Читайте также:
|
1. Палким братолюб'ям довершили подивугідні діла невчені, невідомі та незаможні люди. Це були або діви за решіткою манастиря, або ремісники при своєму варстаті праці, матері або служниці.
їхніми руками заснував Господь нові релігійні ордени або впровадив корисні для Вселенської Церкви богослужби.
Їх посвята променіє посьогодні, й поширюється по ще невіруючих у Бога країнах. Ці герої зупинили багато жахливого лиха, згасили єресі та здавили розколи.
Між іншими, беремо до уваги св. Катерину з Сієни та св. Маргариту-Марію. А скільки добра вдіяли такі покірливі отці, як Вікентій із Поль та св. парох із Арсу!
2. Ці великі діла народила любов, така майстерно-метка проявлятись на тисячні лади. І проникає вона туди, куди немає вступу ані для сприту ума, ані для сили. Любов розброює упередження, втихомирює пристрасті та знешкідливлює підозри. Ніщо не впреться її люб'язному впливові.
Любов теж – практична. Бере до уваги обставини, обережно поводиться з людськими сприйнятливостями та розв'язує найбільше заплутяні становища. В однакових даних, боголюбець потрафить організувати все краще за інших. Доказують це святі засновники (-ці) монаших згромаджень. Людовик Вейо сказав: як мені прийшлося б вибрати когось на державного мужа, звичайно я вибрав би ченця.
Любов – невтомна. Сімдесят-чотирорічний св. Альфонс Ліґорі, важко терпів дошкульні болі у всіх суглобах. Параліч знерухомив його й згорбив (нагнув голову аж до грудей), а злоякісний боля к роз'їдав тіло святця, тільки права рука залишилась вільна. І от, прикований до ліжка болю праведник, далі писав книжки та управляв єпархією і своїм Згромадженням. Бувало, що гарячка вже занадто мучила його, тоді святець на часок притуляв чоло до холодного каменя, і далі працював.
3. Так, любов є дуже діяльна, але для ефективності вона не мусить завжди доконувати таких величезних подвигів, що їх здійснювали деякі святці.
Дія, вплив та успішність любови, є багато більші в ній самій, ніж в її зовнішніх проявах.
Найбільше працьовиті люди це не ті, які найбільше метушаться. Он якийсь філософ, серед довгих самотніх роздум, опрацьовує видатну систему й записує її опісля для будучих поколінь. Він більше впливає на всесвітні події, ніж царі та великі політики. Посіяна в уми добірна думка брунькує, поволі росте та розвивається, аж врешті, і приносить овоч.
4. Христолюбна людина вкладає у світ душ добірну зернину, що проросте та своєчасно принесе рясне жниво, по мірі любови.
Св. Іван від Хреста, бувало, казав: краплина чистої любови вартісніша, ніж інші добрі діла – разом взяті.
Любов схожа на рвучкий потік, що випливає з самого Божого Серця, водоспадом рине з безконечних висот, розчавлює та й несе зі собою всі перешкоди, і так докочує свої хвилі аж у долину, тобто до покірливих та щиросердних людей.
А багато є цих душевних шляхів.
5. Найперше, ти можеш молитися за братів у небезпеці.
Адже молитва непереможно діє на Боже Серце та з'єднує, зокрема, міцні ласки для перероблення деяких душ.
Святий Герард Преподобний записав першою з своїх постанов: «Усіми молитвами, причастями та добрими ділами, хочу навертати грішників. Для того я жертвую моє життя в з'єднанні з дорогоцінною Кров'ю Ісуса Христа. Мій Боже, прагну врятувати стільки грішників, скільки є зернин піску на морському узбережжі та листя на деревах, рослин у полях та зірок на небозводі, скільки сонячних променів, одним словом, скільки сотворінь на землі!»
Невпинною молитвою за інших не занедбаємо власних інтересів. Забуття про себе та пам'ять за других, дуже зворушує великодушність Господа Ісуса Чоловіколюбця.
Уявім собі, що в сім'ї живе добра дитина. Вона невтомно заступається за своїх братів і сестер у матері, а забуває за себе. Звичайно, таку добру дитину дуже ніжно полюблять і батько і мати і вся родина.
6. Дальше, можеш допомогти другим твоєю становою працею, яку з Божої волі виконуєш. Не легковаж ані цієї праці, ні цієї підмоги. І найменший твій труд, з'єднаний із заслугами Спасителя, має безконечну вартість. Ці твої діла можуть доповнювати, заслугувати, викуповувати та перепрошувати так само добре, як великі подвиги святців.
До речі, Господь не очікує блискучих діл від усіх людей. Буває, що Він Сам угамовує дію дуже відданих Йому душ. Небесний Володар розпалює в них велике бажання апостольства або й мучеництва, а тоді все життя держить їх при покірному та незначному занятті.
Цю працю виконуй сповнений любови, та з'єднаний із трудами Господа Ісуса й говори: Царю Преблагий, прийми цей мій труд, що поєднаний із Твоїм трудом збагатився безмежною вартістю, і в заплату за нього прохаю врятувати хоч одного грішника.
Не лякайся. Не просиш забагато, і, що більше маєш довір'я, більше дістанеш ласки. Ісус Христос такий багатий та такий великодушний, що дасть тобі все. Попрохаєш, не вагаючись, десять, сотню, тисячу грішників у заплату за твої труди, то Господь, досить багатий і щедрий, готовий їх дати. Призначуй для грішників кожне своє слово, кожний крок, кожний труд, та кожне сердечне зітхання, а Господь віддячить тобі.
З дитячим довір'ям прохай Небесного Друга, а врятуєш багато душ.
7. Опріч молитви та праці, ти ще розпоряжаєш жертвою.
Часом твоя праця буває важка та наганяє нудьгу. Зміцнись думкою, що трудишся для Господа та спасаєш душі.
Деколи дошкулюють тобі внутрішні турботи та зовнішні хрести, переслідування і підозри. Все приймай жадібно з Божої руки, як викуп за тисячі грішників.
Додай ще й добровільні жертви, не пропусти ні однієї нагоди спротивитися собі та відказуватися хоч би й від дрібниць.
Сповнений гарячого любов'ю до Господа, потрапиш щохвилини відказуватись для Нього від цікавости, забаганок, зайвого слова й погляду, вигоди та симпатії до кого.
За кожну твою пожертву Ісус Христос визволятиме душі з чистилища, побуджуватиме теплуватих до ревности й урятує грішників.
Кожної хвилини по всьому світу вмирає багато грішних людей.
Випроси для них ласку досканалої скрухи перед смертю.
Хай багато-хто по всій вселенній моляться та й хоч трохи вмертвляються в наміренні вмираючих, а напевно їх урятують.
Спаситель безумовно приймає такі прохання, адже вирішується кожний раз вічність ненависти або любови.
8. Вкінці додай ще й добрий приклад. Господь сказав: «Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі».
Прикладне життя – це невпинне проповідництво, успішніше за вимовність місіонерів.
Візьмімо до уваги ревного ченця, що безстрашно та без чванькуватості зберігає Устави. Він сам один спроможний відновити чернечу карність цілого манастиря.
А ось світська людина, що сповняє релігійні приписи по-простому та без гордости на свою чесноту. Вона, мабуть, більше помагає віруючим і невіруючим, ніж душпастир у парохії.
А ось домашня служниця, дуже терпелива, слухняна та послужлива.
Вона, безперечно, могутніше з'єднює Богові серця, ніж умертвіння пустельників та моління чернецтва.
Врешті, он перед нами священик, милий поведінкою, дуже сердечний у відносинах, поважний при діянні та безсторонній у поглядах. Цей священик вчинить більше враження на недовірків, ніж читання товстелезних томів про оборону віри.
«Щоб ви не сказали на священиків, то мені однаково, – сказав юний робітник-бляхар до розбещених недовірків. – Я знав отця де Сеґюр. Хоч і був би він один на світі, то релігія – правдива».
Справді. Єдина релігія Вселенської Церкви навчає лагідности, добрячости, посвяти, безкорисливости й самовідданости, покори без надто високої думки про себе, привітности без в'ялостей, шляхетства вдачі без гордовитости. Всі ці якості відмічають Богові довірену людину. У неї, єдиної, таємність притягальних чеснот тому, що вона, єдина, має Любов.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав