Спостереження за забрудненням морських вод

Охорона морського середовища передбачає, перш за все, оцінку сучасного стану якості води морів і океанів, що вимагає проведення систематичних обстежень.

Для розв'язання проблеми охорони морських і океанічних вод від забруднення необхідне складання науково обгрунтованих рекомендацій з обмеження (або повної заборони) скиду відходів, згідно з якими процеси природної утилізації повинні постійно перевищувати процес забруднення і приводити до знешкодження порушень у морському середовищі, а також зсувів у екологічних системах. Для цього треба вжити ряд заходів, серед яких найважливіші:

? проведення систематичних спостережень і оцінка стану морських вод і впливу забруднення на природні фізико-хімічні та гідробіологічні умови;

? вивчення шляхів і параметрів поширення, а також природної утилізації забруднюючих речовин для наступного визначення можливого режиму їх скиду у море;

? складання прогнозу динаміки забруднення морських вод на найближчу і дальшу перспективу за заданими значеннями скиду відходів, гідрометеорологічними та гідрохімічними умовами;

? розробка рекомендацій щодо оптимшіьного режиму скидів у конкретних ділянках морів і океанів.

У цьому розділі будуть розглянуті правила спостережень за якістю води морів та устів рік (морських вод). На відміну від пунктів спостережень за якістю

поверхневих вод пункти спостережень за якістю морських вод поділяються на І, II і III категорії.

Кількість і розташування пунктів спостережень мають забезпечувати отримання інформації, необхідної для виконання задач, поставлених перед мережею станцій.

У пунктах спостережень, розташованих на узбережжі морів біля устів рік у замикаючих створах при глибині ріки 1... 5 м, заміри здійснюються на поверхні та біля дна ріки. При глибині ріки 5... 10 м спостереження проводяться на поверхні, на половині глибини та біля дна, а при глибині ріки, більшій за 10м,— на поверхні, через кожні 5 м та біля дна ріки.

Склад і обсяг робіт у пунктах спостережень за якістю морських вод повинні відповідати певним завданням та задовольняти запити зацікавлених господарських організацій у інформації про якість вод у прибережних зонах промислових районів, рибогосподарських зонах, у районах великих, особливо портових, міст, морських нафтопромислів, а також у зонах, віддалених від районів інтенсивної господарської діяльності людини.

Програма спостережень за якістю морських вод без гідробіологічних показників містить такі заходи.

1. Визначення концентрації хімічних сполук: нафтових вуглеводнів, мг/дм3 (мг/л); розчиненого кисню, мг/дм3 (мг/л, %); водневого показника рН;

хлорованих вуглеводнів, у тому числі пестицидів, мкг/дм3 (мкг/л); важких металів - ртуті, свинцю, кадмію, міді, мкг/дм3 (мкг/л); фенолів, мкг/дм3 (мкг/л); синтетичних поверхнево-активних речовин, мкг/дм3 (мкг/л).

2. Визначення показників і вмісту речовин, характерних для даного району:

нітритного азоту, мкг/дм' (мкг/л);

кремнію, мкг/дм3 (мкг/л); солоності води, %; температури води і повітря, °С; швидкості та напрямку вітру, м/с; прозорості води (одиніці кольоровості); хвилювання моря (бали).

3. Проведення візуальних спостережень за станом поверхні морського

водного об'єкта.

4. Спостереження за якістю морських вод за гідробіологічними показниками проводяться за скороченою і повною програмами відповідно до наведеної таблиці

В пунктах II категорії спостереження проводяться 5-6 разів на рік за повною програмою, а в пунктах III категорії - 2-4 рази на рік.

При появі нових джерел забруднення, зміні потужності, складу і форм старих, зміні виду водокористування та інших умов, що склалися, категорія пункту і перелік показників, за якими ведеться спостереження, можуть бути змінені.

Дані про кількість як поверхневих, так і морських вод, у тому числі й екстрена інформація про високі рівні забруднення, передаються у відповідній формі у визначеному порядку і визначені терміни зацікавленим організаціям.

15. програма моніторингу забруднення грунтів

При оцінці ступеня забрудненості грунту через надзвичайно велику працемісткість і вартість необхідних робіт не завжди варто проводити суцільну зйомку забрудненості грунтів. Доцільніше й економічніше простежувати шляхи повітряного і водного забруднення грунтів, аналізуючи об'єднані зразки, які належать відбирати на ключових ділянках, розташованих у секторах-радіусах уздовж переважаючих повітряних потоків.

Під ключовою ділянкою розуміють ділянку (1 - 10 га і більше), яка характеризує типові, що постійно повторюються в даному районі, сукупності ґрунтових умов і умов рельєфу, рослинності та інших компонентів фізико-географічного середовища. Основну частин}' ключових ділянок потрібно розташовувати у напрямку двох екстремальних променів (румбів) рози вітрів. При нечітко вираженій розі вітрів ділянки повинні характеризувати територію рівномірно у напрямку всіх румбів рози вітрів. Якщо є підстави вважати, що міграція важких металів пов'язана з водними потоками, то напрямок променів треба узгоджувати з вектором водної міграції. Загальна кількість досліджуваних ділянок- 15-20.

Вивчення процесів забруднення грунтів на ключових ділянках проводиться більш детально, ніж на решті територій. Воно досить працемістке і вимагає багато часу. Ключові ділянки розміщують на обстежуваній території так, щоби вони характеризували всі можливі ландшафтно-геохімічні умови, різноманітність генезису, складу і сукупності грунтів, типові біоценози та, звичайно, фонові та техногенні ділянки.

При спостереженні за рівнем забруднення грунтів важкими металами велике значення має порівняння змін, що відбуваються із зростанням або зменшенням впливу того або іншого фактору, і викликаних цими змінами закономірних змін ступеня забруднення грунтів різними інгридієнтами в просторі. Найчіткіше ці закономірності можна виявити на грунтово-геоморфологічних профілях, які перетинають усю територію вздовж переважаючих напрямків вітру, що є цінним методом дослідження супряжених зв'язків між розподілом забруднюючих речовин у грунтах і середовищі.

Вплив хімічних речовин антропогенного походження на ґрунтовий покрив, особливо поблизу джерел забруднення (навколо міст, промислових і сільськогосподарських комплексів, автомагістралей та інш.), постійно зростає. У складі атмосферних викидів, що забруднюють грунт, знаходяться макро- і мікроелементи, гази і гідрозолі, складні органічні сполуки (піридин, фенол, бензол та інші).

Негативні наслідки антропогенного забруднення грунтів виявляються на регіональному і глобшіьному рівнях. Тому в наш час розробка програм спостереження за хімічним забрудненням грунтів - найактуальніше завдання. Створення таких програм вимагає, перш за все, правильної оцінки сучасного стану грунтів, тобто організації системи спостережень і оцінки стану грунтів, які піддаються дії антропогенних забруднюючих речовин.

Зміст і характер проведення спостережень за рівнем забруднення грунтів та їх картографування в сільських і міських умовах мають свою специфіку. Завданнями спостережень є:

1. реєстрація сучасного рівня хімічного забруднення ґрунтів, а також виявлення географічних закономірностей і динаміки тимчасових змін забруднення грунтів у залежності від розташування і технологічних параметрів джерела забруднення;

2. прогноз зміни хімічного складу грунтів у найближчому майбутньому і оцінка можливих наслідків їх забруднення;

3. забезпечення зацікавлених організацій інформацією про рівень забруднення грунтів.

З урахуванням перерахованих вище завдань можна виділити такі види спостережень:

- режимні, тобто систематичні спостереження за рівнем вмісту хімічних реіовин у грунтах протягом певного проміжку часу;

- комплексні, якіохоплюють дослідження процесів міграції забруднюючих речовин в системах атмосферне повітря - грунт, грунт - рослина, грунт - вода і грз'нт - донні відкладення;

- вивчення вертикальної міграції забруднюючих речовин у грунтах по профілю;

- за рівнем забруднення грунтів у визначених пунктах, намічених відповідно до запитів тих чи інших організацій.

Дата добавления: 2015-11-14