Читайте также:
|
|
Сприймання світу як позитивного та радісного, або як важкого та сумного – це загальний світогляд людини. Він закладається у ранньому дитинстві, і його згодом дуже важко змінити. Зверніть увагу, чого, приємного або навпаки – чекають ваші домашні від самих себе або навколишнього світу.
– Мені пропонують посаду, це:
– нові можливості і більші гроші, або
– зайва робота;
– Завтра контрольна, я отримаю:
– добре як трійку,
– звичайно, 10-12 балів
– Ми відпочивали у селі:
– Там були корови, коні, гойдалка!
– Там були комарі та гидотно тхнуло...
Складіть табличку спостереження.
Члени сім`ї | Загальний світогляд | ||
Оптимістичний погляд | Реальний (є й те, й інше) | Песимістичний | |
Як допомогти?
1. Звертайте увагу на успіхи вашої дитини, а невдачі пояснюйте випадковістю.
2. Частіше розповідайте про позитивні події та засоби, якими ви, інші люди або сама дитина долали життєві перешкоди.
– Коли я вчилася у третьому класі, в нас помінялася вчителька. Я спочатку не чекала від цього нічого хорошого, але згодом помітила, що вона весела, справедлива, з нею можна було обговорити будь-яку проблему.
3. Помічайте і розвивайте здібності дитини. Коли дитина захоплена своєю справою і досягає в ній успіху, позитивний світогляд починає формуватися:
– Ти перший в класі з математики!
– Ти один у дворі вмієш ліпити з пластиліну фортеці!
4. Підбадьорюйте дитину, дайте їй зрозуміти, що ви в неї вірите.
А тепер спробуємо самостійно вирішити ті проблеми, з якими батьки зверталися до нашої консультації.
Проблема | З якою особливістю характеру пов`язана ця проблема? Що б ви порадили батькам? |
Моєму синові шість років. Якщо йому щось пропонуємо, він каже „ні”. Згодом йому хочеться приєднатися, і він починає просити. Що мені робити? Дозволити йому бути таким непослідовним, чи звертати увагу лише на перший вибір? | |
Що робити з моїм сином? От у середу він взагалі не поснідав, казав, що не голодним. Потім пообідав за двох і майже не вечеряв. А як вже ліг у ліжко, то почав скиглити, що голодний, і вимагати їжу в ліжко. Я йому сказала, що вже запізно, але ж він і дійсно був голодний. А як же бути з режимом? | |
Моїй доньці три з половиною роки. Кожне годування перетворюється на якусь циркову виставу. Вона крутиться, розмазує їжу, розмахує ложкою, бавиться хлібом. Наразі вона вискакує з-за столу і починає бігати по кухні, а я з ложкою – за нею. Ми не доходимо до десерту, бо в мене вже не вистачає сил! | |
Якщо я йду до магазину зі своїм 10-річним сином, то він весь час робить мені зауваження: „Не бери так багато, в нас не вистачить грошей. Чи ця їжа не прострочена? Тут не забагато нітратів або барвників? Ми зможемо без цього обійтися...” Я й задоволена, що він такий обачливий, але ж це не по-дитячому? |
Плануємо успіхи
До цього ми розглянули особливості поводження батьків з дітьми, виходячи з окремих рис їх характеру. Але у житті ми стикаємось з тим, що в дитини водночас наявна не одна якась риса характеру, а декілька. Та й дітей у родині часто не по одному, а по двоє-троє й різних. Тому при читанні книги у батьків виникає враження, що вони мають цілий день нічим не займатися, крім того, що спостерігати за дітьми, вираховувати, що їм там не таке, та налагоджувати стосунки.
Це невірно – якщо ви будете братися за все і одразу, то у вас не вистачить сил і часу на впровадження всього, що ви запланували, а у дітей - ресурсів, щоб засвоїти нові навички поведінки. Тому впроваджувати нововведення теж слід поступово, крок за кроком, і так, щоб це не зашкодило нормальним стосункам у вашій родині.
Не загадуємо на багато років уперед. Подумаємо лише про наступну добу. Які події ми там запланували:
· підйом,
· сніданок,
· похід по магазинах,
· обід,
· денний сон?
А може, щось серйозніше?
· Перший день у школі після канікул,
· візит до поліклініки,
· повертається тато з відрядження?
Задамо собі запитання: „Що я можу зробити, щоб дитина почувалася краще в усіх цих обставинах?”
1. Подумайте про наступну добу, тиждень або місяць (як вам зручніше).
