Громадянська війна: причини, головні події та наслідки.

Поняття громадянська війна в Росії включає в себе власне і громадянську війну між групами населення, які відстоювали різні класові інтереси, національно-визвольну боротьбу і збройну інтервенцію 14 держав, селянську війну проти більшовицької політики ''воєнного комунізму'', а також проти політики білогвардійських урядів.

Громадянська війна це братовбивча війна на винищення під політичними гаслами. Її коріння проросло з давньої бунтарської традиції пугачовщини та разінщини - прагнення вирішувати будь-які конфлікти не шляхом пошуків порозуміння, а фізичним знищенням свого ворога.

Майже неможливо за класовою, національною чи релігійною ознакою провести розподільчу лінію між двома ворогуючими таборами: більшовиками («червоними») і антибільшовиками («білими»). Як у Червоній, так і в Білій арміях воювали селяни і робітники, дворяни й творча інтелігенція, росіяни, башкири, татари, православні, католики, мусульмани, тобто віруючі й атеїсти. Жахлива й безглузда війна «розкидала» по різні боки окопів цілу країну, великі міста й дрібні села, батьків і дітей.

Причини громадянської війни у викладі більшовиків

Причини громадянської війни у викладі їхніх противників

- Війна - невід'ємна риса імперіалізму - Контрреволюційні сили розв'язали громадянську війну, щоб повалити диктатуру пролетаріату - Війна стала результатом боротьби об'єднаних сил внутрішньої контрреволюції й збройної інтервенції держав Антанти; «червоний терор» під час війни став відповіддю на «білий терор», зокрема на замах на В. Леніна у серпні 1918 р.; «червоний терор» впорядкував боротьбу проти ворогів революції і врятував їх від самосудів трудящих - Радянська влада постала як влада трудящих, більшовики встановили дійсно народну, а не буржуазну демократію, і тому захищали завоювання народу всіма доступними їм засобами

- Війна - невід'ємна риса більшовизму - Бажання комуністів остаточно знищити будь-яку опозицію своїй диктатурі, не давши їй отямитись, організуватись і зміцнитись - Війну спричинила політика більшовиків, запроваджений ними «червоний терор» проти всіх, хто не підтримував їх, проти чого виступили різні верстви: монархісти, соціалісти, крупні землевласники, селяни, козацтво - Захопивши збройним шляхом владу й розігнавши Установчі збори, більшовики зрадили демократію, а підписавши мирний договір з Німеччиною в березні 1918 р. - Росію

ПЕРШИЙ ПЕРІОД

(листопад 1917р. — березень 1918р.)

26-30 жовтня 1917 р. Похід на Петроград козачих частин ге­нерала Краснова, організований О. Керенським. Війська генерала Краснова були розгромлені.

Листопад 1917 р. Більшовики розгромили в Могильові ставку верховного командування на чолі з генералом Духоніним.

Грудень 1917 р. Створено Всеросійську надзвичайну комісію (ВНК) для боротьби з контрреволюцією.

5 січня 1918 р. Початок роботи Установчих зборів. Під час ви­борів до Установчих зборів, які відбулися 12 листопада 1917р., більшовики отримали лише 22,5% голосів, а тому вирішили розпустити Установчі збори. Більшовики за­пропонували Установчим зборам визнати владу рад і ра­тифікувати декрети, видані більшовицьким урядом. Біль­шість депутатів відмовилася визнати владу рад, що стало причиною розпуску Установчих зборів.

Наслідки розпуску Установчих зборів:

1. Знищено ілюзії про можливість демократичного шляху розвитку.

2. Позбавлено країну останнього шансу мирно вирішити питання про владу конституційним шляхом.

3. Загострення громадянської війни.

15 січня 1918 р. був прийнятий декрет про створення робітни­чо-селянської армії. До цього часу збройною опорою біль­шовиків була Червона гвардія, в якій налічувалося понад 150 тис. солдатів і матросів.

До червня 1918 р. Червона армія комплектувалася на добровільних засадах. Жорстокою і затяжною була громадянська війна на Дону, Кубані, Північному Кав­казі, Південному Уралі.

Новостворені частини Червоної армії розгромили козачі частини на Дону й армію генерала Корнілова на Кубані.

9 березня 1918 р. Початок іноземної інтервенції.

Британські експедиційні сили висадилися в Мурманську. Англійські і французькі війська захопили Архангельськ. Американці та японці контролювали Владивосток і Дале­кий Схід.

Союзники відправляли експедиції, щоб зберегти військове спорядження, яке вони привезли до російських портів для Тимчасового уряду.

З березня 1918 р. Більшовики підписали Брестський мирний договір з Німеччиною, щоб припинити участь Росії у Пер­шій світовій війні. Згідно з договором, Німеччина захопи­ла Польщу, Прибалтику, Україну. Раднарком погодився виплатити Німеччині велику контрибуцію (6 млрд золо­тих марок).

ДРУГИЙ ПЕРІОД

(березень 1918 р. —березень 1919 р.)

25 травня 1918 р. Початок повстання чехословацького корпу­су, який був сформований з військовополонених австро-угорської армії проти радянської влади. Вони повер­талися додому з Росії через Владивосток. До чехослова­цького корпусу приєдналися антибільшовицькі сили По­волжя, Сибіру, Далекого Сходу. Ними було захоплено велику територію вздовж Сибірської залізниці. Влада більшовиків була ліквідована.

Середина 1918 р. У Єкатеринбурзі більшовики вбили колиш­нього російського царя Миколу Романова та його сім'ю.

Кінець літа 1918 р. В руках контрреволюції опинився весь Си­бір, Урал, Поволжя.

Листопад 1918 р. У зв'язку з революцією Брестський мир з Німеч­чиною було анульовано. Війська Червоної армії зайняли значні території України, Білорусі, Прибалтики, проігнорувавши гасло більшовиків про право націй на самовизначення.

Кінець літа 1918 р. В Батумі і Новоросійську висадилися англійські війська, в Одесі і Севастополі — французькі.

До березня 1919 р. Головним для радянської Росії був Південний фронт. Радянські війська розгромили козачу армію Краснова.

ТРЕТІЙ ПЕРІОД

(березень 1919 р. — березень 1920 р.)

Весна 1919 р. Основні сили контрреволюції зосередились на Сході. "Верховний правитель Росії" адмірал О. Колчак, отри­мавши велику допомогу від країн Антанти (600 тис. гвин­тівок, 3 тис. кулеметів, 600 гармат), перейшов у наступ.

Березень 1919 р. Армія Колчака (130 тис. чол.) перейшла в на­ступ і захопила Уфу, Актюбінськ та ін. Більшовики визнали Східний фронт головним і кинули сюди свої головні сили.

Кінець квітня 1919 р. Червона армія під командуванням М. Фрунзе перейшла в контрнаступ. У боях особливо від­значилася 25-та стрілецька дивізія, якою командував В. Чапаєв.

Січень 1920 р. Червона армія розгромила війська Колчака й звільнила територію від Волги до Байкалу. За вироком Ір­кутського ревкому О. Колчака розстріляли.

Літо 1919 р. Почав наступ з Півдня генерал Денікін, отримав­ши від країн Антанти 300 тис. гвинтівок, 550 гармат, ЗО танків, 160 млн набоїв, 250 тис. комплектів обмундиру­вання. Денікін мав на озброєнні бронепоїзди й літаки. Вій­ська Денікіна захопили Північний Кавказ, Кубань, Дон­бас, Курськ, Орел, загрожували Тулі. Тепер головним для більшовиків стає Південний фронт. Літо 1919 р. Було розгромлено армію генерала Юденича, яка в той час намагалася захопити Петроград.

Жовтень 1919 р. Червона армія переходить у контрнаступ і завдає поразки військам Денікіна.

Січень 1920 р. Червона армія захопила Царицин і Ростов. До весни 1920 р. Війська Червоної армії вигнали війська Дені­кіна з України.

27 березня 1920 р. Червоноармійські і партизанські загони звільни­ли Новоросійськ, що означало завершення боротьби з Денікіним.

ЧЕТВЕРТИЙ ПЕРІОД

(квітень 1920 p. — листопад 1920 p.)

25 квітня 1920 p. 150-тисячна польська армія розпочала воєнні дії проти більшовицької Росії. Поляки захопи­ли Київ і витіснили радянські війська на лівий берег Дніпра. Червона армія, поповнивши свої сили, почала наступ силами Західного фронту на Львів, а Південно-Західного — на Варшаву.

Похід на Варшаву був невдалим, бо війська відірвалися від своїх резервів і тилів, опинилися під загрозою ото­чення і були змушені відступити. Польський уряд зго­дився підписати мирний договір, (березень 1921 p.), за яким Польща захопила Західну Україну.

Квітень — жовтень 1920 р. Наступ на Півдні розпочав гене­рал Врангель, проти якого був створений Південний фронт (командуючий М. Фрунзе). Війська Червоної ар­мії відбили спробу дивізій Врангеля прорватися на Пра­вобережну Україну. Війська Врангеля були розгромлені в Південній Україні та на підступах до Криму. Війська Врангеля відступили,в Крим і зайняли укріплен­ня на Перекопському перешийку та біля переправ через протоку Сиваш. Головна лінія оборони проходила по старовинному Турецькому валу висотою 8 м, перед яким був глибокий і широкий рів і дві лінії окопів із дротяни­ми загородженнями.

У ніч на 8 листопада 1920 р. Червона армія форсувала Си­ваш. Одночасно частини 51-ї дивізії на чолі з Блюхером атакували Турецький вал. Рештки врангелівських військ на кораблях покинули Крим.

Дата добавления: 2015-11-30