І. В. Кочін, по. Черняков, П. І. Сидоренко, В. Є. Букін, О. М. Савчук, В. М. Скороход 15 страница

— Державні стандарти України (ДСТУ) та Система стандартів безпеки праці (ССБП) країн СНД установлюють загальні вимоги і норми за видами небезпечних і шкідливих виробни­чих чинників: загальні вимоги безпеки до виробничого устат­кування і технологічних процесів; вимоги до засобів захисту працівників, а також методів оцінки безпеки праці;

— Санітарні норми (СН) регламентують санітарно-захисні зони для промислових підприємств, гранично допустимі концент­рації (ГДК) шкідливостей тощо.

— ДСТУ, РСТ, ГСТ, СТП — це відповідно державні, республі­канські, галузеві стандарти, стандарти підприємств. Вони вста­новлюють визначення, призначення, зміст, класифікацію і по­значення стандартів та їхнє узгодження, термінологію в галузі безпеки праці, класифікацію небезпечних та шкідливих ви­робничих чинників;

—правила, положення, інструкції. Вони гарантують безпеку праці

під час роботи з конкретним устаткуванням, обладнанням, ус­тановками чи при виконанні різних дій на підприємстві (на­приклад, “Положення про розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на ви­робництві”).

Оцінювання умов праці, види інструктажів, травми і професійні захворювання

Аналіз умов праці

Медична галузь налічує понад 170 лікарських спеціальностей. В Україні в цій сфері зайнято близько 800 000 осіб, з яких понад 200 000 припадає на частку лікарів. Цей контингент працівників, покликаний забезпечувати необхідні умови повернення хворих людей до повноцінного життя, у тому числі і до продуктивної праці, сам вимагає постійної у ваш до охорони його здоров’я. Якщо ліку­вально-профілактичні заклади дотримуються вимог санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, то медичні працівники нової галузі — медицини катастроф через специфіку роботи, перебуваючи на завданні, можуть потрапити в складні ситуації та зазнати впливу різноманітних чинників навколишнього середовища, які охоплюють широкий спектр виробничих шкідливостей:

а) психофізіологічні (психоемоційне напруження, вимушена ро­боча поза, надмірне напруження аналізаторних систем тощо);

б) фізичні (дискомфортний мікроклімат, недостатнє освітлення робочих місць, шум, вібрація, ультразвук, лазерне та радіовипромі­нювання, іонізуюча радіація);

в) біологічні (збудники інфекційних хвороб, комахи-паразити, гельмінти тощо);

г) хімічні (лікарські препарати, наркотичні засоби та ін.). Уста­новлено, що понад половину професійних захворювань лікарів (59,8%), зумовлено фізичним і розумовим перевантаженням, а також впли­вом хімічних чинників.

Роботи за ступенем тяжкості поділяють на:

— роботи помірної важкості з енерговитратами до 172 Дж/с — організм людини потребує близько 3 л кисню на 1 хв, частота пульсу — 60—72 за 1 хв, артеріальний тиск крові — 120/80 мм рт.сг., через потові залози людина виділяє близько 50 мл вологи на 1 год;

—роботи середньої важкості з енерговитратами 173 — 292 Дж/с;

— роботи найбільшої (граничної) важкості з енерговитратами по­

над 293 Дж/с — організм потребує понад 5 л кисню на 1 хв, частота пульсу — близько 120 за 1 хв, артеріальний тиск на­ближається до 200 мм рт. ст., через потові залози виділяється до 250 мл вологи. Разом з вологою з організму виводяться

солі. Настає порушення водно-сольового балансу організму. Крім цього, потреба організму в кисні понад кисневий рівень (З л) призводить до кисневого голодування. Ці чинники різко знижують працездатність людини.

Крім суто фізичних навантажень, медичні працівники можуть зазнавати впливу чинників НС, в осередку якої вони перебувають. До них належать запиленість, загазованість, вплив екстремальних температур, недостатнє освітлення, шум, вібрація, невидимі і елект­ромагнітні поля (ЕМГІ), іонізуючі випромінювання.

Велику небезпеку становлять вибухи та ураження електричним струмом на зруйнованих об’єктах, можливе виникнення пожеж.

Запобігти зазначеним небезпекам можна за умови навчання пер­соналу медичних бригад та проведення інструктажів з охорони праці.

Види інструктажів працівників

Вступний інструктаж проводять з усіма працівниками, яких приймають на роботу, а також з тими, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть участь у виробничому процесі; з учнями, студентами, які прибули на підприємство для проходження вироб­ничої практики, у.навчальних закладах — перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях.

Вступний інструктаж проводить представник, відповідальний за охорону праці, або особа, на яку наказом покладено ці обов’язки (у навчальних закладах — викладач чи особа, компетентна в питаннях охорони праці, на яку наказом покладено ці обов’язки).

Вступний інструктаж проводять за програмою, розробленою служ­бою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Про­граму інструктажу затверджує керівник підприємства. Запис про проведення вступного інструктажу роблять у спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Проведення інструктажу з учнями реєструють в журналі обліку навчальної роботи.

Первинний інструктаж проводять на робочому місці до почат­ку роботи з працівником, новоприйнятим на підприємство, а також у разі переведення його з одного цеху до іншого, перед виконанням нової роботи; з відрядженим працівником; із студентами та учнями, які прибули на виробничу практику.

Первинний інструктаж щодо обладнання (устаткування), на якому буде працювати новоприйнятий працівник, проводить безпосередній керівник робіт. Програму первинного інструктажу розробляє керівник структурного підрозділу, узгоджує з особою, відповідальною за охорону праці, і затверджує у власника. Інструктаж завершується перевіркою знань через усне оптування особою, яка проводила інструктаж.

Протягом 2—15 змін проінструктований працівник проходить стажування під керівництвом кваліфікованих працівників, призна­чених наказом по підприємству.

Про проведення інструктажу, стажування та допуск до роботи осо­ба, яка проводила інструктаж, робить запис у журналі. При цьому обо­в’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

Власник зобов’язаний видати працівникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці. Власник має право своїм наказом звільнити від стажування та первинного інструктажу певних осіб.

Повторний інструктаж проводить керівник робіт на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою —

1 раз на квартал, на інших роботах — 1 раз на півріччя за програмою первинного інструктажу в повному обсязі; завершується інструктаж перевіркою знань шляхом усного опитування. Знання перевіряє осо­ба, яка проводила інструктаж, вона також робить запис у журналі, ставить свій підпис. Проінструктована особа зобов’язана також по­ставити власний підпис.

Позаплановий інструктаж проводить керівник робіт з праців­никами на робочому місці або в кабінеті охорони праці: у разі пору­шення нормативних актів з охорони праці, що призвели (або можуть призвести) до травми, аварії чи отруєння; на вимогу органу держав­ного нагляду; через перерву в роботі понад ЗО календарних днів — для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт — понад 60 днів; у разі введення в дію нових нормативних актів чи внесення змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні устаткування (матеріалів, сировини).

Обсяг і зміст інструктажу визначають залежно від обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Позаплановий інструктаж завершують перевіркою знань шля­хом усного опитування тією особою, яка проводила інструктаж, з обов’язковим підписом в журналі як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував.

Цільовий інструктаж проводить безпосередньо керівник робіт: у разі виконання разових робіт (навантаження, розвантаження, роботи за межами підприємства, цеху тощо); ліквідації аварій, сти­хійного лиха; проведення робіт, на які оформляють наряд-допуск, дозвіл; екскурсій на підприємство; організації масових заходів з уч- пями (екскурсії, походи, спортивні змагання тощо). Інструктаж за­кінчують усним опитуванням.

Цільовий інструктаж фіксують нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Якщо проінструктований працівник показав незадовільні знання, до роботи його не допускають і повторну перевірку знань не проводять.

Травми та професійні захворювання

Якщо внаслідок виробничої небезпеки сталося ушкодження орга­нізму людини, то таку подію класифікують як нещасний випадок.

Ушкодження здоров’я людини в разі нещасного випадку назива­ють травмою або каліцтвом.

Нещасні випадки поділяють на невиробничого і виробничого характеру.

Травма характеризується наявністю короткочасного зовнішнього впливу на організм людини. За відсутності чинника зовнішнього впливу цю подію класифікують як пригоду (випадок).

Професійне захворювання — це поступове погіршення здоров’я людини, спричинене несприятливими чинниками трудового процесу.

Нещасний випадок характеризується такими ознаками:

— наявністю випадку;

— короткочасним і зовнішнім впливом шкідливого чинника;

— настанням непрацездатності.

За тяжкістю наслідків ушкодження здоров’я на виробництві вста­новлено такі категорії потерпілих від нещасних випадків (професій­них захворювань): з тимчасовою непрацездатністю (від 1 до 10 ка­лендарних днів; від 10 календарних днів до 1 міс; від 1 до 2 міс; від

2 до 4 міс); зі стійкою втратою працездатності (без встановлення інвалідності); зі стійкою втратою працездатності (із встановленням інвалідності); з летальним наслідком.

Основні принципи класифікації, порядок розслідування і оформ­лення нещасних випадків на виробництві, пов’язаних з працівника­ми та іншими особами, визначає “Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” від 25 серпня 2004 р. №1112.

Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та на всіх працівників в Україні, а також на осіб, які перебували за кордоном у відрядженні. Положення поширюється також на працівників Міноборони, МВС, СБУ, МНС та ін.

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкод­жень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), кон­такту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на легшу роботу терміном не менш як на один робочий день.

За висновками роботи комісії з розслідування нещасного випадку такий визначається пов’язаним з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівником під час:

— виконання трудових обов’язків, у тому числі у відрядженнях;

— перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, або за дору­ченням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

— приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком чи після закінчення роботи;

— проїзду на роботу чи з роботи транспортом підприємства;

— використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства, якщо на це є домовленість сторін;

— провадження якихось дій в інтересах виробництва, які не на­лежать до виробничого завдання працівника;

— ліквідації аварій чи наслідків стихійного лиха;

— надання підприємством шефської допомоги;

— перебування на транспортному засобі, території вахтового се­лища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо нещас­ний випадок пов’язаний з виконанням потерпілим службових обов’язків;

— прямування працівника до (між) об’єктів обслуговування заз­далегідь затвердженими маршрутами;

— прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

Визначаються пов’язаними з виробництвом травми і складають­ся акти за формою Н-1 також у випадку:

— природної смерті працівників, які перебувають на підземних роботах;

— самогубства працівників плавскладу чи їх природної смерті;

— зникнення працівника;

— заподіяння тілесних ушкоджень чи вбивства працівника;

— раптового погіршення стану здоров’я працівника під час вико­нання ним трудових обов’язків, за умови виливу небезпечних чи шкідливих виробничих чинників.

Повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування та ведення обліку

Негрупові нещасні випадки без смертельного наслідку

Свідок, працівник, який його виявив, чи сам потерпілий термі­ново повідомляє безпосереднього керівнику робіт про нещасний випадок.

Керівник робіт зобов’язаний:

— надати першу медичну допомогу потерпілому;

— повідомити про подію власника;

— повідомити про подію профспілку;

— зберегти обстановку до прибуття комісії з розслідування та вжити заходів до недопущення повторів таких випадків.

Власник зобов’язаний:

— повідомити виконавчу дирекцію Фонду державного соціаль­ного страхування від нещасних випадків (далі — Фонд) про нещасний випадок;

— утворити комісію з розслідування у складі:

— фахівця служби охорони праці (голова комісії);

— керівника структурного підрозділу, на якому трапився нещас­ний випадок;

— представника первинної профспілкової організації;

— представника робочого органу Фонду.

Комісія зобов’язана протягом трьох діб провести розслідування, скласти акти розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов’язаний з

І-1—5-2ІОІ

виробництвом, за формою Н-1 у шести примірниках; якщо не­щасний випадок визнано таким, що не пов’язаний з виробництвом, скласти акт за формою НПВ (кількість примірників указаного акта визначається в кожному конкретному випадку), підписати їх та направити власнику.

Власник зобов’язаний протягом доби затвердити акти і протягом трьох діб надіслати їх:

— потерпілому;

— керівникові підрозділу, де стався нещасний випадок;

— відповідному робочому органу Фонду;

— територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

— профспілковій організації;

— у службу охорони праці.

Примірники актів форми Н-5 та Н-1 (або форми НГІВ), карти форми П-5 — у випадку виявлення гострого професійного захворю­вання разом із матеріалами розслідування підлягають зберіганню на підприємстві та в робочому органі виконавчої дирекції Фонду протя­гом 45 років.

Нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено, або якщо втрата працездатності від нього настала не одразу, незалежно від тер­міну, коли він стався, розслідується протягом місяця після одержан­ня заяви від потерпілого чи представника його інтересів.

Нещасний випадок, що стався на підприємстві з працівником іншого підприємства під час виконання завдання в інтересах свого підприємства, розслідується сумісними комісіями і береться на облік підприємством, на якому постійно працює потерпілий.

Нещасний випадок, що стався з працівником, який виконував ро­боти під керівництвом посадових осіб його підприємства на виділених територіях іншого підприємства, розслідується сумісними комісіями і береться на облік підприємством, працівником якого є потерпілий.

Нещасні випадки з учнями і студентами, які проходять виробни­чу практику або виконують роботу під керівництвом посадової осо­би підприємства, беруться па облік підприємством. У розслідуванні повинен брати участь представник навчального закладу.

Контроль за своєчасністю і об’єктивністю розслідування нещас­них випадків здійснюють:

— органи державного управління;

— органи Держнаглядохоронпраці;

— виконавча дирекція фонду.

Громадський контроль виконують профспілки чи представники трудового колективу.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

— нещасні випадки зі смертельним наслідком;

— випадки смерті працівників на підприємстві;

— випадки зникнення працівника під час виконання трудових обов’язків;

— нещасні випадки з тяжкими наслідками;

— групові нещасні випадки, які сталися з двома та більше пра­цівниками, незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров’я.

Про вказані нещасні випадки власник повідомляє:

— відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

— відповідному органу прокуратури;

— відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

— органу, ^о сфери управління якого належить це підприємство (чи відповідній місцевій держадміністрації);

— первинній профспілковій організації;

— органу з питань захисту населення від НС (у разі необхід­ності).

Спеціальне розслідування організовує власник. Комісію з розслі­дування призначає наказом керівник територіального органу Держ- і іаглядохоронпраці.

Склад комісії зі спеціального розслідування:

— посадова особа Держнаглядохоронпраці (голова комісії);

— представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції

Фонду;

— представники органу, до сфери управління якого належить це підприємство (за його відсутності — відповідної місцевої держ­адміністрації);

— керівник (фахівець) служби охорони праці підприємства;

— представник первинної профспілкової організації;

— представник вищого профспілкового органу (чи уповноваже­ного трудового колективу);

— власник;

— фахівець державної санітарно-епідеміологічної служби (за не­обхідності);

— представник Мінагрополітики (за необхідності).

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час

якого загинуло 2—4 особи, проводить комісія, яку призначає наказом керівник Держнаглядохоронпраці. Якщо загинуло 5 осіб і більше або

травмовано 10 осіб і більше, комісію призначають згідно з наказом Держнаглядохоронпраці, якщо не було спеціального рішення Кабі­нету Міністрів України. До складу комісії входять керівні працівни­ки Держнаглядохоронпраці, центрального органу виконавчої влади, виконавчої дирекції Фонду, місцевого органу виконавчої влади, влас­ник, представники профспілок, вищі профспілкові органи, відповід­ний орган з питань захисту населення і території від НС (за необхі­дності).

Спеціальне розслідування проводиться протягом 10 робочих днів. За результатами спеціального розслідування складається акт роз­слідування за формою Н-5, акт форми Н-1 (або НГІВ).

Далі в Положенні розглянуто обов’язки власника щодо забезпе­чення роботи комісії, компенсації витрат, пов’язаних з діяльністю комісії.

Власник у п’ятиденний термін після закінчення спеціального розслідування нещасного випадку надсилає копії матеріалів розслі­дування до прокуратури та органів, представники яких брали участь у розслідуванні, виконує запобіжні заходи.

Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин

На підставі актів за формою Н-1 та НПВ власник:

— складає державну статистичну звітність про потерпілих і подає її в установленому порядку відповідним організаціям (та несе відповідальність за її вірогідність);

— здійснює аналіз причин нещасних випадків, вживає заходів щодо запобігання таким випадкам.

Органи, до сфери управління яких належать підприємства, місцеві держадміністрації, виконавчі органи, зобов’язані аналізувати обста­вини і причини нещасних випадків за підсумками півріччя і року, доводити результати аналізу до підприємств, розробляти заходи щодо запобігання таким випадкам.

Органи державного управління та нагляду за охороною праці, Фонд та профспілки перевіряють ефективність профілактики не­щасних випадків, вживають заходів до виявлення та усунення пору­шень цього Порядку.

Облік нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, ведуть:

— підприємства;

— органи, до сфери управління яких належать підприємства;

— Фонд соціального страхування.

Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь

Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі — профзахворювання) підлягають розслідуванню.

Профзахворювання визначає комісія у складі фахівців ліку- вально-профілактичного закладу. Комісія відповідно до Порядку вста­новлює зв’язок захворювання з умовами праці. Для встановлення діагнозу і зв’язку захворювання з впливом шкідливих виробничих чинників і трудового процесу головний фахівець із ирофпатології направляє хворого до лікувально-профілактичного закладу.

Порядок повідомлення про професійні захворювання та розслідування причин, що призвели до їх появи

На кожного хворого спеціалізований лікувальний заклад складає повідомлення за формою ГІ-3 і протягом трьох діб після встановлен­ня остаточного діагнозу повідомлення надсилається:

— власнику підприємства;

— відповідній установі державної санітарно-епідеміологічної служ­

би;

— лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство;

— відповідному робочому органу Фонду.

Власник зобов’язаний організувати розслідування професійного захворювання протягом 10 робочих днів з моменту одержання по­відомлення.

Комісія з розслідування профзахворювання складається з пред­ставників:

— відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії);

— лікувально-профілактичного закладу, іцо обслуговує підприєм­

ство;

— профспілкової організації (або уповноваженого трудового ко­лективу);

— відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

Комісія зобов’язана:

— скласти програму розслідування причин профзахворювання;

— розподілити функції між членами комісії;

— розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

— провести розслідування обставин та причин профзахворювання;

— скласти акт розслідування за формою П-4 у шести примірни­ках протягом трьох діб після закінчення розслідування.

Власник надсилає акти:

— хворому;

— лікувально-профілактичному закладу;

— робочому органу виконавчої дирекції Фонду;

— профспілковій організації;

— державній санітарно-епідеміологічній службі.

Однн примірник акта розслідування залишається на підприємстві та зберігається впродовж 45 років.

Власник зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення розслідування причин профзахворювання видати наказ про заходи щодо запобігання таким профзахворюванням та про притягнення до відповідальності осіб, які допустили порушення санітарних норм.

Контроль за розслідуванням профзахворювань, їх оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють:

— установи державної санітарно-епідеміологічної служби;

— Фонд соціального страхування;

— профспілки (або уповноважені трудового колективу).

Далі в Порядку розглянуто: розслідування випадків профзахво­рювань у працівників, направлених на роботу за межі підприємства; розслідування випадків профзахворювань у непрацюючих пенсіонерів, а також у працівників, які змінили місце роботи та проживання; порядок реєстрації та обліку випадків професійних захворювань.

Реєстрація та облік профзахворювань ведуть у спеціальному журналі:

— на підприємстві;

— у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду;

— в установах державної санітарно-епідеміологічної служби;

— у лікувально-профілактичних закладах.

До журналу вносять також відомості про працездатність кожно­го працівника, в якого виявлено професійне захворювання.

Установи державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі актів розслідування випадків профзахворювань складають картки обліку профзахворювань за формою П-5, які зберігаються в МОЗ та закладах санітарно-епідеміологічної служби 45 років. Картки обліку профзахворювань до 1 лютого і 1 серпня надсилаються в МОЗ.

Розслідування та облік аварій

Власник розроблює та затверджує:

— план запобігання НС;

— план ліквідації аварій.

Аварії поділяють на дві категорії.

Перша категорія аварій:

— загинуло 5 чи травмовано 10 осіб і більше;

— спричинено викид отруйних, радіоактивних, біологічно небез­печних речовин за межі санітарно-захисної зони підприєм­ства;

— підвищилася концентрація забруднюючих речовин у навко­лишньому природному середовищі більш як у 10 разів;

— зруйновано будівлі і споруди, що загрожує життю та здоров’ю значної кількості працівників підприємства чи населення.

Друга категорія аварій:

— загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

— зруйновано будівлі і споруди, що загрожує життю та здоров’ю працівників цеху, дільниці з чисельністю 100 осіб і більше.

Про аварію свідок повинен негайно повідомити безпосереднього керівника робіт, який в свою чергу зобов’язаний повідомити власника.

Власник чи особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов’я­зані діяти згідно з планом ліквідації аварії:

— ужити першочергових заходів щодо рятування потерпілих;

— надати потерпілим медичну допомогу;

— вжити заходів щодо запобігання поширенню аварії;

— установити межі небезпечної зони та обмежити доступ до неї людей;

— негайно повідомити про аварію територіальний орган Держ- наглядохоронпраці; орган, до сфери управління якого нале­жить підприємство (місцеву адміністрацію); штаб цивільної оборони; прокуратуру; профспілковий орган.

Розслідування аварій із нещасними випадками проводять згідно з пунктами 1—51 цього Положення.

Розслідування аварій без нещасних випадків проводять комісії, іцо утворюються:

у разі аварії І категорії — наказом центрального органу виконав­чої влади чи розпорядженням місцевої держадміністрації;

у разі аварії II категорії — наказом керівника органу, до сфери управління якого належить підприємство, чи розпорядженням рай­онної держадміністраї іії.

Головою комісії призначається представник органу, до сфери управління якого належить підприємство.

Комісія протягом 10 робочих днів розслідує аварію, складає акти за формою ТІ-5.

За результатами розслідування аварії власник видає наказ, в якому визначено заходи щодо запобігання таким аваріям і притягуються до відповідальності працівники, які порушили законодавство з охорони праці.

До матеріалів розслідування аварій належать:

— копія рішення Кабінету Міністрів України або наказу органів державного нагляду за охороною праці;

— акт розслідування аварії;

— протокол огляду місця аварії;

— протокол рішення комісії з розслідування аварії;

— припис посадової особи органу Держнаглядохоронпраці;

— копія акта за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого;

— висновок експертизи (технічної, медичної), якщо її проводили;

— медичний висновок про причини смерті або характер травми;

— висновок лікувально-профілактичного закладу про розсліду­вання випадків виявлення гострих професійних захворювань, отруєнь;

— протоколи опитувань та пояснювальні записки потерпілих, свідків;

— копії документів про проходження потерпілими навчання та інструктажів з охорони праці;

— копії приписів, виданих власнику до настання аварії;

—витяги з нормативних та законодавчих актів про охорону праці,

вимоги яких було порушено;

— довідка про матеріальну шкоду, завдану аварією;

— копія наказу власника.

Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії проводить підприємство, яке в п’ятиденний термін після закінчення розсліду­вання надсилає їх до прокуратури та органів, представники яких брали участь у розслідуванні.

Власник повинен проаналізувати причини аварії та розробити заходи щодо запобігання таким аваріям, надіслати проектним орга­нізаціям (або заводу-виробнику) обгрунтовані рекламації.

Облік аварій І і II категорій ведуть підприємства і відповідні органи державного управління та нагляду з реєстрацією їх у жур­налі.

Власник подає письмову інформацію організаціям, представни­ки яких брали участь у розслідуванні, про вжиття заходів, запропо­нованих комісією.

Контроль та нагляд за своєчасним і об’єктивним розслідуванням, оформленням документів про аварії та обліком, вжиття заходів щодо усунення їхніх причин покладається на органи Держнаглядохорон- праці.

Особи, які допустили порушення або невиконання вимог цього Порядку притягаються до відповідальності згідно із законодавством.

Розслідування та облік нещасних випадків невиробничого характеру

Механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іно­земцями та особами без громадянства на території України визначає “Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничо­го характеру”, затверджений постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 22 березня 2001 р. № 270.

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, не пов’язані з вико­нанням трудових обов’язків, у тому числі травми, отримані внаслі­док заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, само­губства, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним стру­мом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, кон­такту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров’я потерпілих.

Дата добавления: 2015-09-29