Чинники що зумовлюють можливості людини протидіяти небезпеці в значній мірі визначаються ступенем емоційних переживань, трудовим стресом і мотивацією до праці та її безпеки.
2.1.2. Емоційні процеси та їх вплив на діяльність
Людина - це складна саморегулююча система, здатна, залежно від ситуації, що складається, гнучко використовувати свої можливості для досягнення необхідних результатів діяльності та уникати при цьому небезпеки.
У боротьбі за існування впродовж еволюції виживали ті організми, які змогли при зміні навколишнього середовища швидко перейти у стан готовності до руху. Для переходу із стану спокою до стану діяльності необхідно різко підвищити постачання кисню і поживних речовин до м'язів, що в свою чергу вимагає посилення роботи систем дихання, кровообігу і т. ін. Наприклад людина в стані спокою споживає 250-300 мл кисню за хвилину, а при інтенсивному навантажені 4500-5000 мл/хв, якщо в стані спокою серце перекачує 3,2-3,5 л/хв крові, то при максимально інтенсивній в роботі - до 40 л/хв і ін.
Такий тісний зв'язок психічних процесів з роботою внутрішніх органів має певне значення в життєдіяльності людини. Істотні фізичні та розумові навантаження, а також складні ситуації призводять до зміни функцій
організму, що свідчить про величину цих навантажень Зміни у роботі внутрішніх органів під впливом зовнішніх подразників настають мимовільно - за типом безумовних рефлексів.
Сучасній науці відомо безліч чинників, які свідчать про те, що моторним, секреторним, пізнавальним та іншим фізіологічним і психічним функціям передують вегетативні зміни в організмі людини, що пов'язані з емоційними переживаннями.
Емоцією називається відношення людини до того, що вона пізнає, що робить, до речей і явищ навколишнього світу до людей, їх дій та вчинків, до самого себе та своїх вчинків.
Емоції - це об'єктивно існуючі психічні явища, що мають специфічні особливості. Вони невід'ємні від людини, складають її внутрішню сутність і завжди проявляються у вигляді об'єктивних, біохімічних та психічних реакцій. Емоції ніби накладаються на всі психічні властивості людини.
Емоції - це психофізіологічні механізми, за допомогою яких, на психічному рівні змінюється внутрішнє середовище організму, що забезпечує:
- швидку мобілізацію систем внутрішніх органів до діяльності (перехід від стану спокою до діяльності);
- перевірку правильності дій, а у випадку недостатньої активності стимуляцію організму до подолання перешкод.
Емоції завжди супроводжуються певними змінами у фізіологічному стані організму, що часто помітно з зовнішнього вигляду. Перелякана людина блідне, а від сорому - червоніє, виникає маскоподібний вираз обличчя, виступає холодний піт. Подібні емоції однакові у всіх людей і описуються такими виразами, як "волосся дибки встало", "мурашки по спині побігли", "серце щемить" і т. ін. Емоції можуть виражатися зміною ходи, пози, швидкості мови, жестів, міміки, інтонації. За такими зовнішніми ознаками можна уявити емоційний стан людини, зрозуміти, що вона відчуває, радіти за неї або ж співчувати їй.
Теорію емоцій розробили американські, датські, російські вчені, згідно з якою емоції - це рефлекторний апарат для задоволення потреб людини. Емоція обслуговує ту чи іншу потребу, спонукає людину до дії Якщо потреба людини задовольняється, виникають позитивні емоції, а при незадоволенні потреб - негативні.
Позитивні емоції несуть в собі позитивну оцінку певного явища (радість, любов, задоволення і ін.), а негативні - негативну (гнів, страх, огида і ін.). Виникненню негативних емоцій сприяє дефіцит інформації, висока відповідальність за людей, хворобливий стан, конфліктні ситуації, втома і ін. Як позитивні так і негативні емоції породжують у людини схильність до нещасних випадків, особливо це стосується негативних емоцій.
Емоції поділяють ще на нижчі та вищі, стенічні та астенічні, емоційні реакції та емоційні стани.
Стенічними називають ті емоції, які підвищують життєдіяльність
(радість), астенічні - викликають почуття пригніченості, знижують енергетику людини та гальмують життєдія.ігьність (журба).
Емоційні реакції - це короткочасний стан людини під дією певної ситуації, а емоційний стан - більш статичний та довготривалий, що виникає під дією сильної емоційної реакції.
Залежно від сили та інтенсивності емоційні реакції можуть по різному впливати на поведінку людини. Емоційні реакції середньої сили добре контролюються свідомістю людини і не впливають на її поведінку. Особливо сильні емоційні реакції призводять до втрат людиною контролю над собою, часто супроводжуються криками непродуманими вчинками (афектом). У стані афекту людина може скоїти навіть злочин. Стан афекту часто виникає у людей з нестійкою психікою. Щоб уникнути афекту необхідно переключити увагу, порахувати до 20 або 20 разів стиснути кисті рук.
Емоції крім зовнішнього виразу, стимулюють життєво важливі фізіологічні функції організму та мобілізують його резервні можливості. Вони загострюють зір, слух, підвищують пильність та обережність, прискорюють процеси мислення, зменшують час сенсомоторних реакцій, збільшують м'язову силу, витривалість, фізичну та розумову працездатність, підвищують інтенсивність уваги та швидкість її переключання, що допомагає людині уникнути небезпеки та вижити в складних ситуаціях.
Емоції призводять до активізації нервової системи та діяльності внутрішніх органів, до появи в крові гормону надниркової залози -адреналіну. Адреналін - це гормон, який сильно впливає на численні функції організму, призводить до посиленого збільшення цукру в крові, що підвищує силу та працездатність втомлених м'язів, бо цукор є основним джерелом м'язової енергії. Встановлено, що кількість адреналоподібних речовин у крові збільшується залежно від виду роботи - у водіїв приміських перевезень до 141 %, міських -до 200 %, а у водіїв таксі -до 210 %.
Існують такі види діяльності, які не представляють небезпеки для самих робітників але при роботі у них виникає сильна емоційна напруженість через високу відповідальність за життя інших людей. Так, наприклад, при роботі наземних операторів космічного центру NASA) від хвилювання у них підвищується кров'яний тиск значно більше ніж у космонавтів.
Емоційна напруженість операторів в ергатичних системах знаходиться у прямій залежності від стану очікування аварійної ситуації і раптовості її виникнення, від складності небезпечної ситуації, дефіциту часу для дії, від почуття високої відповідальності за наслідки аварійної ситуації.
Зазначені факти свідчать про те, що при сильному емоційному напруженні відбуваються істотні зміни у функціональному стані організму і його гомеостазі.
Гомеостаз - це здатність організму підтримувати окремі показники його внутрішнього середовища на відносно постійному рівні незалежно від стану емоційного напруження.
Емоційна напруженість поділяється на три ступені.
Перша ступінь - оптимальна напруженість, що виникає у вигляді емоційного стан}' і розвивається в оптимальній межі фізіологічних та психічних можливостей людини. Оптимальна емоційна напруженість позитивно впливає на організм, тонізує і оптимізує психічну діяльність людини забезпечує швидкі рухові та розумові реакції, надає людині впевненості та високої готовності до діяльності. В такому стані у людини буває висока працездатність, висока надійність та стійкість до перешкод.
Друга ступінь - екстремальна напруженість виникає на межі фізіологічних та психічних можливостей. Для виконання роботи людина повинна мобілізувати "буферні" резерви організму, за рахунок яких підтримується. гомеостаз. Екстремальна напруженість вимагає від людини великих нервових, психічних та енергетичних затрат. Вона викликає тривогу, хвилювання діяльність відбувається у високому ритмі і при високому дефіциті часу, швидкість реакцій гранична, людина швидко втомлюється і починає допускати помилки, в організмі виникають певні фізіологічні порушення. В екстремальній напруженості працездатність людини гранично висока в першій половині робочого дня і різко спадає в.другій половині. Швидкість та точність рухів, надійність та стійкість до небезпек змінюється гальмівними реакціями, зниженням працездатності помилками та відмовами.
Третя ступінь - надекстремальна напруженість, виникає за межами фізіологічних та психічних можливостей, коли "буферні" резерви вичерпані і людина мобілізує "аварійні" резерви, за рахунок яких підтримується гомеостаз організму. При цьому ступеню напруженості різко зростає навантаження на психіку та весь організм людини. Деякий час підвищується активність всіх фізіологічних та психічних процесів, але людина відчуває почуття тривоги, ресурси організму вичерпуються, порушується саморегуляція, виникає перезбудження нервових центрів, що призводить до процесу гальмування та повного виснаження.
Надекстремальна напруженість характеризує функціональні порушення організму, збільшення швидкості рухів та зниження точності дій, провали пам'яті і гальмування складних навичок, зростання числа відмов та помилок. В такій ситуації людина втрачає впевненість у своїх силах та можливостях, може проявитися пригнічення, апатія, ступор, депресія, виснаження та зрив діяльності.
Значення емоційної напруженості в процесі діяльності не вичерпується тільки тим, що під впливом тих чи інших соціальних і природних чинників людина зазнає емоційних реакцій.
Емоційна напруженість це не проста констатація або сума різних видів напруженості - фізичної, розумової та ситуаційної. Вона може використовуватися для комплексної оцінки предметної діяльності людини в умовах сучасного техногенного середовища, тому що інтегрально відображає всі види навантаження (фізичні, нервове—психічні) та різноманітні умови життєдіяльності.
Для зняття емоційного напруження використовують спеціальні дихальні вправи, дію зорових та слухових подразників, функціональну музику. Використовують переключення уваги на явища, що викликають позитивні емоції.
2.1,3. Вплив стресу на результати діяльності
Проблема емоційного стресу в сучасному світі стала однією з глобальних медико-соціальних проблем.
Стрес - (анг. stress - тиск, натиск, напруга) - це стан психічного напруження при вирішенні важливого завдання, це сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі у відповідь на дію несприятливих зовнішніх чинників.
Це поняття вперше ввів канадський фізіолог Г.Сельйо в 1936 р. Він вважав, що конфлікти організму з середовищем підтримують у робочому стані його біологічні механізми захисту від шкідливих дій, тренують їх, а повна свобода від стресу може призвести до смерті. Американські вчені трудовий стрес вважають незареєстрованою професійною небезпекою.
З метою профілактики емоційного стресу конгрес СІНА 08.03.1989 р. прийняв резолюцію згідно якої останнє десятиріччі XX ст. проголосив ''Десятиріччям мозку". В наш час зародився і став набирати силу міжнародний рух за запобігання емоційному стресові, який втілився у діяльність Міжнародного товариства по контролю за стресом і напругою.
Емоційний стрес може бути двох знаків - позитивний і негативний (за Г.Сельйо стрес і дістрес). Перший мобілізує на досягнення мети і подолання труднощів, другий пригнічує, чинить несприятливу дію на організм людини.
Організм людини реагує на стрес зростанням біелектричної активності мозку, підвнщенням частоти серцебиття, зростанням систолічного тиску крові, розширенням кровоносних судин, збільшенням вмісту лейкоцитів в крові та іншими фізіологічними зрушеннями. Захисні дії Імунної системи можуть бути настільки пригнічені стресом, що організм втрачає здатність захисту від небезпек і людина більшою мірою стає схильною до інфекційних іахворювань.
Причиною стресового стану може бути незадоволення роботою, брак часу, конфліктні ситуації, комплекс неповноцінності, незадоволення життям, відсутність поваги на роботі чи вдома і т. ін.
Прикметами стресового стану є - помилки у роботі, погіршення
пам'яті, підвищення збудливості, неможливість зосередитися, часте щезання
думок, відсутність радості, почуття гумору і т. ін. При стресовому стані
об'єм уваги звужується, переключення загальмовується, м'язи
напружуються, рухи стають погано скоординованими. В стресовому стані у людини порушується пам'ять, забувається послідовність дій, неправильно оцінюється ситуація, арилус вгаються грубі помилки в процесі діяльності. Г. Сельйо виділив три фази стресу:
1. Тривога (мобілізація захисних сил);
2. Резистентність (пристосування до складної ситуації);
3. Виснаження (від тривалого стресу).
За таких умов стрес - це необхідна і корисна вегетативна та соматична реакція на різке збільшення загального зовнішнього навантаження, це увімкнення захисних механізмів організму. Стрес підвищує енергетичні можливості організму для успішного виконання складних і небезпечних видів робіт. За умов перешкод, труднощів та небезпек стрес, до відповідної межі сприяє успіхові в предметній діяльності.
Однак стрес може позитивно впливати на результати предметної діяльності лише до відповідної" межі, поки вона не перевищила критичний рівень. За умов перевищення критичного рівня в організмі розвивається так званий процес гіпермобілізації, який призводить до порушення механізму саморегуляції та погіршення результатів діяльності аж до її зриву, що навіть може закінчуватись фатальним наслідком.
Стресовий стан, що перевищує критичний рівень називають дистресом. Дистрес призводить до зриву адаптаційних систем організму внаслідок надто сильної або довготривалої дії стресорів.
Стресорами називаються негативно діючі на організм чинники, що зустрічаються на роботі, в колективі чи в сфері проживання людина. До стресорів з якими частіше всього зустрічається.людина в умовах сучасного техногенного середовища відносяться: інтенсивність пращ, чинник часу; ізольованість робочих місць; відсутність контактів; монотонність у роботі; недостатня рухова активність; вплив шуму, вібрації і т.ін. Вказані агресори по одинці або сукупно породжують екстремальні умови діяльності та призводять до стресового стану.
Стресовий стан характеризується загальною рисою - появою у людини гострого внутрішнього конфлікту між вимогами які ставить до неї робота та її можливостями при цьому. Внаслідок виникнення такої конфліктної ситуації людина стає схильною до нещасних випадків. Польський психолог Т.Томашевський писав, що в стресовому стані людина здається метушливою, "загнаною" такою, що працює через силу, нічого не бачить, що відбувається навколо.
Найбільш сильним індикатором стресу може були: незадоволення роботою, низька мотивація праці, депресія, невизначеність ролі та недооцінка можливостей людини, неповага до особистості, а також конфліктні ситуації, що виникають в різноманітних сферах особистого та суспільного життя.
Такий стан речей призводить до того, що досвідчені робітники починають скоювати помилки, яких не робить навіть початківець: втрачають почуття самозбереження, зневажають правила безпеки, засоби захисту, іноді відчувають, що в даній ситуації можливий нещасний випадок, але нічого не роблять щоб його уникнути.. У З.Фрейда є приклади про те, що особисті конфліктні ситуації робили людину байдужою до небезпеки і вона через
нещасний випадок, сама цього не усвідомлюючи, кидала докір тому, хто був винний у конфліктній ситуації.
Медичні та соціологічні дослідження різних категорій населення показують, що люди по різному реагують на стресори сучасного техногенного середовища. Є люди стресостійкі до побутових негараздів, але дуже стресореактивні до сімейних проблем, інші боляче сприймають невдачі на роботі, ще інші - втрату соціального статусу.
Відомо, що у молодих людей життєві потреби значно більші ніж у людей старшого віку, тому стресові ситуації у них переважають.
Велике значення для розвитку стресового стану має поведінка людини в екстремальних ситуаціях (аварія, кримінальна ситуація, стихійне лихо). Неправильна поведінка у таких ситуаціях найчастіше є причиною шкідливих наслідків стресу. Вона зумовлює результат стресу більше, ніж чинники зовнішнього середовища. У цих випадках стрес проявляється у вигляді паніки, істерики, ступору.
Сгійкісгь організму до різноманітних стресових станів є дуже індивідуальною. Деякі люди без будь-яких наслідків переносять надзвичайно складні екстремальні ситуації, ніколи не втрачають свідомості, сита волі, психологічної рівноваги, завдання виконують досить спокійно, а під впливом активації підвищують продуктивність праці. Інші вже при незначних екстремальних ситуаціях втрачають витримку та віру в себе, відповідають на порівняно прості завдання високою активацією. У перших невеликий стрес, а у других дистрес.
Отже у тих випадках коли стрес, спричиняється ускладненням умов праці, але не перевищує критичного різня, він сприяє подоланню перешкод за рахунок мобілізації ресурсів організму. У тих випадках де мобілізація ресурсів організму виникає досить часто стрес негативно позначається на здоров'ї людини.
За даними американської статистики оператори - представники відповідальних, а тому психічно напружених професій, тривалість життя мають в середньому на 16 років менше, ніж інші спеціалісти, та частіше помирають, від серцевих хвороб. Людина, що тривалий час змушена працювати з максимальними фізичними та розумовими навантаженнями, виглядає дуже безсилою та виснаженою. Часто людина особливо хвилюється при очікуванні події. Сильний стрес при очікуванні події спостерігається у викладачів вищої школи перед лекцією, у спортсменів перед стартом, у студентів перед іспитами, у хворих перед операцією. Дуже сильне виснаження перед очікуванням події призводить до того, що в людини у відповідальний момент виявляється замало енергії. Роль першої фази стресу полягає в тому, щоб не тільки мобілізувати захисні сили організ.\гу, але й в певний момент подати досить енергії для подальшої адекватної реакції. Підготовлений організм у фазі очікування добре переносить стресові навантаження і реалізовує при цьому максимум своїх можливостей та здібностей.
Різні професії характеризуються неоднаковим ступенем стресового стану. Нижче наведені дані з газети "Санді тайме", які характеризують імовірність виникнення стресової ситуації для різних професій за десятибальною шкалою:
Професія | Бал | Професія | Бал | Професія | Бал |
Шахтар | 8,3 | Акушер | 6,5 | Художник | 4,2 |
Поліцейський | 7,7 | Пожежник | 6,3 | Архітектор | 4,0 |
Журналіст | 7,5 | Вчитель | 6,2 | Поштар | 4,0 |
Пілот | 7,5 | Водій | 5,9 | Програміст | 3,7 |
Стоматолог | 7,3 | Продавець | 5,7 | Працівник банку | 3,7 |
Актор | 7,2 | Дипломат | 4,8 | Працівник музею | 2,8 |
Таксист | 6,8 | Військовий | 4,7 | Бібліотекар | 2,0" |
Деякі вчені вважають, що для зміцнення здоров'я необхідно уникати стресових ситуацій. Однак бувають випадки, коли максимальна мобілізація психофізіологічних функцій дає можливість досягти бажаної мети і благополучно вийти з критичної ситуації. Для цього необхідно вчитися володіти собою, контролювати свою реакцію на все те, що може спричинити неадекватну дію, і призвести до ланцюгової реакції стресів.
Під дією стресу вивільнена енергія повинна знайти вихід природним, фізіологічним, а не патологічним шляхом. Для цього розроблені ефективні методики, які дають змогу людині регулювати свій стан, своєчасно підготуватися до стресогенної події чи життєвої ситуації чим послабити її негативну дію на організм (психотерапія, психогігієна, психопрофілактика і ін.).
2.1.4. Чинники схильності людини до небезпек
Ситуація у котрій виникає можливість нещасного випадку, вважається небезпечною або аварійною. В промисловому виробництві джерелом небезпеки є знаряддя пращ (обладнання, пристрої, інструменти, машини), предмет праці або оточуюче середовище. Оточуюче виробниче середовище, зокрема соціальне оточення може стати джерелом психічної травми.
Серед робіт, що виконуються на виробництві, спеціально виділяються роботи з підвищеною небезпекою. Однак поділяючи роботи на категорії високої та невисокої небезпеки, необхідно зазначити, що нещасні випадки частіше трапляються при виконанні робіт з невисокою небезпекою. Це пояснюється тим, що до робіт з підвищеною небезпекою допускаються лише ті особи, котрі пройшли спеціальну додаткову підготовку з техніки безпеки. На таких роботах використовуються більш досконалі технічні системи. Крім цього небезпечних робіт значно менше ніж звичайних, а висока ціна помилок на роботах з підвищеною небезпекою зумовлює більш серйозне ставлення людини до -її виконання.
Проблема схильності людини до нещасних випадків виникла ще в 1919 році, коли було встановлено, що нещасні випадки періодично повторюються у одних і тих же працюючих.
Дослідним шляхом було виявлено, що особи які часто потрапляли в травмонебезпечні ситуації, мали явно низьку здатність до дій в екстремальних ситуаціях або низьку здатність у звичайних умовах до екстренної мобілізації. Вони відрізнялися від інших більш слабкою нервовою системою за процесами збудження і гальмування, більшою неврівноваженістю нервових процесів та їх підвищеним гальмуванням. Такі особи мали високу схильність до нещасних випадків, до створення травмонебезпечних ситуацій.
До чинників, які егворюють стійку схильність до небезпеки можна віднести:
1. Функціональні зміни в організмі. До таких змін відносять деякі захворювання серцево-судинної системи, відхилення у психіці, ці зміни не роблять людину непрацездатною, але вони підвищують її схильність до нещасних випадків.
2. Порушення координації рухів. В умовах виробництва така людина не здатна виконувати складні комбіновані рухи, займати посаду оператора ергатичних систем. У звичайному житті таких людей називають незграбними.
3. Відсутність у людини знань та навичок необхідних для виконання конкретної роботи. Людина свідомо контролює більшість трудових процесів, але упускає багато того, що необхідно враховувати, не вміє переключати увагу, стає напруженою, що також створює схильність до нещасних випадків.
4. Необережність. Причиною необережності може стати те, що людина недооцінює складність діяльності і переоцінює свої можливості або недосконало обізнана з ішсідливими та небезпечними чинниками, що збільшує схильність до небезпек.
5. Чинники алкоголю або наркотиків стійко підвищують схильність до нещасних випадків навіть тоді коли людина позбавилась цих вад.
Основними ознаками, що дають можливість виділити людину схильну до небезпек є емоційна неврівноваженість, нездатність швидко розподіляти увагу або виділяти головний момент серед сукупності інших, недостатня витримка та непомірна схильність до ризику, мала спостережливість, витривалість та недостатня сенсомоторна координація.
Крім згаданих чинників існує статева та вікова 'залежність, що стійко чи тимчасово підвищує схильність людини до небезпек.
За рівних умов діяльності практика показала, що жінки менш ніж чоловіки створюють травмонебезпечні ситуації. Така різниця обумовлюється біологічними особливостями та установкою жінок до праці.
Система виховання склалася так, що хлопці з дитинства ростуть більш впевненими та цілеспрямованими, ініціативними, сміливими, а дівчата більш обережними, тривожними, не впевненими. В школі, коли хлопці погано вчаться, говорять про відсутність старання, халатність. В аналогічних, ситуаціях у дівчат вбачають погані здібності, а не відсутність старання. Все це формує особистість та поведінку людини в умовах виробництва та проявах небезпек.
В умовах виробництва жінка більш точно виконує правила безпеки, більш обережна та менш схильна до ризику, а в екстремальних ситуаціях недооцінює свої можливості, стає безпорадною там, де треба активно протидіяти небезпеці. Встановлено, що нашої працюють більш надійно та безпечно тоді коли їх діяльність відбувається у нормальних умовах. При екстремальних умовах вони далеко поступаються чоловікам.
Надійність роботи у жінок падає сильніше, ніж у чоловіків під виливом втоми та соціальних конфліктів.
Ці обставини сильніше, ніж у чоловіків позначаються на схильності жінок до нещасних випадків. Тому можна сказати, що цінність жінки полягає у тому, що вона дуже рідко створює в умовах виробництва травмонебезпечні ситуації, а чоловіків - що вони в таких ситуаціях здатні швидко уникнути нещасних випадків.
На рівень травматизму суттєвий вплив.має вік людини та її трудовий стаж.
З віком у людини знижується ряд біологічних показників, однак з віком вона стає здатною до саморегуляції, самоконтролю, що власне і буде компенсувати незначні зміни фізіологічних функцій, і зберігати до пенсійного віку високу результативність діяльності.
З віком безперечно зростає і трудовий стаж людини, тому успішність діяльності може навіть зростати, а рівень травматизму знижуватися. Це має місце тоді, коли людина впродовж життя не змінює місце роботи.
Нещасних випадків людина скоює більше у молодшому віці. Цей першій пік травматизму обумовлюється недостатніми знаннями, навичками, що породжує у людини тривогу, невпевненість і здатність до нещасних випадків.
Другій пік травматизму має іншу психічну природу. Причина його полягає не у відсутності навичок чи знань, а у чиннику необережності. Цей пік травматизму приходиться приблизно на п'ятирічний професійний стаж, коли людина вже має стійкі професійні навички, легко вирішує складні питання, відчуває впевненість, але знижує увагу, обережність, а іноді навіть нехтує правилами та нормами безпеки. Переоцінка своїх можливостей та надмірна впевненість призводить до нещасних випадків.
Крім людського чинника в предметній діяльності джерелом небезпеки є підсгруктура виробництво. Таким джерелом небезпеки можуть бути засоби та предмети діяльності, а також навколишнє природне середовище. Тому підсгруктура виробництво це не тільки процес праці, це простір в якому
підсувається діяльність, витікають чинники небезпеки, де людина може зазнати їх негативного впливу (будмайданчик, дільниця і ін.).
Між чинниками небезпеки, які створюють для людини загрозу, і чинниками які протидіють їй, існує відповідний взаємозв'язок.
До чинників протидії небезпеці необхідно віднести інстинкт самозбереження, психофізіологічний стан людини, професійні навички, ступінь мотивації.
Гнстинкт самозбереження це чисто біологічний чинник, який проявляється з природних властивостей людини, з комплексу безумовних рефлексів, якими вона несвідомо відповідає на небезпеки, що їй загрожують (закриваються очі при небезпеці або відсахуєгься рука).
Психофізіологічний стан.людини, її індивідуальні особливості визначають реакцію людини на небезпеку, проявляються в чутливості до небезпек та швидкому реагуванню на них. Чим скоріше людина виявить небезпеку і адекватно на неї відреагує, тим більшою буде її захищеність. Стан тривоги сприяє більш швидкому виявленню небезпеки, а фізичний стан втоми навпаки знижує можливість людини, тротидіяти їй.
Професійні навички, досвід, майстерність підвищують здатність людини протидіяти небезпеці, вирішувати складні завдання без травмонебезпечних помилок
Чинник ступеню мотивації в умовах небезпек та мотиваційна сфера діяльності розглядається окремим питанням.
Враховуючи чинники схильності та протидії людини до небезпек необхідно відмітити, що.людина як особистість не може бути їх простою сумою, а є складною системою, яка сформувалася внаслідок їх взаємодії. Людина, як саморегулююча система, здатна в залежності від ситуації або обставин, що склалися гнучко використовувати свої можливості для досягнення необхідних результатів діяльності та уникати при цьому небезпеки.
2.1.5. Біоритми та їх роль в життєдіяльності людини
З часів минулого століття в центрі уваги дослідників знаходилися питання щодо природи походження циклічних явищ та їх вплив на фізіологічний стан організму людини, її настрій, поведінку та працездатність. Було встановлено, що в організмі людини діють різноманітні біологічні ритми, що визначають зміну її біологічної активності під впливом зовнішніх атмосферних та космічних процесів. Дослідженнями виявлено зв'язок між відповідними фазами активності людини і частотою нещасних випадків.
В кінці минулого століття німецький лікар Вільгельм Флейс встановив, що одні і ті ж пацієнти звертаються до нього зі скаргою на стан організму через 23 та 28 дніз або через періоди кратні цим числам. На підставі зібраних даних В. Флейс висунув ідею про існування з моменту народження людини
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 84 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |