Електроенергетика

Значення ПЕК у РПС.

1. Галузі, які виробляють паливо і енергію, мають районоутворююче значення, на їх базі формуються територіаль­но-виробничі комплекси.

2. Вони впливають на спеціалізацію господарства регіону, процеси концент­рації виробництва, комбінування.

3. Вплив ПЕК тим більший, чим потужніші запаси ресур­сів палива.

4. Дешеве паливо сприяє розвитку енергомістких вироб­ництв.

Паливно-енергетичний баланс – баланс одержання, перетворення і використання (споживання) усіх видів енергії.

Паливно-енергетичний баланс складається з прибуткової та витратної частин. І розглядати його можна з двох точок зору: баланс загальний для ПЕК і баланс стосовно різних видів палива.

Загальний баланс. У прибутковій частині балансу зафіксовані такі показники:

- видобуток природного палива — вугілля, газу, нафти, торфу, д-ров;

- виробництво електро- і теплоенергії на ТЕС, АЕС, ГЕС та нетрадиц. джерелах;

- відбір газу з підземних сховищ газу;

- імпорт енергоресурсів та залишок ресурсів на початок року.

Витратна частина балансу складається з таких статей витрат:

- перетворення в інші види енергії — електро- і тепло енергію;

-виробничо-технологічні потреби, включаючи втрати на збереження і транспортування;

- закачка природного газу в підземні сховища газу;

- експорт.

Паливно-енергетичний баланс України стосовно різних видів палива (2000 р.):

Видобуток палива (прибуткова частина): вугілля-57,7%; нафти – 7,2%; газу – 26%.

Споживання палива (витратна частина): газ – 41,8%; вугілля – 25,2%; мазуту – 1,5%

ВИСНОВОК: у прибутковій частині переважає вугілля, а в структурі споживання (витратна частина) – природний газ.

Електроенергетика

Електроенергетика – галузь промисловості, яка включає виробництво різних видів електроенергії, її транспортування, теплові мережі, котельні та інші об’єкти.

Електроенергетика є провідною галуззю промисловості і впливає не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил, тому має велике районоутворююче значення.

Загалом енергетика України базується на 41% на природно­му газі, на 24,3% - на вугіллі, на 18,4% - на нафтопродуктах, на 12,5% - на ядерному паливі й на 2,8% - на гідроресурсах.

Розміщення електроенергетики залежить від 2 факторів:

- наявності паливно-енергетичних ресурсів;

- наявності споживача електроенергії (нині третина енергії виробляється в районах споживання).

Всі електростанції України поділяються на такі види:

- Теплові електростанції (працюють на твердому, рідкому та газоподібному паливі) (47%);

- Гідравлічні (використовують гідроресурси) (7%);

- Атомні (використовують збагачений уран та інші радіоактивні елементи) (45%);

- Електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії (1%).

Теплові електростанції

Теплоенергетика в Україні в цілому має непогані умови для розвитку. Великі теплові електростанції працюють в Донецькому та Львівсько-Волинському басейнах (ДРЕС і ТЕЦ). Однак багато зних мають низький ККД, який часом не перевищує 30% (за даними 2001-2002 рр.). До того ж частина електростанцій по­требує модернізації, оскільки відпрацювали вже по 25-30 років. В Україні здійснюється програма модернізації теплоенергетики, активну участь у якій беруть машинобудівни­ки Харкова - як передового центру енергетичного машинобуду­вання України.

Умови розміщення:

- орієнтація на сировину, на наявність великих запасів дешевих паливно-енергетичних ре­сурсів;

- наявність потужного споживача.

Перевагою ТЕС є відносно вільне розміщення, вдвоє дешевша вартість капіталовкладень порівняно з ГЕС. Дедалі більшого значення набувають теплоелектроцентралі (їх будують поблизу споживача, оскільки радіус транспортування тепла невеликий (10-12 км), проте коефіцієнт корисного використання тепла становить майже 70%, тоді як на ТЕС – 30-35%. Теплоелектроцентралі обігрівають понад 20 міст України).

Розміщення ТЕС (ДРЕС): Донецька обл. (Вуглегірська, Курахівська, Словянська), Дніпропетровська обл. (Криворізька-2, Придніпровська) Івано-Франківська обл. (Бурштинська), Вінницька обл. (Запорізька, Ладижинська), Київська обл. (Трипільська).

Атомні електростанції

Тенденції розвитку атомної енергетики у світі:

1. Активна політика спрямована на подальший розвиток атомної енергетики, шляхом побудови нових АЕС (США, Японія, Росія, Китай, Індія);

2. політика спрямована на модернізацію існуючих АЕС (Україна, Франція, Великобританія, Чехія, Південна Корея);

3. Політика, спрямована на поступове виведення АЕС із експлуатації (Німеччина, Швеція, Італія, Бельгія, Литва).

Україна не має ре­альної альтернативи атомній енергетиці (кожна квт/год. елект­роенергії, вироблена на тепло- та гідростанціях, коштує втричі дорожче). При чому має всі можливості для розвитку атомної енергетики. Запасів урану вистачить більш ніж на 100 років (нині річний видобуток урану становить 400 т на рік). За виробництвом уранового концентрату посідає провідне місце у світі. У Дніпропетровській області (м. Жовті Води) знаходиться один з найбільших у Європі виробників природного урану Східний гірничо-збагачувальний комбінат, який в серпні 2001 р. відзначив 50-річчя існування. Видобуток уранових руд ведеться в Кіровоградській області (рудник Смольний).

Крім того за запасами цирконієвих пісків Україна займає 6 місце у світі і 1 в Європі. Але у нас немає власного виробництва атомного палива з уранового концентрату.

В Україні нині діє 4 атомні електрос­танції: Запорізька АЕС (м. Енергодар), Південно-українська (м. Південноукраїнськ), Хмельницька (м. Нетішин), Рівненська (м. Кузнецовськ), - на яких знаходиться 14 енергоблоків. За потужністю запасів атомної енергетики Україна посідає 8 місце у світі та 5 місце в Європі. Під тиском громадськості припинено будівництво Кримської, Чигиринської, Харківської та Одеської АЕС. 15.12.00 р була закрита Чорнобильська АЕС.

Серед усіх атомних електростанцій України особливе місце належить Запорізькій АЕС, шостий (останній) енергоблок якої, запущений у жовтні 1995 р., повністю відповідає світовим стан­дартам. Запорізька АЕС виробляє до 20% електроенергії Украї­ни. Це найпотужніша атомна електростанція в Європі (6 млн. кВт), яка входить до трійки найкращих АЕС світу. За американською технологією на її території збудовано майданчик для захоронення відпрацьованого палива (вартість утилізації зменшена в 12 разів).

Умови розміщення

Атомні електростанції за характером використовуваного палива не пов’язані з родовищами його видобування, що забезпечує широкий вибір їх розміщення і орієнтуються в основному на споживача.

Враховуючи великі обсяги споживання води, слід розміщувати поблизу водних об'єктів. Крім цього, атомні станції повинні будуватися на значній відстані від великих міст.

Проблеми, які стоять перед АЕС:

- Безпечність атомної енергетики;

- Захоронення відходів;

- Залежність від Росії у поставці запчастин.

Гідроелектростанції

Гідроенергетикав Україні почала розвиватися ще в 20-30 роки XX століття. Нині вона сполучає в собі гідроелектростанції (ГЕС) та гідроакумулятивні станції (ГАЕС). Сьогодні, як і в попе­редні роки, зберігає своє значення Дніпровський каскад (Дніпрогес-1, Дніпрогес-2, Кременчуцька ГЕС, Дніпродзержинська ГЕС, Київська ГАЕС, Канівська ГЕС).

У Дністровському каскаді функціонує Дністровська ГЕС -ГАЕС, в 2002 р. вступила в дію Дністровська ГЕС-2. Знову при­вертає увагу мала гідроенергетика, планується відродити гідро­електростанції невеликої потужності на малих річках (на поча­ток 1980-х рр. на малих річках України працювало 55 таких електростанцій). Планується, зокрема, використовувати водні ресурси р. Тиса, де передбачено будівництво 33 ГЕС потужністю 2-6 МВт, 6 із яких знаходитимуться на прикордонній ділянці. Завершується будівництво Ташликської гідроакумулятивної станції (2003 р.).

Переваги ГЕС полягають в тому, що вони виробляють електроенергію, яка у 5-6 разів дешевша ніж на ДРЕС, а персоналу, що їх обслуговує в 15-20 разів менше наж на АЕС. Коефіцієнт корисної дії ГЕС становить понад 80%.

Умови розміщення

ГЕС та ГАЕС розміщуються біля водних об'єктів (Мінус – виробництво енергії має сезонний характер, затоплення земель).

Напрямки розвитку (поліпшення) електроенергетики

1. Оскільки виробництво електроенергії з газу є нерентабельним, доцільно перевести виробництво енергії з вугілля.

2. Реконструкція АЕС (підвищення рівня безпеки, яке полягає в реконструкції автоматизованої системи управління технологічними процесами + створення нового ядерно-паливного циклу (незалежність від імпорту ядерного палива);

3. Збільшення виробництва електроенергії з нетрадиційних джерел енергії (з відходів сільськогосподарського господарства (біопаливо), тощо).

Металургійний комплекс - сукупність галузей добувної і об­робної промисловості, підприємства якої видобувають руди чор­них і кольорових металів, виробляють чавун, сталь, прокат, труби, електроферосплави, кольорові метали, кокс, вогнетриви, нерудну сировину для металургії та оброблюють метал.

Металургійний комплекс є базовою галуззю економіки Украї­ни і має провідне значення для розвитку держави. За наявними потужностями металургійний комплекс України зна­ходиться на п'ятому місці у світі після Японії, США, Китаю та Росії. Металургійний комплекс впливає на розвиток всіх галузей господарства і є основним споживачем палива, електроенергії і води.

Значення металургійного комплексу у розвитку держави:

- Джерело надходжень до господарського обігу конструкційних матеріалів;

- Основа розвитку машинобудування, металообробки та будівництва;

- Джерело валютних надходжень до бюджету держави від прода­жу металопродукції на зовнішніх ринках;

- Районоутворююче значення: (створення - пром вузлів, пром районів, тер-пр компл)

- створюються сприятливі умови для розвитку вироб­ництв, які споживають багато металу (підприємства важкого, ене­ргетичного, транспортного машинобудування, автомобілебудування, сільськогосподарського машинобудування);

- супутніми до металургії є галузі хімічної промисловості, підприємства якої використовують відходи доменного виробництва і побічні продукти коксування вугіл­ля (бензол, феноли, кам'яновугільна смола);

- виключно чоловіча за­йнятість на підприємствах металургійного комплексу зумовлює роз­виток у металургійних районах галузей, де використовується праця жінок: легкої, харчової промисловості, сфери послуг.

Металургійний комплекс визначає не тільки економічну, а й політичну незалежність держави і тому в багатьох країнах світу користується значною державною підтримкою в галузі фінансів, кредитів і податкових пільг.

Галузева структура комплексу:

- чорна металургія - 91,9 %,

- кольо­рова металургія - 8,1 %.

2.1. Особливості розвитку та розміщення підприємств чорної металургії

Основою металургійного комплексу є чорна металургія. У 2000 р. продукція чорної металургії станови­ла 27,3 % промислової продукції, в галузі було зайнято 12,2 % чисельності працівників, зайнятих у промисловості країни.

Сучасне виробництво чорних металів базується на вилученні заліза із залізних руд з отриманням первинного металу — доменного чавуну, подальшій переробці його в сталь, а останньої - в прокат шляхом механічної (переважно пластичної) оброб­ки сталевих зливків і заготовок.

Структура чорної металургії (галузь важкої промис­ловості), в яку входить:

1. Сировинна частина комплексу чорної металургії;

2. Основне металургійне виробництво;

3. Переробна металургія.

І. Сировинна частина чорної металургії складається з таких галузей:

1. Гірничорудна промисловість. До неї належать підприємства, які видобувають, збагачують і переробляють залізорудну і марган­цеворудну сировину.

Основний фактор розміщення: наявність сировини.

Можна виділити такі етапи:

- видобування рудної сировини підземним способом (у шахтах) і відкритим (кар'єрним);

- збагачення сировини на ГЗК (підвищується концентрація заліза і марганцю і знижується вміст шкідливих домішок, зокрема сірки). Продукт збагачувальних фабрик - рудний концентрат (вміст заліза 62%).

Україна повністю забезпечена залізорудною сировиною. Основна частина залізних руд України зосереджена в чотирьох районах:

Криворізький залізорудний басейн (Дніпропетровська обл.), один з найбільших у світі, містить близько 80% розвіданих запасів заліз­них руд України. Видобуток багатої за­лізної руди здійснюється підземним (шахтним) способом. Бідна руда видобувається відкритим способом у кар'єрах. Є 5 діючих ГЗК: Північний, Центральний, Південний, Інгулецький, новозбудований Криворізький гірничо-збагачувальний ком­бінат окислених руд.

Кременчуцький залізорудний район (Полта­вська обл., на схід від Кременчука). Цей район є продовжен­ням Криворізького басейну. Залізні руди залягають вузькою сму­гою, витягнутою на 50 км на північ від Дніпра. Руди залягають на глибинах до 500 м.

Білозерський залізорудний район (Запорізь­ка обл. біля с. Велика Білозерна). Виявлені у 1955 р. родовища багатих руд (вміст заліза 70%), глибина залягання - 1000 м.

Керченський залізорудний басейн (Керчен­ський пів-ов АР Крим). Розроблялися до середини 1990-х р. відкритим способом і споживалися на Маріупольсь­кому комбінаті «Азовсталь». Сьогодні родовище не розробляється.

Марганцева руда є важливим компо­нентом сировинної бази чорної металургії. Вона необхідна для виробництва феросплавів, які містять марганець. Мар­ганець є важливим легуючим елементом для сталей і чавунів, він використовується також у кольоровій металургії та інших галузях промисловості.

Металургійний комплекс повністю забезпечений марганцево­рудною сировиною (за іншими джерелами – не повністю). На території України є два родовища марган­цевих руд: Нікопольське (Дніпропетровська область) і Велико-Токмацьке (Запорізька область). Перспективним є Інгулецьке родовище (Дніпропетровська обл.).

2. Коксохімічна промисловість охоплює спеціалізовані заводи та цехи вуглезбагачування. Основна мета їх роботи – отримання металургійного коксу (це основне паливо, для виплавлення чавуну, а коксівний газ – висококалорійне паливо для металургійних агрегатів і сировина для хімічної промисловості). Основний фактор розміщення: наявність сировини (коксівного вугілля).

Україна має власну сировинну базу для вироб­ництва коксу. Запаси коксівного вугілля становлять 29,8 % від за­пасів кам'яного вугілля України.

Коксівне вугілля видобувають переважно в центральній частині Донецької області (в районі Єнакієве, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська…).

Більше половини коксу дають коксохімічні комбінати Донбасу, де діють 13 із 18 коксохімічних підприємств.

3. Нерудна промисловість охоплює підприємства, пов'язані з добуванням флюсових вапняків, доломітів та вогнетривкої сиро­вини з подальшим її збагачуванням.

Промисловість вогнетривких матеріалів включає підприємства, а також цехи в складі металургійних заводів, які виробляють вогнетриви, призначені для теплового та хімічно­го захисту плавильних агрегатів та роз­ливних ковшів від дії високої температури рідкого металу (вогнетривкі глини, флюсові вапняки, доломіти).

Вогнетривкі глини застосовують для виробництва вогнетривкої цегли (для будівництва домн) їх видобуваються в Донецькій обл., флюсові вапняки (використовують для виплавки металу і вилучення шкідливих сполук із залізної руди) і доломіти – в Донецькій, Дніпропетровській обл. і АР Крим.

