З Україною у серці

Майстриня української вишивки пані Василина Швейко народилася у селі під Києвом, у самому серці України. Ще дівчинкою її вивезли фашисти на примусові роботи до Німеччини, і її нелегка доля склалася далеко від рідної Дубівки. Проте пані Швейко не тільки не забула своєї мови і культури, але й багато разів відвідувала свою країну, спілкується та допомагає родичам та знайомим, що лишилися у селі. Її донька, яка ніколи не жила на Україні, розмовляє українською; онука ставала на рушник під час весілля; правнука вбирається в українську вишиванку, а на свята уся родина залюбки збирається за великим столом у бабусі Ліни та ласує пиріжками і варениками.

З дитинства Василина мріяла навчитися вишивати, а свій перший хрестик зробила, коли їй було вже 50! З того часу минуло майже сорок років. Зараз оселя пані Швейко нагадує справжній музей українського мистецтва: яскраві Великодні писанки на столі, біля каміну велика колекція фарфорових статуеток улюблених українських персонажів, старанно підібрані українські вази, картини і, звичайно ж, безліч вишивок. Вже з порогу гостинно запрошують у дім вбрані у золотаві рамки полотна з трояндами та червоними маками, у вітальні на почесному місці - вишитий величний портрет Кобзаря. Полички вкрито гарненькими серветками з ніжним дрібним орнаментом. Окремо висить широка трикольорова стрічка, найперша робота господині. На кріслах дбайливо розкладено декоративні подушки з веселим

гуцульським мотивом, такі барвисті, що навіть хочеться до

них доторкнутися. У кожній кімнаті - кілька вишивок різних років: парубок із дівчиною, ікона Ісуса Христа на Елеонській горі, Православний Хрест, вічні слова Шевченківського “Заповіту”, букети польових квітів. А скільки рушників вишили невтомні руки цієї жінки для своїх близьких, для Церкви, на весілля!

Хата вишивальниці оточена хазяйновито й охайно підстриженими газонами, оповитими барвинком та настурцією. Позаду фруктовий сад, запашні квітучі кущі та город, який щороку дає добрий врожай овочей для господарки, її родини і друзів. Без перебільшення мушу сказати, її привітна та затишна домівка - як тихий острівок далекої Української землі посеред бурхливого океану сучасного американського життя.

Кожна робота майстрині має свою цікаву історію. Вона пам’ятає, коли й у кого позичила той чи інший візерунок, які кольори змінила, які елементи додала, щоб малюнок заграв новими фарбами. Багацько своїх вишивок жінка робила двічі або навіть три рази, у подарунок друзям та родичам, на добру згадку, з любов’ю та Україною у серці.

Особливою гордістю кравчині є вишиванки. У цій справі вона - віртуоз! 62 блузки вишила ця чуйна і завзята людина. Багато з них було відправлено на Україну. Починаючи з підбору матеріалу, дизайну орнаменту та крою сорочки до китиць й петельки для ґудзика, вона все виконує власноруч. Через те вишиванки Василини Швейко мають свій неповторний авторський стиль. Сама вона - володарка

серйозного гардеробу українських блузок, який нещодавно

поповнився ще однією цікавою річчю. Це чорно-біла вишиванка для посту. Два довгі тижні випробовувала майстриня різні елементи орнаменту, підшукуючи оригінальні форми малюнку. Шанувальники її творчості оцінили нову сорочку на відмінно: виглядає стримано, урочисто і дуже красиво.

Закохана у народне мистецтво, Василина відкрила

багато секретів вишивки і до своїх проектів ставиться скурпульозно. “Інколи, - відверто зізнається швачка, - доводиться все розпорювати й починати знов”. Та кропітка праця її ніколи не лякала; вона сміливо експериментує з матеріалом, кольором, схемами візерунку.

До гучних слів “митець народної вишивки” пані Швейко не звикла і свій талант оцінює скромно: ”Я не роблю нічого незвичайного. Завжди знайдеться хтось, що вишиває краще за мене. Раніше всі сільські жінки вміли добре шити...”

Незважаючи на свій поважний вік (цього року Василина Олександрівна відзначає дев’яносту річницю) вона рішуче запевняє: “Поки дає Бог сили, улюбленої справи не покину!” Щовечора на полотні розквітають нові мережива чи виноградні ґрона. Ще не закінчено останню роботу, а вже з’являється інша ідея.

У цьому ви можете переконатися на власні очі. 21 квітня у рамках заходів Українського Культурного Центру

Василина вперше робить виставку свого великого творчого доробку і щиро запрошує усіх небайдужих до народного мистецтва у чарівний світ української вишивки.

Дата добавления: 2015-11-14