Читайте также:
|
На доступ до члена класу впливає ще і пакет, у якому знаходиться клас.
Із цього загального схематичного опису принципів об’єктно-орієнтованого програмування видно, що мова Java дозволяє легко втілювати всі ці принципи.
2.2. ОПИС КЛАСІВ І ПІДКЛАСІВ
Опис класу починаеться зі слова class, після якого записується назва класу. "Code Conventions" рекомендує починать назву класу із великої літери.
Перед словом class можна записати модифікатори класу (class modifiers). Це одне із слів public, abstract, final, strictfp. Перед назвою вкладеного класу можна поставити, крім цього, модифікатори protected, private, static.
Тіло класу, в якому в будь-якому порядку перераховуються поля, методи, вкладені класи та інтерфейси, заключається у фігурні дужки.
При описі поля вказується його тип, потім, через пробіл, назву і, може бути, початкове значення після знака рівності, яке можна записати константним виразом.
Опис поля може починатися з одного або декількох необов’язкових модифікаторів public, protected, private, static, final, transient, volatile. Якщо потрібно поставити декілька модифікаторів, то JLS рекомендує перераховувати їх у вказаному порядку, оскільки деякі компілятори вимагають певного порядку запису модифікаторів.
При описі методу вказується тип значення, який він повертає або слово void, потім, через пробіл, назву метода, потім, у дужках, список параметрів. Після цього у фігурних дужках розписується виконуваний метод.
Опис методу може починатися із модифікаторів public, protected, private, abstract, static, final, synchronized, native, strictfp.
У списку параметрів через кому перераховуються тип і назва кожного параметра. Перед типом будь-якого параметра може стояти модифікатор final. Такий параметр не можна змінювати всередині метода. Список параметрів може бути відсутнім, але дужки зберігаються.
Перед початком роботи методу для кожного параметра виділяється комірка оперативної пам’яті, у яку копіюється значення параметра, задане при зверненні до метода. Такий спосіб називається передачею параметрів за значенням.
У лістинзі 2.1 показано, як можна оформити метод ділення пополам для знаходження кореня нелінійного рівняння.
Лістинг 2.1. Знаходження кореня нелінійного рівняння методом бісекцій
class Bisection2{
private static double EPS = 1e-8; // Константа
private double a = 0.0, b = 1.5, root; // Закриті поля
public double getRoot(){return root;}
// Метод доступа
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 60 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Fiat500.moveTo(35, 120); | | | Public double f(double x) |