаються точками. Крім того, ці точки з’єднуються лініями, отриманими за допомогою лінійної інтерполяції. Так само до гістограм графіки є з абсолютними значеннями, з накопиченням та нормовані.
· Діаграми з областями утворюються з графіків наступним чином. Лінії даних на графіку є межами ділянок діаграми з областями. Кожна ділянка розфарбовується певним кольором. Серед діаграм з областями найчастіше використовуються діаграми з накопиченням.
· Кругова діаграма показує співвідношення значень єдиного ряду даних. При цьому значення зображуються як сектори круга.
· Кільцева діаграма — це різновид кругової діаграми, призначений для зображення даних кількох рядів. Кожному ряду відповідає кільце, а вкладові конкретного значення в загальну суму ряду — сегмент кільця.
· Точкові діаграми використовують для графічного зображення залежності кількох рядів даних від фіксованого ряду, який утворює вісь абсцис. При цьому залежності можуть зображатися як послідовностями точок, так і інтерполяційними лініями. Точкові діаграми подібні на діаграми-графіки. Принципова відмінність між ними лише в тому, що у графіках значення фіксованого ряду (найчастіше, це часовий ряд) змінюються з однаковим інтервалом, в той час як у точковій діаграмі інтервали між значеннями фіксованого ряду можуть можуть бути довільними.
· Бульбашкові діаграми є різновидом точкових діаграм. Їх використовують, якщо потрібно зобразити залежність між трьома параметрами. При цьому значення третього параметру визначає величину маркера даних (розмір бульбашки).
Елементи діаграми
Структуру кожної діаграми утворюють елементи, які визначаються при побудові діаграми бажаного вигляду. Є декілька основних елементів діаграм.
· Область побудови діаграми містить графічну частину діаграми.
· Заголовки — це назви діаграми та координатних осей.
· Ряд даних — це група взаємопов’язаних елементів даних діаграми. Кожний ряд даних відображається своїм кольором (та формою маркерів). На діаграмі може бути декілька рядів даних (виняток становлять кругові діаграми). В залежності від розміщення даних у таблиці ряди даних поділяють на вертикальні та горизонтальні.
· Маркер — це графічний символ, що зображає конкретну точку даних (елемент ряду даних) на діаграмі.
· Легенда дозволяє ототожнити ряди даних. Вона пояснює, як зображено на діаграмі кожний ряд.
· Мітка даних (підпис) — це значення і/чи категорія точки даних, що наведені на діаграмі біля маркера даних.
· Осі значень та категорій — це координатні осі, що використовуються для виміру значень даних на діаграмі. Вісь значень, як правило, розташовується вертикально (вісь y). Категорії, зазвичай, відображаються на горизонтальній осі (вісь x). При цьому категорії можуть складатись як з числових так і з текстових даних.
· Сітка утворюється координатними лініями.
2. Для створення нових діаграм, використовують майстра діаграм (для MS Office Excel 2003). Його можна викликати командою Вставка/Диаграмма... або кнопкою Мастер диаграмм з панелі інструментів Стандартная 
. Зауважимо, що перед запуском майстра діаграм доцільно виділити дані (значення та категорії), за якими потрібно побудувати діаграму.
Під час роботи з майстром діаграм інформацію про діаграму вводять у чотири етапи (чотири кроки), кожному з яких відповідає своє діалогове вікно.
· 1-й крок (вікно Мастер диаграмм (шаг 1 из 4): тип диаграммы). Як зрозуміло із заголовку вікна, тут вибирають тип діаграми. Окрім описаних вище основних стандартних типів діаграм, можна використовувати нестандартні типи, розміщені на вкладці Нестандартные. Серед них відмітимо, перш за все, типи чорно-білих діаграм, назви яких починаються на "ЧБ".
· 2-й крок (вікно Мастер диаграмм (шаг 2 из 4): источник данных диаграммы). На цьому етапі потрібно вказати область розташування даних для побудови діаграми.
d. Область розташування даних вказується в полі Диапазон вкладки Диапазон данных. На цій же вкладці задається орієнтація рядів даних — горизонтальна (опція Ряды в строках) або вертикальна (опція Ряды в столбцах).
e. На вкладці Ряд задають інформацію окремо про кожний ряд даних: його назву, що використовується в легенді, (поле Имя), область числових значень ряду (поле Значения) та область назв / значень категорій (поле Подписи оси X або Подписи категорий в залежності від типу діаграми).
