|
М.П. Завгородній, М.М. Корнет, О.А. Бражко, Л.О. Омельянчик
БІООРГАНІЧНА ХІМІЯ:
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА, МЕТОДИ СИНТЕЗУ ТА
ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ БІООРГАНІЧНИХ СПОЛУК
Навчальний посібник
для студентів напряму підготовки «Біологія»
денної та заочної форм навчання
Частина 2
Затверджено
вченою радою ЗНУ
Протокол № від
Запоріжжя
УДК: 57:547 (075.8)
ББК: 28+24.23 я 73
Б 635
Біоорганічна хімія. Загальна характеристика, методи синтезу та фізико-хімічні властивості біоорганічних сполук: навчальний посібник для студентів напряму підготовки «Біологія» денної та заочної форм навчання: у 2 ч. / Уклад.: М.П. Завгородній, М.М. Корнет, О.А. Бражко, Л.О. Омельянчик. – Запоріжжя: ЗНУ, 2013. – Ч.2. – 115 с.
Навчальний посібник містить теоретичний матеріал, запитання і тести, присвячені будові, ізомерії, номенклатурі та фізико-хімічним властивостям біоорганічних сполук. Наведено основні методи синтезу, перетворення основних класів біоорганічних сполук та їх похідних, досліджено їхню будову, фізико-хімічні властивості, таутомерію, використання.
Навчальний посібник призначений для студентів напряму підготовки«Біологія» денної та заочної форм навчання.
Рецензент О.А. Панасенко
Відповідальний за випуск Л.О. Омельянчик
ЗМІСТ | ||
Список скорочень | ||
Вступ | ||
Гетерофункціональні сполуки (гідрокси- та оксокислоти) | ||
α-Амінокислоти, пептиди й білки | ||
Ліпіди | ||
Вуглеводи | ||
Нуклеотиди та нуклеїнові кислоти | ||
Біологічно важливі гетероциклічні сполуки | ||
Низькомолекулярні біорегулятори. Терпени | ||
Низькомолекулярні біорегулятори. Стероїди й алкалоїди | ||
Низькомолекулярні біорегулятори. Антибіотики і вітаміни | ||
Глосарій | ||
Рекомендована література |
СПИСОК Скорочень
АОА - антиоксидантна активність;
АФК - активні форми кисню;
БАР – біологічно активні речовини;
ВРО - вільнорадикальне окиснення;
ДМСО – диметилсульфоксид
ДМФА – диметилформамід
ІЧ – інфрачервоний спектр;
α-КГК – α-кетоглутарова кислота;
ПВК – піровиноградна кислота;
ПМР– ядерний магнітний резонанс на ядрах водню
ПОЛ - перекисне окиснення ліпідів;
Akr – акридин;
PASS- комп'ютерна програма прогнозу активності;
Q – хінолін
¨ -теоретичні відомості
G -зверніть увагу
? -виконайте вправу
´ - завдання (питання) для самоконтролю
! - поняття
ВСТУП
Курс «Біоорганічна хімія» покликаний забезпечити студентів необхідними знаннями для розуміння сучасних хімічних та біоекологічних проблем, а також сформувати у них уявлення про біоорганічні речовини, сучасну номенклатуру, ізомерію та фізико-хімічні властивості біоорганічних речовин. Важливе місце у структурі курсу займає проблема гетероциклічних сполук, їх фізико-хімічні властивості та методи синтезу.
У посібнику представлено теоретичний матеріал, запитання і тести з будови, ізомерії та номенклатури, фізико-хімічних властивостей основних класів біоорганічних сполук; наведено основні методи синтезу, перетворення основних класів та їх похідних, досліджено їхню будову, фізико-хімічні властивості, тіон-тіольну таутомерію, спектральні властивості гетероциклів.
Навчальний посібник містить контрольні запитання та тестові завдання різного рівня складності, що дозволить підготуватися до модульної контрольної роботи та якісно виконати індивідуальне завдання з біоорганічної хімії.
