Цивілізаційна структура сучасного світу 10 страница

Інституціональне середовище в Україні характеризується якісними по­зитивними зрушеннями, пов’язаними насамперед із зміною відносин влас­ності - від домінування однієї державної до різноманітних форм: приватної, акціонерної, корпоративної, муніципальної тощо.

Так, за станом на 1 січня 2000 p., недержавні форми власності у промисловості становили за кількістю підприємств 84,7%, за обсягом вироб­ництва-72,1% [17, 85].

В аграрному секторі економіки здійснена персоніфікація земельних відносин шляхом паювання та створення господарських товариств, коопера­тивів, приватно-орендних підприємств, фермерських господарств.

Водночас, самі по собі перетворення власності створюють лише необ­хідні, але недостатні умови і тому не гарантують правового захисту приватної власності, її іноваційно-технологічного наповнення, запровадження корпора­тивного управління, реальної участі у справах підприємства рядових акціо­нерів та представників трудового колективу. Крім того, в перехідних умовах формується так звана рекомбінантна власність, яка лише за формою від­різняється від державної. У кінцевому рахунку йдеться про запровадження комплексу заходів, що забезпечать транспарентність приватизації, її еко­номічну і соціальну ефективність. Лише за цієї неодмінної умови можна буде сподіватись на розгортання процесів стійкого і довготривалого економічного розвитку.

Другою важливою інституціональною передумовою економічного по­ступу є наявність у країні конкурентного порядку, розвинутого конкурентного середовища. Слабкість конкурентної політики засвідчує стан справ у паливно- енергетичному комплексі, все ще ембріональний характер розвитку малого і середнього підприємництва в країні, невирішеність питань банкрутства, обтяжливість регуляторних процедур, які обходяться підприємцям майже у 3% ВВП, недосконалість митно-тарифного регулювання. Більша чи менша збалансованість інституціональної сфери може бути досягнута лише за умов не тільки добре розроблених правил гри, досконалого законодавства, а й їх неухильного виконання учасниками економічного процесу.

Розвинуте конкурентне середовище сприяє активізації економічного роз­витку, вирішуючи такі завдання, як підвищення ефективності та рентабельності виробництва, забезпечення підприємств ресурсами, збільшення обсягів вироб­ництва і рівня зайнятості, залучення внутрішніх та іноземних інвестицій.

Принциповим вихідним моментом при переході від кризи, депресії до економічного розвитку, господарського зростання є необхідність синхронізації заходів та інструментів стратегічної економічної політики і політики ринкових реформ. Попередній досвід засвідчує, що неузгодженість цих двох начал негативно вплинула як на динаміку та якість політики реформ, так і на процес економічного розвитку. Зараз в економіці проявляються позитивні тенденції, пов’язані, насамперед, з переходом до зростання валового внутрішнього продукту. Зміцнюється фінансова система, стабілізується соціальна сфера. Суть проблеми полягає в тому, щоб закріпити ці позитивні тенденції, забезпе­чити незворотність ринкових реформ, сталий економічний розвиток.

Основні показники соціально-економічного розвитку України

Показники	Роки
Валовий внугріиній продукт (у % до поперед нього року)	91,3	90,1	85,8	77,1	87,8	90,0	97,0	98,1	99,7	106,0
Виробництво промислової продукції (у % до попереднього року)	95,2	93,6	92,0	72,7	88,0	94,9	99,7	99,0	104,0	112,9
Виробництво сільського господарства (у % до попереднього року)	86,8	91,7	101,5	83,5	96,4	90,5	98,1	90,2	93,1	109,2
Інвестиції в основний капітал (у % до попереднюю роф)	92,9	63,1	89,6	77,5	71,5	78,0	91,2	106,1	100,4	111,2
Прямі іноземні інвестиції' з початку інвестування (млрд. дол. CILIA, на кінець року)				0,5	0,9	1,4	2,1	2,8	3,3	3,9
Зоїзняїньоторговель- ний баланс, млн. дол США. (сальдо + -)						339,5	424,0	350,7	2236,2	2742,5
Загальний обсяг продажу споживання товарів (у % до попереднього року)							101,9	94,5	95,9	105,6
Кількість зайнятого населення (млн.чол.)	25,0	24,5	23,9	23,0	23,7	23,2	22,6	22,3	21,8	21,6
Безробіття на кінець періоду (%)		0,3	0,3	0,3	0,5	1,3	2,3	3,7	4,3	4,2
Реальні грошові доходи населення (у % до попереднього року)		71,1	56,3	86,0	101,8	82,9	106,3	98,4	92,0	106,3

Джерело: Урядовий кур'єр, 25 травня 2001 року, С. 5.

Серед великого розмаїття механізмів та інструментів, що існують в інстшуційно-економічному середовищі, прямий вплив на вищеназвані проце­си можна здійснювати за допомогою трьох головних важелів: грошово- кредитної політики, податково-бюджетної політики та політики доходів. Вра­ховуючи той факт, що грошово-кредитна політика є прерогативою Національ-

ного банку України, а податкова - Верховної Ради, у розпорядженні виконав­чої влади залишаються два інструменти - бюджетний та політика доходів.

Конструктивна роль грошово-кредитної політики повного мірою прояв­ляється в монетарній економіці стаціонарного типу внаслідок регулювання ставки процента, обсягу грошової маси та обмінного курсу. В перехідній немонетизованій, бартерній економіці грошово-кредитні інструменти наштов­хуються на ряд об’єктивних обмежень, пов’язаних з незрілістю, несамодо- статністю економічної системи. І все ж, грошова маса, процентна ставка, обмінний курс справляють відчутний вплив на сукупний попит, а, отже, і на головний макроекономічний показник - валовий внутрішній продукт.

Згідно з постулатами класичної макроекономіки, зростання пропозиції грошей збільшує національний доход і знижує обмінний курс. В Україні, починаючи з 1996 p., простежувалась тенденція до збільшення грошової маси, котра мала своїм наслідком зростання ВВП у 2000 р. та поступове зниження обмінного курсу гривні, що стимулювало розвиток експортних галузей еко­номіки. Ще один позитивний вплив зростання грошової маси проявився у зниженні процентної ставки за цей період з 102,3% у 1996 р. до 15% у вересні 2001 p., що, як відомо, здешевлює кредити та пожвавлює інвестиційну діяльність.

Межею збільшення грошової маси є рівень цін, інфляція, яка наступає через непропорційне зростання грошової маси. І хоча згідно з класичною економічною теорією підвищення цін не впливає на перебіг подій у вироб­ництві, відоме рівняння Фішера показує, що збільшення інфляції на 1% підвищує і номінальну процентну ставку на 1% [18, 198], що в нинішніх умовах може застабілізувати її на рівні, який не стимулює інвестиції та економічне зростання. До того ж, підвищення цін веде до скорочення реально­го валового доходу і доходів населення.

В Основних засадах грошово-кредитної політики на 2002 рік, що затверджені Радою Національного банку 14 вересня 2001 p., передбачене зростання темпів грошової маси на 18-20%, а також уповільнення темпів зростання цін зі 114% у 2001 р. до 109,8% у 2002 р. [19, 7].

Наведені параметри ще далекі від оптимальних, що з урахуванням інших макроекономічних умов не може гарантувати сталого економічного зростання. Ахіллесовою п’ятою грошово-кредитної політики є все ще висока облікова ставка НБУ, яка не лише пригнічує інвестиційний процес, а й зменшує доход. “Ножиці” між процентними ставками по кредитах і депозитах у системі комерційних банків складають більше ніж 3 рази [20, 21].

Слід також мати на увазі, що у відкритій економіці монетарна політика впливає на доход через зміну обмінного курсу. Зниження реального обмінного курсу, яке передбачене на 2002 рік, сприятиме зростанню доходу.

Важливою складовою механізму економічного розвитку є фіскальна політика, яка включає в себе державні витрати (закупівлі) та податки. У довгостроковому періоді державні закупівлі однозначно негативно впливають на економічний процес, витісняючи інвестиції. У короткостроковому періоді збільшення державних закупівель веде до приросту доходу шляхом збільшен­ня видатків на гаку ж величину, що стимулює сукупний попит.

Суперечливу дію на економічну динаміку справляє податкова політика: у довгостроковому періоді зниження податків витісняє інвестиції і підвищує процентну ставку за рахунок зростання споживання й підвищення грошового попиту. В короткостроковому періоді спрацьовує мультиплікатор податків, який показує на скільки одиниць зміниться доход у відповідь на зміну податків на одну грошову одиницю. Класичним прикладом позитивного впливу зниження податків на економічне зростання була податкова політика Дж. Кеннеді 1964 р. Що ж до вітчизняної податкової системи, то генераль­ними напрямами її оптимізації є, очевидно, по-перше, необхідність встанов­лення оптимального рівня податків; по-друге, суттєве спрощення системи нарахування і справляння податків; по-третє, поступове, але неухильне пере­несення центру ваги податків із сфери виробництва у сферу споживання.

Нарешті, про вплив політики доходів на економічний розвиток. Тради­ційні уявлення про доходи асоціювались лише з добробутом, із споживанням. Але доходи справляють зворотній вплив на виробництво. Йдеться не лише про особисті доходи, а й про доходи фірм, підприємств, корпорацій і держави. Виділивши із сукупного доходу споживання, ми отримуємо національні заощадження, які дорівнюють інвестиціям [18, 91]. Тобто, інвестиційний ресурс економіки формується із схильності та здатності суспільства до заоща­джень. Державні заощадження формуються у випадку перевищення доходів бюджету над видатками. 2000 рік був першим, коли держава почала заощад­жувати за рахунок профіциту бюджету. Аналогічним чином здійснюється бюджетна політика і в 2001 році, що засвідчує наявність реального бюджету економічного розвитку. Дефіцит бюджету не лише стримував інвестиції, а й сприяв підвищенню процентних ставок.

Надзвичайно складно вирішується проблема заощаджень (читай інвес­тицій) на підприємствах. Головним гальмом на цьому шляху є збитковість майже половини промислових та більше 90% сільськогосподарських підприємств України. У цій площині сконцентрований цілий вузол виробни- чо-технологічних, фінансово-економічних та цінових питань, що потребують свого вирішення. Одними з першочергових є зниження податку на прибуток підприємств, їх передприватизаційна санація, глибока реструктуризація, за­провадження сучасного менеджменту та корпоративного управління.

Заощадження громадян безпосередньо залежать від рівня заробітної плати і доходів. Середньорічні реальні доходи на сім’ю в Україні збільшились з 1263,7 грн. у 1996 р. до 2069,8 грн. у 1999 р. Фактичне кінцеве споживання домашніх господарств зросло з 57,9 млрд. грн. у 1996 р. до 90,6 млрд. грн. у 1999 р. Важливо, що у 2000 р. досягнуто зростання як номінальної, так і реальної заробітної плати, забезпечується своєчасна виплата пенсій, інших

соціальних виплат [21, 343; 22, 13; 23, 7]. Стимулювання заощаджень в умовах поступового зростання зарплати і доходів можна забезпечити, з одного боку, зниженням податків на доходи громадян та запровадженням системи страхування банківських депозитів, - з іншого.

Таким чином, потенціал економічного розвитку в Україні з боку його загальних передумов, наявних ресурсів, джерел і механізмів засвідчує пози­тивну спрямованість на рубежі XX і XXI століть.

ЛІТЕРАТУРА

1. Народне господарство України в 1992 році: Стат. щорічник. -К., 1993.

2. International Financial Statistics. - 1998. ~ October.

3. Статистичний щорічник України за 1996 рік. - К., 1997.

4. Тенденції української економіки. - 1998. - Серпень.

5. Україна у цифрах у 2000 році: Корот. стат. довід. / Держкомстат України. - К., 2001.

6. “Раціоналізація, - пише англійський соціолог Е. Гіденс, - означає організацію суспільного та економічного життя згідно з принципами ефективності” (Гіденс Е. Соціологія. Пер. з англ. - К., 1999, с. 655).

7. Крымский С.Б. Философия как путь человечности и надежды. - К., 2000.

8. Ну гаев P.M. Смена базисных парадигм: концепция коммуникативной рациональ­ности. - Вопросы философии, 2001, №1

9. Україна: прогноз розвитку продуктивних сил, у двох томах. Т. I. - К., 1998.

10.Україна: Проблеми сталого розвитку (Наукова доповідь). — К., 1997.

11.Оклапдер М.А. Контуры экономической логистики. — К., 2000.

12.Україна: прогноз розвитку продуктивних сил. Т.І. - К., 1998.

13.Урядовий кур’єр, 2001, № 91.

14.Кейнс Дж. Избранные произведения. Пер. с англ. - М., Экономика, 1993.

15.Україна: Відновлення зростання на засадах справедливості. Меморандум про економічний розвиток України. - К., 1999.

16.Биншток Ф.И. и др. Предприятие и формация. — М., 1999.

17.Тенденції української економіки. Березень 2000.

18.Манків Н.Г. Макроекономіка. Пер. з англ. — К., Основи, 2000.

19.Урядовий кур’єр. 25 вересня 2001 р.

20.Аналіз виконання Державного бюджету України за перший квартал 2000 року. - К., 2000.

21.Послання Президента України до Верховної Ради України. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році. - К., 2001.

22.Соціальні індикатори рівня життя населення. Статистичний збірник. — К., 2000.

23.Урядовий кур’єр, 17 жовтня 2000 р.

[1]Значно раніше від К. Ясперса Блажений Августин запровадив поняття “кайрос” (сприятливий час Ш грецьк.).

[2] synergos - грецьк. - разом діючий.

[3] progressus — = лат. ~ рух уперед, успіх.

[4] katallattein (грецьк.) — змінювати модель економічного обміну.

[5] associative (англ.) - асоціативний, з’єднувальний

[6] dissociative (анід.) роз’єднувальний

[7] поняття “стійкий”, “сталий” вживаються в роботі як однопорядкові.

Дата добавления: 2015-11-04