Властивості інформації, їх вплив на прийняття управлінського рішення.

Властивості інформації: 1. інформац невідємний компонент мисленнєвого процесу. 2. на емпіричному рівні інформац розгляд на відносно певної системи.3.інформація змінює певну систему. 4.інформ може бути корисною і непотрібною. 5.інформ може бути повною і недостатньою. 6.вірогідність ін форм зменшується з твтратою її повноти. 7.інфор може спотворюватися. 8. новизна інформац. 9.цінність інформац залежить від цілі яку ставить перед собою споживач. 10.надійність інформац. 11.інформ існує у певних носіях.

6. Вимоги до інформації: 1.обєктивність і достовірність. 2.достатність або мінімальна повнота. 3.оперативність і своєчасність.4.гранична конкретність лаконічність.

7. Джерела управлінської інформації. Джерело основа чого небудь вихідне начало. Джерело інформ – будь-яка система що виробляє відомості або об’єкт який містить ін форма призначену для її передачі. Джерело управл інформац – система множин, систем зовнішнього середовища та керованої системи здатні генерувати інформац потоки управління. Розглядали:Сластьонін, Прутасова, Коноржевський. Васильєв.

9. Основні етапи роботи керівника з інформацією. Питання збору збереження обробки і видачі управлінської інформац дослідж: Биков, Руденко, Васильєв, Журавльов, Капто, Мідоу... Етапи роботи керівника з інформац: збір, обробка, збереження, прийняття управл рішень, доведення його до відома виконавців, отримання зворотної інформації про виконання рішення. Збір інформац – процес отримання її з різних джерел для забезпеч будь-якої роботи. Пошук інформац – видача необхідної інформац у відповідь на запит вилучення інформац, що міститься у пошуковому образі. Обробка інформац – процес впливу на інформацію з метою підготовки її до викор в управлінні. Збереж інформац – фіксація інформац на певних носіях з метою подальшого викор. Управлінське рішення – висновок про здійснення конкретних дій закріплений в документі або свідомості суб’єкта.

10. Методи збору інформації: 1.Опитування: усне – бесіда (вербальна комунікаційна) інтерв’ю, письмове – анкетування, діагностування – отримання інформац про вхідний, проміжків та кінцевий стан системи проф. Підготовки педагогів навченості розвитку вихованості дітей. 2.Спостереження: контролююче – не контролююче, структуроване – не структуроване, систематичне – випадкове, польове – лабораторне. 3 Експеримент: дослідж відтворення об’єкту пізнання перевірка гіпотез. Констатувальний – встановлення реального стану справ. Формуючий – метод відстеження змін у процесі активного впливу дослідника на досліджуваний об’єкт. 4.Вивчення – документації законів, положень програм. 5. Тестування: дидактичні психологічні. 6. Комплексні методи збору інформац: моніторинг –довготривале спостереж та поточне оцінювання стану справ в закладах освіти. Оперативного збору щойно пройденого закладу. – ретроспективний за змістом. 7.статистичні методи: ранжування, рейтингові оцінки, метод Дельфі (незалежні експертні оцінки), метод середніх величин. 8. новітні методи: метод клінічного спостереження з поч. педагогами. Його етапи: - бесіда з пед до поч. спостер, - спостер. – аналіз результатів спостер. – консультативна бесіда-конференція. – планування роботи щодо поліпшення викладання. Метод самооцінки, метод вчительський портфель накопич інформації, яка не може бути отримана в процесі спостер уроків чи інших занять.

11.Опитування як метод збору інформації, його види. Опитування як метод збору інформації передбачає її збирання шляхом реєстрації показників від осіб, що опитуються. Інформацію, яку отримують в процесі опитування, поділяють на соціально-економічну, товарознавчу, соціально-психологічну. В залежності від характеру інформації опитування бувають анкетні та опитування-інтерв´ю. За формою проведення розрізняють очні та заочні опитування. За частотою проведення - одноразові, періодичні та панельні (багаторазові опитування однієї і тієї ж групи). Опитування: усне – бесіда (вербальна комунікаційна) інтерв’ю, письмове – анкетування, діагностування – отримання інформац про вхідний, проміжків та кінцевий стан системи проф. Підготовки педагогів навченості розвитку вихованості дітей. Інтерв'ю (англ. interview) — це бесіда, вибудувана за певним планом через безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей. В соціології використовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації. В журналістиці є самостійним жанром, що представляє суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання.

