Читайте также:
|
1. Господь наш Ісус Христос є увесь й у всьому. Початок і Кінець, Альфа та Омега. Був учора, є сьогодні, буде завжди.
Він є відбитка Отця, Зображення Його ІСТОТНОСТІ, Боже Слово. Він – зв'язок МІЖ Отцем і Святим Духом.
2. Ісус Христос з'єднує Собою всесвіт Божий і всесвіт сотворений. Підіймає вгору, освячує та переображує Своєю Особою всесвіти природи і ласки та з Собою переносить їх у несотворений всесвіт слави.
3. Ісус Господь – осередок сотвореного всесвіту. Все Він сотворив, усе піддержує, все розвиває та удосконалює. Все представляє, зображує та відтворює Його життя, Його муку, Його чесноти та Його досконалості.
Господь є первонароджений із усього сотворіння. За думкою Небесного Отця, всесвіт існує тільки на те, щоб Його Син міг перетворювати щораз більше душ на Свою подобу.
4. Наш Спаситель – теж осередок історії. Пророки Його силою написали історію Старого Завіту, з Його Волі наступають чергування великодержав, заворушення та війни.
Як побував на землі, то в кількох словах, наче б випадково, накреслив, як розгоратимуться дальші історичні події.
5. Господь наш Ісус Христос – осередок всесвітніх занять. Який був учора, такий залишається на сьогодні, таким залишиться і в майбутньому. Чим більш сучасність байдужа або ворожа Йому, громадянство хоче спекатися релігійного питання та мовчати про Господа Христа і Його Церкву, тим більше очі світу повертаються в бік Римського Архиєрея, скріплюється й росте сила та повага Христового Намісника на землі.
6. Наш Спаситель – вогнище всякої справжньої цивілізації. Де панує Христос Цар, там цвіте вчення, мистецтво та братолюб'я. Де перейшов Відкупитель, розвіюються тумани, лагідніють обичаї, людство облишає варварство. Куди ще не проходив Ісус, там паношаться поганство, почитания божків та темрява. Коли волхвів зі Сходу осяювала Його зоря, усі поганські народи сиділи ще серед смертного сумерку.
Усюди паношилась неправда, батько брехні всюди верховодив. Люди розказували собі чудацькі казки як незаперечну істину та клали їх у підвалини громадського й родинного ладу.
Найбільш потворні проступки уважалися чеснотами. Обожнювали пороки та будували їм святині. Рабовласництво, самовладність, кровожадність правили за підвалину всіх установ. Усюди морок та здичавіння, обезцінення жіночої гідності, безжальність для дітвори та визиск бідноти.
Справді, справді, була крайня пора з'явитись Господеві, розвіяти темряву та прогнати геть батька обману. Спас Господь став оприлюднювати Добру Вістку серед глухої закутини світу. Йому прислухувалися простолюддя та селяни, а Його учнями стали рибалки. Всі, що були освічені та впливові в Палестині, зачали безпощадно притоптувати вчення Господа. Врешті-решт, це вони й цвяхами прикріпили Його на хрест ганьби.
Але до Розп'ятого на хресті повертаються очі вселенної. По світу лавиною котиться Його навчання і заливає землю, як та ясна потопа світла. Чорна хмара поганства розвівається й самі видатніші вчені один за одним підходять та схиляють чоло перед Господом істини.
А он і поведінка людей витончується, і пустині залюднюються чернецтвом та дівами. Рабовласництво послаблюється, самоволя вельмож лагідніє, хижацтво поступається християнському братолюб'ю, а гнів дрібноти та простолюддя заміняється поволі пошаною, допомогою та братньою любов'ю. Христова істина одним своїм блиском перетворила суспільність, сім'ю та одиницю, й варварство поступилось перед цивілізацією.
7. Ісус Господь – сонце для умів. Хотів би дехто притемнити Його блискучість, але дарма: сонце ще більше сяє та освітлює.
Пекельні ворота сторіччями видвигали розколи на розподіл умів та для відтягнення їх від Ісуса Христа. Наче лютих собак, пекло спустило з ланцюгів силу-силенну єресей для потьмарення Христової істини. Воно вживало хитрощів, брехні, нахабства та співучасті державної влади для розвінчання Христової науки.
Та все даремно. Господь захишає, істина залишається.
Всі помилки розпадаються на безліч сект, шматуються та пожираються взаємно, а храм правди пишається велично.
8. Засвічений Господом морський маяк осяює не тільки правди віри та моралі, але також і всі природознавчі дисципліни. Він помагає відкрити панівні закони, допоміжне начало та й чудову одність, що з'єднює їх із Первопричиною, з Божим Словом, з вічною Премудрістю, Світлом, з нествореною Правдою.
Саму еліту людства, найвидатніші глибинністю та всебічністю знань уми, з'єднав Собі Господь Ісус без будь-якої підлесливості розумові чи серцям.
Христове вчення – суворе. Воно глушить гордощі та приборкує пожадливості. Воно подає зарозумілому людському умові важко сприйнятливі таїнства.
Христос каже: станьте-но ви навколішки перед освяченим Агнцем, над яким Мій священик проказав декілька слів в Моїм імені. Богопочитайте його, цього Агнця, бо ж це Я Сам замешкую під видом дрібної хлібини враз із Моєю людськістю і Божеством! І он самі горді уми схилились та віддали славу Богові.
Ще одно сказав Господь Ісус: припадіть до стіп слабкої, як і ви самі, істоти, священика, виявіть йому всі ваші прикрості. Окрилений Моєю міццю, він вилікує ваші дразливі гріховні місця, закриє пекельну браму та відчинить небо. І ось самі найвидатніші вчені світу стали навколішки та визнали свої провини.
9. Ісусе Христе! Славно верховодиш Ти умами. Віки свідчать про це, та й сьогодні воно не інакше. Поверхневе знання відривається від Ісуса Христа й замулюється наносами модернізму та націоналізму. Зате справжнє, глибинне вчення шукає першопричину та знаходить Ісуса Христа. Колись університети ображували та висмівали Христа Господа. Сьогодні ж, великою мірою, повертаються вони до Нього та шанобливо схиляють чоло перед всесвітнім Учителем.
10. Спаситель наш – надхенник мистецтв. Він Сам – архитвір божественного Майстра. Христос це – найвища Краса, наглядно висловлена безмежною Мудрістю та Могутністю.
Вся створена природа на всі лади оспівує, малює та відтворює вроду і досконалість Господа нашого Ісуса Христа.
Поза Ним немає милозвучності ані множинності, принадності ані чарівності, непорочності ані красивості. Він – Божа відбитка, що відображує Собою все прекрасне.
Його Особистість, Життя і Страсті, та Його святі надихнули найвидатніших майстрів усіх сторіч.
Навіть противники Господа несвідомо відображують найвищу Його красу.
11. Ісус Христос – осередок всесвітньої добродійності.
Установа Тайни Євхаристії - це вже вияв самовіддання та духа Його добродійної люб'язності. Між нами залишилась Його спочутлива душа та преніжне Серце, що за Його земського побуту виявили людству стільки добродійств.
Ця добродійність замешкала в душах багатьох тисяч християн і християнок, що доглядають нещасних і хворих.
У всіх країнах є сила-силенна лікарень, захистів та клінік, де руки милосердних сестер лікують усяку людську недугу. Ці доброчинниці та сестри-жалібниці Царя царів присвячують своє життя, юність, майбутність, майно та здоров'я для догляду чужосторонніх, незнайомих, деколи й невдячих людей.
Милостивий Господь навчив їх самовідречення, бо колись Він співчував безпорадним, калікам, лікував усяку хворобу, навіть Божою рукою доторкався й оздоровляв безталанних прокажених.
12. Декілька десятків років тому в одній поганській країні дуже поширювалася проказа. Стривожена влада звеліла всім зараженим людям згромадитись в одній місцевості.
Діти силоміць віддали туди батьків, чоловіки – дружин. Отак тисячі хворих попались у збірний пункт. Там вже була готова велика могила, в яку позвалювали впереміш, як попало, всіх хворих і засипали їх вапном.
Ніхто тоді не заплакав, ніхто не пожалів, як убивані жалібно стогнали і охкали, кричали з розпачу, благали пощади у своїх дітей, батьків та земляків.
У той час у цій же країні та й недалечко від місця погибелі проживали християнські ченці та черниці, далеко від своєї вітчизни, родичів, батьківського дому. Вони доглядали прокажених у власноручно збудованих лічницях; лікували їх смердючі рани, годували їх та розважали. Ті Божі слуги і слугині при тому були впевнені, що за якийсь час і вони самі заразяться страшною хворобою.
І сьогодні багато є такого геройства у тропічних країнах.
13. Цих героїв навчив тієї великодушності сам Спаситель, що перебуває в їх скромних молитовницях та кріпить їх щоденно Пресвятою Євхаристією, і дальше учить багато інших по всьому світу, як помагати в горю та нещастях. Спаситель виховав і надихнув Павлинів із Нолі, Ляс Казасів, Петрів Клаверів, отців Дам'яні, отців Допдерсів та інших. Усі ці велетні присвятили життя для нещасних чорношкірих та безпритульних рабів.
Господь і тепер дає такі самовіддані покликання та наче з-під землі шле довгими рядами нових місіонерів для Сходу, Китаю, Японії, Конґо та до всіх інших країн, де можна потрудитися та рятувати душі.
14. Благодійність наче промінь виходить зі святого Кивота і полегшує всяку нужду та недолю людства. Підмога скеровується всюди, де треба. Милосердні самаряни не забувають ні про одну нестачу моральну, розумову чи фізичну, й усюди набудували шкіл, лікарень, ясел і гостинниць.
Справді Господь наш Ісус Христос – початок і кінець, Альфа і Омега, увесь в усьому.
15. Євхаристійний Ісусе, пригортаєш усі віддані Тобі душі, причаровуєш чистосердих, підбадьоруєш до великодушності шляхетних, підіймаєш упалих та втішаєш смутних. Божественна Євхаристіє, від Тебе у світ пливе ласка та прощення для винуватого людства. Ти – сонце, що гарячим промінням іноді спалюєш пусті тумани новопоганства. І Ти – престіл, звідки піднімається до Предвічного Отця невпинне благання про пощаду!
Євхаристійний Боже, Жертво престола, Ти Собою миротвориш усьому, поєднюєш світ із Твоїм Божественним Огцем, допомагаєш кожному твориву, що стогне на землі й очікує визволу та даєш ціль всім жертвам усіх сторіч. Ти – Ягня заколене споконвіку.
Божественний Спасителю, любов моя до Тебе велика й безнастанно стверджуватиму її. Глибоко пройди мої снаги, зачаруй мої почуття, загорни в полон мій розум та прикуй назавжди серце.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 18 | Нарушение авторских прав