Дитяче книговидання на сучасному етапі

На прикладі видавництв “Веселка” та

“А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”)

У дитинстві книга закладає симпатію чи антипатію до читання в дорослому житті, позитивне чи негативне ставлення до книги загалом. Якщо дитина буде користуватися книжками лише з високою видавничою культурою, то з неї виростатиме вимогливий читач і покупець, для задоволення інформаційних запитів якої видавнича й книготорговельна індустрія змушені будуть виготовляти і продавати лише якісну продукцію. Інфраструктура сучасного дитячого книговидання України складається з одного державного підприємства та майже 20 недержавних видавництв і фірм. Кожне з них намагається визначити свою позицію на вітчизняному книжковому ринку: одні лише починають роботу, інші вже утвердилися на ньому. Серед останніх державне видавництво “Веселка”, яке традиційно випускає оригінальну й перекладну художню й науково-художню дитячу літературу; та видавництво І. Малковича “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, котре спеціалізується на виданнях для наймолодших читачів [9]. Продукція обох видавничих осередків вважається еталоном дитячої української книги, тому всебічний аналіз їх діяльності дозволить з’ясувати складові успішного функціонування дитячого видавництва, в чому полягає актуальність розвідки.

Метою статті є порівняльна характеристика видавництв “Веселка” й “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” за такими ознаками, як історія осередку, їхні очільники й найбільші здобутки, міжнародне співробітництва, мовний аспект, сучасний етап розвитку.

Історія

Державне спеціалізоване видавництво дитячої літератури “Веселка” було засноване 9 березня 1934 р. і мало назву “Дитвидав УРСР”. Під час Другої світової війни воно припиняло свою діяльність і поновилося лише 1956 р. на базі редакції літератури для дітей видавництва “Молодь”, отримавши сучасну назву 1964 р. Указом Президента України № 197/2010 від 19 лютого.2010 р. видавництву надано статус національного [5]. Директор – Ярема Гоян.

Підприємство спеціалізується на виданнях для дітей різних вікових категорій, батьків, педагогів, загалом для широкого кола читачів, випускає журнал “Веселочка”. Кредо “Веселки”: діти – найцінніший скарб нації, а дитяча книжка – її жива парость.

За час існування видавництво випустило понад 10 тисяч назв книжок загальним тиражем понад 1,5 млрд. примірників. Серед них кишенькові українські казочки для малят “Пан Коцький”, “Яйце-Райце”, “Рукавичка”, казки народів світу – азербайджанські, в’єтнамські, африканські (понад 40 видань). З “Веселкою” співпрацювали найвідоміші українські митці: у 70-х рр. її книжки ілюструвала Марія Приймаченко, тридцять років присвятив видавництву письменник Всеволод Нестайко. За роки незалежності України для юного українського читача випущено понад одну тисячу назв книжок накладом 52 млн. примірників [6].

Іван Малкович заснував своє підприємство в 1992 р. Назва видавництва походить із творчості Івана Франка, де “а-ба-ба-га-ла-ма-га” – дитячий вислів з його оповідання “Грицева шкільна наука” – означала абетку. До речі, першою книгою підприємства стала “Абетка” накладом 50 тисяч примірників.

До кінця 90-х рр. “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” видала знакові книжки майже ручної роботи, залучаючи до оформлення двох художників світового рівня – Костя Лавра і Владислава Єрка. Видання “Снігова королева”, “Улюблені вірші”, “Пан Коцький”, “Казки Туманного Альбіону” вважаються справжніми шедеврами українського книговидання. Кредо видавництва – слова І. Малковича: “Серед десятків тисяч дитячих видань наша [українська] книжка має бути така гарна, щоб дитятко потяглося саме до неї. І тоді відпаде багато прикрих, штучно надуманих, “мовних проблем”. Дуже важливо, щоб у дитинстві все українське “римувалося” у наших дітей з поняттям “якість”” [2].

Керівники

Ярема Гоян (народився 11 липня 1940 в с. Долішнє Залуччя) – український письменник. Навчався в сільській семирічці, закінчив Снятинську СШ ім. В. Стефаника (1956 р.). Творчий шлях розпочав у районному виданні “Колгоспник” (тепер – “Голос Покуття”). Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка (1964 р.), після чого працював у львівських газетах “Вільна Україна” й “Ленінська молодь” (у 1967 – 1975 рр. власним кореспондентом, у 1975 – 1978 рр. старшим кореспондентом), у 1978 – 1987 рр. завідувачем відділу “Радянської України”, з 1987 р. головним редактором видавництва “Веселка”.

Він є членом Спілки письменників України (з 1984 р.), автором краєзнавчих книг, збірників нарисів, книги оповідань та ін. Його літературно-публіцистична й мистецька творчість відзначена Республіканською премією України імені Ярослава Галана (1975 р.) та Національною премією України ім. Т. Шевченка (1993 р.). Крім того, Ярема Гоян – лауреат літературно-мистецької премії ім. Марка Черемшини (2000).

За вагомий особистий внесок у розвиток книговидання та на відзначення 1000-ліття літописання і книжкової справи в Україні Яремі Гояну присвоєно звання “Заслужений діяч мистецтв України” (1998 р.). Багато років він очолював журі літературної премії імені Лесі Українки, нині голова журі премії імені Олени Пчілки. Почесний доктор Української академії друкарства (з 1999 р.).

У Снятині вдячний краянин відкрив книжкову світлицю під однойменною назвою свого видавничо-духовного Дому – “Веселка”.

Іван Малкович (народився 10 травня 1961 р. у Березові Нижньому на Івано-Франківщині) – український поет і видавець. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музучилища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Член Спілки письменників України (з 1986 р.), автор п’яти “дорослих” поетичних книг.

Ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням літераторів Івана Малковича було обрано “Найкращим молодим поетом”.

Публікацію його першої книги відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. Як зазначено в “Енциклопедії актуальної літератури”, “вихід кожної його поетичної книги ставав подією літпроцесу... Неомодерні поезії І. Малковича стали зразками витриманого смаку поетики “нової хвилі”” [Цит. за: 8].

Іван Малкович – редактор, упорядник, автор і перекладач кількох десятків книжок для дітей: з 1986 р. працював у видавництвах “Веселка” (редактор дошкільної літератури), “Молодь”, у журналі “Соняшник”. Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, литовською, норвезькою, грузинською, словацькою, словенською мовами.

Дата добавления: 2015-11-30