Індивідуальні засоби захисту органів дихання
Індивідуальні засоби захисту органів дихання поділяють на такі, що фільтрують повітря, та на такі, що здатні ізолювати від небезпечного середовища. До найпоширеніших засобів належать респіратори та протигази.
Респіратори типу “Пелюстка” ІІІБ-1 випускають у трьох варіантах з позначенням цифрами 5, 40, 200, які вказують на концентрацію пилу, за якої дозволяється їх застосування. Для захисту від пилу використовують також респіратори “Астра-2” і Ф-62Ш.
Універсальні респіратори РПГ-67, РУ-67М, У-2К захищають органи дихання від летких токсичних сполук односпрямованої дії за концентрації їх у межах 15 допустимих концентрацій, а також від пилу.
Протигази для фільтрації повітря поділяють на протиаерозольні (ФА), протигазові (ФГ), універсальні (ФУ). Вони захищають органи дихання від пилу та газів різносгірямованої дії, коли в повітрі концентрація отруйних речовин перевищує ГДК у 5—10 разів і більше.
Киснево-ізолювальні дихальні прилади застосовують за необхідності захисту організму від агресивного середовища (скафандри, акваланги).
Промислові протигази комплектують великими коробками “БК”. Коробки різняться призначенням, що залежить від вмісту погли- нальника у коробці. Маркування коробок виконують за допомогою фарбування та літер російського алфавіту (табл. 17).
Таблиця 17. Характеристика коробок промислового фільтрувального протигаза
|
Якщо на коробці нанесено білу вертикальну смугу, це означає, що в ній установлено ще фільтр, який затримує отруйний пил, дим, туман.
Види освітлення, вплив на стан організму людини
Важливим чинником, який впливає на стан людини, якість її роботи та самопочуття, є освітлення. Інформацію про зовнішнє середовище людина отримує на 80 % за допомогою органа зору. Якість інформації залежить від освітлення. Нераціональне освітлення може бути причиною передчасної втоми людини, нещасних випадків. Погано освітлені небезпечні зони, осліплення від джерел світла, відблиски від них та різкі тіні здатні спричинити повну втрату орієнтації.
Розрізнюють три види освітлення:
— природне. Сонячне випромінювання поділяють на видиме для ока людини і невидиме — ультрафіолетове та інфрачервоне. Ультрафіолетове випромінювання справляє позитивний вплив на організм людини, зумовлює потемніння шкіри (за великих доз опромінення — опіки). Якщо ультрафіолетові промені потрапляють на сітківку ока, вони здатні спричинювати її опік, що може призвести до часткової або повної втрати зору. Ультрафіолетове випромінювання в зоні НС виникає під час зварювальних робіт та у випадку короткого замикання в електромережі або електроустаткуванні. Інфрачервоне випромінювання сприймається людиною як тепло;
— штучне. Джерелами світла є лампи розжарювання і люмінесцентні, які живляться в зонах НС від акумуляторів, тимчасових освітлювальних ліній чи від пересувних електростанцій. За умови безпеки лампи повинні бути в закритих світильниках. Широке застосування мають прожекторні установки на транспортних засобах та індивідуальні переносні ліхтарі. Переносні світильники повинні живитися напругою 12—36 В;
— змішане. Воно складається із природного і штучного освітлен
ня. Цей вид освітлення застосовують уранці, ввечері чи у випадку недостатнього природного освітлення в приміщенні вдень (наприклад, за похмурої погоди).
Чинник впливу вібрацій та шуму на організм людини
Вібрація та шум належать до несприятливих чинників, з якими медичні працівники ДСМК можуть стикатися в зоні НС.
Вібрації — це коливання, які передаються по будівлям, спорудам, частинам апаратів, машин та по ґрунту.
За впливом на організм людини вібрації поділяють на:
—загальні, якщо людина стоїть або сидить на поверхні, яка коли
вається. Унаслідок дії загальних вібрацій усі частини тіла людини коливаються з однаковою частотою. Дії таких вібрацій зазнає людина, яка переміщається вертольотом, водним та ко- лесним транспортом. Якщо поруч працює компресор чи виконуються роботи із застосуванням відбійних молотків, можна зазнати впливу загальних вібрацій. Отже, організовуючи пункти надання невідкладної медичної допомоги, зважайте на можливий вплив загальних вібрацій. Одним із методів зменшення їхньої дії може бути застосування відстані 25—30 м від джерела вібрації;
— місцеві — це вібрації, які діють на руки людини. У цьому випадку в коливальному процесі бере участь тільки плечовий пояс. Наприклад, при застосуванні електродриля, відбійного молотка або електромасажера найнебезпечніші місцеві вібрації — для пальців рук;
— комбіновані вібрації. Складаються із загальних та місцевих вібрацій. Таких вібрацій зазнає людина, яка керує автомобілем, трактором.
Вібрація частотою до 0,7 Гц може спричинити захворювання під умовною назвою “морська хвороба”, яку пов’язують з утратою людиною орієнтації. Переміщення в автомобілі по гірській місцевості, літаком або водним транспортом може спричинити симптоми зазначеного захворювання.
Вібрації частотою 6—9 Гц можуть зумовити функціональні розлади нервової, серцево-судинної систем та опорно-рухового апарату. Це захворювання супроводжується головним болем, запамороченням, підвищенням утоми.
Коли вібрації досягають величин понад 9 Гц, виникає небезпека ушкодження тих внутрішніх органів людини, які мають аналогічну власну частоту вібрації — настає явище резонансу.
■■■■■■І
Шум — безладне змішування звуків різної частоти й інтенсивності. Звук — фізичний процес хвильового руху пружного середовища.
Звуки передаються повітрям, рідинами та твердими тілами. Орган слуху людини сприймають звуки в інтервалі частот від 20 до 20 000 Гц. Інфразвуки (до 20 Гц) і ультразвуки (понад 20 000 Гц) людиною не сприймаються, але воші справляють на її організм негативний біологічний вилив.
Звукова потужність джерела шуму — ват на см2 (Вт/м2). Для визначення шуму та оцінки його впливу на організм людини використовують рівні звукового тиску в децибелах (дБ).
За характером спектра шуми поділяють на:
— низькочастотні — до 400 Гц;
— середньочастотні — від 400 до 1000 Гц;
— високочастотні — понад 1000 Гц.
За умови тривалого впливу шуму на організм людини спостерігаються зниження гостроти зору і слуху, підвищення тиску крові, зниження концентрації уваги. Сильний і тривалий шум може бути причиною функціональних змін в серцево-судинній та нервовій системах.
Джерелами шуму в зонах НС можуть бути вантажні автомобілі, навантажувачі, автомобільні крани, компресори, відбійні молотки та інші механізми та обладнання. Про рівень звукового тиску деяких джерел шуму можна отримати уявлення з табл. 18.
Оцінити вплив шуму на стан людини дає змогу табл. 19.
Таблиця 18. Рівні звукового тиску деяких джерел шуму
|
Реакція організму | Еквівалентні рівні звуку, ЗБЛ |
Роздратованість, неможливість зосередитись | 20-50 |
Значне навантаження на нервову систему, психологічний вплив | 50-60 |
Фізіологічний вплив, зміни в організмі | 60—80 |
Зниження слухової чутливості на високих частотах | 85-90 |
Можливість розриву барабанної перетинки | Понад 145 |
Шкідливість впливу на організм людини електромагнітних полів та іонізуючих випромінювань
Електромагнітні поля (ЕМП) та іонізуючі випромінювання (ІВ) належать до тих шкідливих чинників, які не виявляються органами відчуття людини, але справляють специфічний негативний вплив на організм та потребують ретельного захисту від них. Сучасна інтелектуальна особа повинна мати уяву про ЕМГІ та І В, розумітися в методах захисту від їхнього негативного впливу.
Джерела ЕМП поділяють на природні та штучні. До природних джерел ЕМП належать:
— атмосферна електрика;
— радіовипромінювання з космосу;
— електричне та магнітне поля Землі.
До штучних джерел належать:
— лінії електропередач (ЛЕП);
— телевізійні та радіотрансляційні станції;
— радіолокаційні та радіонавігаційні установки;
— трансформатори високої частоти;
— вимірювальні, лабораторні та медичні прилади.
ЕМП поділяють на поля:
— високої частоти — ВЧ;
— ультрависокої частоти — УВЧ;
— надзвичайно високої частоти — НВЧ.
Для медичних цілей використовують поля УВЧ, НВЧ, ТВЧ. Природа їхнього виникнення та поширення така сама, як й інфрачервоного, рентгенівського та гамма-випромінювання. Різниця між цими видами енергії — у довжині хвилі і частоті коливань.
Вилив ЕМП на організм проявляється у функціональному розладі центральної нервової системи (підвищена втомлюваність, головний біль, розігрів тіла, дискомфорт). Систематичне опромінювання призводить до нервово-психічних захворювань, зміни тиску крові, уповільнення пульсу, випадінню волосся, ламкості нігтів.
Перебуваючи у зоні НС, треба звернути увагу на трасу проходження ЛЕП та на те, чи не є це зоною випромінювання передавальних телевізійних антен або радіотрансляційних станцій. Уникайте такого сусідства. Небезпечна дія ЕМП від ЛЕП та електричних підстанцій відкритого типу починається в разі їхньої робочої напруги не нижче за 330 кВ. Беріть також до уваги, що ЕМП спроможне спричинити розряд між людиною та металевим предметом. Особливо це стає небезпечним, коли людина ізольована від землі і торкається якоїсь металевої конструкції, яка має зв’язок із землею. Так само виникає небезпека, якщо людина стоїть на землі і торкається металевих частин, ізольованих від землі. Струм, який проходить у цих випадках через тіло людини, може сягати небезпечних для життя величин і особливо за умови великої протяжності металевих конструкцій (трубопровід, металевий паркан тощо).
З ІВ медичні працівники ДСМК можуть мати контакт у випадках НС на радіаційних об’єктах та аварії під час перевезення відходів підприємств з радіаційними технологіями. Не виняток і випадковий контакт.
Треба пам’ятати, що не існує “мирного атому”, так само і того, що в природі не існує безпечних іонізуючих речовин.
Радіоактивність речовини — це здатність перетворювати власні ядра атомів на ядра атомів інших елементів, що супроводжується іонізуючим випромінюванням.
Іонізуюче випромінювання — будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків.
До іонізуючих відносять альфа-, бета-, гамма- та рентгенівські промені.
У випадку проникнення в організм людини радіоактивні речовини, проходячи через біологічну тканину, спричинюють у ній появу заряджених часток — вільних електронів. Вільні електрони внаслі-
док взаємодії із сусідніми атомами іонізують їх, що супроводжується зміною структури молекул, порушенням міжмолекулярних зв’язків і загибеллю клітин. При цьому порушується нормальний розвиток біохімічних процесів, змінюється біохімічний склад клітин, порушується обмін речовин, настає розлад функцій центральної нервової системи, що негативно впливає на функції кровотворення.
Загальне гостре опромінення людини спричинює лейкемію (білокрів’я), місцеві опромінення зумовлюють захворювання шкіри та розвиток злоякісних пухлин.
“Норми радіаційної безпеки України НРБ-97” установлюють систему радіаційно-гігієнічних регламентів.
За одиницю активності в СІ обрано бекерель (Бк). Один бекерель дорівнює одному ядерному перетворюванню на секунду, або
0, 027 нКі.
За одиницю поглиненої дози іонізуючого випромінювання в СІ обрано грей (Гр). Позасистемна одиниця — рад.
1Гр=100 рад=1 Дж-кґ1.
За одиницю еквівалентної та ефективної дози в СІ обрано зіверт (Зв). Позасистемна одиниця — бер.
13в=1 Дж*кґ1=100 бер.
Позасистемна одиниця іонізуючого випромінювання має назву рентген (Р).
1Р=0,88 рад=1 бер.
Людина постійно опромінюється природним фоном опромінення та іншими джерелами, наприклад, за необхідності одержання рентгенівських знімків.
Природний фон зовнішнього опромінення на території СНД становить потужність еквівалентної дози 0,36—1,8 мЗв/рік, що відповідає потужності експозиційної дози 40—200 мР/рік.
Установлено, що 80 % наслідків опромінення відносять до зворотних, а 20 % — до стійких дефектів, які знижують життєздатність організму.
Перші ознаки хронічного захворювання виявляються не відразу після ураження. Симптоми ураження: сухість шкіри, тріщини на ній, виразки, ламкість нігтів, випадання волосся.
Радіоактивні речовини мають добре помітну особливість щодо розміщення в окремих органах і тканинах. Се, Іа, Рт, Рг — розподіляються в печінці; Ї1а, Бг, Ри, ТИ, и, — у скелеті; Сз, Йи, ИЬ,
Ро — порівняно рівномірно у всьому організмі. Характер розподілу радіоактивних ізотопів в організмі визначає в основному специфіку захворювання (табл. 20).
Таблиця 20. Дія радіоактивних ізотопів на характер захворювання
|
Отже, виконуючи роботи в зоні НС:
1. Пам’ятайте, що ви лікар і покликані надати медичну допомогу потерпілому, а не витягати його з-під завалу. Це зроблять краще за вас рятівники.
2. Пам’ятайте, що за вашу безпеку ніхто не відповідає. Отже, турбуйтеся за власну безпеку самі.
3. Угамуйте власну цікавість, не наближайтеся до проводки, труб та краю плит.
4. Тримайтеся своєї бригади, допомагайте один одному — це гарантія довіри, взаємодопомоги та відповідальності у колективі.
5. Завжди, якою б невідкладною робота не була, пам’ятайте про необхідність дотримуватися вимог санітарії та гігієни праці.
Quidquid agis, prudenter agas et respice finem!
Щоби ти не робив, роби розумно і передбачай результат!
ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ ДСМК У ЗОНІ НС
Під технікою безпеки в охороні праці розуміють вибухобезпеку, безпеку обладнання та експлуатації механізмів і машин, а також електробезпеку.
Вибухобєзпека
Основні принципи вибухобезпеки на виробництві визначено в ГОСТ 12.1.010—76 «Взрьівобезопасность. Общие гребова- ния».
Вибух і горіння виникають або вимушено від іскри, або внаслідок самозаймання пальної суміші.
Вибух — явище надзвичайно швидкого горіння речовини; має такі етапи: спалах, вибух, детонація. Швидкість згоряння речовини становить під час:
— горіння — міліметри-сантиметри за секунду;
— спалаху — десятки метрів за секунду;
— вибуху — сотні метрів за секунду;
— детонації — 1—4 км/с.
Вибух можуть спричинити тверді речовини, рідини, пил та гази. Для запобігання вибуху вибухонебезпечної речовини треба знати нижній граничний рівень (НГР) та верхній граничний рівень (ВГР) здатності речовини до вибуху.
НГР називають найменшу концентрацію парів, газів або пилу в повітрі, за якої вже можливий вибух суміші.
ВГР називають найбільшу концентрацію парів, газів або пилу в повітрі, за якої ще можливий вибух суміші.
Концентрацію рідини, парів та газів вимірюють у відсотках, а пилу — у г/м3 повітря.
Концентраційні рівні щодо вибуху для газів та рідин, з яких може статися вибух, наведено в табл. 21, а для пилу — в табл. 22.
Крім зазначених вибухонебезпечних твердих речовин, газів та рідин, такими є також парові, водогрійні котли, компресори, трубопроводи, ацетилеі юві генератори, балони, ресивери та інше устаткування і механізми.
За умови аварії та під час ліквідації її наслідків можливий вибух на зазначених об’єктах, унаслідок якого вибуховою хвилею може бути зруйновано устаткування, будинки і споруди. Частини металевих конструкцій та осколки каменю, бетону, скла створять неабияку небезпеку для «ліквідаторів та медичних бригад.
Велика небезпека виникає у випадку нагріву балонів, в яких зберігаються стиснені, зріджені та розчинені гази, так само як і падіння балонів з висоти. Вибух балона прирівнюється до вибуху бомби. До того ж вибух, як правило, спричинить пожежу.
Треба пам’ятати і про правила сумісного зберігання деяких речовин. Унаслідок НС умови їх зберігання можуть бути порушені обставинами, які склалися. До небезпечних речовин, які здатні за їхнього з’єднання створювати вибухові пари, належать, наприклад: мінеральні масла — кисень; скипидар, етиловий спирт — нітратна кислота; етиловий спирт — натрію пероксид та багато інших.
Отже, перебуваючи в зоні НС будьте уважні щодо власного місцерозта- шування в небезпечних зонах поруч з балонами, трубопроводами, незнайомим вам устаткуванням.
Розташовуйте пункти надання медичної допомоги з урахуванням якомога меншого впливу небезпечного чинника.
Безпека експлуатації механізмів і машин
Для створення безпеки експлуатації механізмів, машин, приладів, устаткування на них передбачають:
— огородження небезпечних зон. Воно може бути пересувне та стаціонарне. Огородження роблять із прозорих та непрозорих матеріалів, сіток, ґраток. У якості прозорих матеріалів використовують органічне скло або спеціальне неорганічне скло типу сталеніт та триплекс. Це скло під час руйнування не утворює гострих осколків (на відміну, наприклад, від віконного скла) та розсипається на невеличкі шматочки, що досягнуто застосуванням спеціального термічного оброблення скла під час його виготовлення;
—запобіжне обладнання. Його застосування зменшує ймовірність
виникнення аварій та нещасних випадків з персоналом, який обслуговує устаткування. Запобіжне обладнання поділяють на механічне, електричне, гідравлічне, комбіноване;
— блокувальне обладнання. Його призначення — унеможливлення потрапляння людини в небезпечну зону або обмеження терміну перебування людини у такій зоні (якщо вона випадково потрапила до неї). Сучасне блокувальне обладнання поділяють на механічне, електричне, гідравлічне, фотоелектричне, радіаційне, комбіноване.
Зазвичай на тих машинах і механізмах, що можуть застосовуватися для ліквідації НС, використовують найнадійніші (для роботи саме в таких умовах, де може бути запиленість, вологість, висока температура) механічне, гідравлічне, електричне блокування.
На працюючому устаткуванні та машинах, а також на дозиметрах, газоаналізаторах з метою надання інформації ліквідаторам НС застосовують сигналізаційні системи.
Сигналізаційне устаткування повинно інформувати про шкідливі та небезпечні чинники в зоні НС або про стан устаткування чи його окремих систем.
Оперативна сигналізація повідомляє про стан устаткування. Вона може бути у вигляді світлової та звукової сигналізації. Лампи червоного кольору свідчать про те, що устаткування працює, а лампи зеленого кольору вмикаються на устаткуванні або машинах, які тимчасово не працюють.
Попереджувальна сигналізація попереджає про виникнення небезпечних чинників або її використовують для привертання уваги до якихось подій. Для цього застосовують звукові та світлові сигнали, плаката, таблички “Не заходити”, “Не вмикати — працюють люди” тощо.
Розпізнавальну сигналізацію виконують за допомогою систем сигнальних кольорів, знаків безпеки, фарбування небезпечних частин машин (вузол гака вантажопідйомного крана) або ділянок шляху чи стін будівель у розпізнавальні кольори (жовті і червоні смуги, “зебри”).
Знаки безпеки поділяють на:
— заборонні (у формі кола з білим полем, червоною окантовкою і червоною діагональною смугою);
— попереджувальні (трикутної форми з жовтим полем і чорною окантовкою);
— інформаційні (квадратної форми з білим полем і зелеиою окантовкою);
— вказівні (прямокутної форми з білим полем і синьою окантовкою).
Небезпечні зони, відкриті колодязі обгороджують екранами (суцільними або із сіток), У нічний час огородження повинні освітлюватися.
Місця роботи зварювальників мають обгороджувати суцільними непрозорими щитами, що зменшить небезпеку загоряння пальних матеріалів і речовин, що містяться під завалами, а також захистять від ультрафіолетового опромінення рятувальників, які перебувають поруч.
Не перебувайте поблизу роботи автонавантажувачів та вантажних автомобілів. Навантаження щебеню та зруйнованих залізобетонних конструкцій — небезпечна робота, яка стає ще більш небезпечною, коли під час навантаження утворюється пил, що заважає огляду майданчика, де ці роботи виконують.
Не підходьте під стрілу крана, що працює, це небезпечно, по- перше, і, по-друге, заважає роботі крана. Кожна даремно втрачена мить може коштувати життя людини, яка перебуває під завалом.
Звернемо увагу на обов’язкову наявність форми в команд рятівників та ліквідаторів. У зоні НС вона виконує кілька функцій: дає можливість швидко орієнтуватися рятівникам на “своїх” при одночасному виконанні певних робіт; допомагає виявити сторонніх та звільнити місце проведення робіт від зайвих осіб і ще, немаловажний чинник — форма завжди згуртовує та дисциплінує.
Заходи захисту від ураження електричним струмом
Електробезпека в зоні НС залежить від багатьох чинників, серед яких розпізнають технічні, організаційні, організаційно-технічні та організаційно-соціальні заходи забезпечення безпеки.
До технічних заходів забезпечення електробезпеки належить виявлення: дефектів, які виникли внаслідок НС; несправності електроустаткування й електрообладнання та захисних засобів, які не спрацювали та не вимкнули електричний струм у процесі розвитку НС; використання електроустановок, які не були прийняті в експлуатацію (вони відсутні на схемах, про них майже ніхто не знає, тому вони не були знеструмлені).
До організаційно-технічних заходів належить виявлення: недотримання заходів безпеки при знеструмленні електромереж; випадкового їхнього включення без попереднього повідомлення про це осіб, які в них працюють; відключення одних електроустановок замість інших (тобто тих, які треба відключити); відсутності огороджень; переносних заземлювачів або неправильне їхнє накладання, знімання; підключення електрообладнання, яке зазнало виливу НС без попередньої перевірки його на справність; несвоєчасного встановлення знаків безпеки, плакатів та табличок.
До організаційних заходів забезпечення електробезпеки в зоні виконання робіт слід віднести: інструктажі осіб електротехнічного і особливо неелектротехнічного персоналу (це повинен бути цільовий інструктаж); правильну розстановку працівників бригади з урахуванням їхнього професіоналізму та навичок відносно електробезпеки; виконання функцій надзору впродовж усього періоду проведення рятувальних робіт.
До організаційно-соціальних заходів забезпечення безпеки можна віднести: заборону роботи в зоні НС особам, які не мають відповідної підготовки (наприклад, мешканцям зруйнованого будинку); заборону виконання робіт, які не належать до професійних обов’язків працівника рятувального загону; заборону виконання робіт працівником, який повинен перебувати в цей час на відпочинку; виявлення порушення встановленого режиму в зоні НС (перебування у нетверезому стані); заборону нехтуванням вимог безпеки виконання рятівних робіт.
До причин ураження електричним струмом належать:
— доторкання до струмопровідних частин, що є під напругою;
— доторкання до струмопровідних, але не струмоведучих частин (корпус електродвигуна, трансформатора та ін.), які випадково опинилися під напругою (пробій фази на корпус);
— потрапляння під крокову напругу;
— порушення правил експлуатації електроустановок тощо.
Електричний струм справляє на організм людини зовнішній і
внутрішній вплив.
Зовнішній вплив:
— опіки;
— електричні знаки;
— металізація шкіри;
— електроофтальмія;
— механічні ушкодження.
В електроустаткуванні з напругою до 1000 В при потраплянні під напругу найчастіше спостерігають струмові опіки. При цьому відбувається фіксація потерпілого із струмоведучою частиною (фізична суть — судо'мне скорочення м’язів унаслідок проходження через живий організм електричного струму. Судоми настільки сильні, що потерпілий не може самостійно розтиснути руку і кинути струмове- дучу частину).
В електроустаткуванні із напругою понад 1000 В при потраплянні під напругу найчастіше спостерігають дугові опіки. При цьому потерпілий відкидається від струмоведучої частини (фізична суть — між людиною і струмоведучою частиною виникає електромагнітне поле, величина якого зростає зі зменшенням відстані).
Опіки поділяють на чотири ступені:
I — почервоніння шкіри;
II — утворення пухирів;
III - обвуглювання шкіри;
IV - обвуглювання підшкірної жирової тканини, нервів, сухожилків.
Електричні знаки — чітко визначена пляма бурого кольору (часто має відображення інструмента, який тримав потерпілий, або стру- мопровідної частини, до якої він доторкнувся).
Металізація шкіри — проникнення в шкіру частин розплавленого металу. Унаслідок короткого замикання розплавлений метал з великою енергією розбризкується навкруги. Це найбільш небезпечно для очей.
Електроофтальмія — ушкодження сітківки очей ультрафіолетовим випромінюванням, що виникає внаслідок електрозамикання.
Механічні ушкодження — виникають унаслідок мимовільного судомного скорочення м’язів.
Внутрішній вплив:
— електричний удар;
— електроліз біологічного середовища людини;
— розкладання клітин кори головного мозку.
Електричні удари поділяються на чотири ступені:
I — судомне скорочення м’язів без утрати свідомості;
II — судомне скорочення м’язів із втратою свідомості, але зі збереженням роботи серця і дихання;
III — судомне скорочення м’язів, утрата свідомості і зупинення дихання або серцебиття;
IV — зупинення дихальних функцій і роботи серця.
Електроліз біологічного середовища людини — розкладання крові,
лімфи, слини електричним струмом, що проходить через організм. Чим довший шлях проходження струму, тим тяжчий наслідок ураження.
Якщо через організм людини протягом 3 с проходить електричний струм у 100 мА, то настає явище клінічної смерті.
Клінічна смерть — це проміжок часу від моменту зупинення дихання і серцебиття до початку загибелі клітин кори головного мозку. Якщо людина помирає, тривалість клінічної смерті — до 6 хв, якщо гине — 8—10 хв. Через зазначені проміжки часу починають відмирати клітини головного мозку.
На ступінь ураження електричним струмом впливають величина струму, рід струму, шлях проходження струму через організм, термін впливу, частота, навколишнє середовище, стан електромережі.
Дія змінного електричного струму частотою 50 Гц:
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 47 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |