Грунти мають здатність накопичувати радіоактивні речовини, свинець, ртуть і інші шкідливі для життя елементи, які через овочі і м'ясо потрапляють в організм людини, уражують її органи. Крім цього внаслідок промислових викидів в грунти попадають в р'ізні канцерогени, що стимулюють ракові захворювання. Найбільш розповсюджені такі канцерогени як поліцикггічні ароматичні вуглеводороди, в склад яких входить понад 200 речовин.
Забруднення грунтів канцерогенами внаслідок викидів автотранспорту, промислових підприємств, авіації, ТЕС і т.ін. відбувається при випаданні з атмосфери часток пилу і сажі, при витіканні нафти і її переробці, в момент транспортування вугілля і т.ін.
В наш час в грунтах світу накопчено понад 150 млрд т азоту. Однак рослинам його не вистачає, бо вони засвоюють далеко не всі азотні сполуки. (>дним з негативних наслідків перезбагачення грунтів і водойм хімікатами (азотом) є "цвітіння" водоростей, їх накопичення, відмирання, розклад з інтенсивним поглинаннях: кисню з водойм, що спричиняє їх задуху, а гибель водних тварин.
Нітрати накопичуються не лише у воді й грунтах, а й у рослинах, овочах та фруктах, справляючи шкідливу дію на здоров'я людини. Нітрати мало токсичні, але в шлунково-кишковому тракті вони під дією мікрофлори
відновлюються до нітритів - солей азотистої кислоти, яка набагато токсичніша, особливо для людей похилого віку та дітей з серцево-судинними хворобами. Надлишки нітратів в організмі беруть участь в утворенні нітрозоамінів - канцерогенів. Крім того, вони, взаємодіючі з гемоглобіном крові, перетворюють двовалентне залізо на тривалентне, зменшують транспорт кисню та заважають нормальному диханню тканин.
Різні рослини мають різну здатність до накопичення нітратів. Найбільше їх акумулюють кріп, салат, петрушка, потім буряки, значно менше капуста та морква, ще менше - картопля. Концентруються нітрати в рослинах теж по-різному. В капусті їх найбільше в центральній, корневій частиш та верхніх листках, в огірках, патісонах - у шкірці, в картоплі -всередині, в моркві, буряках, кабачках - у нижній частині плоду. Якщо очищену картоплю тримати деякий час у воді, кількість нітратів у ній значно зменшиться.
Гранично допустима концентрація нітратів у картоплі становить 80, капусті, моркві - 300, помідорах, цибулі - 60, огірках - 150, кавунах і динях -45, буряках - 140 мг/кг. Щоб визначити ГДК нітратів у ранніх овочах, ні цифри подвоюють.
У відвари переходить 50 % і більше (у капусти - 70 %) початкової кількості нітратів особливо якщо овочі порізані. Корені та шкірку овочів завжди треба викидати. Соління, маринування, квашення наполовину зменшують вміст нітратів.
Для зменшення нітрифікації необхідно користуватися рекомендаціями відповідних служб стосовно міндобрив, а також вести контроль за вмістом у грунтах та ґрунтових водах пестицидів (метафос, карбофос і т.ін), а також ДДТ, який через надзвичайну стійкість ще міститься в грунтах багатьох регіонів. Навколо всіх міст та промислових центрів слід постійно контролювати вміст у грунтах та водах важких металів, виявляти шляхи їх міграції.
Значні витрати земельних ресурсів пов'язані з такими видами антропогенної діяльності, як промислове, громадське та військове будівництво (аеродроми, полігони, склади, військові містечка, літні табори, радіолокаційні станції) і т.ін.
Усі ці види людської діяльності раніше здійснювалися без експертної оцінки їх впливу на оточуюче середовище та організм людини. Нині ставиться питання так, що навіть при віддалених негативних наслідках така діяльність повинна бути заборонена. Сільськогосподарські землі є найціннішою частиною земельних
ресурсів, бо вони забезпечують людство продуктами харчування. Більша частина сільськогосподарських земель відводиться під ріллю, решта - під багаторічні насадження, луги і пасовиська. Зростання населення Землі вимагає збільшення кількості продуктів харчування, основним постачальником яких є орні землі. Можливостей для розширення орних земель в наш час майже ніде на Землі не залишилося, спостерігається їх скорочення. Тому єдиним способом нині задовільніші зростаючі погреби у продуктах харчування є збереження стабільності посівних площ і недопущення негативного впливу на них людської діяльності.
