Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 9. Взаємозв'язок між професійними і духовно-моральними якостями соціального працівника

Тема 2. Взаємозв'язки соціальної роботи із психологією | Тема 3. Педагогіка і соціальна робота | Тема 5. Соціальна політика і соціальна робота | Тема 1. Методологія практичної соціальної роботи. Проблеми методології соціальної роботи | Тема 2. Процес соціальної роботи | Тема 3. Методи і технології соціальної роботи | Тема 4. Стратегії втручання у соціальній роботі | Тема 5. Рівні соціальної роботи | Тема 6. Вимоги до соціального працівника | Тема 7. Фахові вимоги до соціального працівника |


У практичній діяльності відбувається інтеграція фа­хових і моральних якостей соціальних працівників, адже використання себе (своїх знань, навичок, ціннос­тей, здібностей) є одним із найважливіших інструмен­тів соціальної роботи. Наприклад, задіяний до соціаль­ного обслуговування людей похилого віку працівник повинен демонструвати певні вміння і навички.

1. Навички і вміння індивідуальної роботи:

— дієво спілкуватися з людьми похилого віку;

— вислуховувати літню людину з розумінням; ~- формувати і розвивати довірливі стосунки;

— обговорювати гострі проблеми в позитивному емоційному настрої, підтримувати цей настрій;

— активізувати зусилля клієнтів для рюзв язання їхніх проблем.

2. Навички, вміння представництва і посередництва:

— налагоджувати контакти з різними підприємс­твами, закладами, установами, організаціями тощо, які надають послуги літнім людям;

— представляти інтереси клієнтів при вирішенні питань, пов'язаних із замовленням чи зверненням клі­єнта.

3. Навички і вміння діловодства:

— вести особові справи клієнтів, якими опікується соціальний працівник.

4. Навички оцінювання:

— аналізувати матеріально-побутовий стан клієнта з метою його поліпшення;

— оцінювати власну діяльність з надання допомоги клієнту, за потреби активізувати її, залучити додаткові ресурси.

5. Навички активної профілактичної роботи:

— виявляти самотніх людей похилого віку, які пот­ребують допомоги.

6. Навички обслуговування:

— надавати соціально-побутові послуги, відповідно до посадової інструкції та укладеного між соціальною службою і клієнтом договору.

У роботі з літніми людьми важливі співпереживан­ня, допомога у розв'язанні проблем. Байдужий до клієн­та соціальний працівник не зможе допомогти йому, ос­кільки люди відчувають відсутність інтересу до себе і за­микаються в собі. Доброзичливість, терпеливість, сила волі, вміння вислухати, витримка, відвертість, зацікав­леність — арсенал засобів, якими повинен вюлодіти со­ціальний працівник у взаємодії з людьми похилого віку.

За будь-якої ситуації соціальний працівник, маючи справу з людьми похилого віку, повинен:

—дати змогу співрозмовнику повністю висловити свою думку перед тим, як заговорити самому;

— виявляти зацікавленість до співрозмовника;

—якщо отриманої інформації виявиться недостат­ньо, попросити додатково прокоментувати «окремі пи­тання чи повторити висловлення;

— не загострювати уваги на мовних особливостях співрозмовника;

— спокійно реагувати на почуте, стримувати власні емоції;

— не відволікатися при спілкуванні, бути ввічливим і відвертим.

Іноді соціальні працівники ставляться до людей по­хилого віку як до безпомічних жертв. При цьому ігно­рується життєвий досвід, оточення, звички, уміння та навички клієнта, тобто його індивідуальність і потреби. Однак саме це може допомогти соціальному працівни­кові в спілкуванні та з'ясуванні потреб людини на схилі літ. Особливо ця проблема стосується молодих соціаль­них працівників, яким не завжди легко буває зрозуміти літніх людей, що пережили чимало потрясінь.

Соціальні працівники і клієнти можуть сповідувати різні життєві цінності. Але якщо соціальні працівники не виявляють поваги до цінностей клієнта (демонструю­чи тим самим власні високі професійні та морально-ду­ховні якості), це може спричинити конфлікт між ними. Наприклад, клієнт зберігає продукти, які псуються, всілякі папірці, газети тощо чи відстоює політичні пог­ляди, яких не поділяє соціальний працівник. Однак це не означає, що з цим слід боротися. Іноді клієнти, котрі вважають, що їм усе «належить по праву», ставляться до соціальних працівників як до прислуги. За такої си­туації соціальний працівник не повинен ображатися на свого підопічного, але й не зобов'язаний виконувати всі його забаганки. Доречніше буде звернути увагу на сте­реотипи підопічного, його манеру виражати свої емоції (прямо чи опосередковано).

Щоб не збурити конфлікту з клієнтом, соціальний працівник має контролювати власні безпосередні реак­ції, не давати волі емоціям, насамперед негативним (роздратуванню, нетерпимості, гидливості, протесту). У спілкуванні йому необхідно стежити за тоном своїх ви­словлювань, який має бути серйозним, уважним, спо­кійним, доброзичливим, і пам'ятати, що його настрій, демонстративне переживання особистих проблем мо­жуть негативно позначитися на клієнтові. Клієнт пови­нен відчувати, що соціальний працівник виявляє увагу До нього, небайдужий до його проблем, переживає його становище. Обов'язковою умовою є налагодження кон­такту, довіри, співпраці між соціальним працівником і клієнтом. У соціальній роботі потрібне обов'язкове до­тримання професійної етики, зокрема збереження таєм­ниці розмови з клієнтом, володіння знаннями щодо його вікових особливостей. Отже, фахівець повинен прагнути якнайповніше розвивати власні знання, вдо­сконалювати фахові і морально-духовні якості.

При застосуванні стратегій втручання, виконанні конкретних завдань соціальним працівникам слід гар­монійно поєднувати необхідні для цієї роботи професій­ні та особисті якості. Наприклад, для успішної роботи в громаді їм необхідні знання особливостей поведінки лю­дей, а також теорій соціальної організації та міжособис-тісної взаємодії. Соціальні працівники мають володіти такими техніками втручання, як комунікація, ін­терв'ювання, фасилітація роботи групи, посередництво й переговори, планування та оцінювання. Необхідні їм і технічні навички: збирання, перевірка й аналіз даних за допомогою комп'ютерних програм, ведення комп'ю­терних баз даних, підготовка інформаційних матеріалів за допомогою комп'ютера, користування Інтернетом та веб-дизайном. Не менш важливі й усвідомлення того, чому і як люди об'єднуються у соціальні організації, ро­зуміння процесів, що відбуваються у діадах, групах, ор­ганізаціях, громадах. Соціальні працівники повинні бу­ти обізнаними і з особливостями влади в громадах, з ло­гікою соціальних змін та інновацій.

Ухвалення рішень, розв'язання проблеми лідерства і підпорядкування однаково відбуваються у групах, органі­заціях і громадах. Тому соціальна робота потребує знань різних аспектів індивідуальної і групової взаємодії.

Для соціальних працівників важливою є здатність допомагати людям змінювати власний статус, посилю­вати свої зв'язки, для чого необхідні розуміння мотива­ції поведінки людей, груп, спільнот і володіння метода­ми посилення їх віри у можливість змін.

Крім фахових знань і професійних якостей, праців­ники повинні виховувати в собі лідерські якості, оскіль­ки робота в громаді передбачає залучення до неї членів громади, мотивацію людей на колективні дії.

Отже, справжнього фахівця соціальної роботи ха­рактеризують:

— відповідність його особистісного і фахового потен­ціалу вимогам професії, намагання збагачувати соці­альну політику і практику новими знаннями, методами і формами роботи, здатність осмислювати реалії соці­альної політики держави і буття соціально вразливих груп громадян;

— особистісна схильність до професії, мотиваційна готовність, професійно необхідні якості, компетент­ність, прагнення до результативності своєї праці і вмін­ня досягати мети у своїй роботі;

— усвідомлення значущості своєї професії, викорис­тання сучасних прогресивних методів, методик прийо­мів, дотримання стандартів професії;

— налаштованість у професійній діяльності на нова­торство, пошуковість, індивідуально-творчий підхід;

— усвідомлення необхідності освіти, підвищення кваліфікації, самоосвіти, вивчення вітчизняного і зару­біжного досвіду;

— соціальна активність, небайдужість до актуаль­них питань практичної роботи, намагання знаходити нові резерви розв'язання професіональних проблем і вміння їх використовувати.

Чим складнішим для опанування і соціально значу-щішим є фах, тим розвинутішими мають бути особис-тісні якості. При доборі кадрів соціальних працівників, як правило, передусім аналізують і оцінюють цілісний образ, установки, ціннісні орієнтації кандидата, а від­так — й інші параметри професійної придатності осо­бистості.

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте фахові вимоги до соціального працівника.

2. Які етапи набуття професійної майстерності, як правило, долає соціальний працівник?

3. У чому полягає особливість професійного виховання майбутніх соціальних працівників?

4. Складіть портрет ідеального соціального працівника.

5. Які особистісні риси необхідні соціальним працівникам?

6. Обгрунтуйте критерії' професійної придатності спеціаліста з со­ціальної роботи.

7. Як взаємодіють якості та функції соціального працівника?


Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 64 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Тема 8. Особистісні вимоги до соціального працівника| Тема 1. Клієнти в соціальній роботі. Особливості статусу клієнта соціальної роботи

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)