Глобальна мережа Internet та її можливості.

Завдяки бурхливому розвитку Інтернет медична наука отримала нові можливості для функціонування, нові форми профілактики, діагностики і лікування. Глобальна мережа Інтернет надійно ввійшла в систему охорони здоров’я і за короткий час стала невід’ємним атрибутом професійної діяльності лікаря. З допомогою глобальної мережі з’явилася змога приймати участь в інтернет-конференціях, дистанційно надавати медичну допомогу пацієнтам, удосконалювати та оновлювати медичні знання, отримувати наукову інформацію, спілкуватися з іншими лікарями.

Глобальна мережа (Wide Area Network, WAN) – це з’єднання локальних мереж і окремих комп’ютерів, розташованих далеко один від одного. На сьогоднішній день функціонують більше, ніж 200 глобальних мереж. Найбільшою у світі глобальною мережею є мережа Інтернет.

Інтернет – глобальна комп’ютерна мережа, яка надає доступ до спеціалізованих інформаційних серверів, електронної пошти та інших послуг.

Основні властивості Інтернет:

1. Глобальність – Інтернет надає безпосередній доступ до інформації в будь-якому місці Землі. За допомогою електронної пошти можна за лічені секунди відіслати повідомлення на інший континент, а також можна отримати доступ до різних інформаційних джерел.

2. Децентралізованість – Інтернет є децентралізована мережа з множинним рівноправним доступом, у якій доступні багаточисельні сайти, публікація матеріалів не залежить від контролю держави.

3. Відкритість – доступ до Інтернету не вимагає жодних особливих вимог, причому ціна обслуговування є не дуже значною. Будь-який користувач може підключитися до Інтернету.

4. Ємність – Інтернет має необмежену місткість для зберігання інформації.

5. Інтерактивність – Інтернет розрахований на двосторонню комунікацію: усі користувачі Інтернету можуть як відсилати, так і отримувати повідомлення. Інтернет дозволяє використовувати двосторонній зв’язок між користувачами в режимі реального часу.

6. Пристосованість до потреб користувача – Інтернет надає користувачеві вибір довільного способу підключення до Інтернету, можливість обирати на власний розсуд сайти для опрацювання, контролювати інформацію, що надходити до його комп’ютера.

7. Різноманітність послуг – Інтернет надає користувачу різноманітні послуги: електронна пошта, WWW, телеконференції, Мail Lists, ICQ та ін.

Комп’ютери, які підключені до мережі Інтернет, називаються вузлами. Таким чином, Інтернет можна уявити як сукупність вузлів. Для глобальної мережі Інтернет характерний значний масштаб (як по площі мережі, так і по числу вузлів) та неоднорідність, тобто різний тип архітектури та програмного забезпечення їх вузлів. Основний принцип побудови мережі полягає в тому, що будь-який комп’ютер може передавати дані будь-якому іншому комп’ютеру мережі. Як же організована передача даних у мережі?

Передача даних в мережі відбувається двома методами:

- методом комутації каналів – передбачає встановлення всього шляху передачі даних від відправника до отримувача.

- методом комутації пакетів – дані, які циркулюють в інформаційному полі, розбивають на невеликі блоки і вкладають у так звані пакети, які містять не тільки повідомлення, але й інформацію про маршрут: адреси комп’ютера-відправника і комп’ютера-одержувача.

Об’єднання різних за архітектурою мереж стало можливим лише завдяки використанню протоколу TCP/IP, який був розроблений у 1983 році.

TCP/IP – основний транспортний протокол для передачі даних в Інтернеті, який складається з двох частин:

- ТСР (Transmission Control Protocol) – протокол управління передачею даних, який відповідає за те, як документи розбиваються на пакети і як потім збираються в єдине ціле. Протокол ТСР, розбиваючи інформацію на пакети, присвоює кожному пакету номер, щоб при отриманні можна було правильно відновити інформацію.

- ІР (Internet Protocol) – протокол Інтернет, який відповідає за те, як пакети досягають адресата. Протокол ІР добавляє до кожного пакета службову інформацію з адресою відправника і отримувача і забезпечує доставку всіх пакетів. Він забезпечує зв’язок між різними типами комп’ютерів, які можуть працювати з різними операційним системами.

Найбільшою перевагою ТСР/ІР є те, що він може забезпечити взаємодію комп’ютерів з допомогою необмеженої кількості мереж.

У глобальних мережах використовується декілька виділених серверів. Управляє роботою мережі мережевий сервер. Може існувати декілька серверів, які використовуються для зберігання великих обсягів інформації та організації доступу з робочих станцій.

Кожен комп’ютер, підключений до Інтернет, повинен мати свою адресу. В Інтернет використовуються два типи адрес:

- цифрові або ІР адреси – використовуються для ідентифікації комп’ютера у мережі. Вони складаються з 4 частин, які називаються октетами, кожен октет відокремлюється крапкою. Наприклад, 198.162.201.204. Ліва частина IP-адреси визначає конкретну мережу в Інтернет і називається ідентифікатором мережі. Права частина ІР-адреси визначає конкретний комп’ютер у цій мережі і називається ідентифікатором комп’ютера.

Використовуються три класи ІР-адрес: А, В, С. Клас ІР-адреси визначає, скільки октетів відводиться під адресу мережі і скільки під адресу комп’ютера.

ІР-адреси класу А призначені для роботи з невеликою кількістю (до 126) мереж, які містять велику кількість комп’ютерів (до 16 777 214). У зв’язку з цим у таких адресах один октет – най лівіший – задає адресу мережі, а три правих – адресу комп’ютера в цій мережі.

ІР-адреси класу В призначені для роботи із середньою кількістю мереж (до 16 384), що містять середню кількість комп’ютерів (до 65 534). У таких випадках два лівих октети – це ідентифікатор мережі, а два правих – ідентифікатор комп’ютера.

ІР-адреси класу С призначені для роботи з великою кількістю мереж (до 2 097 092), що містять малу кількість комп’ютерів (до 254). У таких адресах три лівих октети містять ідентифікатор мережі, а найправіший – ідентифікатор комп’ютера.

До якого класу належить ІР-адреса, визначають за значенням першого октету: якщо у першому октеті число від 1 до 126 – це ІР адреса класу А, якщо від 128 до 191 – класу В, якщо від 192 до 223 – класу С. ІР-адреса є не дуже зручною для користувача, адже потрібно запам’ятовувати великі набори чисел, тому користувачі працюють з доменними адресами.

- доменні – універсальні імена комп’ютерів, які складається із сукупності літер, розділених крапками. Наприклад, www.nmu.ua. Доменна адреса, так само як і ІР-адреса, складається з частин, розділених крапками. Але на відміну від ІР-адреси, що уточнює місце призначення зліва направо, доменна адреса робить це у зворотному порядку – справа наліво: спочатку представлено ім’я комп’ютера, а потім – ім’я мережі, в якій він знаходиться. Переваги доменної адресації в тому, що вона полегшує запам’ятовування і має чітку логіку.

Щоб користувачам Інтернет було простіше зв’язуватись один з одним, адрес розбитий на області – домени. Найправіший – домен першого рівня, наступний зліва – домен другого рівня.

Домен першого рівня визначає країну або тип організації, до якої належить комп’ютер. Існують визначені дволітерні скорочення для доменів країн. Наприклад, Україна – ua; Росія – ru; CША – us. Домени типів організацій звичайно мають трилітерні скорочення. Наприклад, університети та інші навчальні заклади – edu, урядові установи – gov, комерційні організації – com.

Домен другого рівня визначає організацію, яка володіє або керує мережею, що містить даний комп’ютер. У більшості випадків ім’я цього домену збігається з назвою відповідної фірми.

Отже, комп’ютери передають інформацію за допомогою цифрових адрес, а користувачі при роботі з Інтернет використовують імена адрес. Для того щоб мережевий комп’ютер «зрозумів», куди слід передати повідомлення, доменна адреса має бути перетворена на ІР-адресу. Таким чином, в Інтернеті повинні зберігатися таблиці відповідності доменних і ІР-адрес. Звісно, що «звичайний» комп’ютер користувача мережі не може і не повинен знати всі ІР-адреси в Інтернеті. Такі таблиці зберігаються на спеціальних серверах, які називаються DNS-серверами (Domain Name System — система доменних імен).

Дата добавления: 2015-11-14