Консорції термо-, ксеро-, галотолерантних видів.

Консорция (від англ. Consortium - співучасть, співтовариство) - ценотична популяція вільноживучої зеленої рослини разом з усіма пов'язаними з нею популяціями інших організмів (тварини, бактерії, гриби тощо). Уявлення про консорціум, як про структурну одиницю біогеоценозу, сформульовано на початку 50-х років XX сторіччя зоологом В. Н. Беклемішевим (1890-1962) і геоботаніком Л. Г. Раменським (1884-1953).

В якості ядра консорції зазвичай виступає та чи інша автотрофна рослина-едифікатор, а компонентами (консортами) служать безпосередньо пов'язані з нею організми, в т. ч. тварини. В індивідуальній консорції ядро (центральний член) - одна особина; в популяційній консорції - вся популяція або вид в цілому.

Толерантність (від лат. tolerantia - терпіння) - латинський термін "tolerantia" означав пасивне терпіння, добровільне перенесення страждань, асоціювався з такими поняттями, як "біль", "зло" і т. п. В 16 ст. до цього додаються і інші значення: "дозвіл", "стриманість".

Ксеротолерантнісь – стійкість до життя в широкому діапазоні рівнів вологості. Гриби складають окреме, нарівні з рослинами і тваринами, царство живої природи. Як біологічні деструктори вони є невід'ємною ланкою екосистем і принципово важливим компонентом екологічного моніторингу. Серед величезного розмаїття грибів є цінні ресурсні види, види, що завдають господарський збиток, рідкісні, що вимагають охорони види.

В екологічному моніторингу лісових територій доцільно використовувати дереворуйнівні гриби. Розвиваючись на деревині і корі дерев і чагарників, як живих, так і загиблих, на привнесених і трансформованих деревних субстратах, вони присутні в різних лісових, болотних, заплавних екосистемах, досить характерні для антропогенних місць існування. В даному випадку популяцію зеленої рослини називають ядром чи детермінантом консорції, інші організми - консортами. Так, в лісовому біогеоценозі ядром консорції може бути ялина, береза​​, консортами в даному випадку є гриби. Представники:Daedaleopsis confragosa, Steccherinum ochraceum, Daedaleopsis septentrionaleis, Zygosaccharomyces, Sistotremastrum suecicum, Amyloporia xantha, Plicaturopsis crispa, Trichaptum biforme.

Термотолерантність – здітність жити в умовах широкого діапазону температур.

Біля 67 видів і різновидностей справжніх грибів мають здатність рости при температурі 50˚С і вище. Консорції цих малочисельних таксономічно різних організмів виділяються рядом загальних екологічних характеристик, що відображають їх здатність до росту при високих температурах. Існує поняття як термофільні види грибів, тобто такі, максимальна температура росту яких не нижча 50, а мінімальна - 20˚С. Термотолерантними ж прийнято називати гриби, для яких максимальна температура росу близька до 50˚С з оптимумом 40, але мінімальна – значно нижча 20˚С.

До біотопів що мають умови, підходящі для росту термотолерантних грибів, належать: грунт, трава, сіно, садовий компост, гній, гниюче листя, грибний компост, помет травоїдних тварин, солома, зерно, гніздовий матеріал птахів, міські відходи. В кожному з цих біотопів субстрат здатний до самозігрівання. До них відносять: Aspergillus fumigatus, A. aulfureua, Hansenula polymorpha, Absidia corymbifera, Mortierella turficola, Mucor pusillus, M. miehet, Rhizopus microsporys, Chaetomium, Chrysosporium, Emericella, Malbranchea, Melanocarpus, Rhizomycor, Talaromyces, Thielavia, Thermoascus.

Галотолерантність – стійкість живих організмів до підвищеної солоності води, грунту. Комплексне дослідження консорцій галотолерантних мікроміцетів демонтрує порівняно невисоку видову різноманітність культивованих міцеліальних мікроскопічних грибів в засолених грунтах (за зону дослідження взято: узбережя Чорного моря, де середня солоність досягає 18,7 г / л.; Мертвого моря з концентрацією солей — 260-270г/л і озера Баскунчак: солоність озера — біля 300 г/л.).

Різноманітність родів галотолерантних мікроміцетів значно скорочувалася з підвищенням солоності грунтів.

Консорції галотолерантних мікроміцетиів за ступенем стійкості до хлористого натрію поділяють на дві фізіологічні групи. Виділення двох фізіологічних груп було підтверджено дослідженнями цитології клітин мікроміцетів. Виявлено реакції на сольовий стрес, специфічні для кожної фізіологічної групи мікроміцетів, а також відзначені загальні реакції для всіх вивчених ізолятів. До загальних реакцій на сольовий стрес можна віднести фрагментацію мітохондрій і ущільнення їх матриксу, збільшення кількості везикул ендо / екзоцитозного шляху, збільшення товщини клітинної стінки, збільшення загального вакуолярного обсягу. Специфічною для кожної фізіологічної групи реакцією на сольовий стрес була зміна кількості загального волютину в клітинах.

В умовах підвищеної солоності середовища відбуваються адаптивні перебудови мембран, що забезпечують їх стабільність. Під дією сольового стресу збільшується співвідношення фосфоліпіди / стерини, зростає ступінь ненасиченості жирних кислот фосфоліпідів (показано на прикладі F. incarnatum). Також відзначено збільшення вмісту фосфатидних кислот, які є вторинними мессенджерами, що передають сигнали стресу і грають роль в процесах ендо / екзоцитозу. Збільшення кількості везикул ендо / екзоцитозного шляху відзначено в клітинах галотолерантних мікроміцетів під дією сольового стресу.

Проведене дослідження реакцій галотолерантних міцеліальних грибів на сольовий стрес дозволило доповнити загальну картину механізмів захисту еукаріот від впливу сольового стресу на клітинному рівні. Виявлено новий і невідомий раніше для грибів фактор захисту клітин міцеліальних грибів від сольового стресу - цитоплазматичний волютин.

Найбільша різноманітність міксоміцетів було відзначено в грунтах узбережжя Чорного моря: 15 видів мікроміцетів, що відносяться до 11 родів (Acremonium sp., Aspergillus halophilicus M. Chr., Papav. Et CR Benj, A. repens (Corda) Sacc, Camarosporium obiones Jaap, Cladosporium halotolerans Zalar, Hoog de, Gunde-Cim, C. salinae Zalar, Hoog de, Gunde-Cim., F. incarnatum Subraman. & Rao, Monodictys levis (Wiltshire) S. Hughes, M. paradoxa (Corda) S. Hughes, Paecilomyces sp., Penicillium cyclopium Westling, P. thomii Maire, Phaeotheca triangularis Hoog de et Beguin.

З грунтів узбережжя Мертвого моря виділено 7 видів мікроміцетів, що відносяться до 5 родів (Acremonium sp., Arachniotus aurantiacus (Kamyschko) Arx, Aspergillus repens (Corda) Sacc., Chaetomium sp., Penicillium brevicompactum Dierckx, P. chrysogenum Thom, P. citrinum Thom), а також представники групи M. sterilia; з грунтів узбережжя озера Баскунчак виділено 14 видів, що відносяться до 3 родів (Aspergillus repens (Corda) Sacc., Aspergillus sp. 1, Aspergillus sp. 2, Penicillium chrysogenum Thom, P. citrinum Thom, P. decumbens Thom, P. dierckxii Biourge, P. lanosum Westling, P. miczynskii KM Zalessky, P. oxalicum Currie et Thom, P. rugulosum Thom, Penicillium sp., P. variabile Sopp, Ulocladium sp.).

Таким чином, різноманітність родів культивованих мікроміцетів, здатних до росту в широкому діапазоні солоності, скорочується при підвищенні солоності грунтів.

Дата добавления: 2015-11-14