Щорічно в Європі.лавини призводять до загибелі понад 100 чоловік, приносять відчутні матеріальні соціальні та економічні збитки. Снігові потоки руйнують населені пункти, транспортна магістралі, господарські об'єкти, великі території 'перекривають щільним, лавинним снігом, потужністю десятки метрів, об'ємом, до 6 млн. м3. Швидкість сходу сухих лавин становить 100 м/с, а мокрих 10-20 м/с.:
Снігові лавини - це порівняно раптове швидкодіюче стихійне лихо, що виникає в гірських районах, де переважають сильні снігопади та снігові замети. Снігові лавини на нерухому перешкоду чинять колосальну руйнівну силу, що становить 6-40 т/м. Гинуть люди не тільки від лавин, але і від ударних хвиль, які виникають при цьому і призводять до удушення.
Основний уражаючий чинник - це стрімкий, щільний потік снігу. різних модифікацій, що пересувається гірськими схилам, а.вторинний - це ударна хвиля. Лавини переважно сходять в лютому-квітні, але частота і час їх формування визначається умовами регіону та зовнішніми чинниками.
Причиною утворення лавин є перевантаження схилів сніговими масами, пориви вітру, різка зміна метеорологічних умов, звукова хвиля, пересування людей чи тварин. Частота сходу лавин визначається фізико-географічними і кліматичними особливостями гірський районів, рельєфом місцевості та характером рослинного покрову на схилах, висотою та крутизною схилів, сейсмотектонічними та гідрометеорологічними умовами і '
Т.ІН. ■;.';•• -
Схили в межах яких формуються лавини називаються лавинними вогнищами. Лавинні вогнища складаються з трьох частин: снігозабору, лавинної тераси (лотка) та зони акумуляції, де відкладається конус виносу. Снігозабори - це круті та обривисті схили верхньої частини гірських масивів. Лавинні тераси займають транзитні частини гірських схилів нижче снігозбору.
Лавинні вогнища мають природне та антропогенне походження. У високогірських районах вони формуються виключно природним шляхом, а в | середньогірських районах внаслідок антропогенних змін в рослинному, покрові, вирубки лісів та утворення пасовищ, що веде до переносу снігу та
збільшення лавинних вогнищ. Динаміка лавинних вогнищ, їх виникнення, Омоложення, затухання, пов'язані з віковою кліматичною ритмікою. Великі руйнівні лавини спостерігаються раз в 10—100 років, потіле настає етап підновлення рослинності, що однак не усуває зміну в формі рельєфу,
Стійкість снігових мас в значній мірі залежить від рельєфу, тішу рослинності та фізико-механічних властивостей снігового покрову, міцність «кого визначається кліматичними умовами.
Дія забезпечення безпеки життєдіяльності велике значення має прогнозування характеру та часу сходу лавин. Для прогнозування необхідно мати інформацію про тип та кількість накопиченої снігової маси, гідрометеорологічні спостереження і ін. дані. В межах Українських Карпат ні Криму Держкомгідрометом виконується робота щодо картування навивних вогнищ. Контури лавинних вогнищ наносяться на генплани територій, що призначаються для господарського, експлуатаційного, спортивного, та рекреаційного освоєння, для розробки профілактичних протилавинних заходів. Протилазшші заходи поділяються на пасивні та.іктивні методи протилавинного захисту.
Пасивні заходи - це захисні опорні споруди, - затримуючі дамби, лавинорізи, протилавинні стіни, галереї, сшгозатримуючі щити і т.ін. Радикальним протилавинним захистом є забудова лавинонебезпечних схилів протилавинними спорудами в поєднанні з агролісомеліоративними заходами (підновлення лісів, травосіяння на схилах і ін.). Рекомендується не суцільне підновлення рослинності, а створення на вітроударних схилах перпендикулярно напрямку панівних вітрів, апеціальних стігоутримуючих смуг з субальпійських чагарників та стійких екотипів деревних порід (бук, явір, гірська сосна і ін.).
Активні методи захисту населення полягають в тому, що сформовані павина штучно провокують, обстрілюють головну частину розривними снарядами, вибухами спрямованої дії, використанням потужних джерел звуку І Т.ІН.
До сьогодні панує думка про те, щоб уникнути збитків досить налагодити службу оповіщення та службу сніголавинного дозору. В завдання яких повинно входити не тільки спостереження за станом снігового покрову на схилах, а і прогнозування сходу лавин та їх профілактичний спуск. Однак для захисту об'єктів народного господарства, нормального функщонування гранспортних магістралей без інженерно-технічних заходів цього не досить.
Рятувальні операції в лавинонебезпечних районах повинні готуватися іаздалегідь і включати: оповіщення, активні методи руйнування лавин, евакуацію населення, технічне забезпечення загонів, обладнання сховищ. Підвищена готовність рятувальних загонів повинна бути в період інтенсивних снігопадів, відлиг, сильних заметів і т. ін Ефективність рятувальних робіт визначається надійним'прогнозом, системою оповіщення населення, оснащеністю, навченістю загонів та рівнем їх організації.
Тривалі снігопади та замети ускладнюють умови життєдіяльності
населення, не тільки в гірських місцевостях На рівнинах, особливо в сільській місцевості негативні наслідки цього явища посилюються ожеледицею, завірюхами. Внаслідок чого погіршується видимість на дорогах, створюються небезпечні ситуації, на деякий час переривається міське та міжміське транспортне сполучення.
Сильні снігопади з дощем при понижених температурах та ураганних вітрах створюють умови для небезпечного обледеніння ліній електропередач, зв'язку, контактних мереж електричного транспорту, а також покрівель будівель, різного роду металевих опор, конструкцій, що нерідко призводить до їх руйнування. Ожеледиця покриває.поверхні доріг і тротуарів, стає причиною нещасних, випадків для пішоходів, призводить до дорожньо-транспортвих пригод, В окремих випадках ожеледні явища при великих масштабах набувають характеру справжнього стихійного лиха. Суцільне обледеніння міста Одеси зимою І988 р. мало катастрофічні наслідки.
При надходженні; повідомлення про можливі снігові хуртовина необхідно обмежити пересування^ в домі, створити запас харчових продуктів, вода, палиш. Особливу небезпеку снігові заноси чинять для людей, що знаходяться в дорозі, далеко від населеного пункту! При втраті видимості на. заметених дорогах людина втрачає можливість орієнтуватися. Якщо в таку погоду людина їде машиною не треба намагатися подолати снігові замети. Треба зупинитися, укрити двигун зі сторони радіатора, а при можливості повернути машину в навітрену сторону, періодично виходити та розгрібати ' сніг. Не' занесена снігом машина добре проглядається і скоріше' буде знайдена при пошукових роботах Прн прогріванні машини треба уникати затікання вихлопних газів у салон чи машину, слідкувати, щоб вихлопна груба не завалювалася снігом. Не допустимо залишати машину навіть при наявності будь-якого орієнтиру, тому що через декілька метрів він може бути втрачений.
3.1.2. Гідросфернї природні небезпеки
Повені
До найбільш розповсюдженого стихійного лиха відносяться повені на долю яких припадає понад 40 % від всіх негативних явищ природного походження.
Повені періодично спостерігаються ка більшості великих, та малих річок України. Нагонні повені в Україні виникають при сильних вітрах на пологих берегах Азовського та Чорного морів і є дуже небезпечними своєю раптовістю, інтенсивністю, високими хвилями та високим підйомом води. До великих матеріальних збитків призвела весняна повінь 1996 р. Тільки в Рівненській області було затоплено 77 населених пунктів, затоплені та частково зруйновані магістральні шляхи першої категорії, лінії
електрозв язку, водопроводи, виведено з ладу артезіанські свердловини Гощанського водозабору. Зі складу станції Здолбунів в озеро біля села Старомильськ потрапили нафтопродукти Населення з зон затоплення було тимчасова відселена Дія.іквідащї наслідків повені щодоби залучалося понад 1000 чоловік та до 300 одиниць техніки.
Мал. 10. Повені, одне з найчастіших стихійних лих
Остання надзвичайна гідросферна ситуація - дощовий паводок у Закарпатській ооласп 4-5 листопада 1998 р. Внаслідок паводку підтоплено 108 населених пунктів, евакуйовано за одну ніч 3000 чоловік, всього - 22 тис. чоловік. Паводком було перевищено історичні рівні води в районах постів Тяпв, Довге, Мукачово. Паводок наніс області збитків в розмірі 584 млн. гривень, Збитки населення оцінювалися в 57 млн гривень Сотні тисяч закарпатців залишилися без житла. Для ліквідації наслідків стихії було задіяно біля 3О тис. чоловік та тисячі одиниць техніки.
Повінь - це тимчасове обширне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річках, озерах чи морях.
Причиною повені є швидке сніготанення, сильні зливи, вітрові нагони води зі сторони моря в устя річок, руйнування дамб, плотин та інших гідротехнічних споруд захаращення русел льодом (весною) або шутою
(ОСІНЮ).
Залежно від терміну дії повені бувають короткочасні (від годин до 2-х неділь) та тривалі (понад 2 неділі).
Небезпека повені визначається: швидкістю підняття рівня води; кількістю та видом матеріалу, що переноситься водою з великою швидкістю та характером і видом перешкод, які зустрічаються на шляху руху повеневої
ВОДИ.. '•..'.,'
Сила повені залежить від геологічної та гідрогеологічної будовн
річкового басейну, переважаючого рельєфу водозабору, кліматичних та
гідрометеорологічних характеристик району затоплення.:...;'!
За висотою підйому рівня води, розмірами затопленої площі та величиною збитків повені поділяються на чотири категорії: малі, високі, великі та катастрофічні.
Малі повені бувають на рівнинних річках приблизно один раз в 5-Ю
років і майже не порушують життєдіяльності населення та функціонування
району.
Високі повені призводять до значного затоплення великих територій, бувають один раз в 20-25 років і суттєво порушують господарські та побутові умови життєдіяльності населення.
Великі повені охоплюють цілі річкові басейни повторюються один раз в 50-100 років, порушують функціонування цілого регіону, приносять великі моральні та матеріальні збитки державі.
Катастрофічні повені викликають затоплення великих територій в межах однієї чи навіть декількох річкових систем, трапляються не частіше одного разу в 100-200 років, призводять до тривалого порушення господарської діяльності, загибелі людей та матеріальних цінностей.
Тривалість повені на малих річках становить % днів, середніх 7—15, на великих - від 60 до 90 днів і залежить від швидкості підйому та спаду рівня води, джерела живлення річки, характеристики стоку, характеру перешкод і т.ін.
До негативних наслідків річкових повенів відноситься реальна небезпека для життя" та здоров'я людей, затоплення великих територій, руйнування будівель, споруд, мостів, обладнання та кому-нікацій. В зонах затоплення розмиваються та змиваються фунти, гинуть посіви та тварини, погіршується санітарно-гігієнічний та егадеміологічний стан обширних затоплених територій, можуть виникати різноманітні інфекційні захворювання, пов'язані з забрудненням питної води.
На величину збитків суттєво впливає: стан служби прогнозування термінів настання повені; розмір підйому рівня зоди, наявність заселеності,
та рівень промислового і сільськогосподарського освоєнім територій «пінливого затоплення. Спрогнозувати Імовірність повені набагато легше, ніж визначити момент її настання. Точність прогнозування залежить від отримання надійної інформації. Надійне та завчасне прогнозування визначає ефективність профілактиних заходів щодо зменшення збитків. Прогнозування повені може коливатися від декількох годин, в умовах шипових опадів у верхів'ях малих річок, до декількох діб в низов'ях великих
|ІІ'ІІІК.
Невідкладними першочерговими справами при повенях є усунення завданих стихією збитків, профілактика гострих шлунково-кишкових захворювань, швидке введення в дію систем забезпечення життєдіяльності Виселення.
Для зменшення негативних 'наслідків від повені розробляють регуляційні та превентивні профілактичні заходи захисту.
Регуляційні заходи здійснюються безпосередньо на водозаборі -будівництво греблі, водосховища, дамб, реконструкція русла та водозабору. І які будівельні роботи направлені на те, щоб пристосувати водний потік в період повені до розмірів русла або пристосувати русло- до відповідної сили потоку.
Превентивні заходи - це нормальне районування землекористування, пилковий розвиток зон можливого затоплення, розробка особливих вимог до вудівництва будівель і споруд в пойменних районах, вдосконалення практики землекористування на водозаборі і т.ін.
Останнім часом збитки від, повеней зростають тому, що темпи освоєння затоплених територій випереджають темпи будівництва споруд для їх захисту.
Для зменшення збитків запобіжні заходи поділяють на дві груші -двготривалі та безпосередні при загрозі затоплення.
Довготривалі заходи здійснюють в рамках загального комплексу водоохоронних заходів в басейнах річок, озер та морського узбережжя.
Безпосередні заходи здійснюють за сигналом чи повідомленням служби гідромету.
В районах можливого затоплення після отримання повідомлення організується цілодобове чергування відповідальних осіб та спеціалістів. При ускладненні обстановки, що мата місце в державі у 1996 р. та на Зкарпатті у 1998 р. залучаються формування цивільної оборони та військові частини.
Аварійно-рятувальні операції на випадок небезпечної повені включають: оповіщення; відселення людей і матеріальних цінностей; ремонтно-відновлюватьні роботи (влаштування обводних канатів, захисних валів); герметизацію підвальних приміщень; ущільнення вікон та дверей на перших поверхах.
Населення, що підтягає евакуації повинно своєчасно прибути в призначені місця з документами, продуктами та предметами першої
необхідності. При евакуації слід проявляти обережність, обминати обірвані проводи та підмиті ділянки доріг, особливо при русі через мости та низинні місця залиті водою.
На об'єктах народного господарства перевіряють роботу насосів, систем каналізації, цінні матеріали переносять на верхні поверхи, закріплюють ковструкції, механізми, обладнання, важливі частини покривають шаром змазки, створюють запас спецодягу та мішків з піском У відповідних місцях встановлюють мірні рейки, а при необхідності пости спостереження.
Населення, яке підлягає евакуації, повинно провести роботи по захисту будинків чи квартир. Відключити воду, газ, електричний струм» вікна та двері закрити водонепронякненним матеріалом, біля входів спорудити земляні вали, що дасть можливість знизити збитки на 60-80 %,
Якщо повінь відбулася, а населення не зуміло евакуюватися, його необхідно вивезти з зони затоплення. Для цієї мети використовують все те, що здатне утримати.людину на воді (човни, пароми, бочки, щити, камери і ін.). В човен потрібно заходити по одному, ступати на середину настилу, не сідати на борти і не мінятися місцями. Під час руху ніс човна тримати перпендикулярно хвилі. Після причалювання один виходить і тримає човен за борт поки, всі люди не вийдуть на сушу.
Коли людина потрапила у воду не слід впадати в паніку, треба намагатися пливти до найближчої незатошіеної ділянки під кутом до течії. При наявності у воді великої кількості водорослів, треба уникати енергійних та поривчастих рухів, щоб стебла не опутували ноги та руки, краще лягти на спину та рухатися по поверхні води, спокійно працювати ногами. До людини, яка тоне краще підпливати зі сторони спини. Взяти її за голову, руки, чи одяг, повернути обличчям вверх та пливти до берега, працюючи вільною рукою чи ногами. Якщо допомога надасться з човна треба наближатися до людини проти течії, вітру або хвиль. Витягувати потерпілого з води краще всього зі сторони корми. Після доставки потерпілого на берег йому надають медичну допомогу.
3.1 А Атмосферні природні небезпеки
Атмосферні процеси
Атмосфера - зовнішня, газоподібна оболонка планети, яка безпосередньо прилягає до космічного вакууму і захищає все живе на Землі від його згубного "випромінювання. Маса атмосфери становить одну мільйонну частину маси Землі.
Атмосфера є найбільш рухомою частиною біосфери, приземний шар якої має сферичну газову оболонку, що нерівномірно засвоює сонячне світло. Така нерівномірність призводить до загальнопланетараого переносу
повітряних мас, до їх циркуляції між екваторіальними та полярними пшроталш, між океанами та материками. Циркуляція повітряних мас вибувається в горизонтальній площині, що призводить до теплової різниці між екваторіальними та полярними широтами.
На рух атмосфери суттєво впливає обертання планети, що формує 3аХІДН0--СХіднЙ перенос повітря, який називають загальн-планетарним західним переносом повітряних мас. Внаслідок таких процесів в тропосфері фор.\гується термобаричне поле Землі.
Термобаричне поле нерівномірно розподіляється по географічним зонам, безперервно змінюється в часі, утворює області високого та низького атмосферного тиску. Сукупно воно становить баричні системи - баричні мінімуми та, баричні максимуми, (області низького та високого тиску). Неоднорідність повітряних мас та взаємодія баричних систем визначають висхідний та низхідний характер руху повітряних мас. Різні за термодинамічними параметрами повітряні маси набувають форму велетенських атмосферних вихорів, які називають циклонами та антициклонами.
|
Мал. 11. Циклон переданиії супутником погоди |
Циклони - це потужні атмосферні вихори з пониженим тиском в центрі а рухом повітряних мас проти годинникової стрілки.
Антициклони - це потужні спіралевидні атмосферні вихори, що обертаються а північній півкулі за годинниковою стрілкою.
Мал. 12. Антнинклон отриманий зкосмічних супутників погоди Циклональна погода - вітряна та дощова, антициклональна 'переважно безхмарна, жарка га суха літом, а зимою - з сильними морозами.
Сезонне нагрівання океанів 'та материків також призводить до відповідної зміни термічного поля Землі. Повітряні течії рухаються з океанів на материки, внаслідок чого над материками утворюються баричні максимуми, а над океанами мінімуми. Літом тепло зі контрасти
зменшується, тиск вирівнюється або змінюється на протилежний зимово.\гу. Різні за фізичними властивостями повітряні маси відокремлюються один від одного атмосферними фронтами.
Атмосферні фронти розпадаються на дві частини - холодний та тепліш фронти. Фронтальні зони - це розподіл різних за термодинамічними властивостями повітряних мас, це "зона боротьби" холодного і теплого повітря. Холодне повітря підрізає знизу тепле, що змушене підніматися: у випадку теплого фронту - поступово, а при холодному фронті - поривами та шквалами.
Атмосферні процеси, що породжуються дією термодинамічного поля Землі с причиною активізації ряду небезпечних стихійних явищ, таких як урагани, зливи, бурі, снігові заноси і ін.
Урагани
Урагани є потужними стихійними природними явищами, руйнівна сила яких визначається колосальною швидкістю вітру з турбулентними, вихровими переміщеннями повітряних мас. Нерідкр урагани на суші називають бурями, а на морі - штормами, тайфунами. На Філіппінах їх називають багіо, в Автсралії - вілі-віллі. Всі ці назви означають - сильний
вітер.
Для визначення силн вітру використовують дванадцятнбальну шкалу Бофорта (табл.9).
Як видно з табл.9, до ураганів відносять тільки ті вітри, швидкість яких перевищує 29 м/с, вони бувають тропічні і не тропічні.
Щорічно на Земній кулі повністю розвивається не менше 70 тропічних ураганів з штормовими вітрами. Частота нетрогачних ураганів значно вища.
В Європі та на території України найбільш розповсюджені не тропічні урагани. Від тропічних ураганів вони відрізняються суттєво більшим діаметром та поясом сильних вітрів, значно більшою частотою та відносно меншою швидкістю вітру (біля 30 км/г). На території України ураганні вітри та злиивн бувають з меншою кількістю опадів, а грози з меншою внтенсивністю ніж у тропічних країнах. Однак нині вони розповсюджені навіть, в тих районах, де їх раніше ніколи не було. Стихія 25-26 лютого 1997 р.у вигляді сильних вітрів пройшла над територіями Івано-Франківської, Львівської та Рівненської областей спричинила великі руйнування. |Штормові вітри з швидкістю до 28 м/с пообривали ЛЕП, сотні населених пунктів були обезструмлені (мал 13),
Сила ураганів залежить від стадії розвитку: від початку, коли швидкість вітру ще не досягла ураганної, через зрілу стадію до кінцевої. Зріла стадія характеризується максимальною силою та тривалістю.
Максимальну силу урагану визначає, сумісна дія зітру та води.
Найбільш руйнівна сила спостерігається у тих ураганіз, що мають різко
обмежений діаметр та дуже щільні стінки. Загальний шлях руху атлантичних
ураганів від зародження до кінцевої стадії може становити понад 15 000 км тривалістю до 9 днів;іноді 4 тижні.
Таблиця 9. Шкала оцінки сили вітру
Бали | Швидкість вітру | Характеристика вітру | Прикмети вітру | |
м/с | км/г | |||
0-0,5 | 0-1,8 | штиль | Листя на деревах не рухається | |
0,5-1,7 | 1,9-5,4 | тихий | Дим з димарів трохи ВІДХиляється | |
1,7-3,3 | 5,5-12 | легкий | Майже не відчувається обличчям | |
3,3-5,2 | 12-19 | слабкий | Гойдаються дрібні гілки | |
5,2-7,4 | 19,27 | помірний | Піднімається пил, гойдаються гілки | |
7,4-9,8 | 27-35 | чималий | Гойдаються тонкі дерева | |
9,8-12 | 35-43 | сильніш | Гойдаються товсті стовбури дерев | |
12-15 | 43-54 | дуже сильний | Важко рухатися проти вітру | |
15-18 | 54-65 | надзвичайно сильний | Ламаються товсті дерева | |
18-22 | 65-79 | шторм | Зносяться легкі будівлі | |
22-25 | 79-90 | сильний шторм | Вириваються дерева з корінням | |
25-29 | 90-104 | Жорстокий шторм | Чиниться велика руйнація, перекидаються ЛЕП і ін. | |
понад 29 | понад 104 | Ураган | Руйнуються будівлі |
В наш час коли можна передбачити наближення ураганів (тайфунів), в різних країнах світу відбуваються катастрофічні стихійні лиха причиною яких є вітер та. вода. Стихійне лихо 13 листопада 1970 р. з Східному Пакістані (нині Бангладеш) увійшло в історію людства як. найбільша трагедія XX ст. Ураган, що прийшов з Індійського океану мав силу вітру 200-250 м/с, морські хвилі висотою 10 м затопили прибрежкі зони. За даними ЮНЕСКО загинуло близько 400 000 чоловік.
Найбільш небезпечними чинниками урагану для людей та матеріальних цінностей є: сильний вітер, штормові нагони, морські хвилі та зливи. Штормові нагони викликають підйом рівня океану чи моря, можуть тривати від 6 годин до декількох днів, призводити.. до затоплення, прибрежних територій від 15 до 30 км вздовж берегової лінії.
Основними видами ураженні людей при ураганах є закриті та відкриті травми різних ділянок тіла, переломи, струси мозку, загибель людей та інші
Мал, 13. Дія урагану в Одесі у 1988р
Тілесні ушкодження від уламків зруйнованих будівель, споруд та тяжких; предметів, що переносяться вітром.
Величина збитків нанесених ураганом залежить від тривалості, шляху просування, сили та щільності забудови території. Найбільшу величину (битків приносять штормові нагони з сильними затяжними дощами, щоі можуть призвести до катастрофічної повені, У районах з поганим стоком: період високої води може тривати до декількох днів.
До ознак, що вказують на наближення урагану відноситься понижений
тиск в низьких широтах та підвищеннй у високих; наявність будь-яких
атмосферних збурень; перемінний вітер; морська зиб та ін.
Сучасні методи прогнозу погоди дають можливість завчасно (години-дні) попередити населення про наближення урагану, його напрямок та швидкість. У складі військових сил СІЛА є авіаційні підрозділи, щоі
базуються в Тихому океану, де міститься Об'єднаний центр попередження про урагани (тайфуни). Там постійно здійснюється стеження та. розвідка за їх
появою. Для стеження використовуються синоптичні дані метеорологічних. супутників: вони фотографують вихори і дають чітке зображення їх структури та траєкторії руху. Коли ураган наближається до берега (біля 300 км) його швидкість та напрямок визначають радіолокатори, що дає можливість отримати- надійний прогноз про час виходу на стагу та1 просування в глибину континенту. При зменшенні відстані до' берега!
точність прогнозу зростає. За даними Сімпсона Роберта Н. середня похибка:
прогнозу для добового пересування урагану становить 240 км. а місце виходу на сушу до 180 км.
Профілактичні заходи щодо зменшення негативних наслідків урагану включають; завчасне повідомлення про час йога виходу, про напрямок, швидкість руху і ін. ІД заходи можуть передбачати евакуацію населенім з небезпечних зон, засів хмар спеціальними речовинами для зменшення інтенсивності опадів, будівництво інженерних захисних споруд, створення лісозахисних смуг берегової зони і т. ін
Ефективність рятувальних операцій залежить від ступеню навченосгі та практичної готовності різких служб щодо запобігання та ліквідації наслідків стихійного лиха.
Після повідомлення про ураган терміново приступають до проведення запобіжних робіт щодо закріплення недостатньо міцних конструкцій, кранів, закриття вентиляційних отворів. Великі вітрини оббивають дошками, а вікна заклеюють смужками паперу. Двері та вікна з шдвітреної сторони лишають відкритими, щоб зрівноважити тиск у будівл. 3 дахів та балконів забирають предмети, що при падінні можуть нанести травми. Радіотрансляційну мережу в приміщеннях тримають включеною, щоб почути повідомлення про наявну ситуацію та правила поведінки.
Людям необхідно потурбуватися про аварійне джерело освітлення, створити запас води, продуктів, медикаментів на 2-3 доби. В будівлях бути подальше він вікон, щоб не отримати травми від осколків вибитого вікна Самим безпечним місцем під час урагану є захисні споруди ЦО, підвали та внутрішні приміщення перших поверхів в цегляних будинках.
Найчастіше в умовах урагану людина отримує травму від осколків скла, шиферу, кусків дахового заліза, облицьовки фасадів або предметів, що зберігаються на балконах та лоджіях. Тому не слід виходити на вулицю після першого послаблення вітру, бо пориви вітру можуть повторитися. В разі крайньої необхідності, вийшовша на вулицю, треба триматися подальше від будівель та споруд, високих огороджень, стозбіа, дерев, опор та проводів. Коли ураган застав людину на відкритій місцевості, краще всього знайти укриття в канаві, ямі або будь-якій западині. Знайшовши таке місце треба лягти на дно та щільно притиснутися до землі.
Вологі та пилові бурі
Це стихійне лихо природного походження має різноманітні прояви і зустрічається майже на всій території України. Бурі можуть супроводжуватися градом, зливами, сліпучими спалахами блискавки, що поєднує вогнем небо та землю.
Град це один з різновидів опадів. Він з'являється з купчасто-дощових хмар з якими пов'язані дощові явища Залежно від часу перебування граду в хмрах і довжини шляху до поверхні землі він може бути різних розмірів. В літературі відмічені випадки випадання граду діаметром 10-12 см і вагою 700-1200 г (США, Франція).
Найбільшу шкоду град приносить сільськогосподарським культурам і
лісовому господарству. Від граду гинуть птахи та дрібна худоба. В 1939 р. на Північному Кавказі від гаду загинуло понад 2000 овець.
Кожної.миті на Землі в середньому буває 1800 гроз, що супроводжуються сотнями блискавок, за добу понад 40 000, а за рік понад 16 мільйонів. Найбільш грозонебезпечними районами Планети є тропіки та екваторіальні області. На острові Ява блискавки спалахують безперервно 322 дні на рік.
Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 30 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