2.3.5. Вплив діяльності людини на рослинність та фауну
За багато мільйонів років між організмами біосфери сформувалися складні та різноманітні взаємозв'язки. Живі організми набули специфічних особливостей розвитку, обміну речовин, певних форм пристосування до умов навколишнього середовища. Крім того, все живе і неживе в біосфері характеризується збалансованістю, взаємапристосованістю і здатністю до самовідновлення.
Внаслідок діяльності людини цей баланс та здатність до самовідновлення почав порушуватися.
Рослинний світ планети налічує понад 300 тис. видів. Певний географічний регіон, область чи район мають характерний рослинний світ (флору). Флора ніколи не буває однаковою в двох географічних регіонах чи зонах, що обумовлюється геологічними та кліматичними умовами, а останнім часом і антропогенним впливом.
В історії біосфери відомі періоди, коли внаслідок природних катаклізмів (зледеніння, виверження вулканів, падіння метеоритів) знищувалася величезна кількість флори та фауни. Досконало відомо, що майже раптова - в геологічному масштабі часу - масова загибель різних видів рослинного і тваринного світу не була якимсь поодиноким, екстраординарним епізодом в історії планети. За останні 600 млн. років такі глобальні події відбувалися в органічному світі по меншій мірі двадцять разів т б. кожні ЗО млн. років. Однак в ті самі епохи, коли на Землі виникали екстремальні умови, що призводили до загибелі більшості форм життя, одночасно відбувалося бурхливе утворення принципово нових типів флори та фауни.
Рослинний та тваринний світ дуже чутливо реагує на зміни природних чинників і в нашому техногенному середовищі є дуже чітким показником обсягу антропогенного впливу на оточуюче середовище (загибель.лісів, опустелювання).
Природні умови України сприяли розвитку багатої та різноманітної флори (6 тис. видів), яка розподілена досить нерівномірно. Найбагатшою є флора Криму та Карпат (2 тис. видів). Полісся та лісостеп налічують лише 1600-1700 видів, у степу їх ще менше - близько тисячі.
Проблема флори торкнулася і України. Рослинний світ - найбільш беззахисний перед діяльністю людини тому охорона його стала важливим комплексним міжнародним завданням (Червона книга). Нині перед загрозою зникнення на Землі знаходиться близько 20-25 тис. видів рослин і багато з них росте в Україні. У 1982 р. в Україні прийнято Закон про Червону книгу. До неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою їх охорони та збереження, бо їм загрожує вимрання або знищення через людську діяльність. На одиницю площі промислове навантаження в Україні в 20 разів більше, ніж у колишньому Союзі. На нашій планеті лісові землі охоплюють площу понад 4,2млрд. га, що складає майже третину суші. Приблизно половина лісів світу знаходиться в іронічному поясі, другу половину складають ліси помірного поясу північної півкулі. Загальний запас деревини на всій лісовій площі світу сягає понад 420 млрд. м..
В наші часи вирубка лісів світу набуває таких руйнівних масштабів, що викликає загальну турботу людства. За підрахунками продовольчої і сільськогосподарської організації 00Н ФАО щорічно щезає понад 11 млн. га тропічних лісів, що становлять понад половину світових лісових запасів. Загальні заготовки деревини на Землі становлять З млрд.м-3 що еквівалентне зведенню лісів на 7 % лісопокритої площі. За цей період приріст становить/ біля 2 млрд м3. Відновлюється лише 70 %, а ЗО % щорічно вибирається з світових запасів. Посадки лісу поки що не компенсують збитків від їх вирубки. На 1 га нових лісопосадок приходиться 10 га знищених лісів. Якщо ця диспропорція збережеться, то всі ліси вирубають за 380 - 420 років. Крім вирубки 0,4 % лісів світу щорічно гине від пожеж.
