До роботодавців законодавець відносить також різноманітні дипломатичні установи, такі як дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій, що утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами. Сюди ж логічно віднести й дипломатичні представництва, і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій, розташовані на території України. Останні за своїм податково-правовим статусом мало чим відрізняються від консульських установ України та підприємств.
Другою категорією платників єдиного соціального внеску постають працівники. За своєю структурою вона, на наш погляд, складніша за
' Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування [Текст]: Закон України № 2664-VI від 08.07.2010 // Офіц. вісн. України. - 2010. -№ 61. - Ст. 2108.
категорію роботодавців. Це зумовлено чисельністю різноманітних видів виконуваних працівниками робіт, можливістю одержання ними різного правового статусу. До працівників належать громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що працюють на підприємствах, в установах та організаціях, які є працедавцями, у фізичних осіб - підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, та у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно. До категорії платників-працівників також слід відносити громадян України, які працюють у розташованих як за межами України, так і на її території дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), утворених відповідно до законодавства України.
Окремо треба виділити категорію платників єдиного соціального внеску, які працюють у державних установах. Це особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян та одержують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді, працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин, а також особовий склад аварійно- рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі, та військовослужбовці.
З дня набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (з 1 січня 2011 р.) платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснювалася. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України звіряв платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Принципово новим підходом при запровадженні єдиного соціального внеску стало покладання обов’язку щодо його сплати на само- зайнятих осіб та фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. До перших належать особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та одержують дохід безпосередньо від цієї діяльності. До других, крім безпосередньо фізичних осіб - підприємців, також належать члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
База по єдиному соціальному внеску диференціюється залежно від платника податків. Для платників, що одержують за свою роботу заробітну плату, єдиний соціальний внесок нараховується на її суму, яка включає основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 р. «Про оплату праці», та суми винагород фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Слід зазначити, що особи, які працюють на державні установи, також мають сплачувати єдиний соціальний внесок, який в цьому випадку здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
Платники податків, що одержують прибуток у формі, відмінній від зароби чої плати, нараховують єдиний соціальний внесок на суму доходу (прибутку), одержаного від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім’ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, в якому одержано дохід (прибуток).
Окремо врегульовано обчислення єдиного соціального внеску для осіб, що працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими 194
договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів) та інших осіб, що одержують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць. Для цієї категорії платників єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Тобто застосовується пропорційний метод вирахування податкової бази.
Для більшості страхувальників базовим (звітним) періодом є місяць. Це означає, що подавати звітність органам Пенсійного фонду і сплачувати внесок (за даними такої звітності) необхідно щомісячно. На жаль, як і раніше, потрібно звітувати перед усіма фондами соціального страхування окремо. Зрозуміло, що разом з цим необхідно буде подавати звітність і в Пенсійний фонд (щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску).
З метою додержання чинного законодавства щодо належного надходження грошових коштів від єдиного соціального внеску передбачено проведення перевірок платників з питань його сплати, ведення обліку на подання звітності. Основним контролюючим органом виступає Пенсійний фонд України, який може безоплатно одержувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій та від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання Пенсійним фондом функцій, передбачених зазначеним Законом. Поряд із цим на Пенсійний фонд покладено обов’язок проводити перевірки вказаних суб’єктів. Періодичність проведення перевірок залежить від їх видів: планова проводиться не частіше ніж один раз на календарний рік, тоді як позапланова перевірка бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску може проводитися частіше за наявності умов, передбачених чинним законодавством.
Порядок взаємодії податкових органів і органів Пенсійного фонду під час організації та проведення планових перевірок установлюється Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України. При цьому контролюючі органи можуть одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірки, вилучати у платників копії документів, що підтверджують за-
ниження розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховується єдиний внесок, вимагати усунення виявлених порушень законодавства про збирання та ведення обліку єдиного внеску, стягувати з платників несплачені суми та застосовувати відповідні фінансові санкції за допущені правопорушення.
