За редакцією О. Д. Пономарева 28 страница

Дле взаємозаміна підрядного речення дієприкметниковим зворотом і навпаки далеко не завжди можлива. Це зумовлюєть­ся насамперед специфікою самого дієприкметника в сучасній українській мові, якій, зокрема, мало властиві форми активних дієприкметників теперішнього часу, чим накладається обме­ження й на можливості синонімічної взаємозаміни, наприклад: «/ вже ближчими ставали і хати, і вулиці, і завулки цього села, що купалось у теплих пахощах снопів, соняшників та яблук» (М. Стельмах); «А сягала тінь від Андріївської церкви аж на даль-ні, вкриті молоденькою зеленню приподільські кручі, на яких зран­ку до вечора гасала дітвора» (Г. Тютюнник). Трансформувати підрядні частини цих речень у дієприкметникові звороти не можна у зв'язку з тим, що від дієслів-присудків не утворюються відповідні дієприкметники як синонімічні еквіваленти дієслова.

Не замінюється підрядне означальне речення дієприкметни­ковим зворотом і тоді, коли першому властива умовна модаль­ність, наприклад: «За шістнадцять років мого перебування в уні­верситеті мені не довелося зустріти студента, який не прочитав би знаменитий роман ще в гімназії» (підручник). Вірогідність пере­творення складнопідрядного речення з підрядним означальним на просте, ускладнене дієприкметниковим зворотом, пов'язана також з формою відмінка сполучного слова (який, котрий). На­зивний і знахідний відмінки не перешкоджають синонімічній за­міні, тоді як інші відмінки таку можливість виключають, наприк­лад: «Він показав невелику, на два класи школу, перед якою школяр­ками в зелених платтячках стоячи дві молоді топольки» (М. Стель­мах); «Співав про степ, про битву, в якій мечі разили, мов блиска­виці, про воду з Дону, якої він жадав напитися в свою останню пе­чальну мить» (В. Шевчук); «На обидва боки від дороги, скільки ски­неш оком, розстелиюсь поле, яке вкрив сніг, мов білою скатерти­ною» (М. Коцюбинський) — розстелиюсь поле, вкрите снігом, мов біюю скатертиною...

Не замінюється підрядне означальне речення дієприкметни­ковим зворотом і у випадках, коли засобом граматичного зв'яз­ку використані слова де, куди, звідки, коли, які є носіями просто­рового чи часового відтінку підрядної означальної частини, на­приклад: «Біля осокорів, де він зустрів свою долю, над ним загри­мів гарматний грім» (М. Стельмах); «Ранками, — а вони схожі в мене один на одного, як близнюки в солдатській формі, — заряд-ка, чай, дорога на роботу, куди я приходжу за хвилину-дві до де­в'ятої» (Г. Тютюнник); «Як сьогодні пам'ятаю той день в інсти­туті, коли нам, новоспеченим учителям історії, давали призна­чення» (Г. Тютюнник). Отже, при потребі заміни підрядної означальної частини дієприкметниковим зворотом слід урахо­вувати весь комплекс умов для позитивного розв'язання про­блеми, але передусім звертати увагу на форму дієслова, його вид, спосіб, час, стан, від чого залежить можливість чи немож­ливість утворення відповідного дієприкметника, а відтак і діє­прикметникового звороту.

Багатоплановість значень та відтінків підрядних означаль­них речень, їхня структурна різноманітність, чисельність, багато­значність та синонімічні можливості засобів граматичного зв'яз­ку предикативних частин дають підставу вважати цей тип ре­чень одним із найпоширеніших і перспективних для активного використання в різних стилях сучасної української мови.

складнопідрядні речення 3 підрядними обставинними

До цього типу складнопідрядних речень належать речення, в яких підрядна частина виступає щодо головної в ролі обста­вини або уточнює обставину в головній частині. Залежно від виду обставили, яку замінює або уточнює підрядна частина, підрядні обставинні поділяються на підрядні часу, місця, причини, способу і ступеня дії, порівняль­ні, умови, допусту, мети.

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними мо­жуть мати як двочленну, або розчленовану, структуру, так і од­ночленну, або нерозчленовану. Складнопідрядні речення з під­рядними способу дії, міри або ступеня та порівняльними мають нерозчленовану (одночленну) структуру, інші складнопідрядні з підрядними обставинними мають переважно двочленну, або розчленовану, структуру, тобто стосуються усього головного речення в цілому.

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ ЧАСУ

Складнопідрядним реченням з підрядним часу називається складне речення, підрядна частина якого вказує на час дії або стану, про які повідомляється в головному реченні. Бона відпо­відає на питання коли? як довго? відколи? доки? на який час?

Напр.: «Чому ж стоїш без руху ти. Коли ввесь світ співає^ (О. Олесь).

Підрядне часу пов'язується з головним реченням сполучни­ками коли, як, якже, поки, доки, відколи, тільки, тільки що, як тільки, ледве, лиш, лише, скоро, щойно, складеними сполучни­ками в той час як, в міру того як, після того як, перед тим як, до того як, з того часу коли, з тих пір як, видо-часовими формами дієслів-присудків головного і підрядного речень.

У залежності від способу приєднання підрядної частини до головної підрядне часу може:

конкретизувати, розкривати зміст співвідносного слова, яке виступає в головному реченні в ролі обставини часу: «Лед­ве встигли вони вмитись і повдягати свої парадні кунтуші, як із замкової вежі... розляглися звуки фанфари» (В. Гжицький);

уточнювати обставину часу головного речення, вираже­ну здебільшого прислівником незайменникового походження* «Потім, коли висохнуть сльози, я пшки втягаю солому і заходжу-юсь топити» (Г. Тютюнник);

виконувати функцію відсутньої в головному реченні об­ставини часу, поширюючи головну частину складнопідрядного речення в цілому: «І тільки ти в кічнату підеш з ґанку, Погасне тихо й журно свято скрізь...» (О. Олесь).

Підрядна частина може стояти перед головною, в середині та після головної частини: «Коли їхали по шосе, із корзинки ви­пала "Женщина і соціалізм" — пом'ята, некрасива книжка> (М. Хвильовий); «З Чаргаром мені так і не вдалося побачитись, аж поки прийшла зима» (М. Хвильовий); «Перед тим, як іти на трибунал, їх гарненько поголили, звеліли причепуритись...» (І. Ба­гряний).

Складнопідрядні речення з підрядними часу можуть указу­вати:

на відношення одночасності (повної або часткової). «Якраз тоді, коли заклалась була велика держава, коли споді­ватись було кращого життя, татари вкрили наш край і під­різали крила народу-орлу» (І. Огієнко); «Коли вже підвода з возним і вояками рушила з місця, на вулиці показався горбань Фока» (В. Гжицький);

на відношення різночасності, послідовності: «Доки сонце зійде — роса очі виїсть» (нар. творчість); «Другого дня після то­го, як Микола покинув Нимидору й пішов на заробітки, Нимидо-ра мусила йти на панщину» (І. Нечуй-Левицький). (Дія або стан підрядного речення може як передувати дії чи стану головного речення, так і відбуватися після головного);

на часові межі, період тривання дії або стану головного речення: «Катранник лежав, аж поки нагодилися хлопці з села, що їхали возами...» (В. Барка);

4) на постійну повторюваність послідовних дій або станів: «Коли не їдь, то все підпирай воза спиною» (І. Нечуй-Левицький).

Ці відношення виражаються різними засобами синтаксич­ного зв'язку (сполучниками, сполучними словами) та видо-ча-совими значеннями дієслів-присудків. Так, коли присудки го­ловного і підрядного речень виражені дієсловами недоконаного виду У формі теперішнього, минулого або майбутнього часу і підрядна частина приєднується до головної сполучниками коли, як, час дії головного речення збігається з часом дії або стану підрядного речення.

На часову межу (початковий або кінцевий момент) дії го­ловного речення вказують сполучники і сполучні слова поки, доки, відколи, з того часу як, до того часу як, як тільки, тільки що, скоро, ледве. Різночасність, послідовність дій головного та підрядного речень виражається за допомогою складених спо­лучників після того як, перед тим як, до того як.

Коли сполучник переходить у головне за змістом речення, виникають так звані «обернені» відношення, або взаємна під­рядність: «Андрій спустив на воду човна і вже хотів був рушати, як в вільшині запорощало гілля і на луку вибігла захекана дівчина» (Г. Тютюнник). (Пор.: Коли Андрій спустив на воду човна, у віль­шині запорощало гілля...)

Взаємна підрядність характерна, насамперед, для речень, го­ловна частина яких містить дієслово встигати з заперечною часткою не: «Андрій ще не встиг зорієнтуватися, як його взяли за руки й за ноги й потягли в коридор» (І. Багряний); «Ззаду щось за­шелестіло, і не встиг Тимко обернутися, як чиїсь теплі ніжні руки закрили йому обличчя» (Г. Тютюнник), — або дієслово доконано­го виду, що позначає дію, до завершення якої настає дія або стан підрядного речення. Для цього типу складнопідрядних речень із підрядним часу характерна постпозиція підрядної частини.

Часові відношення в складнопідрядних реченнях із підряд­ними часу можуть ускладнюватися умовно-наслідковими, з'ясу­вальними та ін.: «Тануть, в'януть сніги, Як крізь хмари летючі Гляне сонце блискуче...» (О. Олесь). (Підрядне речення часу з від­тінком причин».)

Головна й підрядна частини можуть об'єднуватися спільним підметом: «Дома Федір Нестерович довго нишпорив у коморі, доки знайшов спшренькі, ще госпітальські милиці» (Г. Тютюнник).

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ МІСЦЯ

У складнопідрядних реченнях з підрядним місця підрядна частина виступає в ролі обставини місця щодо головної части­ни або уточнює обставину місця головної частини, наприклад:

«А де нема любові і страждання, Там не живе, не б'ється і жит­тя...» (О. Олесь).

Підрядні місця відповідають на питання де? куди? звідки? \ містять вказівку на місце, напрямок, простір або на вихідний пункт дії, про яку говориться в головному реченні.

З головним реченням підрядні з'єднуються сполучними сло­вами де, куди, звідки, яким можуть відповідати співвідносні тут, там, десь, туди, кудись, звідти, що виступають у ролі об­ставини місця головного речення: «Ікуди було в садку не глянеш, десь поміж яблунь, груш, кущів порічки й аґрусу неодмінно біліла і його сива голова» (О. Довженко).

Крім цього, в головному реченні можуть бути і прислівники скрізь, усюди, які разом з часткою не в підрядній частині нада­ють реченню узагальнювального значення.

Підрядні місця можуть:

виконувати роль розгорнутої обставини місця, віднося­чись до речення в цілому: «Де кров текла козацькая, трава зеле­ніє» (Т. Шевченко);

розкривати значення співвідносних сполучним словам вказівних прислівників — обставин місця в головному реченні: «Там, де верби хшять віти, Там, де лози струнко гнуться, Там, на озері розкішнім, Хвиїя срібная жила» (О. Олесь);

уточнювати обставину місця головного речення, вираже­ну прислівником: «Уякий бік життя не поглянемо, скрізь поба­чимо, як оригінально, своєрідно складав свою культуру народ ук­раїнський» (І. Огієнко).

Коли підрядне місця приєднується до головного сполучним словом де, воно вказує на місце дії головного речення, сполуч­не слово куди в підрядному реченні вказує на напрямок дії го­ловного речення, звідки— на вихідний пункт дії. В розмовній мові, крім цих сполучних засобів, уживається сполучне слово кудою, якому може відповідати співвідносне тудою в головному реченні. Його значення не збігається з жодним із зазначених сполучних слів. Кудою вказує на шлях (часто — один з кількох можливих), на якому відбувається дія, названа в головному ре­ченні, наприклад: «...Андреуччо зрадів несподіваному щастю, миттю вибрався з гробниці і подався з церкви тудою, кудою при­йшов» (Дж. Бокаччо, пер. М. Лукаша).

Коли підрядне речення приєднується відносними словами де, куди, звідки до іменника, що виступає в головному реченні в ролі обставини місця, таке підрядне слід розглядати як озна­чальне: «Обережно підступав [Катранник] до станції, де вже по­тяга не було, як і озброєної варти також» (В. Барка).

Підрядне місця може займати будь-яку позицію щодо голов­ного речення: «Куди підеш, бідні молодиці, Молодиці і вдовиці по­тішаєш» (Л. Лепкий); «Я їду туди, де мене чекає вільний степ, _тихі задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах і сміх безтур­ботних селянок» (М. Хвильовий).

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ ПРИЧИНИ

Складнопідрядним реченням з підрядним причини назива­ється речення, підрядна частина якого вказує на причину або містить обґрунтування того, про що сказано в головній час­тині, і відповідає на питання чому? через що? з якої причини?, на­приклад: «Мали спати по черзі, бо хтось один повинен був під­тримувати вогонь» (В. Гжицький).

З головною частиною підрядне причини з'єднується сполуч­никами бо, щоб, затим що, оскільки, позаяк, парним сполучни­ком а що...то та сполучними висловами типу завдяки тому, що; у зв'язку з тим, що; на тій підставі, що; з тієї причини, що; з то­го приводу, що і под., наприклад: «Условах баский, боязкий, в'яз­кий... знак м 'якшення не пишеться, оскільки тут з, сразом із к не творять суфіксів -зк-, -ск-» (Укр. правопис); «Щось моя невістка не одчиняє при мені своєї скрині, мабуть тим, що порожня» (І. Нечуй-Левицький).

У розмовному мовленні, художньо-белетристичному та га­зетно-публіцистичному стилях відчутно переважають сполуч­ники бо, щоб, тому що. Сполучник бо виражає тільки причи­нові відношення. Підрядні речення зі сполучником бо завжди стоять після головного: «Не злякать вам нікого, холодні сніги, Бо розтопе вас сонце блискуче...» (О. Олесь); «Нешвидко бігла тя-гарівка, бо вибоїни на дорозі з вигурком підкидали щохвилини» (В. Барка).

Інші підрядні причини можуть стояти перед головним, після головного й у середині головного речення: «Хлопці боялись пово­рухнутись, щоб не злякати» (О. Гончар); «А що їм добре, то й забули про мене» (Марко Вовчок).

Складені сполучтн вирази вживаються переважно в офіцій­но-діловому та науковому стилях.

Складені сж>лучники тому що, тим що, через те що, затим що можуть розчленовуватися або стояти в підрядному реченні. При розчленуванні цих сполучників на дві частини слова тому, тим, затим, через те входять до складу головного речення і ви­конують роль співвідносних слів, а підрядне з'єднується з го­ловним сполучником що: «А Катерина сидить тут тому, що тут Андрій» (І. Багряний); «Становище його було дуже кепське тим, що він не мав абсолютно ніяких речей...» (І. Багряний).

Головна і підрядна частини складнопідрядного речення з підрядним причини можуть стосуватися одного суб'єкта дії: «Я піаки прийду, бо дуже хвилююсь» (М. Стельмах).

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ УМОВИ

Складнопідрядним реченням із підрядним умови називається складне речення, підрядна частина якого вказує на реальну чи нереальну (тобто бажану або можливу) умову, за якої відбува­ється чи могло б відбуватися те, про що говориться в головному реченні, наприклад: «І їхати на возі з сіном неприємно, коли віз ось-ось перекинеться в річку» (О. Довженко); «..Якби були такі тюрми, то всі б з волі пішли жити до тюрми» (І. Багряний).

Підрядне умовне речення відповідає на питання за якої умови?

З головним підрядна частина може з'єднуватися сполучни­ками якщо, коли, як, раз, коли б, якби, аби, повторюваним спо­лучником чи (при наявності кількох умов), а також формою умовного способу дієслова в підрядному реченні або формами майбутнього часу чи наказового способу, вжитими в значенні умовного, наприклад: «Раз серце собаче, то і народ малий, і зве­деться здорове число їхнє нінащо» (В. Барка); «Хоча як інші кни­ги погортай, то перший цар був скіфський Таргітай» (Л. Костен­ко). Підрядне умовне може бути й інфінітивним: «Аби нам у гори дістатись, я тебе там вигою, брате» (Леся Українка).

Сполучник коли в підрядному умовному реченні здебільшо­го має тільки умовне значення, не обтяжене часовим відношен­ням, і є стилістично нейтральним, наприклад: «Коли я вас обра­зив, то прошу пробачення» (М. Хвильовий); «Коли б і сталась перемога, То це було б лише від Бога!» (О. Олесь).

Розрізняють два типи підрядних умовних речень. Речення першого типу виражають дійсну, реальну умову, при наявності якої можлива дія головного речення. Вони приєднуються до го­ловного сполучниками якщо, як, коли, раз. Другий тип підряд­них речень виражає умову ірреальну, тобто нездійсненну. Ці ре­чення приєднуються до головного сполучниками коли б, якби, аби. Головне речення теж містить вказівку на нереальність дії, яка граматично виражається формою умовного способу.

Підрядна частина відноситься до всього головного речення і може займати будь-яке місце щодо нього: «Якби фортуна не була сліпою, хіба б лежав той грек на дні Су пою?» (Л. Костенко) «Які б то звуки розітнулись, Коли б ви от них струн торкну­лись!..» (О. Олесь).

Коли підрядне речення містить реальну умову, воно здебіль­шого стоїть у препозиції щодо головного: «Коли ви ще раз ска­жете про це, я вас негайно розстріляю» (М. Хвильовий).

Якщо підрядне речення стоїть перед головним, то в голов­ному може бути сполучник-зідповідник/ш: «Якхвшямимо про­несе, То буде й далі добре все» (О. Олесь); «Як нема чого їсти, то й святий забунту є...» (В. Винниченко).

Підрядні речення можуть мати додаткові відтінки значення часу: «Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява» (О. Дов­женко); причини: «Нащо той сход, як хліб гниє» (А. Головко); «Якщо й писав, сину, то не ми твої листи читали» (А. Головко).

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ ДОПУСТУ

Складне речення, підрядна частина якого вказує на умову, незважаючи на яку або всупереч якій відбувається дія, вираже­на в головному реченні, називається складнопідрядним речен­ням з підрядним допусту, наприклад: «Хай літають вітри, хай сміються громи, — Ми не звернем з своєї дороги...» (О. Олесь); «Але він теж не так собі гречин, хоч взяв за душу невідомо й чим» (Л. Костенко).

Підрядні допустові речення відносяться до головного речен­ня в цілому. Від головного речення до підрядного можна поста­вити питання незважаючи на що?

Допустове значення підрядного речення може мати різні від­тінки — обмежувальний, узагальнювальний, розділовий, проти­ставний, яким відповідають різні формальні засоби приєднання підрядної частини до головної. З головним реченням підрядні допустові можуть пов'язуватися сполучниками хоч (хоча), хай (нехай), дарма що, правда, незважаючи на те, що: «Хазяйка під­фарбовує щоки, дарма що стара» (М. Хвильовий); сполучними словами, ускладненими часткою не' як не, скільки не, куди не, звідки не, хто не, що не, який не, де не, коли не: «І яка вона [про­гулянка] не була химерна та коротка, але на всіх справила велике вражіння» (І. Багряний).

Підрядне допустове може стояти після головного речення, перед головним і в середині головного речення. Якщо підрядне допустове стоїть перед головним, на початку головного зде­більшого вживаються протиставні сполучники а, та, але, зате, проте, однак, все ж, наприклад: «...Хоч там нема того, що є де­інде, зате є те, чого нема ніде» (Л. Костенко).

Існує поділ складнопідрядних речень із підрядною части­ною допустовою на різні підтипи, в залежності від структурно-семантичних особливостей. Так, виділяють власне допустові й узагальнено-допустові речення.

Власне допустові підрядні речення виражають зви­чайні обставини, всупереч яким відбувається дія головного ре­чення, наприклад: «Христя така маленька дівчинка, хоч їй і два­дцять шість літ» (М. Хвильовий). Власне допустові поділяють­ся на обмежувально-допустові, протиставно-допустові та розді­лово-допустові.

Обмежувально-допустове речення завжди займає постпози­цію або інтерпозицію щодо головного: «Звали його: Безрідний, хоч мав родичів» (В. Барка); «Литвинов, хоч був і терапевт з вузького профіт, але в цих умовах міг бути й за хірурга, тільки, на жаль, мав він лише самі голі руки» (І. Багряний).

У протиставно-допустових реченнях, на відміну від обмежу­вально-допустових, підрядна частина стоїть перед головною, яка може починатися протиставним сполучником: «І хай відно­син наших світ погасне, А спогади все ж будуть жить в мені...» (О. Олесь).

У підрядному розділово-допустовому реченні є повторювані сполучники чи або хоч: «Чи прийде час веселий, Чи прийде зла го­дина — Я все тебе згадаю. Що ти моя єдина» (Р. Купчинський).

Узагальнено-допустові підрядні речення, приєд­нуючись до головного сполучними словами — відносними зай­менниками і прислівниками та підсилювальними частками не або хоч, вказують на крайній ступінь вияву умови, всупереч якій відбувається дія в головному реченні: «/ де б я не був за да­лекою даллю, тебе ж, Україно, завжди пізнаю...» (А. Малишко).

Якщо допустовий сполучник ускладнюється часткою би (б), то підрядне речення набуває умовно-допустового значення: «Скіїьки б не судилося страждати, все одно благословлю завж­ди день, коли мене родила мати...» (В. Симоненко).

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ НАСЛІДКУ

Складнопідрядним реченням з підрядним наслідку назива­ється речення, підрядна частина якого вказує на наслідок того, про що говориться в головній частині, наприклад: «А вгорі до паркана ще й було прибито дощаний дашок з нахилом всередину, так що в ціюму ця споруда нагадувала ярмаркову циркову хала­буду» (І. Багряний).

Підрядне наслідку відноситься до головного речення в ціло­му і приєднується до нього нерозкладним сполучником так що, який не має в головному співвідносного слова. Цим підрядні на­слідкові формально відрізняються від підрядних міри і ступеня та способу дії. Останні можуть приєднуватися до головного речення сполучником що, якому в головному реченні відпові­дає прислівникова обставина так, що не має фіксованого міс­ця в реченні. Пор.: «Сонце пекло так, що й уночі степ пашів» (Ю. Яновський) — Сонце так пекло, що й уночі степ пашів', «Удар був не дуже сильний, так що Андрій з товаришами тіїьки трохи потовклись один об одного, але не пошкодились» (І. Багря­ний). Нерозкладний сполучник так що належить повністю до підрядного речення і має фіксоване місце на його початку.

Іноді підрядне наслідкове може відноситися не до всього го­ловного речення, а до окремої його частини. Підрядне наслід­кове може стояти тільки після головного чи тієї його частини, яку пояснює: «Сліпий страх зазирав Ядвізі у вічі і гнав її все впе­ред та вперед, так що нарешті вона вже без пам'яті бігла до ду­бових закутих дверей» (В. Ґжицький).

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМ МЕТИ

Підрядне речення, що вказує на мету, цілеспрямованість або на призначення відображеної в головному реченні дії чи стану, називається підрядним реченням мети, наприклад: «Глибше за­рийтесь, забийтесь в снопки, Щоб не знайшли вас голодні вов­ки...» (О. Олесь).

Підрядне речення мети відповідає на питання навіщо? для чого? з якою метою? З головним реченням підрядне мети з'єд­нується сполучниками щоб, аби, аби тільки, яким у головному можуть відповідати співвідносні слова для того, за тим, з тим, на те, наприклад: «Ми у світ покликані для того, щоб усе зро­бити навпаки» (Л. Кисельов).

Коли логічний наголос не падає на співвідносні слова для того, вони можуть переходити у підрядну частину, наприклад: «Для того щоб любити власний народ, не треба нам ненавидіти інший народ» (О. Кобилянська).

У тих випадках, коли дійова особа спільна для головного і підрядного речення або головне речення безособове, головний член підрядного речення часто має форму інфінітива: «Я втік би в темний гай, щоб слухать, як шепоче До листу лист і до квіток трава...» (О. Олесь).

Підрядне речення мети може займати будь-яке місце віднос­но головного: «Щоб мову свою рідну їх діти не забули, їм літери виводять вірменки на піску» (Л. Костенко); «Вінрозіслав своїх си­нів і дочок по всіх світах — щоб вони ті світи здобували, щоб ті світи будували, — а сам лишився, всіма забутий» (І. Багряний).

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ 3 ПІДРЯДНИМИ СПОСОБУ ДІЇ, МІРИ АБО СТУПЕНЯ, ПОРІВНЯЛЬНИМИ

Підрядна частина складнопідрядного речення може вказува­ти на якісні чи кількісні ознаки дії або стану, про які говориться в головному реченні, або ж конкретизувати значення обставини головного речення з погляду її якісних чи кількісних ознак і від­повідати на питання як? яким способом? якою мірою? наскільки?

Залежно від того, який відтінок значення має підрядна час­тина — якісний, кількісний чи порівняльний, — розрізняємо відповідно складнопідрядні речення з підрядними способу дії, з підрядними міри або ступеня, з підрядними порівняльними. Од­нак нерідко віднесення складнопідрядних речень до одного з трьох типів є утрудненим через слабку диференційованість їхніх значень.

Складнопідрядним реченням із підрядним способу дії називається складне речення, підрядна частина якого вказує на характер або спосіб проходження дії або стану головного речення (дає якісну характеристику) і відповідає на питання як?яким чином? Напр/. «А злива так само почала від­ходити, як і надійшла» (М. Стельмах).

Іноді підрядні речення способу дії мають додаткові відтінки значення порівняння: «Вартовий мовчить, ніби не чує і не ба-чить бабусі» (В. Барка); наслідку «Як дбаєш, так і маєш» (нар. творчість).

З головним реченням підрядні способу дії поєднуються спо­лучниками як, що, щоб, мов, немов, мовби, наче, неначе, ніби, ні­бито, ніж і сполучним словом як. Сполучному слову і сполуч­никам (за винятком ніж) може в головному відповідати спів­відносне слово так, що виступає в ролі обставини способу дії: «Варять [цукор] так, що з січки, крізь Ті середні перегородки, як то бува в рослинах, цукровий сік сам висмоктується в гарячу во­ду...» (В. Барка).

Відносно головного підрядне способу дії може займати будь-яке місце: «Недовго спав Мирон Данилович: прокинувся вчасно, як призначив собі, звичка, вироблена роками, від неспо­кою» (В Барка); «Ніби половина життя в світі, відійшовши, згасла' до того смутно і порожньо стало навкруги» (В. Бар­ка).

Складнопідрядним реченням з підрядним міри або ступеня називається складне речення, підряд­на частина якого вказує на міру чи ступінь вияву дії головного речення або на ступінь вияву ознаки, якості, вираженої при­кметником, прислівником або іменником у головному реченні, тобто дає кількісну характеристику, і відповідає на питання на­скільки? якою мірою? до якої міри? Напр.: «Повітря навкруг ви­гріто до тієї міри, що вже ніби пронизує наскрізь, без перерви го­нячи піт з кожного, хто рухається» (В. Барка); «Всі так висна­жилися і ослабіли, що почали тремтіти, гіркота під грудьми в кожного» (В. Барка).

Підрядні міри або ступеня з'єднуються з головним сполуч­никами що, щоб, як, мов, немов, наче, неначе, начебто, неначеб­то, сполучними словами скільки, наскільки, яким у головному реченні можуть відповідати співвідносні слова так, до того, та­кою мірою, такий, тільки, стіїьки, настільки: «Він говорив так весело, що майже всі поснули» (М. Хвильовий).

За характером змістових і граматичних зв'язків між голов­ним і підрядним реченням можна виділити такі групи підрядних речень міри або ступеня:

а) з відтінком наслідку: «Часом весна розливалась так пишно,
що у воді потопали не тільки ліси і сінокоси» (О. Довженко); «В
хаті повиднішало так, що на стелі стало чітко видно сині плями»
(Г. Тютюнник);

б) з відтінком мети: «Хотіла б я вийти у чистеє поле, Припа-
сти лицем до сирої землі І так заридати, щоб зорі почули. Щоб
люди вжахнулись на сльози мої» (Леся Українка).

Підрядна частина, як правило, займає постпозицію щодо головної.

Складнопідрядним реченням із підрядним порівняльним називається складне речення, підрядна час­тина якого пояснює шляхом порівняння, основаного на будь-яких асоціаціях, зміст усього головного речення, наприклад: «Дідусь в'яже ятерину, як та Парка тче нитку людського жит­тя...» (І. Багряний); «Сивина блищить у чорному чубі, наче ози­мина взягась інеєм на осінньому полі» (Є. Гуцало).

Часто підрядні порівняльні речення бувають неповні, тобто мають лише один головний член — підмет або присудок, який і виконує порівняльну функцію, стосуючись, відповідно, присуд­ка або підмета головного речення, наприклад: «Ллється море, плеще в берег, Б'ється в сірі скелі, Мов з кайданів хоче вийти На степи веселі» (О. Олесь); «На новому місці хлопці почувалися так, неначе вилізли з чорної нори на світло денне» (І. Багряний); «І ні­хто, мабуть, тієї пісні не міг до кінця так зрозуміти, як він...» (І. Багряний).

Підрядні порівняльні речення слід відрізняти від порівняль­них зворотів, які становлять собою частину простого речення, що містить порівняння і з'єднується з реченням за допомогою підрядного сполучника. Підрядний порівняльний зворот, на відміну від підрядного порівняльного речення, не становить со­бою предикативної одиниці, наприклад: «Як парость виноград-иоїлози, плекайте мову» (М. Рильський).

Підрядні порівняльні речення можуть стосуватися як за­йменникового прислівника так у головному реченні, так і всьо­го головного речення, вони можуть займати будь-яке місце від­носно головного: «Мов косарі-крадіжники, поспішаючи, кладуть колосся чужої ниви, так кулеметники стріляниною косили ряди селян» (В. Барка); «Під стіною поспівав, як нерівний дзвін торк­нув, сліпець-дідик з лірою» (В. Барка).

Підрядні порівняльні речення можна розглядати як різно­вид підрядних способу дії.

ПЕРЕХІДНІ ВИПАДКИ МІЖ СУРЯДНІСТЮ І ПІДРЯДНІСТЮ

Частина складних речень одночасно містить ознаки і склад, носурядних, і складнопідрядних. Такий перехідний тип синтак­сичного зв'язку характерний для речень, що поєднують підрядні засоби зв'язку між предикативними частинами і сурядні змістові відношення між ними. Це складнопідрядні речення з підрядною частиною приєднувальною (су-п р о в і д н о ю), с к л а д н о п і д р я д н і речення з зі-ставними відношеннями між частинами та складнопідрядні речення з пояснювальни­ми відношеннями між частинами.

Дата добавления: 2015-09-30