Величезний позитивний вплив лісів на біосферу планети очевидний. Донедавна вважалося, що лісам як винятково складним екосистемам притаманна висока стійкість до антропогенних навантажень. Вони, зокрема, відіграють важливу роль в очищенні атмосфери від забруднень - продуктів діяльності промислових підприємств, транспорту, енергетики і ін. Однак нагромаджені протягом останнього десятка років світовою наукою дані серйозно похитнули оптимістичні концепції про динамічну стійкість лісових екосистем до тривалого поглинання доз речовин, які забруднюють атмосферу. Визначається, що біосфера не відтворює антропогенних втрат кисню, однак зменшення його приладами поки що не фіксується. Причинами довготривалого погіршення стану лісів і їх загибелі вважаються комплекси природних та антропогенних чинників. Природний комплекс складають зміни в землекористуванні; окислення грунтів; хвороби лісу; старіння дерев. Комплекс антропогенних чинників об'єднує кислоти і метали, кислі опади, які випадають на дерева і грунт, відклади в грунті важких металів; смог, вихлопи автотранспорту; зміни азоту; втрати озону; радіоактивне випромінювання; вилучення лісових ресурсів.
Дослідженими останніх років доведено, що деградація лісових
екосистем обумовлена комплексами одночасно діючих чинників, які призводять до фізіологічного стресу деревних рослин. Дія кожного із чинників (та то, стихія, чи антропогенні навантаження) сама по собі призводить до певних негативних наслідків, а сукупний вплив їх ніби посилює дію кожного чинників зокрема..
Процеси деградації лісів обумовлені не тільки кліматом, пошкодженням від хвороб та шкідників, забрудненням середовища, а й глообальними змінами у біосфері. Щорічно у земну атмосферу поступає приблизно 3 х 1012 кг газоподібних, рідких та твердих забруднюючих речовин.
Техногенне забруднення зачепило і ліси України, їх стійкість тюкується. Найбільш пошкодження лісів приурочені до великих промислових підприємств. Найбільш, негативно впливають на стан лісових насаджень металургійні, хімічні, різні ресурсодобувні та ресурсопереробні підприємства, а також автомобільний транспорт.
Двісті років тому ліси вкривали більше половини всієї площі України, сьогодні - близько 14 %. Ліси Полісся та Карпат знищуються і сьогодні, а підновлення здійснюється повільно і недостатньо.. Ліси є одним з найважливіших компонентів рослинного світу, вони відіграють важливу енергетичну роль у житті планета. В останні роки ліс через величезне перевантаження спричинене людською діяльністю, а також пожежами втрачає свої енергетичні, оздоровчі та рекреаційні властивості. Певною мірою такий стан речей необхідно змінити, застосовуючи різні форми ііісогосподарюваиня.
Іншим важливим компонентом біосфери є величезні степові площі (4 млн. км2). Високопродуктивні багаті гумусом степові грунти України в наш час майже повністю виснажені.. Таких же змін зазнали луки та пасовиська України в усіх кліматичних зонах. Через будівництво водосховищ на Дніпрі знищено понад 700 тис. га заплавних луків а через різні антропогенні заходи і водовідбір, меліорації) повністю висохли заплави Ірпеня, Трубежу та інших річок, понад третину луків розорено в заплавах Дністра, Південного Бугу, Горині, Сіверського Донця. Висохли також заплави близько 20 тис. малих річок та річечок, знищено величезну кормову базу - природні сінокоси та пасовиська.
В Україні велике значення має такий компонент біосфери, як болота. Нони є важливіш гідрологічним та кліматичним регулятором Полісся, зоною поширення багатьох рідкісних і цінних видів рослин (зокрема льодовикових реліктів), територією формування цінного паливного та удобрюючого ресурсу - торфів і сапропеля. Під впливом науково необгрунтованих меліорація зникли деякі види цінних болотних трав, значно знизилися рівні грунтових вод, почата висихати навколишні лісові масиви, більш посушливим став клімат. Хибна помилка масового осушення болотних масивів завдала великої шкоди природі та призвела до великих економічних втрат. Нині розпочалася робота по їх збереженню, охороні та відтворенню.
Рослини, що культивуються людиною (жито, овес, буряк) становлять дуже невелику частку видів флори нашої планети - усього близько 1500 видів, але площу вони займають порівняно велику - 1,5 млрд, га. Це молода група видів, їх вік становить близько 25-40 століть, а таких як шипшина, обліпиха всього кілька сотень років. '
Вирішення проблеми покращення стану навколишнього середовища вимагає відповідного ставлення до тваринного світу - фауни. Біомаса тварин становить лише 2 % усього живого на планеті, але через високий рівень енергетичних процесів, величезну різномащтність і високу рухливість роль фауни в біосфері та житті людини дуже велика.
Нині налічується близько 2 млн. видів тварин (рослий - у п'ять разів менше). На кожну людину планети лише одних комарів та мух припадає не менше 200 млн. Впродовж еволюційного розвитку тварини були для людей не лише основним продуктом харчування, але і сировиною для виготовлення одягу, знарядь праці і т.ін. Вони утворювали і формували величезні товщі вапняків, крейди, фосфоритів та інших осадкових город на дні океанів і морів.
В наш час під загрозою знищення знаходиться вже близько 600 видів птахів, багато риб, земноводних і ін. внаслідок руйнування людиною їхнього середовища існування. Через велику щільність населення в Україні були винищені кулани (XVI ст.), сайгаки, тури, тарпани, степові орли, дрофи, олені (ХУЩ-ХГХ ст.). Дуже рідкими стали лебеді, летючі миші, соколи, деякі види раків та риб. Нині з метою контролю за рідкісними і вимираючими видами фауни видається Червона книга. У 1981 р. прийнято в Україні Закон "Про охорону і використання тваринного світу".
Негативні наслідки на оточуюче середовище мало спорудження тваринницьких комплексів, у яких вирощуються десятки і сотні тисяч тварин. Ці комплекси створили серйозні екологічні проблеми, які істотно відрізняються від тих, що пов'язані з дикими тваринами.
Не знаючи законів функціонування таких великих рукотворних комплексів людина спричинила інтенсивне забруднення природного середовища продуктами розпаду та гниття величезної кількості екскрементів (до 2,5 тис. м3 на добу), шкідливими газами (аміак, азот, сірководень), органічними кислотами. Значною мірою цьому сприяв метод очищення і накопичення відходів у величезних відстойниках, канавах, накопичувачах, не ізольованих від навколишнього середовища. Наслідком є забруднення ґрунтових вод, річок, ставків, озер де вода непридатна для споживання, а для риб смертельна. На 1,5-2 км навкруги.комплексів розносяться дурно пахучі запахи, патогенні мікроорганізми, яйця гельмінтів. Проблему утилізації і нейтралізації органічних відходів та стічних вод таких комплексів в Україні ще не вирішено.
Інший негативних! наслідком діяльності цих комплексів - є масова загибель тварин через хвороби, поганий догляд і умови мешкання та відсутність кваліфікованої допомоги. Після загибелі великої кількості тварин
виникає проблема їх захоронення, що пов'язана, з поширенням токсичних і небезпечних забруднювачів,виникненюш ешдемій.Крім цього в Україні має місце масове захворювання тварин туберкульозом та іншими небезпечними хворобами, що призводить до зниження якості їх м'яса, зростання небезпеки для життєдіяльності людини.
Значні негативні зміни від гігантських тваринницьких комплексів спричиняються навколишньому середовищу від споживання ними великої кількості води. Нині щоб зменшити негативний вплив на середовище використовують біологічні методи очищення і утилізації гнійних стоків; біохімічне очищення органічних речовин та знищення патогенних мікроорганізмів активним мулом чи плівкою; утилізацю відходів тваринництва методом виробництва з них біогазу.
В каш час фауна та флора дозволяє людству вирішувати найважливіші проблеми: продовольчу, енергетичну, екологічну і охорони здоров'я населення.
З 1970 р. по ініціативі ЮНЕСКО виконується міжнародна програма "Людина і біосфера" (МАБ-МAN andВiosphera). В усіх регіонах планети ційснюються комплексні багаторічні дослідження впливу людства на біосферу і зворотну дію змінених біосферних процесів на здоров'я людини.
2.3.6. Природні ресурси та життєдіяльність людини
Важливою проблемою сучасності в умовах інтенсивного розвитку промисловості, транспорту, сільського господарства є раціональне використання природних ресурсів.
Природні ресурси - це сукупність об'єктів природи, що використовуються людиною у виробничих та інших потребах, існують у природі незалежно від людишгабо відтворені, примножені природою при її сприянні.
Для життя та діяльності людини необхідні такі ресурси:
біологічні - повітря, вода... харчові продукти тваринного та рослинного походження;
мінеральні та енергетичні - руда, нафга, вугілля і ін.;
кліматичні та географічні - простір для життя та відпочішку;
генетичний фонд - адаптаційна здатність живої речовини.
Все, що використовується або створюється людиною для своєї життєдіяльності (їжа, житло, одяг і ін.) з природних ресурсів рано чи пізно повертається в біосферу у вигляді залишків або відходів. Вони забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність тих ресурсів які ще не використовуються.
Природні ресурси Землі поділяються на невичерпні (енергія сонця, океану, вітру і земних надр) та вичерпні до яких належать віднов.тювальні (рослиний, тваринний світ, родючість грунтів) і невідноаяювальні (життєвий простір, снергія річок та корисні копалини).
Біологічні ресурси необхідні для життя людини, задоволення її фізіологічних потреб. Такі ресурси, як вода і атмосферне повітря, можна вважати невичерпними, настільки вони великі за об'ємом та масою. Ці ресурси людині потрібні такі, що мають певні властивості та якість. Однак вода і повітря внаслідок забруднення їх відходами діяльності людини в деяких регіонах стали шкідливими для людей і непридатними дія технологічних потреб.
Щодо харчових продуктів, то за оцінками спеціалістів Земля може прогодувати 10—12 млрд. людей. Нині на Землі живе 6 млрд. чоловік За даними ВООЗ щорічно на Землі безпосередньо від голоду та хвороб, зумовлених недоїданням, вмирає 3 млн. людей.
Земель, які можна було б додатково використати для сільськогосподарських потреб вже практично не залишилося, тому єдиним шляхом збільшення кількості харчових продуктів є інтенсифікація сільськогосподарського виробництва.
Основним джерелом для промислового виробництва є мінеральні та енергетичні ресурси, які природа накопичувала протягом цілих геологічних епох (вугілля, нафта, природний газ). Ці ресурси є прекрасною сировиною для хімічного синтезу. Проте вони спалюються для добування електричної та теплової енергії.
Запаси рудних металів майже вичерпані з верхніх горизонтів земної
кори. Однак впроваджуються нові замінники цінних металів, розробляються
та впроваджуються нові методи видобування цінних компонентів з бідних
руд але слабо використовуються резерви цих ресурсів з Світового океану, а
Тому не можна говорити про те, що ці ресурси вже вичерпані.
Нині люди живуть у всіх кліматичних зонах - від тропіків до полярних широт Однак в екстремальних умовах людина змушена витрачати дуже багато сил і ресурсів для забезпечення життя і діяльності. Діяльність людини вносить здебільшого небажані зміни в природні кліматичні цикли. Клімат від цього зазнає періодичних змін і має тенденцію до глобального потепління.
В наш час людина освоює життєвий простір у вертшсальному напрямку: збільшує висоту будинків у містах, освоює підземний простір (метро, трубопроводи і т. ін.).
Спеціалісти вважають, що для збереження навколишнього середовища
великого регіону в оптимальному стані, щоб не порушувати кліматичних
умов і забезпечувати в необхідній кількості виробництво харчових
продуктів, а також умови для відпочинку людини, треба близько 30 % площ
залишати в стані, наближеному до природного (національні парки, ліси,
заказники). Зменшення наближених до природи територій неприпустимо, бо
це неодмінно призведе до деградації. оточуючого середовища. Абсолютно
незайманого природного середовища, недоступного для втручання людини,
повинно бути 3-5 % площі. Такі території мають дуже велике
значення, тому що забезпечують збереження рідкісних видів рослинного і тваринного світу (заповідники).
Кожен вид живих організмів відіграє в оточуючому середовищі відповідну незамінну роль.
Сукупність видів рослинного і тваринного світу становить безцінний генетичний фонд Землі.
Вилучення з оточуючого середовища будь-якого виду призведе до ланцюгової реакції, до зникнення інших видів. Накопичений досвід свідчить, що зникнення лише одного виду вищих рослин автоматично зумовлює зникнення до 30 видів безхребетних тварин, тісно пов'язаних з ним.
Важливіш завданням сьогодення є економна витрата природних ресурсів та максимально можливе вилучення їх з надр без втрат. Нині втрати корисних копалин при їх добуванні та транспортуванні дуже великі, крім того ведуться роботи по зниженню їх втрат на всіх технологічних операціях. На зміну поступово щезаючим органічним прігродним ресурсам повинні прийти нетрадиційні джерела тепла і енергії (сонячне тепло, термальні води, вітрова енергія, морські припливи і т. ін.). Використання ресурсів повинно триматися в запланованих розмірах з метою забезпечення ними суспільства до заміни їх іншими ресурсами. Питання раціонального використання природних ресурсів має величезне економічне та політичне значення для кожної країни і не тільки в інтересах існуючого покоління, але і в інтересах майбутніх поколінь і повинно вирішуватися шляхом розробки науково обгрунтованих заходів.
З природних ресурсів, які використовуються для господарської діяльності, шиті тільки - 1-2 % переходить у продумаю, все остальне переходить у відходи, що мають негативний вплив на оточуюче середовище. В цілому на Землі щорічна кількість антропогенних відходів становить 600 млн. т. В цих відходах понад 7 млн. т хімічно токсичних сполук, багато з яких не утилізуються природою і накопичуються в біосфері.
Щорічно об'єм відходів з розрахунку на одну людину збільшується на 3-5 %. Накопичення, зберігання та переробка їх обходиться державі в 10 % вартості всієї продукції. З іншого боку самі відходи можуть стати сировиною для якоїсь галузі народного господарства. Тому вже сьогодні однією з важливих завдань сучасності є не тільки раціональне використання природних ресурсів, але і ефективна утилізація відходів всіх галузей промисловості та сільського господарства. Нові рішення в області безвідходної і безстічної технології, створення сучасних промислових і агропромислових комплексів напраатені на ефективне використання природних ресурсів, зниження некондиційних відходів, оздоровлення середовища проживання людини, існування тваринних' та рослинних організмів.
Використання відходів в господарській діяльності людини економічно вигідно, тому що порівняно з використанням природної сировини виключаються затрати на геолога розвідувальні роботи, на будівництво і експлуатацію кар'єріз, знижується собівартість і утримання виробництва, зменшується площа земель, що займаються під відходи і т. ін. Встановлено,
що капітальні вкладення в добування корисних копалин з надр Землі в середньому у 2 - 5 разів перевищують капітальні вкладення з їх переробку.
Особливою проблемою сучасних міст є вивезення, захоронення та утилізація побутових відходів. Темпи зростання комунально-побутових відходів в містах в 10 разів вищі за приріст населення Землі. Впорядкування збору відходів, їх зберігання і спалювання ще не вирішує проблему, тому що при спалюванні деякі з них не горять або виділяють шкідливі гази, і, головне, мають велику кількість цінної сировини (папір, скло, метал і т.ін.).. Побутові відходи являють велику небезпеку для здоров'я населення, є сприятливим середовищем для розвитку збудників черевного тифу, дизентерії. туберкульозу і т. ін В теплу пору року в них розмножуються перенощики багатьох хвороб - мухи, та гризуни; при розкладанні побутових відходів відбувається саморозігрівакня, виділяються неприємна, запахи; продукти розкладання забруднюють воду та грунти.
Побутові відходи звозяться на неорганізовані або організовані звалища, спалюються на. сміттєспалювальних заводах або компостуються в польових умовах. Неорганізовані звалища відходів дуже небезпечні в санітарному відношенні. Період обеззаражування відходів в організованих. полігонах складає 50-100 років, в сміттєпереробних заводах з отриманням компостів - від 1 до 4 діб, в сміттєспалювальних заводах -добу.
При огггимапьному співвідношенні методів знезараження відходів, для міста з населенням 300 тис. на 50 років вилучаються з користування такі площі: під полігони - 60-150 га, сміттєпереробні заводи - 25-50 га; сміттєспалювальні заводи - 25-45 га. Сміттєспалювання •- найбільш дорогий спосіб знезаражування відходів. У світі працює понад 1000 таких заводів, перший був збудований в Лондоні у 1870 р.
На звалищах і полігонах внаслідок розкладу органічних речовіш (процес триває близько 10 років) виділяються шкідливі, смердючі, пожеженебезпечні речовини (метан, аміак, сірководень, і ін.). Найбільшу небезпеку становить фільтрат, у якому знаходяться хлориди, сульфати, органічні речовини, сполуки важких металів і бактерії. У фільтратах міститься в 2-3 рази більше бактерій, ніж у стічних водах міської каналізації, а тому після експлуатаційний контроль необхідно проводити протягом 50-100 років. Фільтрат є джерелом забруднення грунту і ґрунтових вод, про що свідчить взаємозв'язок місцерозташування звалищ і якості підземних та поверхневих вод. У поверхневих водах навколо звалищ вміст міді в 2-12 разів вищий за фоновий, цинку - в 2-14 разів, свинцю - в 4-46, вісмуту - в 180 разів, ртуті - майже в 950 разів.
Всі ці домішки необхідні людини та рослинам для розвитку, але тільки в мікрокількостях. їх надлишок викликає важкі захворювання, а різниця між фізіологічно необхідною потребою і дозою, що викликає патологію дуже мата. В останні роки важкі метали за сумарною токсичною дією на жизі. організми виходять на перше місце серед всіх інших негативних чинників. Суворий контроль за надходженням (зокрема з грунту) важких металів у
живі організми сьогодні неможливий, а тому небажано збільшувати їх концентрацію в грунтах шляхом внесення компосгів у вигляді добрив триманих з відходів. В умовах підвищення санітарної небезпеки відходів використовувати компостування не дозволяється.
Для закріплення побутових та промислових відходів на звалищах з метоою зменшення вимивання шкідливих речовин (важких металів, органічних отрут та інших) використовують цемент, гіпс, сполуки кальцію та інших речовин.
Таким чином, вилучення і знезаражування відходів методом спалювання з попереднім сортуванням і рециркуляцією твердих продуктів спалювання, а також з використанням, надійної системи очистки димових газів є найбільш вдалим захистом оточуючого середовища від деградації як в регіональному та і глобальному масштабах.
Розділ 3. ДЖЕРЕЛА НЕБЕЗПЕКИ
життєдіяльності людини та
ПОРОДЖЕНІ НИМИ ЧИННИКИ
3.1. Стихійні явища природного походження
Особливе місце в життєдіяльності, людини займають стихійні явища природного походження. Думка про глобальні природні катастрофи та їх млив на розвиток живих організмів належить видатному французькому іченому ХУЩ ст. Ж,Кюв'є Він вважав, що розвиток життя на Землі багато разів переривався швидкими змінами катастрофічного характеру, внаслідок яких кардинально змінювався склад тварин та рослин, що населяли Землю. Кюв'є вважав, що такими катастрофами були кліматичні катаклізми, що супроводжувалися затопленням континентів внаслідок їх опускання нижче рівня океану.
В історії Землі існує багато процесів, що мають циклічний характер, одні з яких розглядаються як повільна еволюція, інші - як швидка катаастрофічна зміна Про це свідчать "критичні епохи" в розвитку біосфери, протягом яких вимирати великі систематичні групи рослин і тварин, які існували десятки мільйонів років, а також епохи швидкого розвитку інших систематичних видів (динозаври, папоротаикові, ссавці).
Переломні моменти в розвитку біосфери носять катастрофічний
характер. Ідею про катастрофічні події в історії Землі, зокрема про екологічні
катастрофи, нині поділяє багато вчених. Обговорюються причини і масштаби
таких катастроф. їх імовірність у майбутньому та вплив на навколишнє
середовище. Серед причин катастрофічних швидких змін, називають
внутрішні, зумовлені властивостями самої Землі як планети, і зовнішні
космічні. Хоча чіткої межі між цими двома групами причин провести неможливо» бо всі внутрішні, земні причини, при більш детальному- розгляді виявляються так чи інакше пов'язані з зовнішніми космічними.
Однією з особливостей нашої планети є й" магнітне поле. Воно є необхідною умовою існування життя на Землі. Всі живі істоти Землі мільйони років еволюціонували саме в умовах магнітного поля і без нього існувати не можуть. Протягом геологічної історії магнітне поле неодноразово знижувало свою напруженість і навіть змінювало знак (північний і південний магнітні полюси мінялися місцями). Таких епох зміни знаку магнітного поля встановлено багато десятків.
Нинішня магнітна епоха умовно названа епохою прямої полярності. Вона триває вже близько 700 тис. років. Проте напруженість поля повільно знижується. Якщо цей процес буде розвиватися і надалі, то приблизно через 2 тис. років напруженість магнітного пата. Землі впаде до нуля, а потім через певний час "бсзмагнітної епохи", почне наростати, але буде мати протилежний знак. "Безмагнітна епоха" має сприйматися живими організмами як катастрофа.'
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 48 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |