Читайте также:
|
3.1. Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть заповнюється у 2 примірниках формату А4 з обох боків.
3.2. Бланки лікарських свідоцтв про перинатальну смерть брошуруються і у вигляді книги зберігаються у головного лікаря (керівника) закладу охорони здоров’я.
3.3. При заповненні бланка підпорядкування медичного закладу зазначається у відповідності до відомчої підпорядкованості.
3.4.У верхньому кутку штампа обов’язково проставляється ідентифікаційний код ЄДРПОУ закладу охорони здоров’я.
3.5.Лікарські свідоцтва про смертьнумеруються шляхом зазначення порядкового номера свідоцтва. Номери на обох примірниках свідоцтва мають бути ідентичними.
3.6. Заповнення лікарського свідоцтва про перинатальну смерть провадиться шляхом вписання необхідних відомостей, підкреслювання відповідних позначень та заповнення вічок.
3.7. Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть заповнюється кульковою ручкою розбірливим почерком. Запис в обох примірниках лікарського свідоцтва має бути ідентичним.
3.8. Перший примірник заповненого лікарського свідоцтва про перинатальну смерть для реєстрації смерті новонародженого та для реєстрації мертвонародження передається в органи реєстрації актів цивільного стану. Другий примірник лікарського свідоцтва про перинатальну смерть залишається в закладі охорони здоров’я.
3.9. На лікарському свідоцтві про перинатальну смерть робиться відмітка про характер свідоцтва: “остаточне”, “попереднє”, “замість попереднього”, “замість остаточного”.
3.10. Слід заповнювати всі пункти лікарського свідоцтва, за відсутності тих чи інших відомостей слід записати “невідомо”, “не визначено”.
Обов’язково вказується, чи народилася жива дитина, чи мертвонароджений. Якщо дитина народилася живою, обов’язково зазначається її стать.
Пункт 21 лікарського свідоцтва про перинатальну смерть передбачає запис як причини смерті дитини (плоду), так і патології з боку материнського організму, яка несприятливо вплинула на плід.
Запис причини смерті дитини (мертвонародженого) провадиться в п’яти розділах пункту 21, зазначених літерами від “а” до “ґ”.
У рядок “а” вносять основне захворювання або патологічний стан новонародженого (плода), які обумовили смерть; у рядок “б” – інші захворювання або патологічні стани в дитини, які сприяли смерті; у рядок “в” – основне захворювання (або стан) матері, яке виявило найбільш несприятливу дію на новонародженого (плід); у рядок “г” записують інші захворювання матері (або стан матері, посліду), які могли сприяти смерті дитини (плоду). У рядок “а” і “в” записується тільки одне захворювання. Якщо неможливо встановити захворювання (стан) матері або стан посліду, які могли б виявляти несприятливу дію на дитину (плід), слід записати в рядки “в” і “г” – “не відомі”, “не встановлені”. Рядок “ґ” передбачений для констатації обставин, які призвели до смерті, але не можуть бути класифіковані як хвороба або патологічний стан матері або дитини. У цьому рядку можуть бути записані дані про операції, оперативну допомогу, здійснені з метою розродження.
При смерті від сторонньої причини в рядку “а” наводиться безпосередня причина смерті дитини. У рядку “в” – обставини, які обумовили безпосередню причину смерті дитини.
У пунктах “а” і “в” використовують тільки один код, а для кодування станів, записаних у пунктах “б” і “г”, слід використовувати стільки кодів, скільки вказано станів у свідоцтві.
Приклад:
| а) | Внутрішньошлуночковий крововилив унаслідок гіпоксії 2–го ступеня | P52.1 |
| б) | Респіраторний дистрес - синдром | P22.0 |
| в) | Недостатність плаценти | P02.2 |
| г) | Бактеріурія при вагітності | P00.1 |
| ґ) | Пологи шляхом кесарева розтину на 34-му тижні вагітності |
У кожний рядок записується тільки одне захворювання або патологічний стан.
3.11. Якщо батьки належать до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, потрібно в пункті 23 лікарського свідоцтва про перинатальну смерть зазначити окремо для матері та батька категорію та серію посвідчення.
Категорія та серія посвідчення встановлена згідно із Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У разі непричетності матері чи батька до осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, потрібно записати в пункті 23 “не постраждав”.
3.12. Записи на обох бланках лікарського свідоцтва про перинатальну смерть повинні бути ідентичними. Документ підписується лікарем, який особисто його заповнив, та засвідчується круглою печаткою закладу.
3.13. Своїм підписом на бланку медичного свідоцтва про перинатальну смерть мати дає згоду на використання інформації щодо її медичних даних. У разі її відмови пункти 12, 13, 14, 15 та підпункти в, г пункту 21 свідоцтва про перинатальну смерть не заповнюються. На бланку робиться відмітка “не згодна”.
3.14. Одночасно при видачі лікарського свідоцтва про перинатальну смерть лікар заповнює довідку про причину смерті в одному примірнику і видає батькам або іншим особам для поховання, у разі якщо ними провадиться поховання дитини. Номери довідки про причину смерті і лікарського свідоцтва про перинатальну смерть мають бути ідентичними. Довідка засвідчується круглою печаткою закладу.
21: Перш за все, слід згадати про правильне иссечении шматочків з органів, яке виробляють гострими інструментами: скальпелем, лезом бритви, малими очними ножицями та ін Неприпустимі деформація і механічне пошкодження тканини, тому шматочки губчастої кістки не слід відкушувати кусачками, а рекомендується використовувати пилящие інструменти.Якщо тканина компактна і структури розподілені в органі відносно рівномірно, то шматочок вирізують з будь-якого відділу разом з капсулою (печінка, селезінка, підшлункова залоза та ін.) Шматочки з нирок і наднирників вирізують так, щоб на зрізі малося і кіркова, і мозкову речовину.Порожнисті органи досліджують на поперечних перетинах, що проходять через всі шари стінки. Якщо при макроскопічному дослідженні в тканини виявлені патологічні зміни (пухлини, ерозії, інфільтрати), то шматочки обов'язково січуть на кордоні з нормальним ділянкою тканини. Особливо важливо місце переходу нормальної тканини в пухлинну. Вирізані шматочки тканини повинні мати розмір не більше 1,5 х1х0, 5 см, оптимальний для швидкої фіксації і проводки матеріалу. У разі необхідності свіжий матеріал можна промити в фізіологічному розчині хлориду натрію, а потім фіксувати. Промивання у воді нефіксованого матеріалу неприпустимо.
22: Том 3 складається з трьох наступних розділів:Розділ I включає всі терміни, що відносяться до класів I-XIX і до класу XXI, крім назв лікарських засобів і інших хімічних речовин.Розділ II є покажчиком зовнішніх причин захворюваності та смертності і містить всі терміни, що відносяться класу XX, крім назв лікарських засобів і інших хімічних речовин.Розділ III - це таблиця лікарських засобів та хімічних речовин, в якій для кожної речовини наведені коди рубрик класу XIX, призначені для класифікації отруєнь і побічних ефектів лікарських засобів, а також коди рубрик класу XX, які вказують на те, чи було отруєння результатом нещасного випадку, навмисним чи воно відбулося за неуточненої причини, або з'явилося побічним ефектом на правильно призначене і правильно введене речовина.2. СтруктураПокажчик містить "провідні терміни", розташовані в самій лівій колонці, та інші слова (модифікують або уточнюючі), розташовані на різних рівнях відступу під ними. У розділі I ці модифікують або уточнюючі слова, що починаються з відступу, позначають зазвичай різновиди хвороб, локалізації та обставини, які впливають на кодування, в розділі II вони характеризують різні типи нещасних випадків або пригод, що беруть участь транспортні засоби і т.д. Визначення, не роблять вплив на кодування, укладені в круглі дужки після назви патологічного стану. 3. Кодові номериКодові номери, наступні за термінами, відносяться до рубрик та підрубриками, до яких слід віднести даний термін. Якщо код представлений тільки трьома знаками, можна вважати, що дана рубрика не має підрубрик. У більшості випадків, якщо тризначна рубрика підрозділена на чотиризначні підрубрики, кодовий номер в Алфавітному покажчику дан з четвертим знаком. Тире на місці четвертого знаку (наприклад, 003 -.) Вказує на те, що дана рубрика підрозділена і що існує четвертий знак, який завжди можна знайти, використовуючи основний перелік. Якщо до даного терміну застосована система кодування з використанням значків "хрестик" і "зірочка", то наводяться обидва коди.4. Умовні позначенняКруглі дужкиКруглі дужки вживаються в Покажчику в тій же функції, що і в томі 1, тобто для включення доповнюючих визначень."НKД"Абревіатура НКД (не класифікований (ая) (е) в інших рубриках) вказує на те, що уточнені варіанти перерахованих станів класифіковані в інших рубриках та що у відповідних випадках кодіровщік повинен знайти в Покажчику більш точний термін.Перехресні посиланняЩоб уникнути зайвих повторень в Алфавітному покажчику використовуються перехресні посилання. Слово "дивися" відсилає кодувальника до іншому терміну, фраза "дивись також" вказує кодувальнику, що йому слід звернутися до іншому терміну в Покажчику, якщо в кодованого формулюванні діагнозу міститься інша інформація, яка відсутня серед перерахувань, що починаються з відступу під терміном, до якого відноситься фраза "Див також".5. Основні принципи кодуванняАлфавітний покажчик містить велику кількість термінів, які не зустрічаються в томі 1, і для точного кодування до присвоєння коду необхідно завжди звертатися як до Повному переліком, так і до алфавітного покажчика. Перш ніж приступити до кодування, кодувальник повинен освоїти принципи класифікації та кодування й вирішувати практичні приклади.1. Ідентифікуйте тип кодованого формулювання діагнозу і зверніться до відповідного розділу Алфавітного покажчика. (Якщо формулювання є назвою хвороби, травми або іншого патологічного стану, що відноситься до класів I-XIX або XXI, зверніться до розділу 1 Покажчика. Якщо формулювання характеризує зовнішню причину травми або інших випадків, що відносяться до класу XX, зверніться до розділу II.) 2. Визначте провідний термін. У разі хвороб і травм це зазвичай буде назва патологічного стану у формі іменника. Слід пам'ятати, однак, що в Покажчик в якості ведучих термінів включені назви деяких хворобливих станів, виражені у формі прикметника або дієприкметника.3. Ознайомтеся з усіма примітками, розташованими під провідним терміном, і керуйтеся ними.4. Ознайомтеся з усіма термінами, зазначеними у круглих дужках після провідного терміна (ці визначення не впливають на кодовий номер), а також з усіма термінами, даними з відступом під провідним терміном (ці визначення можуть впливати на кодовий номер), до тих пір, поки не будуть враховані всі слова в формулюванні діагнозу.5. Уважно читайте за будь-якими перехресними посиланнями ("див" І "див. Також"), знайденими в Покажчику.6. Зверніться до Повному переліку рубрик для того, щоб упевнитися в правильності вибору кодового номера. Врахуйте, що тризначний код в Покажчику з тире на місці четвертого знаку означає, що в томі 1 можна знайти відповідну підрубрику з четвертим знаком. Подальше дроблення таких рубрик за допомогою додаткових знаків коду в Покажчику не наводиться, і якщо воно використовується, то повинно бути вказано в томі 1.7. Керуйтеся всіма включеними або виключеними термінами, які стоять під обраним кодом або під назвою класу, блоку або рубрики.8. Привласніть код.
23: 1. Під малим збільшенням мікроскопа робиться загальний огляд препарату: визначається орган або тканину, наголошується, збережена чи їх структура або вона порушена, описується стан капсули органу, паренхіми, строми. Потім звертається увага на стан судин (їх стінки, просвіт, наповнення кров'ю, просочування стінки плазмою, міграція формених елементів крові, їх крайове стояння), периваскулярну тканину, наявність в ній набряку, запальної реакції і т.д. У ряді випадків доцільно роздільно описувати стан артерій вен, капілярів. 2. Для опису під великим збільшенням вибираються найбільш змінені ділянки тканин. Опис їх провадиться в тому ж порядку, що і опис під малим збільшенням. Опис їх провадиться в тому ж порядку, що і опис під малим збільшенням. Загострюється увага на наявність (відсутність) зміненої капсули органу, стані судин в ній. Детально описуються клітини паренхіми, стан оболонки і цитоплазми клітин, їх ядер, відношення до барвників, наявність включень у клітинах, їх взаємозв'язок, правильність утворення клітинами паренхіми в тих чи інших структурах. При описі строми звертається увага на характер волокнистих структур, клітинний склад сполучної тканини, наявність (відсутність) набряку, крововиливів, запалення, включень (в тому числі і чужорідних). Описуються під великим збільшенням судини (роздільно артерії, вени, капіляри), відзначається стан всієї стінки і окремих її шарів, характер вмісту просвіту судини. При описі порожнього органа або шкіри як під малим, так і підлогу великим збільшенням, дається пошарова характеристика органу. Опис залізистих структур починається з характеристики клітинних елементів, що входять до складу залози. Описується просвіт залозистих структур. Роздільно описуються вивідні протоки, як дрібні, так і великі, потім вміст їх просвітів, стан судин. Не слід в описовій частині користуватися термінами, що характеризують діагноз. 3. За результатами описовій частині підводиться підсумок у вигляді висновків, укладення або діагнозу.
24: Патогістологічному дослідженню підлягають всі діагностичні біопсії, всі органи та тканини, видалені при хірургічних втручаннях, а
також посліди, зскрібки при абортах, проведені у відділенні даного ліку-вально-профілактичного закладу та прикріплених до нього лікувальних
закладах.
Патогістологічні дослідження проводяться з метою уточнення та
підтвердження клінічного діагнозу, встановлення діагнозу в клінічно неясних
випадках, для визначення початкових стадій захворювання, розпізнання
різних за формою та походженням запальних, гіперпластичних та пух-линних процесів. Дослідження біопсійного та операційного матеріалів
дозволяє судити про радикальність операції, динаміку патологічного
процесу, про зміни, що виникли в тканинах чи новоутвореннях під впливом
лікування тощо.
Обíєкти, що мають досліджуватися, доставляються негайно в
патологоанатомічне бюро(відділення), щоб забезпечити своєчасність
висновків. Забороняється накопичувати біопсійно-операційний матеріал
(в тому числі зскрібки) в операційних. Операційний матеріал повинен
бути ретельно позначений: прізвище, ініціали хворого, номер історії хво-роби, етикетка наклеюється на банку з обíєктом, що підлягає дослідженню. При вміщенні в один посуд кількох обíєктів від різних хворих кожен з
них окремо завíязується в марлю з прикріпленою біркою з цупкого паперу,
що не розмокає в рідині, на якій простим олівцем має бути написано
прізвище хворого, його ініціали.
Доставлений з клінічного відділення обíєкт, непридатний для дослі-дження(підсохлий, загнилий, заморожений), не приймається, про що
негайно повідомляється завідуючому відділенням. На кожний матеріал
заповнюється спеціальний бланк-направлення на дослідження, який до-ставляється в патологоанатомічне бюро(відділення). Всі графи бланка
мають бути заповнені лікарем-клініцистом у такий спосіб, щоб патолого-анатом, який проводитиме дослідження, мав достатню кількість клініч-них відомостей при оцінці виявлених морфологічних змін. Крім клініки
захворювання, на бланку мають бути наведені також короткі дані анамнезу та лікування, що проводилося (загальна кількість введених цитостатичних та гормональних препаратів, характер променевої терапії та
ін.) та макроскопічний опис препарату.
Якщо бланк-направлення заповнений недбало і в ньому відсутні необхідні дані, завідуючий відділенням патологоанатомічного бюро повідомляє про це завідуючому клінічним відділенням, звідки доставлений матеріал; при повторних випадках доповідає головному лікарю (директору
інституту), його заступнику по лікувальній роботі.
Категорично забороняється біопсійний та операційний матеріал
ділити на частини та відсилати в різні патологоанатомічні лабораторії. В таких випадках морфологічні зміни, характерні для даного процесу
(рак, туберкульоз та ін.), можуть виявитися лише в одній частині обíєкта,
а відповідно, і результати будуть різні. Це може дезорієнтувати лікуючого лікаря і завдати шкоди хворому.
Відповідальність за доставку несе лікар, що призначив дослідження.
Матеріал доставляють в патологоанатомічне бюро (відділення) працівники лікувального відділення. Якщо з певних причин відправити матеріал
негайно після операції неможливо, то хірург, що виконував операцію,
забезпечує його правильну фіксацію (в10 % розчині формаліну) та збере-ження. Якщо хворий помер під час операції чи невдовзі після неї, в патоло-гоанатомічне бюро(відділення) доставляються видалені під час операції
органи разом з трупом.
Персонал патологоанатомічного бюро(відділення), лабораторії несе
особисту відповідальність за правильний прийом, реєстрацію та зберігання прийнятого та обробленого матеріалу.
Лаборант патологоанатомічного бюро, патологоанатомічного відділення, приймаючи матеріал, що надходить в лабораторію разом з бланком-направленням, перевіряє правильність та повноту заповнення всіх
граф та відповідність одержаного матеріалу вказаному бланку.
Реєстрація біопсій та операційного матеріалу проводиться лаборантом.
1-й варіант реєстрації: книга реєстрації заводиться на кожний
календарний рік, має такі графи: № по порядку(нумерацію досліджень
кожного року починають заново), номери відповідають кількості вирізаних з обíєкта шматочків; дата надходження та дата дослідження
матеріалу, прізвище, імíя та по батькові хворого, вік, номер історії хвороби, обíєкт дослідження, приблизний клінічний діагноз, необхідні клінічні
відомості про хворого, гістологічне описання препарату та клінічний
діагноз, розписка в отриманні висновку.
2-й варіант реєстрації: паспортні дані заносяться в чистий бланк,
на якому також вказується відповідний номер дослідження. Результати
макроскопічного та мікроскопічного досліджень вносять під копірку. До
лікуючого закладу відсилається копія висновку, а оригінал бланка, одержа-ний разом з матеріалом, брошурується та залишається в лабораторії.
Таким чином, в лабораторії зберігаються всі клінічні відомості про хворого, це забезпечує більш чітку документацію та можливість узагальнення результатів біопсійної роботи; доцільно заповнювати всі графи
бланка в патологоанатомічному відділенні на друкарській машинці.
Макроскопічне дослідження матеріалу, вибір методів його обробки,
способів досліджень та необхідних видів пофарбування проводить, відпо-відно, лікар-патологоанатом. Доручати цю роботу лаборантові заборо-няється.
Кожному дослідженню(блок, шматочок) присвоюється черговий
порядковий номер, який записується на бірці, що вміщується в посуд з
досліджуваним матеріалом, на блоці при заливанні в парафін чи целоїдин
та проставляється на гістологічних препаратах. Під номером дослідження на предметних скельцях через дріб проставляються дві останні
цифри календарного року дослідження.
Дослідження доставлених шматочків тканини необхідно закінчувати
у такі строки:
а) для термінових біопсійñ не пізніше 20-25 хв від моменту отри-мання матеріалу;
б) для діагностичних біопсій та операційного матеріалуñ протягом
4-5 діб. Строк обробки кісткової тканини та біопсій, що потребують
додаткових методів пофарбування чи консультації висококваліфікованих
спеціалістів, може бути продовжений.
Копії бланків з результатами гістологічного дослідження пересила-ються в клінічні відділення(під розписку) і мають бути вміщені в історію
хвороби.
Архівні гістологічні препарати та книги реєстрації рекомендується
зберігати протягом всього часу існування патологоанатомічного бюро
(відділення). Залежно від місцевих умов гістологічні препарати червопо-дібних відростків, килових мішків, мигдаликів, зскрібків з порожнини матки
після неповного аборту зберігаються один рік, по закінченні строку мо-жуть бути знищені. Гістологічні препарати доброякісних та злоякісних
пухлин, пухлиноподібних процесів, з підозрою на пухлинний ріст та специ-фічне запалення зберігаються постійно. Целоїдинові блоки зберігаються
в банках в70 % розчині спирту, на яких має бути етикетка з вказаними
номерами та роком дослідження. Для тривалого зберігання матеріалу,
залитого в целоїдин, останній виймається з блоків, нанизується на нитку
разом з бірками, на яких вказуються номер та рік дослідження, та помі-щається в70 % розчин спирту. Парафінові блоки з відповідним маркуван-ням зберігаються в умовах, що затримують висихання(поліетиленові
мішечки, парафінування зрізаної поверхні). Макропрепарати чи шма-точки з них зберігаються в10 % розчині формаліну протягом року, після
чого знищуються. Шматочки пухлин мозку, мíякотканинних злоякісних
пухлин та тих, що рідко зустрічаються, рекомендується зберігати в
10 % розчині формаліну протягом всього часу існування лабораторії, як-що є умови.
Гістологічні препарати, при необхідностіñ архівний мікропрепарат можуть бути видані хворому, його родичам або медичному персоналу для консультації в іншому лікувальному закладі за умови наявності
офіційного письмового запиту з цього закладу. Відповідне звернення з
запитом включається до книги реєстрації гістологічних досліджень
(відповідно до номера препарату), а після повернення препаратів пере-креслюється. Лікувальний заклад, якому видані препарати, зобовíязаний
повернути їх в патологоанатомічне бюро (відділення).
При проведенні патологоанатомічних досліджень рекомендується
така кількість дослідного матеріалу шматочків:
Злоякісні пухлини. Рак тіла матки (саркома матки та ін.): пухлинаñ
1-4; межа пухлини з незміненими тканинами 2; шийка матки 1; печінка 2; дві труби 2; лімфатичні вузли клітковини параметрія 3;
міоматозні вузли (якщо вони є) 2; всього10-14 шматочків.
Рак шийки матки: пухлина шийки 1; з тіла маткиñ 1; два яєчникаñ
2; дві трубиñ 2; лімфатичні вузли клітковини параметріяñ 3; міоматозні вузли (якщо вони є) 2; всього11-15 шматочків.
Доброякісні процеси в матці (міоми, ендометріоз та ін.): матка
2-4; труби 2; яєчники 2; параоваріальні кісти 1; всього 3-12 шматочків.
Шлункова пухлина: пухлини 1-4; межа пухлини з незміненими тканинами 1-2; лінії відсікання, верхня та нижня 2; регіонарні лімфатичні
вузли 1-3; всього8-14 шматочків.
Шлунок-виразка: виразка-край, дно 1-3; стінка шлунка 3; прилеглих ділянок 1-2; регіонарні лімфатичні вузли 3; всього 5-9 шматочків.
Молочна залоза: пухлинаñ 1-4; межа пухлини з незміненими тканинами 1-2; тканина молочної залози і прилеглих ділянок 2-3; лімфатичні вузли (по групах) 3; всього 7-14 шматочків.
Пухлини мíяких тканин: пухлина 2-6; межа пухлини з прилеглими
тканинамиñ 1-3; всього 3-9 шматочків.
Легені(пухлина): пухлина 1-5; межа пухлини з незміненими тканинами 3; тканина легені з прилеглих ділянок 2-3; регіонарні лімфатичні вузли 3; всьогоñ 8-15 шматочків.
Легені(гнійні процеси): від 3 до 9 шматочків.
Кишка з лімфатичними вузлами: від 3 до 6 шматочків.
Стравохід: шматочки, взяті при езофагоскопії, всі.
Видалений стравохід з лімфатичними вузлами: 3-5 шматочків.
Щитоподібна залоза: з кожної часткиñ 1-2 шматочки, при вузлових
зобах 1-2 з кожного вузла; лімфатичні вузли 1-3 шматочки; всього
6-10.
Пухлини яєчників: (при видаленні матки з трубами) шматочки з
пухлини 2-3; маткові труби 1-2; з ендометрія 2-3; міоматозні вузли
(якщо вони є) 2-3; всього 8-13 шматочків.
Гортань (пухлина) 2; лімфатичні вузли 2, всього2-5 шматочків.
Передміхурова залоза: з кожного вузлаñ 1-2 або всі шматочки у
вигляді зскрібка при заборі матеріалу методом трансуретральної
електрорезекції.
Червоподібний відросток досліджується або цілком, шляхом виго-товленняìрулонівî, або вирізається 1-3 шматочки з найбільш змінених
місць та з ділянки, віддаленої від зони патологічного процесу.
Мигдалики та лімфатичні вузли, шматочки шийки матки, поліпи
та інші тканиниñ досліджується кожний шматочок окремо.
Маткові труби при позаматковій вагітностіñ 1-3 шматочки або
більше.
Жовчний міхур: 2-3 шматочки зі стінки чи пухлини; при наявності
лімфатичних вузлів 3; всього 2-6 шматочків.
З інших органів та тканин вирізаються 2-3 шматочки в пухлині чи
ділянки, враженої патологічним процесом; 1-2 шматочки з тканини, що
оточує патологічний процес; при одночасному видаленні лімфатичних
вузлів досліджується не менше 3 лімфатичних вузлів при відсутності в
них макроскопічних ознак пухлини.
Матеріал зскрібків, у тому числі при гінекологічних дослідженнях,
аспіраційних та інших видах біопсій, трепанобіопсіях, досліджується
повністю.
Порядок підготовки біопсійного, операційного та секційного матеріалів до гістологічних досліджень:
1. Пухлини шкіри розрізаються та вирізаються так, щоб при огляді
гістологічного препарату була можливість оцінити характер змін в
центрі і на периферії пухлини та в прилеглих ділянках.
2. Легені перед дослідженням фіксуються протягом доби шляхом
введення фіксаторів у бронх під тиском з кухля Есмарха, піднятого на
25 см над рівнем столу. Зверху легеня також заливається фіксатором
та накривається марлею або ватою. При пухлинах розрізи проводять
вздовж зонда, введеного в бронх. Гістологічному дослідженню підлягають не тільки ділянки пухлини, але й прилеглі стінки бронхів та легеневої
паренхіми, а також лімфатичні вузли кореня легені.
3. Фіксація гортані проводиться в розкритому вигляді, для дослідження вирізаються пластинки вздовж гортані з патологічним вогнищем
та суміжною слизовою оболонкою.
4. Органи шлунково-кишкового каналу фіксуються після поздовжнього розтину і розправлення на картоні. Описуються патологічні вогнищеві зміни та стан суміжної слизової оболонки. В шматочках виразок
шлунка цілеспрямовано ведуться пошуки її малігнізації, для чого необхідно досліджувати більшу кількість гістологічних зрізів. В поліпах
проводиться пошук ділянок малігнізації у вигляді ущільнень та виразок.
У випадках резекції шлунка на виключення виразки дванадцятипалої кишки в доставленому препараті може бути край цієї виразки; обовíязково
досліджуються місця оперативного втручання.
5. Червоподібний відросток розрізається поздовж або впоперек у
змінених місцях, досліджується вміст та змінені ділянки стінки.
6. Оперативно видалені яєчка чи їхні придатки розсікаються для
фіксації поздовжніми розрізами.
7. Передміхурова залоза розсікається для фіксації поперечними розрізами і для гістологічного дослідження беруться шматочки, захоплюючи
стінки сечовипускального каналу та капсули залози. При наявності пух-линних вузлів (ділянок гіперплазії) з них висікаються шматочки разом з
ділянками прилеглої тканини залози.
8. Ділянки секторальної резекції молочної залози після промацування
розрізаються та оглядаються. Описуються розміри, щільність вузлів,
вміст та стан стінок кіст. Гістологічному дослідженню підлягають
ділянки вузлів з мармуровими візерунками та стінки кіст. У кожному
випадку вирізається декілька шматочків з патологічного вогнища.
При тотальній резекції молочної залози її відпрепаровують від мíязів,
багаторазово розрізають паралельними розрізами, перпендикулярними
до шкіри. Також розсікається клітковина, в якій досліджуються лімфатичні вузли.
9. При екстирпації матки з придатками досліджуються всі видалені
органи, включаючи яєчники, труби, маткові звíязки незалежно від наявності чи відсутності в них патологічних змін. Матка розтинається
Т-подібним розрізом спереду. При цьому вимірюються розміри матки,
довжина шийного каналу, товщина слизової та мíязової оболонок. Шийка
матки розсікається та досліджується паралельно цервікальному каналу.
При лейоміомах досліджуються всі виявлені вузли незалежно від їх кіль-кості. Матеріал електроконізації шийки матки досліджується цілком.
Кістозні пухлини яєчників розсікаються, в їхніх стінках знаходять
залишки яєчника, котрі обовíязково досліджуються разом зі стінкою кісти
в ділянках її ущільнення чи ворсинчастих розростань.
Дермоїдні кісти фіксуються без розтину. Після звільнення від вмісту
досліджується головка кісти. В тератомах гістологічному дослідженню
підлягає не менше 4-5 шматочків для визначення характеру можливої
тканинної диференціації.
10. Гіпофіз для фіксації розсікають по сагітальній лінії на дві половини. Одну з них дають для гістологічного дослідження так, щоб у зрізи
потрапили передня та задня частки, лійка гіпофіза. Друга половина роз-сікається на дві рівні частини вздовж фронтальної лінії, по якій готуються зрізи для мікроскопічного дослідження.
11. Щитоподібна залоза фіксується розрізаною по довжині на пластини завтовшки 0,5 см або цілою. Для гістологічного дослідження беруться:
а) при дифузних зобах і тиреоїдитахñ шматочки з кожної частки
і перешийка, а також з будь-яких вогнищ фіброзу та мозаїчної будови;
б) при вузловихñ з усіх вузлів, обовíязково з капсулою і прилеглою
тканиною, зокрема вирізаються всі зони ущільнення.
12. Надниркові залози фіксуються розсіченими вздовж на пластини
завдовжки 0,2-0,3 см. збереженням звíязку між ними. Для дослідження
висікаються шматочки в ділянці воріт; вони повинні обовíязково мати
кіркову та мозкову речовини. При наявності пухлини шматочки висіка-ються разом з прилеглою тканиною.
13. Підшлункова залоза фіксується розсіченою по довжині на пласти-ні завтовшки0,5 см. Для гістологічного дослідження беруться шматочки
з центру та на межі з прилеглою тканиною.
14. Для дослідження печінки та селезінки вирізаються пластинки
тканини завтовшки0,5 см по довжині органа і після фіксації беруться
шматочки з ділянки воріт та поблизу капсули. При наявності патологіч-них вогнищ шматочки з них вирізаються разом з прилеглою тканиною.
15. Лімфатичні вузли перед фіксацією розсікаються вздовж великого
розміру. Матеріал для дослідження береться з воріт, центру вузла та
периферії з капсулою.
16. Видалені шматочки головного мозку розрізаються на пластинки
завтовшки0,5 см. Після фіксації вирізаються шматочки з патологічно
змінених ділянок на межі їх з незміненими тканинами.
17. Для дослідження кісток випилюються пластини завтовшки
0,5-0,7 см, котрі згодом піддаються декальцинації. Розпили проводяться
з урахуванням патологічних вогнищ (вузлів пухлин) та прилеглої незміненої
кісткової тканини. Мíякотканинний компонент пухлини досліджується
без декальцинації.
25: Зневоднення фіксованих об'єктів обов'язково передує їх заливці в парафін. Перед проводкою матеріал промивають у проточній воді і підсушують на фільтрувальному папері.
Схема ручної проводки:
1) етанол 80% - 6-8ч
етанол96% (I) - 12-24г
етанол96% (II) - 12-24г
етанол абсолютний 2-4ч (при кімнатній температурі)
2) етанол 80% - 6-8ч
етанол96% (I) - 12-24г
етанол96% (II) - 6-24г
етанол96% (III) - 3-5год (при кімнатній температурі)
3) етанол 80% - 2-4ч
етанол96% (I) - 6-18ч
етанол96% (II) - 2-4ч
етанол96% (III) - 2-4ч (при температурі 37 градусів)
Заливка у парафін з використанням хлороформу. Зневоднені об'єкти поміщають в:
Суміш абсолютного етанолу з хлороформом 1:1 - 1-2ч
Хлороформ (I)-1ч
Хлороформ (II)-1ч
Хлороформ (III)-1ч
Хлороформ-парафін (1:1) - в термостаті при 37-12-24г
Парафін (I) в термостаті при 56-58 - 40-60хв
Парафін (II) в термостаті при 56-58 - 40-60хв
Парафін (III) в термостаті при 56-58 - 40-60хв
По закінченні проводки здійснюється заливка. Об'єкт поміщають спеціальну пластикову або металеву форму і заливають розігрітим парафіном.
З затверділого парафіну підігрітим скальпелем вирізують блоки, надписують номер об'єкта.
26: 1.окраска мікроорганізмів метиленовим синім ЛефлераВиявленяют дуже багато мікроорганізмів, включаючи коки, бактерії (дифтерії), гриби, фарбуючи їх в темно-синій колір. 2.окраска карболовим тіоніном НіколяВиявляють багато мікроорганізмів, які фарбуються в синьо-фіолетовий колір, включаючи погано сприймають забарвлення (сальмонели). 3.комбінірованний спосіб забарвлення зрізів метиленовим синім Лефлера і карболовим тіоніном НіколяСпосіб застосовується для виявлення в зрізах слабокрасящіхся грамнегативних мікроорганізмів, окрашивающихся у сині-фіолетовий колір. 4.окраска по Граму-ВейгертуВ рожево-червоний колір фарбуються Гр-, а в синьо-фіолетовий - Гр +, в тому числі патогенні та умовно-патогенні гриби. У синьо-фіолеовий – фібрин. 5. забарвлення карболовим фукісном по Цилю-НільсенуДозволяє виявляти різноманітні мікроорганізми, включаючи холерні вібріони, але особливо добре кислотоустойчивую мікрофлору, в першу чергу збудників туберкульозу, мікобактеріози, лепри, окрашивающихся в яскраво-червоний колір, а ядра клітин - в синій. 6.імпрегнація срібло за ЛевадітіДозволяє виявити в зрізах Гр-(поряд з Гр +), а також погано забарвлюються аніліновими барвниками збудники - бліді спірохети, лептоспіри, які набувають чорний колір на жовтому фоні тканини. 7.окраска вірусних включень по ПавловськомуВиявляються вірусні фуксинофільні включення, що мають округлу або поліедріческую форму, забарвлюються в яскраво-червоний колір. Базофільні вірусні включення синьо-фіолетовіВиявлення слизу альціановий синімВ результаті ядра клітин - синьо-фіолетові, слиз, основна речовина хряща, гранули тучних клітин - синьо-зеленіВиявлення нейтральних жирів жиророзчинними барвникамиНейтральні жири добре розчинні в абсолютному етанолі, хлороформі, ксилолі і інших речовинах, використовуваних при заливці об'єктів в парафін. Тому виявлення нейтральних жирів проводять на зрізах, виготовлених на заморожувати мікротоми з фіксованих у формаліні об'єктів.Найбільш поширеними методами виявлення нейтральних жирів є методи Герксгеймера, в яких матеріал обробляється насиченими розчинам Судану IV в суміші ацетону і 70% етанолу або в одному 70% етанолі. Використовувані в цих методах розчинники Судану екстрагують частина жирів із зрізів. У зв'язку з цим використання методів Герксгеймера небажано при визначенні жирової емболії, коли навіть малі кількості внутрішньосудинних жирових включень можуть мати діагностичне значення. У цьому випадку іспользуютмя методи Чіффеле і Путта (в результаті жири - оранжево-червоний колір) або Ліллі та Ашберна (в результаті жири - темно-червоні, ядра клітин - сині).
27: Цифрова фотокамера: налаштувати в режимі макрозйомки, зробити знімки обєкту неменш ніж в двох проекціях.
До мікроскопу Bresser підєднується фотокамера при збільшеннях: х4, х10, х40, х100, сфокусувати препарат, за допомогою дроту під’єднується до комп’ютера через спеціальну програму виводиться зображення на екран з наступною його фіксацією.
28: 1. Підготовка та організація клініко-анатомічних конференцій покладається на заступника головного лікаря з медичної частини та завідувача патологоанатомічним відділенням. 2. При наявності на базі даного лікувального закладу лікувальних кафедр, кафедри патологічної анатомії навчальних медичних інститутів, підрозділів НДІ - їх керівництво залучається до підготовки та проведення клініко-анатомічних конференцій. 3. Заступник головного лікаря з медичної частини, спільно з завідувачем патологоанатомічним відділенням, визначають порядок черговий клініко-анатомічної конференції, яка доводиться до відома лікарського персоналу в письмовому вигляді не пізніше, ніж за сім днів до дня проведення конференції. 4. Клініко-анатомічна конференція проводиться в робочий час, участь у ній є функціональним обов'язком всіх лікарів даного лікувального закладу. 5. Безпосереднє керівництво засіданням клініко-анатомічної конференції здійснюється двома головами. Одним з них є головний лікар або його заступник з медичної частини, іншим - завідувач патологоанатомічним відділенням. 6. Наказом головного лікаря призначається два постійних секретаря клініко-анатомічних конференцій, обов'язками яких є реєстрація в спеціальному журналі засідань клініко-анатомічних конференцій дати проведення конференції її повістки, персонального складу учасників, прізвищ та посади співголів, основних положень всіх виступаючих, заключного резюме, прийнятого конференцією. 7. По завершенні засідання конференції, її протокол візується співголовами, журнал реєстрації клініко-анатомічних конференцій зберігається у головного лікаря або його заступника з медичної частини. 8. Клінічна частина обговорюваного матеріалу доповідається лікарями і їх доповідь має бути максимально чітким, інформативним, заздалегідь підготовленим в письмовому вигляді. Фрагменти з історій хвороби можуть зачитуватися по їх тексту тільки у вигляді ілюстрацій до доповіді. 9. Патологоанатомічні дані доповідаються лікарем-патологоанатомом, виробляло дане розтин. 10. Рецензент, призначений з числа найбільш кваліфікованих у даній проблемі лікарів-клініцистів, подає своє судження про перебіг хвороби, своєчасності і повноцінності її діагностики, адекватності лікування, якість медичної документації. 11. Кожна клініко-анатомічна конференція повинна супроводжуватися оглядом сучасної літератури по аналізованій проблемі. Ця робота доручається або лікуючого лікаря, або одного з лікарів-клініцистів даного лікувального закладу. Огляд літератури може бути представлений і співробітниками клінічної кафедри або підрозділу медичного НДІ, що базуються в даному лікувальному закладі. 12. У разі обговорення на клініко-анатомічній конференції летальних результатів, що залишилися спірними або неясними після їх аналізу на засіданнях Кілі і ЛКК, на даній конференції проводиться поглиблений їх аналіз. Якщо вдається досягти єдності думки прихильників, воно фіксується в журналі клініко-анатомічних конференцій, Кілі, ЛКК, клініко-анатомічному епікризі. 13. Клініко-анатомічна конференція завершується узагальнюючим виступом співголів (або одного з них), у якому підбиваються підсумки проведеного обговорення, вносяться пропозиції, спрямовані на підвищення якості лікувально-діагностичного процесу та вдосконалення проведення подальших конференцій. 14. Адміністрація лікарні в тижневий термін доводить до відома лікарського персоналу прийняті нею рішення про заходи, засновані на пропозиціях конференції.
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 112 | Нарушение авторских прав