4. Феросплавна промисловість. Входять підприємства з виплавки у потужних печах електроферосплавів, які є легуючими матеріалами для одержання різних марок сталі у металургійному та ливарному виробництвах.

Фактори розміщення феросплавних підприємств::

- наявність електроенергії;

- наявність легуючих матеріалів.

6. Брухтопереробна промисловість. Заготівля брухту і відходів чорних і кольорових металів та первинна його переробка (розрізання, па­кетування, брикетування). Підприємства її працюють у кожній області.

«Мала металургія» (сировина металобрухт) у розміщенні орієнтується на великі машинобудівні центри, що спеціалізуються на металургійній промисловості.

ІІ. Основне металургійне виробництво

1. Доменне виробництво охоплює доменні цехи, де з підготовленої шихти (агломерат, котуни, флюси, кокс та ін.) виплавляється ча­вун переробний і ливарний, а також в окремих випадках доменні феросплави.

2. Сталеплавильне виробництво. Чавун переплавляється у сталь.

Способи виробництва сталі:

- у мартенівсь­ких печах,

- у киснево-конверторних агрегатах (висока продуктивність + низькі витрати палива і енергії);

- у електросталепла­вильних печах (виплавляється якісна сталь).

Найбільш прогресивними способами виробництва сталі є киснево-конверторний і електропічний.

3. Прокатне виробництво. Зі сталевих зливків виробляють прокатну заготовку за допомогою обтискних станів (для сортових станів (блюм) і листових станів (сляб)).

Найпоширеніша форма організації виробництва в чорній металургії – комбінати. Особливо ефективне тут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля. Більшість коксу випускають комбінати з повним циклом виробництва.

Основні металургійні виробництва - доменне, сталеплавильне, прокатне — складають повний виробничий цикл чорної металургії.

ІІІ. Переробна металургія - металургійні заводи, які не мають чавунного виробництва

1. Трубна промисловість включає заводи і цехи з виробництва сталевих та чавунних труб. За технологією виготовлення труби бувають безшовні і зварні (зокрема електрозварні). Безшовні чавунні труби виготовляються методом лиття, а сталеві — методом гарячого деформування зі зливків чи прокатних трубних заготовок.

2. Промисловість металовиробів охоплює підприєм­ства та окремі цехи на металургійних заводах, які виробляють металовироби масового промислового призначення. (калібрований метал, сталевий трос, сталеві канати).

Фактори розміщення підприємств переробної металургії є:

- наявність джерел брухту (наприклад, виробництво сталі перевищує виробництво чавуну);

- наявність джерел електроенергії;

- споживчий фактор.

Фактори, які визначають розміщення металургійного виробництва, є:

- наявність паливно-сировинних і водних ресурсів;

- розвиненість транспорт­ної мережі, інфраструктури;

- попит на металопродукцію, розташу­вання центрів її споживання;

- економічна освоєність території;

- еко­логічна безпека..

Принципи розміщення підприємств чорної металургії у світі:

1. За орієнтацією на паливо (кокс) біля покладів коксівного вугілля (Донбас в Україні; Кузбас в Росії; Рур у ФРН; Північно-Апалацька металургійна база в США);

2. Орієнтація на поклади залізної руди (хром, марганець та вугілля завозять) (Придніпров’я в Україні; Урал та КМА в Росії; Лотарингія у Франції);

3. Між сировиною (залізні руди, хромові та марганцеві руди) та паливом (Приазов’я в Україні; Приозер’я в США; в Черепові в Росії);

4. «Припортова» чорна металургія,орієнтується на експорт чавуну, сталі чи прокату (притамання тим країнам, які мають сировину й паливо: ПАР, Індія, Китай, Австралія);

5. «Припортова» чорна металургія в країнах, які потребують багато металу для свого машинобудування, але сировиною чи паливом для чорної металургії не забезпечені. (Заводи США, які працюють на руді завезеній з Бразилії, Венесуели та Чилі).

Розміщення підприємств чорної металургії в Україні

Сформувались 3 райони чорної металургії: Придніпровський, Донецький, Приазовський.

Придніпровський район (наявність рудної бази)

У цьому районі знахо­диться головна гірничорудна база. Тут розміщено 14 металургійних заводів із 32 в Україні.

У районі працюють 4 металургійні заводи повного циклу, 2 переробні, 4 трубні, 5 коксохімічних, 2 заводи феросп­лавів. В даному районі сформувалися 3 ме­талургійні вузли: Дніпропетровський, Криворізький, Запорізький.

Донецький металургійний район

Металургійний комплекс Донецького економічного району сформувався переважно під впливом паливного чинника — наяв­ності коксівного вугілля (включає металур­гійні центри Донецької і Луганської областей (за винятком Марі­уполя, підприємства якого відносять до Приазовського району). Працює 13 металургійних заводів.

У Донецькому металургійному районі сформовано три металургійні вузли: Донецько-Макіївський, Єнакіївський, Алчевсько-Алмазнянський.

Приазовський металургійний район

Охоплює частину Донець­кої області і Керченського півострова АР Крим. Головний мета­лургійний центр — Маріуполь, де працюють 2 потужні металур­гійні комбінати: «Азовсталь» та ім. Ілліча, а також коксохімічний завод. У районі розвинуті всі основні види металургійного вироб­ництва: доменне, сталеплавильне, виробництво прокату і труб. До металургійного комплексу Приазов'я до середини 1990-х рр. входила залізорудна промисловість Керченського півострова. З другої половини 1990-х рр. металургійні підприємства Криму припини­ли свою роботу, виробничі потужності їх законсервовані.

Серед найбільших підприємств чорної металургії в інших областях і регіонах слід назвати Полтавський ГЗК і Харківський коксохімічний завод у Східному регіоні, сталедротово-канатний завод і сталепрокатне об'єднання в Одеській області тощо. В усіх областях України і в Києві працюють обласні заготовчо-виробничі управління «Вторчормет».

Сучасний стан розвитку чорної металургії (основні проблеми)

1. Майже для всіх металургійних підприємств України характерним є підвищений рівень витрат (матеріальних, паливно-енергетичних, трудових) порівняно з металургією розвинутих країн.

2. Зменшення виробництва сталі з металобрухту.

3. 48,3 % сталі виплавляється в Україні низь­копродуктивним, мартенівським способом.

4. Знос промислово-виробничих основних фондів (становить у середньому 50-60%).

5. Незбалансованість у виробництві і споживанні металопродукції. Україна виробляє металу значно більше, ніж споживає.

6. Серйозним недоліком комплексу є його майже повна орієнта­ція на експорт продукції. У 2000 р. внутрішнє споживання мета­лопродукції становило близько 21%, решта була експортована. У розвинутих країнах обернене співвідношення: внутрішнє спожи­вання - 80 %, а експорт - 20 %. Залежність від кон'юнктури зовнішніх ринків збережеться і надалі.

2.2. Особливості розвитку та розміщення підприємств кольорової металургії

Кольорова металургія — галузь важкої промисловості, яка включає видобуток руд кольорових, благородних і рідкісних ме­талів, їх збагачення і переробку, у тому числі виробництво сплавів, прокату кольорових металів, переробку втор сировини і видобуток кольорових каменів.

Значення: на сучасному етапі розвитку НТП неможливо обійтися без кольорових металів, які є незамінними в машинобудуванні і особливо широко використовуються в таких його галузях, як електронна, електротехнічна, радіотелевізійна, приладобудівна тощо. Через нестачу покладів різних руд кольорових металів кольорова металургія України розвинена слабше, ніж чорна, і представлена окремими галузями. Провідними галузями кольорової металургії в Україні є: алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феросплавна.

Особливості кольорової металургії:

- характерне комплексне використання рудної сировини та її висока здатність комбінуватися з іншими галузями промисловості (приклад: для зниження собівартості виробництва алюмінію доцільно його поєднувати з випуском соди, цементу, а титано-магнієве виробництво – з випуском титанових білил, смол, соляної кислоти, хлору);

- це найбільш енергомістка галузь промисловості (найбільш енергомісткий електроліз алюмінію – на 1 т алюмінію 16-18 тис кВт год).

Руди кольорових металів мають декілька особливостей:

- різноманітні за комплексним складом (з руд кольорових металів можна отримати кілька супутніх корисних копалин: золото, срібло, кобальт, вольфрам, арсен, тощо);

- порівняно низький відсоток корисної речовини в руді (що рідко перевищує 5-10%);

- рудам кольорових металів властива складна форма залягання.

Особливість розміщення підприємств кольорової металургії

На розміщення підприємств кольорової металургії мають вплив два основні фактори – сировинний та енергетичний.

- До джерел сировини тяжіють підприємства, що переробляють руди з незначним вмістом основного металу (виплавка міді, нікелю, рідкісних металів, ртуті).

- До джерел енергії – енергомісткі виробництва (алюмінієве, титано-магнієве, цинкове).

Алюмінієва промисловість

Охоплює виробництво глинозему і алюмінію.

Умови розміщення: наявність джерел електроенергії. Основною сировиною є боксити, запаси яких в Україні невеликі. Промислове значення мають Високопільське (Дніпропетровська обл.) і Смілянське (Черкаська обл.) родовища. Перспективними є родовища на півдні Дніпропетровської області, в Карпатах, Приазов’ї. Алюмінієвою сировиною також є нефеліни (Приазовє), алуніти (Закарпатська обл.), каоліни та глини.

В Україні діють новий великий глиноземний завод у Миколаєві, який працює на бокситах Гвінеї (основна продукція заводу - кальцинований глинозем, який практично весь (90 %) вивозиться в Росію та інші країни СНД), Запорізький завод та завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганська обл.). На Броварському заводі алюмінієвих будівель­них конструкцій (Київська область) виготовляється алюмінієвий прокат з привізного алюмінію.

Титано-магнієва промисловість

Підприємства видобувають і збагачують титаномагнієву сировину та виробляють титан і магній. Титан – це легкий метал який широко використовується в авіакосмічній промисл.

Розвивається на власній си­ровині — родовища калійно-магнієвих солей у Прикарпатті (Стебник, Калуш). У Калуші працює магнієвий завод у складі ВАТ «Оріана». Поклади титанових руд є в Дніпропетровській та Житомирській областях (де виробляють рутиловий і ільменітовий концентрат). З цієї сировини на Запорі­зькому державному титано-магнієвому комбінаті виробляється напівпродукт — губчастий титан, який вивозиться в Росію, а звідти в Україну поставляється титановий прокат.

Виробництва магнію і титану дуже енергомісткі і головним фактором їх розміщення є наявність потужних джерел електроенергії.

Ртутна промисловість

На місцевих покладах кіновуру понад століття працює Микитівський ртутний комбінат (Донецька обл.), у складі якого є рудник, металургійне виробництво, допоміжні цехи, три кар’єри для видобутку ртутних руд.. На комбінаті вперше в світі впроваджено технологію добування ртуті високої чистоти (випалювання ртутної руди в печах «киплячого шару»).

Цинкова промисловість

Цинк – крихкий метал. На базі привізних цинкових концентратів працював ВАТ «Укрцинк» у Костянтинівці Донецької області. За браком сировини виробництво при­пинено. На базі цього підприємства виділено ЗАТ «Свинець», що виробляє свинець з вторинної сировини. Основний фактор, що зумовив розміщення цього підприємства у Донбасі – висока енергомісткість виробництва..

Нікелева промисловість

По бузький нікелевий завод Кіровоградської області переробляє місцеві окислені залізо-нікелеві руди. Основна його продукція – нікель, феронікель використовуються на металургійних і машинобудівних заводах Придніпров’я та Донбасу.

Значного розвитку в Україні набула вторинна кольорова ме­талургія. В останні роки на базі деяких облас­них підприємств «Вторкольормет» створені потужні спільні підприємства: українсько-іспанське СП «Інтерсплав» (Лугансь­ка область), українсько-німецькі СП «Донкавамет» (Донецька область) і СП «Укргермет» (Харківська). Вони спеціалізуються на виплавці з вторинної сировини алюмінієвих, бронзових, ла­тунних, цинкових сплавів.

Золоторудна промисловість

Нещодавно відкрито 5 родовищ золота промислового значення поблизу Кривого Рогу та 5 – у Донецькій області, невелике родовище золота є в Закарпатській одласті. У 1999 році були виплавлені перші кілограми золота на базі Мужіївського родовища. За попередніми прогнозами, Україна на перспективу зможе видобувати майже 25 т золота щороку. Проте й сьогодні наша країна залишається великим споживачем кольорових металів, які закупляються в інших держав.

В Україні налагоджено виробництво кобальту, ніобію та гафнію, а також рідкісних металів. Продукцію підприємств рідкісних металів широко застосовують в атомній енергетиці, радіоелектроніці, авіаційній і ракетній техніці, приладобудуванні тощо.

На Вільногірському державному ГМК (Дніпропетровська область) виробляється знезалізнений цирконій, двоокис цирконію. Донецький хіміко-металургійний завод вироб­ляє металевий цирконій, металевий ніобій у зливках, гафній. Виробництво напівпровідникових і надчистих ме­талів зосереджено на Запорізькому державному титано-магнієвому комбінаті, а також на ВАТ «Чисті метали» м.Світловодськ Кіровоградської області, яке виробляє моно- і полікристалічний кремній, германій, арсені­ди та фосфіди галію та індію, а також різноманітні сполуки (ок­сиди, хлориди, моно- і дихлорсилани, трихлорсилан — сировина для полікристалічного кремнію).

Територіальне розміщення підприємств кольорової металургії

В Україні сформувались два р-ни кольорової металургії – Донецький і Придніпровський, Прикарпатський.

У Донбасі ще в 1887 році було побудовано Микитівський ртутний завод, який використовував поклади кіноварі. У Костянтинівні працює (працював) цинковий завод «Укрцинк». Ще одне підприємство по обробці кольорових металів (латуні, латунного і мідного прокату) розміщене в Артемівську (сировина імпортується). У м.Свердловськ (Луганська обл.) знаходиться завод алюмінієвого прокату.

У Придніпровському районі кольорова металургія представлена Дніпровським алюмінієвим заводом і магнієвим комбінатом, які були прив’язані до енергетичного комплексу «Дніпрогес». Алюмінієвий завод забезпечується сировиною з Миколаївського глиноземного заводу, що працює на імпортних бокситах з Гвінеї і Угорщини. У зв’язку з відкриттям родовищ бокситів (Дніпропетровська, Черкаська обл.), ніфелінів (Придніпров’є), алунітів (у Карпатах) буде збільшуватись обсяг переробки місцевої сировини.

Дніпровський магнієвий завод освоїв ще і виробництво титану, тому зараз це – титано-магнієвий комбінат. (магнієву сировину отримує з Калуша (Прикарпаття), Сиваша (Крим), титану (Іранське родовище Житомирської обл та Дніпропетровської обл).

В Кіровоградській області споруджено Побузький нікелевий завод (використовує місцеві нікелеві руди, донецькому паливі та електроенергії ТЕС, АЕС).

Новий район розвитку кольорової металургії – Прикарпаття. Тут працює Калушське виробниче об’єднання «Хлорвініл», а також збудовано магнієвий завод.

Важливого значення набуває розвиток Іршанського ГЗК у Житомирській області. Він працює на місцевих ресурсах ільменіту і рутилу, що містяться в каолінових розсипах і вивітрених габро (комбінат виробляє титановий концентрат і відправляє його на переробку в Придніпровський район).

Кольорова металургія включає

- основні кольорові метали (важкі) - (мідь, свинець, цинк, олово, нікель);

- легкі (алюміній, магній, титан, натрій, калій та ін);

- благородні (золото, срібло, платину);

- легуючі (хром, титан, кобальт, вольфрам, молібден, ванадій, тантал, ніобій);

- рідкі й розсіяні метали (кадмій, індій, телур, галій, таллій, селен, германій, цирконій).

---

Дата добавления: 2015-11-14