Як же навчитися жити з цими розходженнями, приймати їх і може, навіть, використовувати на користь відносин?

Можна вибрати як мінімум три варіанти:

1. Можна озлитися на протилежну стать за те, що вони довели вас до сказу, і проводити весь час у роботі чи в постійних скаргах на ненависних чоловіків чи нестерпних жінок. (Скаржитися досить забавно і навіть приносить деяке полегшення, якщо робити це протягом декількох годин. Однак після декількох років це заняття втрачає свою привабливість).

2. Можна відмовитися від партнера взагалі і купити яку-небудь чарівну домашню тварину. (Це дешевше, вимагає менше сил, але далеко не завжди приносить бажане задоволення).

3. Можна прийняти рішення довідатися про все необхідне щодо осіб протилежної статі, щоб навчитися розуміти їх і щоб життя з ними було б таке ж прекрасне, як ви на це заслуговуєте.

Цей матеріал може стати маленькою сходинкою до пізнання один одного і до прийняття того, що як чоловіки, так і жінки такі не тому, що хочуть довести партнерів до сказу; вони такі тому, що їх вчили бути такими тисячі років, тому що так влаштований їх мозок. І що як чоловікам, так і жінкам важко будувати взаємини. І що, зрештою, може варто вже перестати воювати, а оголосити перемир'я і почати вивчати один одного, намагаючись зрозуміти і пристосуватися.

Насправді усе починається із самого початку, тобто прямо з народження. «Хлопчик!» - повідомляє акушер, і з цього моменту цей маленький чоловік виховується зовсім інакше, ніж маленька дівчинка із сусідньої родильної палати.

Подумайте над фактами, узятими з різних наукових досліджень.

· Батьки новонародженого хлопчика схильні, малюючи портрет свого сина, використовувати слова «міцний, великий, моторний, сильний»». Батьки новонародженої дівчинки, описуючи її, будуть казати, «ніжна, маленька, красива». Батьки дійсно вірять, що їхня дитина має такі якості, незважаючи на те, що за спостереженнями лікарів, ці дві групи немовлят або взагалі не відрізняються одна від одної, або ці розходження дуже малі.

· Батьки схильні пред'являти до маленьких хлопчиків більше вимог, ніж до маленьких дівчаток, очікуючи, що хлопчики будуть більш відповідальними і готовими до ризику.

· Батьки в більшій мірі прагнуть підштовхнути до незалежності хлопчиків, ніж дівчат. Коли дитина чим-небудь налякана чи забилася, вони більше опікуються дівчатами, ніж хлопчиками, і надають хлопчикам більше волі в ранньому дитинстві.

· Батьки заохочують у хлопчиках емоційну стриманість, а в дівчатках – емоційну відкритість. Хлопчиків вчать, що переживати сильні почуття – це не по-чоловічому, причому маються на увазі не тільки почуття, що вважаються проявом «слабкості», такі як страх чи зневіра, але і такі, як пристрасть, прихильність до кого-небудь, сильна любов. Хлопчиків вчать, що дозволено виявляти лише вузьке коло емоцій – агресивність, конкурентноздатність, злість... і ті почуття, що асоціюються із самовладанням. Слабкість, зніяковілість, страх, ранимість, ніжність, жаль і чутливість дозволяються дівчаткам і жінкам. Хлопчика, що виявив одне з цих почуттів, або висміють, або будуть називати «матусин синок» чи дражнити «дівчиськом» (а що може бути образливіше).

Мільйони років чоловік був зобов'язаний не виявляти страху чи сумніву. Він повинен був бути хоробрим і не показувати своєї слабкості, інакше вся родина впаде в паніку і погано буде усім.

Жінки в усьому світі запитують: «Чому він завжди повинен бути таким сильним, чому він не покаже мені, що він насправді відчуває?» «Коли він стривожений чи сердиться, він замикається в собі і стає відчуженим і далеким».

Для чоловіка прояв емоцій рівнозначний втраті щита в бою. Соціальне виховання підсилює ці природні схильності, оскільки від нього вимагають: «Поводься як чоловік», «Не показуй страху», «Хлопчики не плачуть».

Чоловіки ніби «пам'ятають» первісні інстинкти – бути завжди готовими до оборони, ніколи не показувати своєї слабкості, завжди тримати себе в руках – і підсвідомо діють відповідно до цих інстинктів у своєму щоденному житті.

Реакція на стрес є одним з найглибших розходжень між чоловіком і жінкою.

Чоловік під впливом сильного стресу цілком відсторонюється від будь-якої людини: йому треба знайти рішення серйозної проблеми. Він цілком блокує ту частину свого мозку, що відповідає за емоції, активізує режим вирішення проблем і відключає мовлення. Коли чоловік знаходиться в режимі повної замкнутості, жінку його стан може жахати, оскільки вона буває в такому стані в ті моменти, коли її скривдили чи образили. Жінка автоматично припускає те ж саме – можливо вона його скривдила і він її більше не любить. Вона намагається завести з ним розмову, але він відмовляється: йому здається, що вона не вірить у його здатність оволодіти ситуацією.

Жінка в стресовому стані має потребу в тому, щоб виговоритися. Вона може розповідати подругам про свої проблеми годинами, даючи повний звіт про дрібні деталі, і потім вони ще раз їх обговорять. Коли вона про них розповідає, вона не шукає рішення, її втішає і заспокоює сам процес розмови.

Дата добавления: 2015-11-16