Схожими контрольними повноваженнями наділені й фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування. Крім того, вони мають право доступу до баз даних Державного реєстру, можуть одержувати від Пенсійного фонду відомості про суми надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на їхні рахунки, а в разі виявлення розбіжностей - письмову інформацію про причини таких розбіжностей. З метою координації спільних дій фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування зобов’язані своєчасно надавати Пенсійному фонду відомості про свої рахунки, відкриті в Державному казначействі України, для перерахування на них страхових коштів, завчасно повідомляти про їх зміну. Слід звернути увагу й на те, що фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування та Пенсійний фонд здійснюють обмін інформацією й в інших випадках, порядок проведення якого спільно визначається Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. На практиці така робота, як правило, втілюється у видання спільних підзаконних нормативних актів, завдяки яким усуваються розбіжності між діяльністю різних відомств.
У разі несплати або несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску, неподання звітності та за інші порушення до відповідальності можуть притягуватися страхувальники та їх посадові особи. Новим законодавством передбачено фінансову відповідальність для страхувальників, адміністративну та кримінальну - для їх посадових осіб (підприємців).
нмш § 3. Організаційно-правові основи діяльності
Державного фонду охорони навколишнього природного середовища
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища є складовою частиною Державного бюджету України. Фонд створено з метою фінансування природоохоронних заходів та заходів, пов’язаних 196
з раціональним використанням і збереженням природних ресурсів. Фонд формується за рахунок частини коштів, що надійшли від сплати екологічного податку, та інших джерел, визначених законодавством[50].
Кошти Фонду охорони навколишнього природного середовища спрямовуються за бюджетними програмами відповідно до планів природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів і кошторисів, що затверджуються головними розпорядниками бюджетних коштів в установленому законодавством порядку.
Кошти Фонду використовуються за відповідними бюджетними програмами в установленому законодавством порядку. Плани природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, що розробляються Мінприроди, затверджуються Міністром екології та природних ресурсів і погоджуються з Мінфіном України. Плани природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, що розробляються іншими головними розпорядниками коштів Фонду, затверджуються ними за погодженням з Мінприроди. Головними розпорядниками є Мінприроди та інші центральні органи виконавчої влади, які визначаються у державному бюджеті на відповідний рік.
Залишок коштів Фонду станом на 1 січня поточного року, а також понадпланові надходження до Фонду можуть спрямовуватися на фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, зокрема, у вигляді субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, за окремим рішенням Кабінету Міністрів України.
Видатки з виконання природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів здійснюються Казначейством в межах коштів, що надійшли до Фонду, пропорційно до бюджетних призначень, установлених головним розпорядникам у державному бюджеті на відповідний рік.
Складання та подання фінансової звітності про використання коштів Фонду, а також контроль за їх цільовим використанням здійснюються в установленому законодавством порядку. Головні розпорядники подають щороку до 15 квітня Кабінету Міністрів України інформацію про виконання природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів.
шштяшшштт § 4. Організаційно-правові основи діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є основною складовою частиною системи гарантування вкладів фізичних осіб. Він виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відносини, що виникають у зв’язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідацією банків, регулюються Законом України від 23 лютого 2012 р. «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Нацбанку України.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є юридичною особою публічного права, що не має на меті одержання прибутку, володіє відокремленим майном, яке є об’єктом права державної власності і перебуває в його господарському віданні. Він є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Нацбанку України. Самостійність Фонду забезпечується й тим, що органи державної влади та Нацбанк України не мають права втручатися в діяльність Фонду щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень. Взаємодія Фонду з Нацбанком України та органами державної влади здійснюється в межах, визначених цим Законом, іншими актами законодавства. Його реорганізація можлива лише шляхом прийняття окремого закону.
Як і будь-яка юридична особа, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має печатки із зображенням Державного герба України із своїм найменуванням, веде облік і звітність відповідно до законодавства. Фонд знаходиться у Києві та у своїй діяльності керується Конституцією України та законодавством України.
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд здійснює такі функції:
1) веде реєстр учасників Фонду;
2) акумулює кошти, одержані із джерел, визначених у ст. 19 цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду;
3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України;
4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб;
6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Нацбанку України;
7) застосовує до банків та їх керівників відповідні фінансові санкції і накладає адміністративні штрафи;
8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, в тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку;
9) здійснює перевірки банків щодо додержання законодавства про систему гарантування вкладів фізичних осіб;
10) надає фінансову підтримку приймаючому банку;
11) здійснює прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам.
Фонд наділений повноваженнями на видання власних нормативних актів, якими він здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Ці нормативні акти є обов’язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. Вони мають форму інструкцій, положень, правил та підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
З метою забезпечення належного функціонування Фонду законодавцем встановлено низку механізмів. Основним із них є підзвітність Фонду Кабінету Міністрів України та Нацбанку України. Це означає можливість делегування та відкликання Кабінетом Міністрів України свого представника в адміністративну раду Фонду, а також делегування та відкликання Національним банком України своїх представників в адміністративну раду Фонду. Крім того, Фонд до 1 липня наступного за звітним року подає Кабінету Міністрів України і Нацбанку України річний звіт разом з аудиторським висновком.
Важливим контрольним механізмом за діяльністю Фонду є встановлення особливого порядку подання ним звітності про свою діяльність - річного звіту, достовірність якого підтверджується незалежним аудитором, котрий визначається адміністративною радою Фонду. Фінансова звітність Фонду оприлюднюється в газетах «Урядовий кур’єр» та «Голос України» не пізніше 1 липня наступного за звітним року. Річний звіт оприлюднюється на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет не пізніше 1 липня наступного за звітним року.
Керівними органами Фонду є адміністративна рада та виконавча дирекція. Адміністративна рада складається з п’яти осіб - один представник Кабінету Міністрів України, два представники Нацбанку України, один представник профільного комітету Верховної Ради України та директор - розпорядник Фонду (за посадою). Адміністративну раду очолює голова, який щорічно обирається адміністративною радою Фонду з числа її членів. Головою адміністративної ради Фонду не може бути обраний директор - розпорядник Фонду.
Членом адміністративної ради Фонду може бути особа, яка є громадянином України, постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше п’яти років, бездоганну ділову репутацію і не має непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів. Член адміністративної ради Фонду не може бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку. Строк повноважень члена адміністративної ради Фонду, крім директора - розпорядника Фонду, становить чотири роки і може бути продовжений, але не більше ніж на один строк. У разі закінчення строку повноважень члена адміністративної ради Фонду відповідний орган чи організація, яка його делегувала, у місячний строк делегує до складу адміністративної ради Фонду нового представника або приймає рішення про продовження строку повноважень члена адміністративної ради Фонду. Члени адміністративної ради Фонду здійснюють свої функції на громадських засадах. Членам адміністративної ради Фонду відшкодовуються витрати, понесені у зв’язку з виконанням ними відповідних повноважень та регламенту адміністративної ради Фонду.
Повноваження члена адміністративної ради Фонду можуть бути достроково припинені за поданням органу, який його делегував. Повноваження члена адміністративної ради Фонду також припиняються за ініціативою адміністративної ради Фонду у разі:
1) подання заяви про припинення повноважень за власним бажанням;
2) неможливості виконання покладених на нього обов’язків, у тому числі за станом здоров’я;
3) припинення трудових відносин з органом, який його делегував;
4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
5) смерті або на підставі рішення суду про визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим;
6) втрати громадянства України;
7) відсутності без поважних причин на трьох і більше засіданнях адміністративної ради Фонду поспіль.
Орган, що делегував члена адміністративної ради Фонду, повноваження якого достроково припинено, зобов’язаний делегувати до складу адміністративної ради Фонду нового представника у місячний строк після дострокового припинення повноважень попереднього представника.
Адміністративна рада Фонду здійснює такі повноваження:
1) затверджує регламент адміністративної ради Фонду;
2) затверджує кошторис витрат Фонду;
3) затверджує стратегію розвитку Фонду та річний план його діяльності;
4) затверджує засади інвестиційної політики Фонду та його щорічний інвестиційний план;
5) призначає на посаду та звільняє з посади директора - розпорядника Фонду;
6) затверджує персональний склад виконавчої дирекції Фонду за поданням директора - розпорядника Фонду;
7) погоджує рішення виконавчої дирекції про участь Фонду в міжнародних організаціях у сфері гарантування (страхування) депозитів;
8) затверджує рішення виконавчої дирекції Фонду про встановлення спеціального збору до Фонду або диференційованих зборів до Фонду залежно від ризиків банків;
9) затверджує рішення виконавчої дирекції Фонду про залучення кредиту або безповоротної фінансової допомоги;
10) щорічно визначає аудитора для проведення аудиторської перевірки Фонду;
11) затверджує річний звіт Фонду;
12) приймає рішення про проведення позачергової аудиторської перевірки Фонду і визначає аудитора для її проведення;
13) затверджує положення про службу внутрішнього аудиту Фонду, призначає та звільняє керівника служби внутрішнього аудиту, заслуховує та затверджує звіти служби внутрішнього аудиту;
14) затверджує вимоги до розкриття інформації про діяльність Фонду;
15) затверджує порядок та умови оплати праці членів виконавчої дирекції Фонду;
16) затверджує перелік посад працівників Фонду, на які поширюються вимоги ч. 2 ст. 16 цього Закону, визначає умови надання Фондом позик таким працівникам;
17) приймає рішення про збільшення граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Адміністративна рада Фонду проводить чергові засідання не рідше одного разу на квартал, але може також проводити позачергові засідання за ініціативою її голови або на вимогу не менше ніж трьох її членів чи на вимогу виконавчої дирекції Фонду. Рішення адміністративної ради Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох її членів. У разі рівного розподілу голосів голос голови адміністративної ради є вирішальним. Рішення адміністративної ради Фонду можуть прийматися шляхом опитування її членів відповідно до регламенту адміністративної ради Фонду. У разі розгляду адміністративною радою Фонду питання призначення, звільнення з посади директора - розпорядника Фонду директор - розпорядник Фонду участі в голосуванні не бере.
Другим керівним органом Фонду є його виконавча дирекція, що здійснює управління поточною діяльністю Фонду. Вона складається з п’яти членів. Членами виконавчої дирекції Фонду можуть бути громадяни України, які постійно проживають в Україні, мають повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права, стаж роботи за фахом не менше ніж п’ять років, бездоганну ділову репутацію, не мають непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів та працюють у Фонді на постійній основі. Член виконавчої дирекції Фонду не може бути керівником, учасником або пов’язаною особою банку.
Рішення виконавчої дирекції Фонду приймаються на засіданнях простою більшістю голосів за умови участі в засіданні не менше ніж чотирьох членів виконавчої дирекції. У разі рівного розподілу голосів голос директора - розпорядника Фонду є вирішальним.
Директор - розпорядник Фонду та його заступники входять до складу виконавчої дирекції Фонду за посадою. Він має заступників, які призначаються та звільняються ним за погодженням з адміністративною радою Фонду. Кількість заступників директора - розпорядника Фонду визначається штатним розписом, але не може перевищувати чотири особи.
Повноваження виконавчої дирекції Фонду можна поділити на п’ять груп:
1) у сфері забезпечення діяльності Фонду;
2) щодо джерел формування коштів Фонду;
3) у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами;
4) у сфері регуляторної діяльності;
5) у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку.
У сфері забезпечення діяльності Фонду його виконавча дирекція приймає рішення про виключення банку з числа учасників Фонду, складає проект кошторису витрат Фонду та подає його на затвердження адміністративній раді Фонду, подає на затвердження адміністративній раді Фонду річний звіт Фонду, а також скликає позачергові засідання адміністративної ради Фонду. Крім того, в рамках цієї групи повноважень виконавча дирекція щорічно подає на розгляд адміністративної ради Фонду пропозиції щодо визначення аудитора для проведення аудиторської перевірки Фонду. Поряд із цим виконавча дирекція визначає структуру Фонду, затверджує положення про його структурні підрозділи, затверджує штатний розпис Фонду, умови та форми оплати праці працівників Фонду, крім членів виконавчої дирекції Фонду. Для цього її наділено правом приймати нормативно-правові акти Фонду.
Щодо джерел формування коштів Фонду виконавча дирекція приймає рішення про встановлення спеціального збору до Фонду або диференційованих зборів до Фонду залежно від ризиків банків, подає на затвердження адміністративній раді Фонду інвестиційний план Фонду. Також вона приймає рішення про інвестування коштів Фонду відповідно до інвестиційного плану та приймає рішення про нарахування та стягнення пені за несвоєчасне перерахування банком зборів до Фонду.
У сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами виконавча дирекція Фонду визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду, порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами, порядок ве-
дення банками бази даних про вкладників, приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Нацбанком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
У процесі здійснення виконавчою дирекцією Фонду своїх повноважень у сфері регуляторної діяльності затверджується порядок проведення перевірок банків Фондом та участі працівників Фонду в інспекційних перевірках, що здійснюються Нацбанком України у проблемних банках. Також виконавча дирекція приймає рішення про здійснення планових або позапланових перевірок банків Фондом чи про участь працівників Фонду в інспекційних перевірках, що здійснюються Нацбанком України у проблемних банках, відповідно до затвердженого нею плану перевірок.
Найбільше повноважень виконавчої дирекції Фонду виокремлює чинне законодавство у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку. У цій сфері своєї діяльності вона наділена такими повноваженнями:
1) визначати умови і порядок здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків;
2) призначати та відсторонювати від виконання обов’язків уповноважену особу Фонду;
3) визначати додаткові вимоги до уповноваженої особи Фонду, правила контролю за уникненням конфлікту інтересів;
4) затверджувати кошторис витрат Фонду на здійснення тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду;
5) затверджувати кошторис витрат банку, пов’язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку;
6) визначати в межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, додаткові види матеріального заохочення уповноваженої особи Фонду;
7) затверджувати план врегулювання та зміни до нього;
8) погоджувати умови відчуження активів і зобов’язань від неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку, умови продажу неплатоспроможного банку інвестору або створення перехідного банку і його продажу інвестору;
9) приймати рішення про надання фінансової підтримки приймаючому банку;
10) затверджувати звіт уповноваженої особи Фонду про виконання плану врегулювання і приймати рішення про припинення тимчасової адміністрації банку;
11) звертатися до Нацбанку України з пропозицією про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
12) визначати порядок складання та затверджувати реєстр акцептованих вимог кредиторів;
13) затверджувати результати інвентаризації майна банку та формування його ліквідаційної маси;
14) визначати порядок та способи реалізації майна банку, що ліквідується;
15) затверджувати ліквідаційний баланс та звіт уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури;
16) за умови недоступності вкладів у банку приймати рішення про надання цільової позики банку з метою забезпечення відповідних виплат. Сума здійснених виплат вираховується із суми зобов’язань Фонду перед вкладниками в разі ліквідації банку та відшкодовується Фонду за рахунок активів банку.
Контрольні питання
1. Розкрийте поняття та призначення позабюджетних державних цільових фондів.
2. Назвіть фонди, що визначені чинним законодавством як позабюджетні.
3. Зазначте організаційно-правові основи діяльності позабюджетних державних цільових фондів.
4. Визначте особливості участі держави у страховій діяльності.
5. Яким є зміст обов’язкового державного страхування?
6. Визначте організаційно-правові основи діяльності Державного фонду охорони навколишнього природного середовища та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Змістовний модуль III
Розділ 10
Вихідні засади податково- правового регулювання
§ 1. Податкове право як складова фінансово- правової галузі
Предметом податкового права є суспільні відносини, які мають багатоаспектний і складний характер. Крім того, це досить специфічна сфера соціальних зв’язків, що існують у суспільстві. Вона зумовлена економічним і публічно-правовим змістом податків як основних джерел створення державних фінансів через вилучення у вигляді обов’язкових платежів частини суспільного продукту, що, власне, і є предметом правового регулювання. Кожний правовий інститут стосується певної групи суспільних відносин. Інститут податкового права охоплює відповідно систему відносин, що й визначає предмет податкового права.
Дата добавления: 2015-09-30; просмотров: 13 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |