Що розуміють під технологією в педагогічній науці та практиці

Розвиток науки і техніки дав учителям та учням нові форми комунікації, нові типи вирішення абстрактних і конкретних завдань, перетворюючи вчителя з авторитарного транслятора готових ідей у натхненника інтелектуального та творчого потенціалу учня. Майбутнє за системою навчання, що вкладалася б у схему учень — технологія — учитель, за якої викладач перетворюється на педагога — методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання. Педагогічна майстерність сучасного вчителя має розвиватись «не через забезпечення його великою кількістю рецептурних посібників і широке використання ним готових поурочних розробок. Йому потрібні передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна дидактична компетентність»¹.

Ще на початку 20-х pp. минулого століття у працях відомих педагогів (Павлов І. П., Ухтомський А. А., Шацький С. Т., Бех-

терєв В. М.) з'являються терміни «педагогічна технологія» та «педагогічна техніка». Педагогічна техніка визначалась у педагогічній енциклопедії 30-х pp. як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять¹. Минуло майже сто років відтоді, а в сучасній педагогічній літературі й досі не існує єдиних, вичерпних, уніфікованих визначень понять освітні, педагогічні, навчальні технології. Деякі дослідники² нараховують близько 300 трактувань цих термінів, що різняться не лише за формою, а й за змістом, який у них вкладається. Одні науковці розуміють під терміном «технологія»³ управління педагогічними процесами, інші — способи організації діяльності учнів, різноманітні методи та прийоми досягнення педагогом навчальної мети тощо.

Оскільки визначення терміна «технологія навчання» надзвичайно важливе для розуміння суті запропонованих нами, підходів, спробуємо розібратись.

Звернення до історії розвитку виробництва дає підстави припустити, що розвиток будь-якої галузі діяльності людини відбувається за такою схемою:

Ми бачимо, що виготовлення будь-якого продукту проходить кілька етапів, починаючи від перших, невмілих спроб і закінчуючи певним, добре продуманим способом виробництва з використанням технічних чи якихось інших засобів виробництва під керівництвом людини.

Можна припустити, що відмінність між технологією і методикою в сфері освіти полягає в тому ж, в чому відмінність між технологією й ремісництвом у виробничій сфері. Тобто це відмінність між високопродуктивним машинним виробництвом і порівняно низькоефективною ручною працею.

¹ Освітні технології/За заг. ред. О. М. Пєхоти.—К.: А. С. К., 2001.—С. 17.

' Назарова Т. С. Педагогические технологии: новый этап эволюции // Педагогика.— 1997.— С. 24.

Технологія походить від грецьких слів techne — мистецтво, майстерність та logos -* навчати. В буквальному перекладі «педагогічна технологія» означає вчення про педагогічну майстерність. У процесуальному розумінні ^технологія дає відповідь на запитання «Як зробити (з чого та якими засобами)?»

, 1. Процес навчання, побудований на основі методики, можна подати у вигляді такої схеми:

2. Процес навчання, побудований за технологічними принципами.

Оскільки згідно з цією схемою¹ в технології навчання важливу й провідну роль відіграють засоби навчання, розглянемо зміст цього поняття. В сучасній педагогічній науці все частіше зустрічаються визначення засобів навчання не в вузькому їх розумінні (матеріальні засоби-інструменти), а більш широко. Так П. І. Підкатистий розуміє під засобом навчання матеріальний чи ідеальний об'єкт, який використовується учителем чи учнем для засвоєння знань². С. А. Смирнов поділяє засоби навчання на: • матеріальні (підручники, навчальні посібники, дидактичні І матеріали, книги-першоджерела, тестовий матеріал, засоби ' наочності, технічні засоби навчання, лабораторне обладнан-^s ня);.• ідеальні (усне й письмове мовлення, нотна грамота, математичний апарат, музика, живопис, навчальні комп'ютерні програми, організуюча й координуюча діяльність учителя, загальна культура вчителя, методи навчання й форми організації навчальної діяльності учнів тощо). На думку деяких дослідників, технологію від методики відрізняють «два принципових моменти: гарантія кінцевого результату й проектування майбутнього навчального процесу. Педагогічна технологія — набір процедур, які поновлюють про-

фесійну діяльність учителя і гарантують кінцевий запланований результат»¹. Окрім того, за технологічного навчання відсутні безліч «якщо»: якщо талановитий вчитель, талановиті діти, багата школа. «Методика виникає в результаті узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується, виходячи з конкретних умов, та орієнтується на заданий, а не на передбачуваний результат».² Технологія, на відміну від методик, не допускає варіативності, з неї не можна викинути якісь елементи. Технологічний підхід не допускає пошукової діяльності, проб, тут не може бути помилок. Для технологічного навчання обов'язковим є постійний зворотний зв'язок, внесення виправлення та змін у подальшу діяльність. Таким чином, до наведеної вище схеми можна додати ще один елемент.

Оскільки певне розведення термінів «педагогічна технологія» та «технологія навчання» важливе для розуміння суті запропонованого нами підходу, спробуємо розвести ці поняття.

У глосарії термінів ЮНЕСКО поняття «педагогічна технологія» трактується як конструювання та оцінювання освітніх процесів шляхом врахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення ефективності освіти. Педагогічна технологія дає відповідь на запитання, як, яким чином (методами, прийомами, засобами) досягти поставленої педагогічної мети, установлюючи порядок використання різноманітних моделей навчання. Таким чином, технологія — це комплекс, що складається з:

• запланованих результатів;

• засобів оцінки для корекції та вибору оптимальних методів, прийомів навчання, оптимальних для даної конкретної ситуації;

• набору моделей навчання, розроблених вчителем на цій основі.

Розглянемо ці компоненти ґрунтовніше.

• Для планування результатів застосовують рівневий підхід. Рівнів планування результатів може бути скільки завгодно. •Основних, згідно з теорією розвивального навчання Л. С Ви-тотського, три: 1) орієнтація на випадкові одиничні ознаки (узнавання, згадування) — мінімальний рівень (уповільнений); 2) орієнтація на локальні ознаки (зіставлення, порів-^:няння) — загальний (оптимальний); 3) орієнтація на глобальні ознаки та властивості (перенесення знаНь на нову ситуацію) -^ прискорений рівень планування результатів.

• Технологія має містити критерії для оцінки стану учнів, вибору моделі навчання.

• Модель — найкоротший шлях від початкових умов до запланованих результатів. В основі моделі — комплекс методів і засобів навчання.

Технологія навчання відображає шлях освоєння конкретно-. го навчального матеріалу в межах педагогічної технології. Деякі дослідники називають її ще й дидактичною технологією¹.

'Будь-яка пбдарогічна технологія повинна відповідати, основним критеріям технологічності: системності (наявність логіки процесу, взаємозв'язку частин, цілісність), керованості ^можливість діагностики досягнення Цілей, планування проце-" су навчання), ефективності ('технологія повинна вибиратись відповідно До результатів і оптимальних затрат, гарантувати 'Досягнення певного стандарту навчання), відтворюваності (можливості застосування в інших однотипних навчальних за-''клаДах іннїймй суб'єктами)..

Виходячи.з усього сказаного вище, будемо надалі говорити ' про інтерактивну модель навчально-виховного процесу, яка передбачає використання інтерактивних технологій за різних "форм організації навчання.

Дата добавления: 2015-07-11