Стадії законодавчого процесу

Законодавчий процес — це процедура ухвалення закону, яка складається з певних стадій — самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій.

Законодавчий процес має низку стадій: І. Передпроектна стадія.1. Законодавча ініціатива — внесення проекту закону в офіційному порядку до законодавчого органу певними органами й особами. Це власне стадія законодавчого процесу. Відповідно до Конституції України, право законодавчої ініціативи в парламенті належить Президенту, народним депутатам, Кабінету Міністрів, Національному банку. Президент має право вносити законопроект позачергово.
Проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обгрунтування необхідності їх розробки або ухвалення. II. Проектна стадія.2. Ухвалення рішення про підготовку законопроекту, включення відповідної пропозиції до плану законопроекти их робіт.3. Доручення розробити законопроект уряду або постійним комітетам у Верховній Раді; створення для цих цілей комісій, робочих груп у складі депутатів, представників зацікавлених громадських організацій, вчених-юристів та ін. Початкова розробка проекту провадиться фахівцями за конкурсом, дорученням або договором.4. Розробка законопроекту і його попередня експертиза із залученням зацікавлених організацій, дороблення і редагування проекту.5. Внесення законопроекту до парламенту, ухвалення його до розгляду, обговорення законопроекту і його узгодження: розгляд поправок; виявлення думок зацікавлених осіб про проект і одержання їх пропозицій щодо вдосконалення, доробки проекту; ухвалення в порядку першого, другого, третього читання; розгляд альтернативних проектів. У необхідних випадках — винесення проекту: а) на обговорення широкого кола кваліфікованих спеціалістів шляхом проведення парламентських слухань, конференцій, «круглих столів» та ін.; б) на всенародне обговорення.III. Стадія ухвалення законопроекту.6. Ухвалення законопроекту в результаті голосування (в Україні звичайні закони ухвалюються простою більшістю голосів, конституційні — 2/3 від конституційного складу Верховної Ради) і підготування відповідної постанови законодавчого органу про вступ закону в силу. Тексти законів, ухвалені Верховної Радою, у 5-денний строк підписуються Головою Верховної Ради і невідкладно передаються на підпис Президентові України.IV. Засвідчувальна стадія.7. Санкціонування (підписання) закону главою держави (президентом) в установлені конституцією строки (в Україні --15 днів).
V. Інформаційна стадія.

Види законів

З метою ефективного використання виникаючої безлічі законів, що виникають, необхідно однозначне розуміння їх видів, загальних і специфічних ознак, співвідношення між собою. Види законів за значенням в механізмі правового регулювання: 1) основні (первинні) - здійснюють первинне правове регулювання суспільних відносин:а) Конституція;б) кодекси - закони, що регулюють сферу суспільних відносин у повному обсязі і, зазвичай, виключають підзаконне регулювання;в) базові закони - закони, що визначають основи регулюванняпевної сфери суспільних відносин і розраховані на їх конкретизацію в підзаконних нормативно-правових актах або актах об'єднань громадян; 2) допоміжні (оперативно-забезпечувальні) - доповнюють, змінюють чи скасовують їх, надають чинності іншим законам, міжнародним договорам (їх підтверджують):* реформуючі - закони, що вносять доповнення або зміни до законів і кодексів;o імплементаційні - закони, що регулюють порядок (процедуру) введення в дію інших законів;o ратифікаційні - закони, що дають згоду на обов'язковість міжнародних договорів;* скасувальні - закони, що припиняють дію законів (пряма відміна). Особливість означених законів полягає в тому, що реформуючі закони вдосконалюють (уточнюють, конкретизують) зміст законодавчих актів, певних частин чи статей, приводять їх у відповідність із суспільними відносинами, які змінилися (тобто оновлюють), або долають колізії між приписами законодавчих актів, що виявилися в ході їх застосування; імплементаційні закони визначають строк набрання чинності первинних законів і міжнародних договорів, а також втрати ними чинності. Нині стало правилом українського законодавця вказувати в самому законі строк набрання ним чинності, проте існує певна практика в минулому незалежної України видавати з цією метою окремі закони. Закони за структурною формою (або ступенем концентрації нормативних приписів): 1) кодифікаційні-юридично цілісні, внутрішньо погоджені законодавчі акти, якими регламентовані основи життя суспільства (Конституція України), найважливіші, основні правові норми конкретної галузі права (Кримінальний кодекс) або галузі суспільних відносин (Кодекс торговельного мореплавання) чи законодавства (Основи законодавства про охорону здоров'я); 2) звичайні - первинні і поточні (тематичні закони з окремих питань), які не підлягають систематизації (кодифікації"). Закони за суб'єктом прийняття: 1) прийняті народом (громадянським суспільством) у результаті референдуму; 2) прийняті законодавчим органом держави - парламентом. Закони за територіальним масштабом дії: у федеративній державі - федеральні закони (РФ) і закони суб'єкта федерації (Башкорстан); у регіональній унітарній державі - загальнодержавні закони (Італія) і законодавчі акти регіону (політичної автономії) (Сицилія).

Дата добавления: 2015-11-14