Хімія гетероциклічних сполук пов’язана з такими загальнотеоретичними питаннями, як електронна будова, ароматичність, вплив замісників на реакційну здатність галогенозаміщених гетерилів у реакціях нуклеофільного заміщення, таутомерія. На сьогодні відсутня цілісна картина реакційної здатності 2(4)-меркаптохінолінів, 9-меркаптоакридинів та немає систематичних даних про методи їх синтезу, реакції алкілування, окиснення цих меркаптозаміщених та перетворення їх S-похідних. Тому вивчення методів синтезу, таутомерії та будови нових тіохінолінів та тіоакридинів має важливе значення як для розвитку хімії біоорганічних сполук, так і для теорії органічної хімії.
Створення нових біоактивних молекул відбувається як на основі речовин природного походження, так і на основі їх синтетичних аналогів - гетероциклічних сполук. Зокрема похідні конденсованих шестичленних азотовмісних гетероциклічних систем хіноліну з часу його відкриття і дотепер привертають до себе увагу багатьох дослідників, що обумовлено високою біологічною активністю природних і синтетичних представників цих гетероциклів.
Тема 8. Гетерофукціональні сполуки
(гідрокси- та оксикислоти)
1. Загальна характеристика гідроксикислот.
2. Методи синтезу та якісні реакції.
3. Солеутворення.
4. Загальна характеристика оксикислот.
5. Кето-енольна таутомерія.
Основні поняття: методи синтезу гідрокси- та оксосполук, реакція Уфельдмана, реакція розкладання, кето-енольна таутомерія.
Гідроксикислоти
¨ Гідроксикислоти, або оксикислоти, – похідні карбонових кислот, у радикалі яких один або кілька атомів гідрогену заміщені на гідроксильні (спиртові) групи. Іноді їх називають спиртокислотами.
Рис.1 Моделі асиметричних молекул лактатної кислоти
Кількість карбоксильних груп, що містяться в молекулі кислоти, визначає її основність. За кількістю гідроксилів, включаючи гідроксили карбоксильних груп, визначають атомність гідроксикислот. Залежно від кількості карбоксильних груп, що містяться в молекулах таких сполук, розрізняють
одно-, двох- і трьохосновні гідроксикислоти. За кількістю гідроксильних груп, що містяться в молекулах цих сполук, розрізняють двох-, трьох- і багатоатомні гідроксикислоти. За місцем розміщення групи –ОН у радикалі розрізняють α-, β-, γ-, σ-гідроксикислоти.
Для гідроксикислот характерна оптична ізомерія. В основу пояснення цього явища покладено уявлення про просторове розміщення атомів і атомних груп у молекулах гідроксикислоти. В молекулі оптичного ізомеру є симетричний атом (або кілька атомів) карбону. Це такий атом карбону, кожна валентність якого сполучена з одним із різних атомів або груп атомів. Прикладом такого асиметричного атома може бути атом карбону в центрі молекули 2-оксипропанової («молочної) кислоти (рис. 1). Для
2-оксипропанової кислоти, що має розгорнуту формулу СН3СНОНСООН, існує два оптичних ізомери (правий і лівий – D- і L-) та їх рівнозначна, оптично неактивна суміш – рацемат. Такий вид ізомерії іноді називають дзеркальною, оскільки правий і лівий ізомери однієї й тієї самої гідроксикислоти являють собою дзеркальне відображення один одного. Дзеркальні ізомери оптично активні: один з них обертає площину поляризації світла вправо другий – вліво. Їх називають стереоізомерами. Вони є оптичними антиподами.
Гідроксикислоти дуже поширені в природі. Наприклад, 2-оксипропанова (лактатна) кислота – складова частина кислого молока, квашених овочів і фруктів, силосу; 2,3-діоксибутандіова (тартратна) кислота - складова частина багатьох вин, де вона міститься у вигляді калієвих і натрієвих солей, тощо. Окремим гідроксикислотам – 2-оксипропановій (лактатній),
2-оксибутандіоновій (яблучній), 2-оксипропан- 1,2,3-триовій (цитратній), ізоцитратній – належить важлива роль в обміні речовин у циклі трикарбонових кислот Кребса – ЦТК у клітинах живих організмів тощо.
Гідроксикислоти – хімічно активні речовини. Наявність у складі їхніх молекул двох видів функціональних груп (-СООН і -ОН) дає їм змогу легко вступати в різні хімічні реакції, характерні для карбонових кислот, спиртів і типові для самих гідроксикислот.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 110 | Нарушение авторских прав