Метод митного права

Загальноприйнято,що метод правового регулювання – система специфічних способів, засобів, прийомів через які право як регулятор суспільних відносин впливає на його суб’єктів і заставляє їх учиняти юридично значимі дії таким чином, що вони вписуються у диспозицію норм права є зрозумілими і стикуються з іншими правовими інститутами. Ці засоби, способи, методи та форми впливають на суб’єктів через норми права, де встановлюється ідеальна і бажана модель правила поведінки учасників конкретних правовідносин, що наділені певними суб’єктивними правами і юридичними обов’язками.

Як уже зазначалося, митне право регулює управлінські відносини при здійсненні митної справи, що зумовлює і його методи. Переважаюча частина врегульованих митним правом відносин є владними вертикальними та засновується на підпорядкуванні зобов’язаного суб’єкта носію владних повноважень. Відтак перевага надається імперативному методу, що проявляється як у МК України так і ЗУ „Про митний тариф України” і інших актах митного законодавства. Імперативний метод є базовим для врегулювання митних відносин та розробки нормативних актів у сфері митної справи.

Митне право регулює відносини між його суб’єктами на засадах підлеглості, у тому числі при регулюванні відносин між фізичною особою, що перетинає кордон й переміщує предмети або товари, й митницею як державним органом. Відтак держава встановлює порядок і умови переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон, порядок здійснення митного контролю та митного оформлення, інших митних процедур, а фізична чи юридична особа зобов’язана виконувати приписи митного розпорядження та владні законні вимоги посадових осіб митних органів, наприклад пред’явити товар, транспортний засіб чи навіть ручну поклажу для митного огляду.

При тому тут визначально визначена нерівність сторін у одних компетенція та чітко визначені повноваження – у інших встановлені законом правила поведінки при перетині митного кордону та виписані і деталізовані юридичні обов’язки. У відносинах митних органів між собою сповідується підпорядкованість. Тут встановлені приписи, обмеження та дозволи, які є обов’язковими для виконання особами що переміщують товари та транспортні засоби через митний кордон та посадовими особами митних органів.

Для адміністративного права характерні такі методи як приписи відповідних державних органів та посадових осіб. Особа, якій ці приписи адресовані, повинна їх виконувати. Юридичновладні приписи органів державного управління у сфері митної справи є, як правило, односторонніми. Це проявляється при управлінні митною справою яке неможливе без вказівок і обов’язкових вимог чи чіткого виконання приписів чинного законодавства та виданих в його межах владних розпоряджень. Вони є персоніфікованими і адресуються або певній ланці у системі митних органів, наприклад, митному посту Гоптівка, стосовно забезпечення прикордонного співробітництва. Відповідно лише суб’єкт управління уповноважений давати владні приписи, які є обов’язковими для іншої сторони. Таким чином, митні правовідносини можуть бути охарактеризовані як владовідносини.

Для цього держава закріпила в нормах митного законодавства вимоги щодо діяльності митних органів, порядок і засади взаємовідносин із іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, які беруть участь у митних правовідносинах. Відповідно вища митні органи та органи державного контролю у сфері митної справи вправі вимагати від митних органів суворого дотримання норм чинного митного законодавства. Через право на оскарження незаконних дій митних органів заставити їх діяти в руслі встановлених приписів можуть фізичні та юридичні особи, чиї права порушені.

Імперативний метод проявляється в приписах, заборонах.

Приписи митного права тісно пов’язані з можливістю застосування примусу. Такий примус не виключається й застосовується як крайній засіб юридичного впливу. Разом з тим зміст приписів може бути різним: не допускати альтернативи або допускати можливість вибору одного з декількох запропонованих варіантів поведінки. Одні з них виникають за ініціативою носія обов’язку, а інші за ініціативи компетентного органу чи його посадової особи. Наприклад, при здійсненні митного контролю контролер може на підставі зовнішніх ознак вчиненні незаконних дій особою (нервування, підсилене потіння тощо) прийняти рішення про особистий огляд цієї фізичної особи.

Прийняттю одностороннього владно-розпорядчого акту передують узгодження його проекту чи концептуальних положень із усіма зацікавленими сторонами, спільний його розгляд та обговорення. В разі невідповідності таких приписів чинному законодавству та грубого порушення законних прав та інтересів особи вони можуть бути в установленому порядку оскаржені й відмінені.

Виконання односторонніх приписів забезпечується роз’яснювальною й виховною роботою органів управління, в результаті якої у зобов’язаних осіб формується впевненість у необхідності їх виконання. Часто приписи супроводжуються рекомендаціями щодо їх найбільш ефективного виконання чи уникнення обтяжуючих процедур.

Заборони у митному праві проявляються у формі визначених законом чи підзаконним актом чітко визначеного порядку (технології) виконання митних процедур: оформлення митних декларацій, проведення митного контролю, документування виявлених порушень митного законодавства, провадження у справах про порушення митного законодавства тощо. Заборони кореспондуються встановленням контролю за дотриманням митного законодавства та можливість притягнення його порушників до відповідальності. Цьому слугують й служби внутрішньої безпеки.

Слід мати на увазі, що у митному праві, особливо стосовно регулювання особливостей переміщення через митний кордон України товарів, застосовуються методи непрямого впливу. Це, як правило, економічні важелі. Таким чином, адміністративні методи регулювання митних відносин проявляються у юридичній нерівності їх учасників, прямій організаційній підпорядкованості, покладенні на підлеглого юридичного обов’язку здійснення певних дій відповідно до визначених законом чи підзаконним актом правил.

Оскільки митні правовідносини є комплексними й включають у себе певну долю приватних, то йому притаманні методи приватного права, що засновані на рівності сторін, диспозитивності, судовому розгляду спорів. На засадах рівності та паритетності та координації митні органи України будують свої взаємовідносини з митними органами інших країн, а їх митниці здійснюють спільні заходи по реалізації митної справи.

Регулювання митних відносин здійснюється шляхом адміністративного нормотворення, адміністративного розпорядження та правоохоронної діяльності. Такий метод не тільки відображає владну природу державного управління, односторонність і обов’язковість приписів для зобов’язаних осіб, але допускає деякі елементи рівності.

Дата добавления: 2015-07-10