2. Подивіться на цю таблицю і запишіть, де ви помічаєте можливі проблемні ситуації для вашої дитини.
Повсякденні справи | Ситуації спілкування | Подорожі | Школа, дитячий садочок |
Створивши такий „прогноз капостей на завтра”, подивимося, як їм краще запобігти.
1. Виявити потенційні „небезпечні” ситуації. Якщо дітей двоє і більше, то враховувати їх взаємодію між собою. Наприклад: „Як я вкладатиму спати 2-річну доньку, то вона буде кричати і непокоїтись десь хвилин 20. У цей час старший, з його емоційністю та чутливістю до звуків, точно не зможе спокійно готуватися до контрольної роботи”.
2. Ураховувати особливості характеру дитини (дітей).
„Менша погано пристосовується, тому для неї укладання спати - проблема. Старший чутливий до звуків та емоційний. Як мала довго плакатиме – то він чи прийде її забавляти (як буде в кращому гуморі), чи навпаки - сваритиме і дражнитиме. Що гірше?
3. Проаналізувати, що саме в цих ситуаціях їх „заводить”.
„Меншу – раптовий перехід у ліжко, старшого – її ниття або голосні крики”.
4. Подумати, як у цій ситуації заразити усім, урахувавши інтереси дітей та дорослих.
– Попередити малу за півгодини, 15 та 5 хвилин. Пообіцяти, що якщо ляже тихо, то брат почитає книжку.
– Умовити старшого спокійно почитати малій 10 хвилин казки та й сісти за уроки далі.
– Як не погодиться – посидіти з малою і почитати їй, доки не засне.
Спробуйте зробити ці кроки самостійно:
Діти або дорослі | |||
1. Можлива проблемна ситуація | |||
2. Особливості характеру кожного з учасників | |||
3. Що саме їх „заводить” | |||
4. Що я маю зробити чи вони самі, щоб запобігти негативним емоціям? | |||
5. Що буде нам винагородою? |
– Так, я знала, що наші „проблеми” настають щодня і однаковим чином, але вони чомусь заставали мене зненацька. Я спробувала запланувати це запропонованим чином, і ось що вийшло:
1) Завтра мені з моїм 2,5-річним сином треба буде піти до супермаркету за закупками.
2) Він дуже цілеспрямований та енергійний, і зазвичай я частину часу бігаю за ним по супермаркету, а частину „воюю” з ним, щоб відібрати якусь склянку чи ще щось, що він схопив.
3) Його „заводить” необхідність стояти коло мене та велика кількість яскравих пакунків та етикеток навколо.
4) Я спробувала домовитися з ним по дорозі, що коли він „їздитиме” у машині весь час, то він сам обере кашу та цукерки. На мій подив, він погодився. Він розсівся у спеціальному дитячому візку-машині і вийшов лише коло стенда з дитячими сніданками, де обрав собі рисовий сніданок, та коло каси – купити льодяник на паличці. Вся інша „подорож” супермаркетом пройшла напрочуд тихо!
5) Він винагородив себе цукеркою, а я – швидкими і спокійними закупівлями!
– А ми вирішили, порадившись з лікарем, віддати сина до басейну. І почали планувати.
1. На тому тижні – перше заняття у басейні, а Сашко не вміє плавати.
2. Він чутливий, повільно пристосовується, і в нього негативна перша реакція.
3. Його явно „заведе” гамір у басейні, нові люди, він боятиметься води, плавання, тренера... Ймовірно, що взагалі навідруб відмовиться туди ходити.
4. Ми вирішили:
– попередити його за тиждень;
– подивитися по телевізору змагання з плавання;
– обговорити, які саме плавки та шапочку він хотів би, купити й походити в них вдома;
– домовитися з тренером, щоб він міг посидіти і подивитися на заняття;
– попередити тренера про особливості дитини і дозволити їй перші 1-2 заняття просто постояти у воді.
5. Через два тижні Сашко поплив! Басейн для нього став улюбленим місцем.
Коротко про головне
· 1. Не плануємо на роки вперед!
· 2. Уявляємо наступний тиждень або добу і плануємо наступним чином:
Ø 1. Які проблемні ситуації будуть?
Ø 2. Які особливості характеру моєї дитини?
Ø 3. Що її „заводить”?
Ø 4. Що зробити, щоб полегшити її та своє життя?
Ø 5. Яка винагорода нас чекає, коли ми успішно „пройдемо” цю ситуацію?
· 3. Ураховуємо взаємодію всіх членів родини.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 27 | Нарушение авторских прав