Це питання стає дуже гострим, на міжнародному рівні, при використанні річок, що протікають через територію однієї або декількох сусідніх держав для складу відходів або при використанні запасів промислових, тварин що мігрують через території ряду країн.
В наш час ми підійшли до такого стану взаємовідносин природи і суспільства, коли будувати його потрібно на підставі розрахунків в масштабах населеного пункту, природно - географічного району та всієї планети. Таке положення призвело до розробки природоохоронних заходів
міжнародного характеру та включення проблем охорони природи в сферу політики.
2,2.2. Характеристика середовища життєдіяльності
В наш час всі види господарської діяльності створюють в будь - якій формі проблеми пов'язані з охороною навколишнього середовища, бо предметна діяльність так чи інакше стосується цього середовища і всього того що оточує людину.
Взаємодія суспільства з біосферою в цілому, з окремими її складовими та компонентами є необхідною умовою життєдіяльності людини.
Повітря - чинник життєдіяльності
Існування повітряного середовища є необхідною умовою підтримки життя на планеті. Без повітря неможливо тривале збереження життєвих функцій організму. Повітряне середовище не тільки необхідне для дихання, тварин і рослин, воно також є тим резервуаром, що сприймає газоподібні продукти обміну їх речовин.
Повітряне середовище дозволяє людині орієнтуватися в оточуючій обстановці, сприймати органами відчуття різноманітні сигнали, щоб судити про стан навколишнього середовища.
В процесі розвитку людського організму між ним та повітряним середовищем створилася тісна взаємодія порушення якої може негативно вплинути на організм. Різкі зміни фізичних і хімічних властивостей повітряного середовища, забруднення токсичними речовинами і патогенними мікроорганізмами можуть сприяти розвитку в організмі патологічних процесів, що порушують і знижують працездатність.
Для оцінки впливу повітряного середовища на стан життєдіяльності людини необхідно враховувати всі його фізичні, хімічні властивості, а також приймати до уваги бактеріологічний склад та наявність різноманітних механічних домішок (пил, дим, сажа).
Виробнича діяльність людського суспільства пов'язана з істотною зміною різних властивостей повітряного середовища, що прямо чи опосередковано може чинити негативний вплив на організм.
Людина може підпадати під дію різних коливань температури повітря в виробничих та побутових умовах, в різних кліматичних районах, а також при різкій зміні погоди. Помірні коливання температури повітря підвищують
опірність організму до температурного впливу.
Найбільш виражений вплив несприятливої температури повітря на організм проявляється у виробничих умовах де в силу особливостей технологічного процесу можуть створюватися дуже високі або дуже низькі температури. Під вплив несприятливої температури повітря підпадає велика кількість працюючих на відкритому повітрі (робітники сільського господарства, будівельної, лісової промисловості, військові в польових умовах і т. ін.).
При дії на організм несприятливих, температур повітря змінюються процеси терморегуляції. Тривала дія високих температур повітря веде до обезвожування тканин, посилення розпаду тканинного білку, згущення крові, порушення роботи серцево-судинної системи та діяльності шлунково-кишкового тракту. Видалення з організму іонів хлору, вживання великої кількості води ведуть до пригнічення шлункової секреції і зниження бакгероцидносгі шлункового соку, що створює сприятливі умови для розвитку запальних процесів в шнушсово-кишковому тракті.
Вплив високих температур повітря негативно позначається і на функціональному стані центральної нервової системи, посилюються процеси гальмування, послаблюється увага, порушується точність та координація рухів, уповільнюються відповідні реакції, що ведуть до зниження якості робота і збільшення виробничого та побутового травматизму.
У робочих, що постійно підпадають під дію високих температур повітря, знижується імуннобіологічна реактивність організму та подвищуєгься рівень загального захворювання.
Різке перегрівання організму може призвести до розвитку теплового удару, що проявляється' у вигляді слабкості, запаморочення, шуму у вухах, різкого збільшення ритму дихання і серцебиття. При тяжкій формі теплового удару температура тіла підвищується до 40°, відмічається нервово-психічне збудження. Внаслідок профілактичних заходів тяжкі випадки перегрівання організму в наш час не спостерігаються.
Окрім високих температур, людина часто підпадає під дію низьких температур. В цьому випадку загальні тепловитрати перевищують теплопродукцію, що приводить до дефіциту тепла, зниження температури гкаяин, охолодження організму. При охолодженні різко падає температура шкіри, особливо відкритих ділянок тіла Одночасно погіршується тактильна чутливість, особливо рук, що позначається на працездатності людини, та рівні травматизму. При подальшому ' охолодженні змінюється футшцональний стан центральної нервової системи, що пов'язано із наркотичною дією холоду, різко послаблюється реакція на больові подразники і настає стан сонливості.
З медичної практики відомо, що місцеве охолодження, особливо ніг, сприяє розвитку простудних захворювань, що пов'язано з рефлекторним зниженням температури слизової оболонки носа.
Історій війн знає випадки відмороження кінцівок у солдат при
температурах повітря близьких до нуля (від +5° до -5°); тривале малорухливе
положення в окопах призводило до порушення кровообігу в кінцівках,
швидкого охолодження внаслідок інтенсивної" віддач
тепловипромінюванням в сторону холодних і сирих стінок окопу (окопна абс траншейна стопа).
Фізичні чинники повітряного середовища діють на організм людини комплексно. Різне поєднання їх може чинити як сприятливу так. і несприятливу дію. Це дозволяє створювати такі поєднання фізичнта чиннихіз, коли несприятлива дія одного з них компенсується сприятливою дією іншого. Наприклад, умови теплового комфорту людини зберігаються при температурі повітря 20°С, 85 % відносної вологості і 'нерухомому повітрі,.або при температурі повітря 35°С, 33 % відносної вологості і рухомості повітря 10. 5 м/с..'
Подібні умови теплового комфорту були експериментально встановлені також для людини при різних поєднаннях фізичних властивостей повітряного середовища під час ходіння на відкритому повітрі зі швидкістю 2,5 км/г (табл. 2).
Таблиця:2. Різні поєднання метереологічних чинників, що
забезпечують стан теплового комфорту людини (за Е.М.Ратнером)
Температура Повітря | Швидкість вітру, м/сек | Інтенсивність сумарної радіації, кал/хв/см2 |
18-24° 18-24° 18-24° | 0-2 2-4 4-6 | 0-0,4 0,4-0,8 понад 0.8 |
Залежно від характеру харчування, одягу, об'єму предметної діяльності, тепловий стан людини змінюється в широких межах, тому комплексна, дія вказаних чинників також буде різною. Отже визначення оптимального поєднання різноманітних фізичних чинників повітряного середовища є необхідною умовою для запобігання їх несприятливої дії на організм і розробки відповідних профілактичних рекомендацій.
Вода-чинник життєзабезпечення
Серед великої кількості чинників зовнішнього середовища життєво важливих дія людини необхідно виділити воду. З однієї сторони, вода є фізіологічно і гігієнічно необхідним елементом, а з іншої - вона може стати джерелом хвороб і порушень здоров'я. Ці порушення можуть бути пов'язаними з відповідною зміною'складу, якості води або недостатньою її кількістю.
Чиста вода необхідна людині не тільки в побуті і на виробництві, але і для повноцінного відпочинку, задоволення фізичних і духовних потреб.
Роль води в організмі людини надзвичайно велика, бо вона є універсальним розчинником великої кількості речовин, середовищем в якому протікають хімічні га фізико-хімічні реакції, пов'язані з обміном речовин. З допомогою води підтримується нормальна структура і життєдіяльності всіх тканин організму. Вона приймає активну участь в процесах терморегуляції. Загальний вміст води в організмі становить в середньому 2/3 ваги людин (51-66%).
Ф.Ф.Ерісман писав, що "наявність достатньої кількості води і притому такої води, яка за своїми властивостями відповідала би як фізичним так і фізіологічним потребам організму, становить не тільки питання суспільного здоров'я, але і прямо питання життя".
За даними ВООЗ понад 500 млн. людей щорічно страждає від захворювань, що передаються водним шляхом. Щорічно від них вмирає понад 5 млн. дітей.
Давно відомо про зв'язок між захворюваннями холерою, брюшним гифом, дизентерією і водою, забрудненою збудниками цих хвороб, які зберігають життєздатність у воді до проникнення в організм людини.
Згідно з даними ВООЗ показники смертності від цих захворювань коливаються від 0 до 50 на 100 000 людей в залежності від ефективної бооротьби з забрудненням води, яка використовується для питних потреб.
Через воду передаються кишкові хвороби, хвороба Боткіна, водна лихоманка, туляремія. Не виключається можливість передачі водним шляхом поліомеліту, вірус якого попадає у водні джерела з стічними водами. Деяку роль водний чинник відіграє в розповсюджені сибірки та туберкульозу.
Шляхи зараження джерел водопостачання можуть бути різноманітними. Однак найбільше розповсюдженим масовим і постійним чиннкомс заражезя водойомів є спуск неочищених господарсько-фекальних стічних вод міських каналізаційних мереж.
З стічними водами господарсько-побутової каналізації у водойми вносяться органічні речовини, та велика кількість патогенних мікроорганізмів, що забруднює воду, губить фауну і флору, порушує процеси природного самоочищення, обумовлює появу неприємних запахів, погіршує естетичний стан. Забруднення води токсичними речовинами може зробити її небезпечною для вживання і навіть непридатною для зрошення і використання з технічною метою.
Головною ознакою, що вказує на водне джерело епідемічного спалаху, є одноразова поява великої кількості захворювань, тому що багато людей користується одним і тим же джерелом води.
Таким чином, забруднення водних джерел приводить до ряду негативних наслідків: економічних збитків, порушення санітарного режиму водойомів, погіршенню органолептичних властивостей води, несприятливої дії на рибоводство, рисоводство, птаховодство і непрямої токсичної дії на організм людини.
З вищевказаного видно, що до води господарчо-питного призначення повинні ставитися особливі вимоги, виконання яких гарантувало би захист людини бід можливих захворювань пов'язаних з водою.
Ці вимоги до води в самих загальних рисах можуть зводитися до слідуючого: 1. вода повинна задовольняти смакові потреби населення за своїми
органолептичними властивостями; 2 не повинна мати токсичних і радіоактивних речовин, а також збудників
інфекційних захворювань; 3. вміст у воді мінеральних речовин і мікроелементів повинно відповідати фізіологічним погребам організму.
З врахуванням цих вимог для оцінки якості води розроблені конкретні санітарні, фізичні, хімічні і бактеріологічні показники, за якими судять про чистоту та придатність води для питних потреб. Ці загальні критерії поряд з врахуванням можливостей очистки і обеззараження води приймаються до уваги також при оцінці різних водних джерел, що зустрічаються в природі.
Важлива оздоровча роль покрашення водопостачання пов'язана з тим, що забезпечення населення достатньою кількістю доброякісної води підвищує санітарну культуру, покращує побутові умови, приводить до зниження захворювання і в кінцевому результаті до продовження життя людини.
Харчування чинник життєдіяльності
Харчування являє собою потужний засіб оздоровлення населення, що веде до зниження захворювань і смертності, підвищення працездатності та продовження життя.
В.Г. Хлопін писав: "Добре харчування є основою народного здоров'я, тому що збільшує опір організму хвороботворному впливу і від нього залежить розумовий і фізичний розвиток народу: його робоча здатність -бойова сила".
На організм людини несприятливо діє як нестача так і надлишок харчування, що свідчить про соціальний характер даного явища. Організація харчування повинна здійснюватися з врахуванням вікових, професійних, кліматичних, побутових і інших особливостей життя та діяльності людини. Вирішення цього питання залежить від соціально - економічних умов життя, від загального культурного і санітарного рівня населення.
Одним з найважливіших чинників збереження здоров'я та працездатності є забезпечення організму достатньою кількістю білків, що є основним пластичним матеріалом для постійного відновлення тканин, синтезу гормонів, ферментів і ін. Для підтримки білкової рівноваги, за рекомендаціями гігієністів, вважається доцільним вміст білків в добових раціонах збільшувати приблизно в двоє порівняно з мінімальною їх необхідністю. Цей надлишок необхідний на випадок додаткових втрат організму пов'язаних з непередбаченими фізичними і нервово-психічними
перевантаженнями, різними складними ситуаціями, а також несприятливими впливами зовнішнього середовища.
Важливим показником харчування є точне знання хімічного складу харчових продуктів, наявність різного роду домішок та відсутність речовин, які можуть чинити несприятливу дію на організм.
В.наш час особливої ваги набула проблема залишкової кількості хімічних речовім, які виявляються в харчових продуктах внаслідок використання в сільському господарстві отрутохімікатів або. забруднення фунтів, наприклад, солями тяжких металів. В наш час кількість різних отрутохімікатів (інсектицидів, фунгіцидів і ін.) нараховується' сотнями найменувань і кожен рік список їх поповнюється новими більш ефективними.
Деякі отрутохімікати мають особливо високу токсичність, велику стійкість, здатшсть легко мігрувати, накопичуватися в організмі і чинити несприятливу дію.
Потенційна небезпека отрутохімікати пов'язана з надзвичайно широким розсіюванням їх в об'єктах зовнішнього середовища на великих відстанях вад місця використання, тому виникла проблема захисту людини від їх шкідливої дії.
В деяких районах окрім добрив та отрутохімікатів харчові продукти забруднюють інтенсивні викиди промислових підприємств,.які нерідко мають велику кількість токсичних металів. Внаслідок надходження ш грунт метали можуть мігрувати в рослини і по харчовим ланцюгам в організм
ІЮДИНИ.
Найбільш небезпечними є свинець, миш'як, мідь, цинк, сурма, олово, фтор і ін. Ці речовини надходять в біосферу внаслідок спалювання великої кількості палива, роботи гірничодобувної промисловості і підприємств з переробки корисних копалин, а також з хімічними добривами і отрутохімікатами, що використовуються в сільському господарстві. Про величину деяких токсичних елементів в попелі вугілля яке спалюється на планеті мільярдами тон і у вигляді аерозолю розсіюється на величезних іємєльних просторах, збагачуючи їх різними хімічними елементами, свідчать дані табл 3.
Як видко з табл. З попіл вугілля має хімічних елементів в десятки і сотні разів більше ніж у створеній природою земній корі. Необхідно сказати, що надходження їх збільшується з кожним рокоче, що призвело до накопичення хімічних елементів в грунтах і міграції їх в організм людини по ланцюгу: грунт - рослина - людина або фунт -рослина - тварина - людина.
Важливою проблемою безпеки життєдіяльності є зниження захворювань, що виникають внаслідок порушення правил гігієни харчування. До таких захворювань переважно відносяться харчові отруєння бактеріальної та небактеріаяьної природи, харчові інфекції, харчові гельмінтози і т. ін. Ці захворювання, як правило виникають внаслідок грубого порушення правил зберігання, технологічної обробки і реалізації
харчових продуктів, відсутності елементарних медичних знань про етіологію цих захворювань. Для боротьби з цими захворюваннями необхідно забезпечити високу санітарну культуру на всіх етапах виробництва харчових продуктів, санітарний нагляд, впровадження санітарних знань та широку пропаганду саштарно-гігієнічних навичок серед населення.
Таблиця 3. Середня кількість деяких токсичних елементів (в грамах на 1 т) у вугільному попелі і земній корі
Елемент | Попіл | Земна кора | Елемент | Попіл | Земна кора |
Миш'як | Берилій | ||||
Кобальт' | Кадмій | 0,15 | |||
Нікель | Молібден | ||||
[Уран | І 4000 | І 2 | Свинець |
Освітлення - чинник життєзабезпечення
Джерелом світла, і тепла € сонячна енергія, що з фізичної точки зору являє собою потік електромагнітного випромінюваивх.
Денне освітлення на відкритій місцевості залежить від стану погоди, характеру підстилаючих поверхонь та висоти стояння Сонця над горизонтом. 'Середня освітленість по місяцях в середній смузі України коливається в широких межах - від 65000 лк в липні до 4000 як і менше в грудні (табл. 4).
Таблиця 4. Середня місячна освітленість
| Місяць | Освітленість, лк | Місяць | Освітленість, лк |
| Січень | .Липень | ||
| Лютий | Серпень | ||
| Березень | Вересень | ||
| Квітень. | Жовтень | ||
| Травень | Листопад, | ||
| Червень | Грудень |
Запиленість повітря чинять виражену дію на величину денного освітлення. В крупних промислових містах природна освітленість на 30-40 % менша, ніж в районах з відносно чистим атмосферним повітрям. *
Під час сход}' і заходу сонця горизонтальна освітленість становить біля 1000 як, після заходу сонця освітленість швидко падає. Мінімальна освітленість спостерігається вночі. В безмісячну ніч освітленість створюється за рахунок світла зірок, розсіяного світла атмосфери і власного світла неба. Мінімальна освітленість за якої око людини здатна розрізнювати
предмети, становить 0,7-0,8x10-4 лк
\ Сонячне світло чинить значну біологічну дію на організм людини. Це проявляється не тільки у специфічній дії на функцію зору, але і у відповідному впливові на функціональний стан центральної нервової системи, а через неї на всі органи і системи організм}'. Організм реагує не тільки на ту чи іншу ступінь освітленості, але і на кольорову гаму сонячного світла.
Залежно від кольору освітлення експериментально встановлена зміна м'язової сили стиснення руки (табл.5).
Таб лиц я 5. В плив кольор овог о світла на мускуль ну силу_______________
| Колір |
| Мускульна сила стиснення, умовні одиниці |
Червоний |
|
| |
Оранжевий |
|
| |
Жовтий |
|
| |
Зелений |
|
| |
Синій |
|
|
Особливе гігієнічне значення світла полягає у його дії на функцію зору.
Основними функціями зору, що обумовлюють його предметну діяльність, є: гострота зору - здатність ока розрізнювати дві точки які ізольовані при максимально малій відстані між ними; контрастна чутливість -здатність розрізнювати яскравості; швидкість розрізнення - мінімальний час встановлення величини і форми предметів, а також стійкість ясного бачення
Фізіологічний рівень функцій зору у відповідних межах, індивідуальний, але завжди знаходиться у відповідній залежності від рівня освітлення, кольору, фону, величини робочих деталей і т.ін.
За низької освітленості швидко настає зорова втома і знижується працездатність. Наприклад, при 3-х годинній зоровій роботі і освітленості 30-50 лк стійкість ясного бачення знижується на 37%, а при освітленості 100-200 як тільки на 10-15%
Неспецифічним стимулятором фізіологічних функцій організму є ультрафіолетові промені сонячного світла. Вони чинять сприятливу дію на білковий, жировий, вуглеводний та мінеральний обміни, посилюють діяльність кровотворної системи, сприяють посиленню імунобіологічного статусуорганізму.
Велике загальнобіологічне значення має бактерицидний ефект ультрафіолетових променів. Під впливом природного ультрафіолетового опромінювання відбувається санація повітряного середовища, води, грунтів. Бактерицидний ефект ультрафіолетової радіації використовується на деяких виробництвах з практичною метою для чого використовують бактерицидні лампи обеззараження питної води, виготовлення медпрепаратів і ін.).
Однак дія ультрафіолетового випромінювання на організм та зовнішнє середовище не обмежується сприятливим впливом.
Від недостатньої дії ультрафіолетових променів страждає нервова система, зменшується продуктивність праці і опір організму простудним захворюванням. У зв'язку з цим населення промислових міст де атмосферне повітря забруднене викидами промислових підприємств, зазнає "ультрафіолетове голодання". Недостатнього ультрафіолетового випромінювання зазнають працівники вугільної і горнорудної промисловості, працюючі в темних приміщеннях і т.ін. Для цих контингентів людей вводиться додаткове опромінення штучними джерелами ультрафіолетової радіації.
Відомо, що інтенсивне сонячне опромінення приводить до вираженої еритеми з набряком шкіри, що супроводжуються підвищенням температури тіла, головними болями та погіршенням самопочуття.
Найбільш частим ураженням очей під впливом ультрафіолетових променів є фотоофтальмія. В цих випадках виникає набряк кон'юктиви, появляється сльозотеча і світлобоязнь ("снігова сліпота" і ін.).
За останні роки в літературі дискутується питання про підвищену частоту виникнення раку шкіри у людей, які постійно зазнають інтенсивного сонячного опромінення. За даними А.В.Чакліна, рак. шкіри в південних районах становить 20-22% всіх форм раку, а в північних районах 4-7%. Описані випадки раку шкіри у виноградарів Бордо (лиця, рук), що пояснюється постійним і інтенсивним сонячним опроміненням відкритих частин тіла.
Поряд з ультрафіолетовим випромінюванням в склад сонячного спектру входить інфрачервоне випромінювання, яке чинить на організм теплову дію.
При тривалому опроміненні інфрачервоною радіацією підвищується температура легеневої тканини, головного мозку, нирок та м'язів. Найбільш виражена несприятлива дія інфрачервоної радіації спостерігається у виробничих умовах, де потужність випромінювання може в багато разів і перевищувати рівень інфрачервоної радіації в природних умовах. У робітників гарячих цехів, склодувів і інших, що мають контакт з потужними потоками інфрачервоної радіації, знижується електрична чутливість очей, і збільшується скритий період зорової реакції, настають зміни роговиці у вигляді катаракти. Такі наслідки можливі лише при відсутності належного захисту та профілактичних заходів.
Внаслідок безпосередньої дії сонячних променів на непокриту голову може виникнути гостре захворювання - сонячний удар. 99% теплових променів затримується кістками та шкірою, 1% сонячної радіації проникає І через кістки черепа і може обумовити нагрів мозкових оболонок та тканин мозку. У виробничих умовах сонячний удар може спостерігатися у будівельників і сільськогосподарських працівників.
При сонячному ударі в мозку різко порушується кровообіг, судини
мозкових оболонок і речовини мозку розширюються і переповняються кров'ю, розвивається набряк мозку. Ознаками гострого захворювання є відчуття розбитості, в'ялість, головний біль, запаморочення, мерехтіння в очах, розладнання зору. Якщо при сонячному ударі не прийняти належних заходів, тоді настає втрата свідомості, посилюється нудота, температура піднімається до 40-42°С, дихання стає переривчастим, пульс стає нитковидним, що може призвести до фатального наслідку від паралічу дихального і судинного центрів.
У випадку сонячного удару потерпілого перевести в прохолодне затінене місце, на голову покласти холодний компрес, а тяжких випадках •(робити зрошення тіла холодною водою (не вище 30°С), викликати швидку допомогу. Профілактика: захист голови від сонячної радіації, не перевантажувати шлунок їжею, не вживати алкоголь, не спати на сонці.
В приміщеннях рівень природного освітлення залежить від орієнтації світлопрорізів по сторонам світу. Орієнтація вікон на південні румби створює»>' льш високі рівні освітлення порівняно з орієнтацією на північні румби.
На інтенсивність природного освітлення приміщень має вплив також ступінь затінення світла суміжними будівлями або зеленим насадженням. Я ісщо в приміщення не надходять прямі сонячні промені, то це приводить до і югірніення санітарної характеристики приміщень.
Щільна забудова, близьке розташування будівель приводить до великої втрати сонячної радіації. Найбільше затіняються приміщення, розташовані в нижніх поверхах і в меншій мірі - приміщення верхніх поверхів. На рівень освітлення природним світлом впливають деякі пудівельно-архітектурні норми: конструкція світлопрорізів, наявність архітектурних деталів, що затіняють вікна, пофарбування стін, будівель і т.ін. Велике значення має чистота вікон. Забруднене скло, знижує природню освітленість до 50-70%.
Сучасна будівнича галузь враховує ці чинники. Правильна орієнтація, вільна забудова, великі світлопрорізі, відсутність затінення, світле пофарбування будівель створюють сприятливі умови для доброго природного освітлення житлових і виробничих приміщень.
2,2.3. Взаємодія людини з біосферою
Земна поверхня являє собою контакт трьох різноякісних фізичних ііл: літосфери, гідросфери та атмосфери. Сонячна радіація досягає земної поверхні по різному засвоюється цими тілами, що призводить до нідповідних змін в їх фізичних параметрах. Цьому сприяє добове обертання планети та періодичне одностороннє її нагрівання. Локальні зміни фізичних параметрів біосфери чинять вплив на безпеку життєдіяльності.
Біосфера - область активного життя Землі (її оболонка), склад структура і енергетика якого обумовлені в основному діяльністю живих
організмів. Біосфера охоплює частину атмосфери, гідросфери та верхню частину літосфери. Верхня границя її проходить приблизно на висоті 10 -15 км, куди повітряними течіями можуть заноситися мікроорганізми, нижня на ', глибині земної кори до 2- 3 км, а також живі організми можуть опускатися до дна самих глибоких океанських впадин. Однак основна маса живих організмів зосереджена в порівняно вузьких границях поверхні Землі. В біосфері живі організми та середовище їх перебування органічно поєднанні між собою, створюють цілісну динамічну систему та тісну взаємодію з людиною.
Живі організми біосфери можуть бути джерелом споживання для організмів інших видів, сприяти їх розмноженню та розселенню, спричиняти хімічну взаємодію, представляти субстрат для поселення інших організмів і навіть бути середовищем їх життя (паразит - господар).
Біологічні форми існування і руху матерії в біосфері надзвичайно активні. Біля 2-х мільйонів видів живих організмів виявлено в ланцюгах матеріального обміну речовин в навколишньому середовищі. Значну функціональну роль у забезпеченні життєдіяльності людини відіграють не тільки вищі рослини та хребетні тварини, але і нижчі рослини - бактерії, водорослі та безхребетні істоти. Біосфера обумовлює інтенсифікацію кругообігу речовин на планеті, можливість взаємодії хімічних елементів з ■ різними частинами материків внаслідок їх масового переносу в тілах організмів при міграції (перелітних птахів, мігруючих риб і ссавців, переносимі течіями рослини і безхребетні). Зміни які виникають в неживій природі складають необхідні умови життєдіяльності всіх видів біосфери, обумовлюючи їх еволюцію.
Таким чином між неживими і живими елементами біосфери існує нерозривний взаємозв'язок і взаємна обумовленість, порушення якого людиною вже приводило і приводить до суттєвого погіршення умов її життя, до виникнення небажаних, односторонньо спрямованих процесів; (розширення території Сахари, розвіювання грунтів Австралії, ерозійне руйнування грунтів і т. ін.),до деградації біосфери. Суттєві зміни будь -якого з елементів біосфери, що перевищує можливості її саморегуляції, викликає порушення та зміну системи, що негативно позначається на суспільстві.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 37 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |