ГЕОГРАФІЧНИЙ ЧАС
Поняття часу є фундаментальним, тому суть його можна виразити лише шляхом співвіднесення з невеликим числом інтуїтивно ясних, невизначених понять, які не містять в неявній формі уявлень про час.Цим умовам не відповідає, зокрема, поняття процесу, яке, на думку палеонтолога С.В.Мейена, є «времясодержащим». Визначати час як процес означає допускати тавтологію. Після деяких пошуків Мейен зупинився на поняттях: індивід, мінливість і впорядкованість (ряд, безліч, порядок і т.п.).Ці поняття, вважав він, можна застосувати і до простору.«Обычно, – міркував він, – мы относим понятие изменчивости к множествобъектов, которые упорядочиваем по сходству и различию. Интуитивно ясно и понятие индивида. Но представим себе отнесение понятия изменчивости к индивиду. Это и будет его индивидуальное время» [1]. Далі, продовжував думку Мейен, можна спроектувати мінливість індивіда, що спостерігається поза нами, на нашу власну мінливість. Коли ми абстрагуємося від конкретних властивостей різних індивідів і говоримо про їх мінливості взагалі, ми отримуємо час взагалі. Коли ж ми зводимо різноманітність індивідів до абстрактного індивіда, ми отримуємо матеріальну точку.
Мінливість матеріальної точки є проявом континуального абсолютного часу І.Ньютона. Якщо, навпаки, почати збагачувати цю абстракцію індивіда конкретними таксономічними ознаками, можна отримати класи часу. Ті ж класи можна отримати, вивчаючи інваріанти в мінливості індивідів, що належать якомусь таксону (таксономічний час).
Нарешті, встановлення морфізмім між часом в метахронно, тобто у «різний час», у процесі, дають, за Мейеном, перехід до реляційного часу.
Таким чином, С.В.Мейен, мабуть, виявився першим, хто перетворив час з чисто фізичної, «мертвої» сутності в якусь темпоральну систему, близьку до того, щоб охопити багато його аспекти: дління, послідовність, ритміку, цикли, спиралевидність, квантованість, спрямованість, утворення біфуркацій (хоча цей термін ним особисто не вживався).
З іншої позиції, але дуже близько підійшов до того ж розуміння багатогранності часу в географії А.Д.Арманд. Він вважає, що існує майже необмежена можливість виділення окремих "часів" в навколишній природі і в суспільстві, інколи слабко пов'язаних або взагалі не пов'язаних між собою. Але всі вони мають щось спільне, що дозволяє їх все віднести до більш загального таксону - часу. Цим спільним, на нашу думку, є «стріла часму», себто його одно спрямованість і незворотність.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 34 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Толерантность | | | Субстанційий, реляційний і конвенціональний час |