ВІН: Ти маєш рацію. Так ми кохалися?

Матей Вішнєк

ПРИГОДА ВЕДМЕДИКІВ ПАНДА,

яку розповів один саксофоніст, котрий мав подружку у Франкфурті

Переклад з французької Неди Нежданої

Дійові особи:

ВІН

ВОНА

The History of Pandas told by a Saxophonist with a Girlfriend in Frankfurt

Copyright ã1996 by Matéi Visniec

All performance rights, including professional, amateur, stock, motion picture, radio, television, recitation, public reading, etc. are strictly reserved. All inquiries should be addressed to the author's agent:

SACD (Société des Auteurs et Compositeurs Dramatiques)

Bis, rue Ballu, 75442 Paris cedex 09, France

Tel. 0033 - (0)1 40 23 44 44 Fax. 0033 - (0)1 40 23 45 31

E-mail: [e-mail]

Matéi Visniec

10, rue Watteau 75013 Paris France

E-mail: [e-mail] Tel. fax. 0033 – (0)1 47 07 31 89 Mobile. 0033 – (0)6 19 66 05 98

РАНОК

У кімнаті безлад. Ліжко. Під ковдрою вгадуються два тіла.

Чоловік починає ворушитися. Він мав нещастя прокинутися. Його щось непокоїть. Він відчуває якийсь дивний запах. Розплющує очі, але йому боляче дивитися. Він знову заплющує їх і чекає.

Він дослухається до дихання, вочевидь чужого. Знову розплющує очі, простягає руку і розкриває інше тіло, що лежить поруч...

Чоловік заплющує очі й робить спробу знову заснути. Заснути не може. Відтак знову розплющує очі. Обережно відгортає ковдру і розглядає інше тіло: це жінка.

Вона помалу прокидається. Розплющує очі. Вони довго дивляться одне на одного. Жінка всміхається йому. Чоловік відповідає їй усмішкою.

ВІН: Хто ти?

ВОНА: Я?

Пауза.

ВІН: Ми знайомі?

ВОНА: Не зовсім.

ВІН: Ми у тебе вдома?

ВОНА: Ні, у тебе.

ВІН: Ти жартуєш?

Пауза.

ВОНА: Та ні, ми у тебе.

ВІН: Це неможливо.

ВОНА: У кожному разі, ти мав ключі.

ВІН: І що ми тут робили?

ВОНА: Не знаю.

ВІН: Ми кохалися?

ВОНА: У тебе є праска?

ВІН: Що?

ВОНА: Я питаю, чи ти маєш праску.

ВІН: Вона мене питає, чи я маю праску. Маячня якась! Може, я ще сплю?

Він ховається з головою під ковдру. Після паузи.

ВІН: То я ще сплю чи вже прокинувся?

ВОНА: Ти спиш.

ВІН: (Намагається трохи поворушити головою). Чорт!

ВОНА: Що сталося?

ВІН: Моя голова… Я ще живий?

ВОНА: Не схоже на те.

ВІН: Ти маєш рацію. Так ми кохалися?

ВОНА: Ти що, нічого не пам’ятаєш?

ВІН: Атож… (Він виймає руку і мацає підлогу). Якщо чесно, то єдина річ, яку я пам’ятаю, то це те, що я залишив десь тут свої цигарки. (Він знаходить пачку, виймає з неї останню цигарку й запалює). Хочеш затягнутися?

ВОНА: Ні, я маю йти. Котра година?

ВІН: Як тебе звати?

ВОНА: (Роззираючись). Де мій будильник?

ВІН: (Мимовільним рухом випростує руку і мацає по підлозі). У мене немає будильника.

ВОНА: Я не сказала твій будильник, я сказала мій! Це мій будильник, власний. Я заводила його. Куди він подівся?

ВІН: Почекаємо, поки задзвонить, і тоді знайдемо його.

ВОНА: Він уже мав дзвонити.

ВІН: Скажи, ти що, завжди носиш будильника з собою?

ВОНА: Так. І тому хочу знайти свого будильника.

ВІН: (Ще трохи помацав рукою). Слухай, він, мабуть, з твого боку. Я про будильник.

ВОНА: Тут його немає.

ВІН: Тоді… Я не знаю…

Пауза.

ВОНА: Дай мені цигарку.

ВІН: (віддає їй свою цигарку). Це остання.

Деякий час вони палять мовчки, передаючи один одному цигарку.

Дата добавления: 2015-11-16