12. Комплексні та новітні методи збору інформації 1.Опитування: усне – бесіда (вербальна комунікаційна) інтерв’ю, письмове – анкетування, діагностування – отримання інформац про вхідний, проміжків та кінцевий стан системи проф. Підготовки педагогів навченості розвитку вихованості дітей. 2.Спостереження: контролююче – не контролююче, структуроване – не структуроване, систематичне – випадкове, польове – лабораторне. 3 Експеримент: дослідж відтворення об’єкту пізнання перевірка гіпотез. Констатувальний – встановлення реального стану справ. Формуючий – метод відстеження змін у процесі активного впливу дослідника на досліджуваний об’єкт. 4.Вивчення – документації законів, положень програм. 5. Тестування: дидактичні психологічні. 6. Комплексні методи збору інформац: моніторинг –довготривале спостереж та поточне оцінювання стану справ в закладах освіти. Оперативного збору щойно пройденого закладу. – ретроспективний за змістом. 7.статистичні методи: ранжування, рейтингові оцінки, метод Дельфі (незалежні експертні оцінки), метод середніх величин. 8. новітні методи: метод клінічного спостереження з поч. педагогами. Його етапи: - бесіда з пед до поч. спостер, - спостер. – аналіз результатів спостер. – консультативна бесіда-конференція. – планування роботи щодо поліпшення викладання. Метод самооцінки, метод вчительський портфель накопич інформації, яка не може бути отримана в процесі спостер уроків чи інших занять.

13. Мережа інформаційних зв'язків в педагогічній системі. Мережа інформац зв’язків – сукупність зв’язаних між собою інформац органів система, що об’єднує певну кількість таких органів. МІЗ – виникає в ході комунікацій між суб’єктом пед системи. Комунікація – процес обміну інформац між двома і більше людьми. Цілі комунікації: 1 забезпеч ефективного обміну інформац між суб’єктами управл. 2. удосконалення між особистісних відносин в процесі обміну інформац. 3. створ інформац каналів для обміну інформац. 4. регулювання і раціоналізація інформац потоків. Види комунікації: між особистісні на основі усного спілкув. Вербальні, не вербальні, формальні: вертикальні (нисхідні, висхідні), горизонтальні. Неформальні комунікації на основі письмового вияву інформац. Формальні – визнач політикою правилами посадовими інструкціями даної організації і здійснюється за формальними канонами. Неформальні =- не підпорядковані загальним правилам даної організац здійсн згідно між особистісних відноси, стосунків. Вертикальні – інформац рухається з одного рівня ієрархії в інший. Горизонтальний – між різними підрозділами.

14. Комунікації в закладі освіти.Комунікація – процес обміну інформац між двома і більше людьми. Цілі комунікації: 1 забезпеч ефективного обміну інформац між суб’єктами управл. 2. удосконалення між особистісних відносин в процесі обміну інформац. 3. створ інформац каналів для обміну інформац. В процесі комун виділ такі елементи: 1 відправник, 2 повідомлення, 3комунікативні зв’язки, 4 отримувач, 5 користувач, 6 шляхи передачі інформації. етапи процесу обміну інформацією: 1 зародження ідеї або відбір інформації. 2 лідер канонів. 3 повідомлення. 4 інтерпритація повідомлення.

15. Комунікаційні бар'єри та шляхи їх подолання. Комунікац бар’єри – фактори які зменш можливість успішної комунікації. Макробар’єри – перевантаження інформац мереж і викривлення інформац зростання ролі іноземних мов потреба у все більш складній інформації. Мікробарєри – ставлення джерела інформації до отримувача ставлення адресата до джерела інформації відсутність зворотного зв’язку сприйняття отримувача інформації багатозначних слів. Заповіді успішної комунікації: 1 перед комунікації чітко визнач ідеї які склад посилання 2 проаналізувати справжню мету кожної комунікації. 3 проаналізувати людське та фізичне оточення при будь якій комунікації. 4 звернути увагу на інтонацію і основний зміст комунікації. 5 намагатись включ в повідомлення щось цінне та корисне для одержувача. 6 проконсультуватись з іншими про планув комунікації.7 намаг щоб справи установки не перечили словам.

Дата добавления: 2015-11-13