Категоричні судження – див. Атрибутивні судження.

Кон’юнкція – судження, що складається з кількох простих, пов’язаних логічним сполучником «і».

Модальність – (від латинського modus – міра, спосіб) – характеристика судження за «силою» твердження, що висловлюється у ньому; іншими словами – це поділ суджень за характером вираженого у них знання.

Неповна, або відкрита диз’юнкція – диз’юнктивне судження, у якому перелічені не всі види певного роду.

Непорівнювані судження – судження, що мають різні суб’єкти (див.) та предикати (див.).

Нестрога диз’юнкція – диз’юнктивне судження, у якому сполучник «або» означає «або одне, або друге, або обидва одразу».

Несумісні судження – порівнювані судження (див.), які одночасно не можуть бути істинними.

Одиничні судження – вид атрибутивних суджень (див.) за кількістю; судження, у яких щось стверджується або заперечується про один предмет.

Підпорядковані судження (А – І, Е – О) – атрибутивні судження (див.), що мають спільний предикат, а суб’єкт одного судження підпорядковує суб’єкт іншого.

Пізнавальна модальність – вид модальності (див.), який означає характер і ступінь достовірності знання.

Повна, або закрита диз’юнкція – диз’юнктивне судження, у якому перелічені усі ознаки або усі види певного роду.

Порівнювані судження – судження з однаковими суб’єктами (див.) та предикатами (див.) і різними сполучником та квантором.

Предикат (Р) – частина простого судження; те, що ми висловлюємо про суб’єкт (див.).

Проблематичні (вірогідні) судження – вид суджень за пізнавальною модальністю (див.); судження, у яких певна ознака стверджується або заперечується відносно предмета думки лише приблизно.

Прості судження – судження, що не включають інші судження.

Протилежні судження (А – Е) – атрибутивні судження (див.), що не можуть бути одночасно істинними, але можуть бути одночасно хибними.

Розподілений термін – термін (див.) судження, взятий у повному обсязі.

Складні судження – судження, що складається з кількох простих, пов’язаних логічними сполучниками.

Сполучник (є – не є) – частина простого судження, що пов’язує суб’єкт (див.) із предикатом (див.).

Ствердні судження – вид атрибутивних суджень (див.) за якістю; судження, що відображує наявність у предмета якої-небудь ознаки.

Строга диз’юнкція – диз’юнктивне судження, у якому сполучник «або» означає «або одне, або друге, але не обидва одразу».

Суб’єкт (S) – частина простого судження; те, про що ми висловлюємося.

Судження – форма мислення, у якій здійснюється зв’язок між поняттями.

Судження дійсності – вид суджень за істинною модальністю (див.); судження, яке відображує щось уже існуюче у дійсності.

Сумісні судження – порівнювані судження (див.), які одночасно можуть бути істинними.

Суперечні судження (А – О, Е – І) – атрибутивні судження (див.), що виключають одне друге.

Термін силогізму – поняття, що входить до складу силогізму (див.).

Термін судження – суб’єкт (див.) або предикат (див.).

Часткові судження – вид атрибутивних суджень (див.) за кількістю; судження, у яких щось стверджується або заперечується про частину предметів класу.

Частково сумісні (субконтрарні) судження (І – О) – атрибутивні судження (див.), що можуть бути одночасно істинними, але не можуть бути одночасно хибними.

Частковозаперечні судження (О) – вид атрибутивних суджень (див.) за об’єднаною класифікацією; за кількістю – часткові, за якістю – заперечні.

Частковоствердні судження (І) – вид атрибутивних суджень (див.) за об’єднаною класифікацією; за кількістю – часткові, за якістю – ствердні.

Дата добавления: 2015-11-14