· 3-й крок (вікно Мастер диаграмм (шаг 3 из 4): параметры диаграммы). Це найважливіший етап роботи Майстра діаграм, на якому потрібно задати параметри діаграми. Всі параметри розбиті на декілька груп, кожній з яких відповідає своя вкладка вікна. Опишемо ці вкладки.
f. На вкладці Заголовки задають назву діаграми та осей значень і категорій (якщо вони є у даному типі діаграми).
g. На вкладці Оси (відсутня для кругових та кільцевих діаграм) вказують, які осі мають бути присутні на діаграмі. Крім того, для осі X вибирають одну з трьох можливих шкал: автоматичну, за категоріями та часову.
h. На вкладці Линии сетки (відсутня для кругових та кільцевих діаграм) вибирають типи координатних ліній, що відображатимуться на діаграмі. І для горизонтальних, для вертикальних координатних ліній є два можливих види відображення: основные линии (великі інтервали між лініями) та промежуточные линии (малі інтервали між лініями).
i. На вкладці Легенда вказують, чи потрібно додавати легенду до діаграми, а також де її розташувати на діаграмі.
j. На вкладці Подписи данных можна додати підписи до елементів рядів даних. Як правило, вибирають один з трьох видів підписів: значення елемента, категорія елемента чи відносну величину (долю) значення елемента в порівнянні з сумарною величиною ряду.
k. На вкладці Таблица данных (відсутня для кругових та кільцевих діаграм) можна до діаграми додати таблицю з даними, на основі яких побудовано діаграму. Як правило, цю можливість використовують при побудові діаграми на окремому аркуші.
· 4-й крок (вікно Мастер диаграмм (шаг 3 из 4): размещение диаграммы). Тут потрібно вибрати місце розташування діаграми:
l. на окремому аркуші (ім’я нового аркушу потрібно ввести в поле отдельном), при цьому діаграма займає окремий аркуш без комірок;
m. або в одному з існуючих аркушів робочої книги (ім’я цього аркушу потрібно вибрати зі списку имеющемся), при цьому діаграма стає об’єктом всередині аркушу.
Як правило використовують перший спосіб, коли діаграму потрібно надрукувати на окремому аркушеві паперу. Другий спосіб використовують, якщо потрібно на одному аркуші паперу надрукувати одночасно декілька діаграм (для порівняння) або діаграму разом з даними, на основі яких її побудовано.
3. Елементи діаграми є об’єктами, над якими виконують редагування та форматування.
Редагувати діаграму можна, коли вона «активна», тобто обведена чорною рамкою та на середині і по кутках знаходяться маленькі квадратики – граничні маркери. Саме коли діаграма активна, можна змінювати розміри полів та переміщувати по робочому аркушу, а також видаляти, натснувшт кнопку Delete.
Кожен елемент діаграми можна форматувати, викликавши меню форматування, скористатися панеллю інструментів чи меню Формат. З цією метою достатньо виділити за допомогою миші потрібний елемент діаграми, після чого натиснення правої кнопки миші відобразить контекстне меню зі списком команд форматування. Можна також використати для переходу в режим форматування подвійне клацання по елементу ЛКМ. В результаті чого буде відображене діалогове вікно форматування об’єкта.
Наприклад, щоб змінити параметри шрифту назви діаграми, а саме: його написання, гарнітуру, колір, необхідно:
- виділити назву діаграми;
- в контекстному меню вибрати команду Формат заголовка діаграми абодвічі клацнути мишкою по назві;
- після чого в відкритому діалоговому вікні Формат назви діаграми установити параметри шрифту.
4. Лінії тренду призначені для графічного відображення тенденції даних і прогнозування їх подальших змін. Використовуючи регресійний аналіз, можна продовжити лінію тренду в діаграмі за межі реальних даних для передбачення майбутніх значень.
Лінії тренду можна додати до рядів даних, зображених ненормованих плоских діаграмах з областями, лінійних діаграмах, гістограмах, графіках, біржових, точкових і бульбашкових діаграмах. Неможливо додати лінії тренду до рядів даних об'ємних, нормованих, пелюсткових, кругових і кільцевих грамах.
Є шість різних типів ліній тренду, які можна додати діаграми. Тип лінії тренду потрібно вибирати, виходячи з типу даних (візуально аналізуючи тенденції в даних).
1. Лінійна апроксимація — це пряма лінія, яка наближено описує сукупність даних. Її застосовують у найпростіших випадках, коли дані розташовані близько до прямої.
2. Логарифмічну апроксимацію використовують для величини, яка спочатку швидко зростає або зменшується, а потім поступово стабілізується. Для логарифмічної апроксимації можна використовувати як від'ємні, так і додатні значення даних
3. Поліноміальну апроксимацію використовують для опису величин, які то плавно зростають, то спадають, а також для аналізу великої сукупності даних.
4. Степеневу апроксимацію використовують для опису величини, що монотонно зростає або монотонно спадає, наприклад, відстані, яку проходить автомобіль під час розгону.
5. Експоненційну апроксимацію використовують у тому випадку, якщо швидкість зміни даних безперервно зростає, наприклад, у задачах розмноження вірусів. Неможливо застосувати степеневу й експоненційну апроксимацію, якщо дані містять нульові або від'ємні значення.
6. Є ще метод апроксимації даних, який називають змінним середнім (лінійною фільтрацією, рос. скользящее среднее).
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 105 | Нарушение авторских прав