Рак слинних залоз.

Рак язика.

Рак язика — злоякісна пухлина язика, що зазвичай бере свій початок з клітин епітелію його слизової оболонки. Характеризується локальним або дифузним ущільненням тканин язика, утворенням на його поверхні папілломатозних виростів або виразки. Рак язика відрізняється швидким зростанням пухлини і її метастазуванням в лімфовузли, легені, кістки, головний мозок і печінку.

Класифікація:

Залежно від локалізації раку язика виділяють: рак тіла язика (70% випадків), рак кореня язика (20%) і рак нижньої поверхні язика (10%)

Клініка:

Починається мінятися рухливість язика, через що порушується дикція. В запущеній стадії: кровотечі, глибокі виразки, інколи із смердючим запахом, болю в шиї, в усі, грудині. Опухають лімфатичні вузли на шиї і під пахвами, хворий виснажений, слабкий.

Лікування раку язика:

як правило, відносно раку язика застосовується комбінована терапія, що включає різні поєднання наступних методів: хірургічного, променевого, хіміотерапії. Променева терапія проводиться до і після операції з приводу раку язика. Вона може здійснюватися дистанційно або шляхом внутрішньотканного опромінення (брахитерапія). Опроміненню піддаються первинне вогнище і області метастазування. Великий розмір пухлини і її інфільтративне зростання є свідченням для проведення поєднаної химіопроменевої терапії. Паліативна променева і хіміотерапія (блеоміцин, метатрексат, вінбластін) проводяться у пацієнтів з віддаленими метастазами раку язика. Оперативне лікування раку язика направлене на радикальне видалення пухлини. Воно включає часткову резекцію мови або повну глоссектомію.

23.Рак слизової оболонки порожнини рота.

Рак слизової оболонки ротової порожнини серед злоякісних пухлин голови і шиї займає 1 місце, це становить 8,8% на 100 000 населення України. Рак слизової оболонки ротової порожнини виникає в чоловіків у 7-10 разів частіше, ніж у жінок. Найбільша кількість хворих - особи віком від 50 до 70 років. Не менше, ніж в 50% хворих рак локалізується на язику, потім в області дна ротової порожнини, щоках, на верхній щелепі і нижній щелепі, піднебінні.

До причин, які мають певне значення в виникненні раку відносять: куріння, вживання міцних алкогольних напоїв, гострих приправ, гарячої їжі, травмування слизової неякісними протезами, гострими краями зубів, коронок, часте прикусування слизової оболонки дистопованими зубами мудрості. Всі ці фактори можуть сприяти виникненню таких передракових процесів, як лейкоплакія, папіломатоз, хронічні виразки, тріщини які є фоном для розвитку раку.

Розрізняють 2 форми раку: виразкову й інфільтративну. На практиці вони часто поєднуються. Діагноз раку ставиться на основі огляду і пальцевого обстеження ротової порожнини і регіонарних лімфовузлів, рентгенологічного дослідження, лабораторного дослідження мазків, зішкрібів, кусочків тканини і пунктату пухлини. Вибір методу лікування визначається локалізацією пухлини, її поширенням і будовою, а також наявністю метастазів і загальним станом хворого.

Лікування повинно бути комплексним і починатись, якщо немає протипоказань, з променевої терапії з подальшим хірургічним і хіміотерапевтичним лікуванням. Всі види лікування мають як показання, так і протипоказання до їх проведення. Прогноз залежить від своєчасності звернення за медичною допомогою і пунктуального виконання всіх призначень лікаря.

Профілактика онкозахворювань слизової оболонки ротової порожнини складається з первинних і повторних профоглядів, лікувальних процедур і диспансеризації. У випадках, коли захворювання пов'язані тільки з місцевим впливом несприятливих факторів, проводиться відповідне лікування (усунення подразнюючих факторів, застосування протизапальних засобів, надаються гігієнічні рекомендації (застосування відповідних зубних паст, полоскань ротової порожнини, а також рекомендації по дієті)). У цьому випадку диспансерного нагляду не треба.

Хворі, в яких виявлені захворювання внутрішніх органів, у поєднанні з захворюванням слизової оболонки ротової порожнини, особливо при рецидивних формах запалення, потребують не тільки лікування, але й диспансеризації:

• Лікування передпухлинних захворювань має включати санацію ротової порожнини, усунення шкідливих звичок. Найбільш ефективними методами лікування є хірургічний - висічення ділянки лейкоплакії або папіломатозу з подальшим гістологічним дослідженням, електрокоагуляція або кріодеструкція. Тому санація ротової порожнини і лікування передракових захворювань є реальною профілактикою раку.

• Постійної диспансеризації потребують хворі з передраковими ураженнями слизової оболонки, які погано піддаються дії терапевтичних засобів. Застосування антибіотиків, стероїдних препаратів, сильнодіючих хімічних речовин (припікання слизової оболонки) має бути суворо обгрунтованим. Підхід до лікування має бути комплексним, з участю лікарів інших спеціальностей: терапевтів, гастроентерологів, імунологів та інших.

У профілактиці захворювань слизової оболонки ротової порожнини важливе місце має займати харчування, яке регулює ферментний статус. При складанні режиму харчування слід керуватись конституційними особливостями, професією хворого, умовами зовнішнього середовища.

Рак слинних залоз.

Рак слинної залози - рідкісна форма раку, що зустрічається в одній з слинних залоз в роті, шиї або горлі. У людини існують головні слинні залози над і під щелепами і сотні інших крихітних слинних залоз в губах, в щоках і всюди в роті і в горлі.

Перша ознака раку слинної залози - безболісна шишка або пухлина, яка формується близько слинної залози.

Симптоми:

· Оніміння в частині особи

· Слабкість м'язів на одній зі сторін особи

· Постійний біль в області гланд

Діагностика:

-Компютерна томограма,магнітно-резонансне сканування

 цитологічне дослідження пунктатів і мазків-відбитків;

 біопсія та гістологічне дослідження матеріалу;

 рентгенологічне дослідження;

 радіоізотопне дослідження.

Принципи лікування злоякісних пухлин слинних залоз. Вибір схеми лікування залежить від поширеності пухлинного процесу, морфологічної різновиди пухлини, віку хворого, наявності супутньої патології. У більшості випадків (крім радіорезистентність видів сарком) доводиться застосовувати комбіноване лікування. Найбільш часто використовується схема: передопераційна телегамма-терапія в сумарної осередкової дозі 40-45 Гр + радикальне оперативне втручання. Деякі автори пропонують збільшувати дозу опромінення до 50-60 Гр. Зони регіонарного лімфовідтоку опромінюються, якщо є підозра на метастази. Оперативне втручання виконується через 3-4 тижні після закінчення курсу променевої терапії.

25.Оперативні втручання при метастатичному ураженні колекторів голови та шиї.Операція Ванаха,Крайля,верхня шийна ексцизія,фасціально-футлярна ексцизія:особливості проведення,можливі ускладнення та їх попередження.

Операція Ванаха

Виділення клітковини слід почати декілька нижче за біфуркацію загальної сонної артерії, виділяючи її особливо ретельно від внутрішньої яремної вени. Клітковину отсепаровують переважно тупо в напрямі догори і до середньої лінії до верхнього краю заднього черевця двочеревного м'яза і шилопід'язичной м'яза. При цьому слід пам'ятати, що позаду цих м'язів розташовується дуга під'язикового нерва. При попаданні в ложі подніжнечелюстной слинної залози виділення клітковини виробляють, як було описано вищим. Видалення футляра лімфатичного апарату бічних відділів шиї.

Показання: Рак нижньої губи I стадії (Т1); підозра наметастаз в області підборіддя; необхідність виконання розширеної біопсії лімфовузлів підборіддя або підщелепної областей.

Межі операційного поля: Верхня - нижній край нижньої щелепи, нижня - рівень під'язикової кістки;латеральні - задні черевця двубрюшной м'язів (як правило операція виконується одномоментно з двох сторін).

Обсяг видаляються тканин: Обидві підщелепні слинні залози, клітковина, лімфатичні вузли обох підщелепних і підборіддя областей.

Операція Крайля — це хірургічна операція, яку вперше провів американський хірург Джордж Крайль в 1906 р. з приводу раку щитоподібної залози. До радикальної дисекції шиї не входить видалення лімфатичних вузлів підпотиличної ділянки, перипаротидних лімфатичних вузлів (виключеннями є внутрішні лімфатичні вузли привушної залози, що розташовані в задній частині піднижньощелепного трикутника, лімфатичні вузли в ділянці щоки, заглоткові, а також лімфатичні вузли центрального відділу шиї. Операція полягає у видаленні фасціального футляра надпід'язичних, шийних і надключичних лімфатичних вузлів однієї сторони в єдиному блоці з підщелепною слинною залозою, грудино-ключично-соскоподібним і лопатково-під'язиковою м'язами, внутрішньою яремною веною. Операція Крайля застосовується при раку язика, слизової оболонки дна порожнини рота і бічного відділу нижньої щелепи, раку верхньої щелепи, раку нижньої губи з поразкою підщелепних і шийних лімфатичних вузлів.

Верхня шийна ексцизія (ВШЕ).

Показання: рак нижньої губи, шкіри обличчя (Т2-3), передніх відділів порожнини рота, щоки, саркома нижньої щелепи.

Межі операційного поля: верхня - нижній крайнижньої щелепи з відповідної сторони, нижня - рівень верхнього краю щитовидного хряща, медіальна-середня лінія шиї, латеральна - передній край ківательной м'язи. Операція часто виконується одномоментно з обох сторін.

Обсяг видаляються тканин: Клітковина, фасції, лімфовузли, у вищевказаних межах, вміст підщелепних і подбородочного трикутників.

На відміну від операції Банаха при ВШЕ вдається прибрати біфуркаційні лімфовузли, в які дуже часто метастазує-ють злоякісніпухлини щелепно-лицевої області.

Фасциальні-футлярних ексцизія (ФФЕ)

Показання: Профілактичне видалення лімфовузлів при злоякісних пухлинах дистальних відділів порожнини рота (висока частота виявленнясубклінічних метастазів), наявність декількох невеликих або одиночних рухливих метастазів.

Межі операційного поля: Верхня - нижній край нижньої щелепи, нижня - верхній край ключиці, медіальна - середня лінія шиї, латеральна - переднійкрай трапецієподібного м'яза. Операція може бути виконана як з одного, так і одномоментно з обох сторін шиї (це її гідність в порівнянні з операцією Крайля).

Обсяг видаляються тканин: В блоці видаляють клітковину, лімфатичні вузли, підщелепніслинні залози, фасції в зазначених межах.

Ускладнення при радикальних операціях на шляхах регіонарного метастазування

Всі ускладнення поділяються на 2 групи:

 Ускладнення, що виникають під час операції. (Пошкождення нервових стовбурів, пошкодження грудного лімфатичного протоку, емфізема середостіння з подальшим розвитком пневмоторакса; повітряна емболія, масивна кровотеча

 Ускладнення, що виникають у післяопераційному періоді. (розлад дихання (ларингоспазм, набряк гортані); пневмонія (аспіраційна); вторинне кровотеча в результаті ненадійного лігування судин під час операції,)

Дата добавления: 2015-11-14