Класифікація форм державного устрою.

За формою державного устрою держави поділяються на: прості та складні. Серед простих держав визначають унітарну. Унітарна держава — це єдина держава, адміністративно-територіальні одиниці якої не мають ознак суверенітету. Простим (унітарним) державам притаманні такі важливі риси: — цілісність та недоторканність території у межах державного кордону; — єдина конституція, дія якої поширюється на всю територію країни; — єдина система державного апарату, що поширює свої повноваження на територію всієї країни, на всіх громадян (єдині глава держави, законодавчі, виконавчі та судові органи влади); — єдина система права і система законодавства;

— єдине громадянство та державна символіка; — адміністративно-територіальні одиниці (області, графства, воєводства, провінції) не мають основних ознак державності, у тому числі політичної самостійності; Залежно від характеру державних утворень прості (унітарні) держави поділяють на:

централізовані — держави, адміністративно-територіальні одиниці яких мають рівний правовий статус (голови місцевих органів влади призначаються центральними органами державної влади — Пакистан, Фінляндія, Данія, Польща); децентралізовані — держави, адміністративно-територіальні одиниці котрих наділені певними пільгами із самоврядування Серед складних держав розрізняють:

федерацію, конфедерацію, імперію. Федерація (пізньолат. foederatio — союз, об'єднання) — це складна держава, що являє собою союз ряду державних утворень, які мають певну політичну самостійність.Федеративний устрій низки держав обумовлений багатонаціональним складом населення, яке проживає на їх території. Для федерації притаманні такі ознаки: — єдина територія складається з територій адміністративно-територіальних одиниць — суб'єктів, які мають назву провінцій (Канада), штатів (США), земель (Австрія), еміратів (ОАЕ), кантонів (Швейцарія) тощо, свій територіальний устрій у межах єдиного загальнодержавного кордону; — наявність трьох рівнів повноважень органів влади і їх відповідної компетенції: а) виключних повноважень федерації,

б) виключних повноважень суб'єктів, в) сумісної компетенції; — існування загальнофедеративних органів державної влади, рішення яких є обов'язковими для суб'єктів федерації, відповідно до конституційно закріпленого обсягу владних повноважень; — законодавчі, судові, виконавчі органи влади суб'єктів федерації мають власну спеціальну компетенцію, яка не збігається з компетенцією центральних (федеральних) органів; — державні утворення об'єднані у федерацію на підставі союзного договору, зберігають при цьому право на самовизначення і вихід з федерації;.

За окремими критеріями федерації можна поділити на декілька видів: Конфедерація — це тимчасовий союз суверенних держав, що об'єднались для досягнення спільної мети у певній сфері державної діяльності (оборона країни, розвиток грошово-кредитної системи тощо). Конфедерація має нестійкий характер, з часом вона або розпадається (Австро-Угорщина), або перетворюється на федерацію (Швейцарія, США). Конфедерації притаманні такі ознаки: — це об'єднання суверенних держав на підставі договору; — відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної території та державного кордону; — відсутність спільної для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової системи (у тому числі бюджету);

16. Поняття політичного і державного режиму.

Державний режим — це система заснованих на нормах права методів, способів та прийомів здійснення державної влади. Залежно від наявності та розвитку інститутів демократії державний режим поділяють на демократичний та антидемократичний. Демократичний (гр. demokratia — влада народу) — це вид державного режиму, що характеризує такий порядок (стан) державного життя суспільства, при якому виконуються норми конституції та законів, реалізується принцип розподілу влади, державна влада здійснюється на основі рівної участі громадян, громадських організацій, партій в управлінні державою, котра гарантує дотримання їх прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів прав людини. Демократичному режиму притаманні такі ознаки:

— народ — основне джерело здійснення державної влади; — державна влада здійснюється на підставі її розподілу на законодавчу, виконавчу, судову відповідно до конституційно закріплених повноважень; — свобода особи в різних сферах діяльності (економічній, політичній, соціальній тощо); — рівність всіх громадян перед законом; — гарантування з боку держави дотримання прав і свобод людини і громадянина; — ідеологічний плюралізм; — виборність вищих органів державної влади на певний термін і відповідно існування інститутів безпосередньої та представницької демократії; — врахування інтересів національних меншин, які проживають на території держави;

— взаємна відповідальність держави перед особою і особи перед державою; — основний принцип діяльності держави — плюралізм, що означає врахування, при здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики, інтересів всього населення держави; — можливість створення і вільного функціонування громадських організацій. Демократичний режим існує в наступних формах: — ліберально-демократичний, заснований на системі гуманістичних принципів здійснення державної влади, визнанні свободи людини, її діяльності, забезпеченні рівності всіх перед законом; — консервативно-демократичний, побудований на переважному застосуванні таких принципів державного управління, які склались історично, отримали закріплення у свідомості суспільства, є характерними саме для цієї держави, що не бажає перейти до нових форм і методів державного управління;— радикально-демократичний, здійснюється шляхом постійного введення нових форм реаліції державної влади, використання рішучих заходів для підвищення ефективності державного управління. Антидемократичний — це вид державного режиму, який характеризує такий порядок (стан) державно-політичного життя суспільства, за якого не реалізується принцип розподілу влади, певною мірою (повністю або частково) порушуються права громадян, забороняється діяльність політичних партій, інших об'єднань громадян, існує можливість політичних репресій.

Антидемократичному режиму притаманні такі ознаки: а) утиск прав особи, перешкода її вільному розвитку; б) повний контроль держави над всіма сферами суспільного життя; в) концентрація влади в руках однієї особи або групи осіб; г) фактичне одержавлення всіх громадських організацій (профспілок, молодіжних тощо); д) ігнорування інтересів національних меншин, релігійних поглядів населення тощо. Антидемократичний режим існує у таких формах: — тоталітаризм (лат. totus — весь, цілий) — це режим, що характеризується відсутністю реальних прав і свобод громадян, всеохоплюючим репресивним примушенням громадян до виконання владної волі, яка не спирається на закон та контролює всі сфери суспільного життя; суворий контроль держави над усіма сферами суспільних відносин — деспотія (від гр. despoteia — необмежена влада) — форма режиму, яка характеризується зосередженням в руках однієї особи (деспота) всієї повноти влади з одночасною її централізацією, відсутністю політичних свобод і жорстокими методами утиску прав та свобод людини і громадянина. — авторитаризм (фр. autoritarisme; лат. — autoritas — цілковита влада, вплив, наказ) - це вид режиму, який характеризується значним зосередженням влади в руках однієї особи або групи осіб; безстроковим характером влади глави держави; звуженням політичних прав і свобод громадян та громадсько-політичних об'єднань, приниженням ролі представницьких органів влади; недопущенням політичної опозиції.

Дата добавления: 2015-11-14