люється увага, знижуються якість роботи і точність рухів. Установлюючи
ритм роботи, враховують, що операції, де потрібна концентрація уваги, не
слід чергувати з операціями, при яких застосовують швидкі рухи.
Залежно від умов праці стомлення може наступати і швидше і пові-
льніше. Якщо в процесі робочого часу доводиться часто нагинатися чи ви-
соко піднімати руки, а також працювати у незручній позі, стомленість на-
ступає швидше і продуктивність праці значно знижується.
Працездатність учня зазнає значних змін протягом дня, тижня. Вона
може зберігатися на високому рівні чи, навпаки, швидко знижуватися.
Протягом робочого дня працездатність характеризується трьома періода-
ми: 1) учень «входить» у роботу, поступово підвищується продуктивність
його навчальної діяльності; 2) період стійкої працездатності; 3) період по-
яви і зростання стомлення. Крива продуктивності праці протягом перших
двох годин піднімається вверх. Високий рівень працездатності тримається
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
близько півтори години, потім поступово знижується у зв’язку, зі стомлю-
ванням.
Отже, належні умови праці – це такі умови, які є оптимальними при
проектуванні структури навчально-трудового процесу на підставі раціона-
лізації трудових рухів і витрат робочого часу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Денежный П.М., Стискин Г.М., Трох И.Е. Токарное дело: Учебник
для средних проф.-тех. училищ. – М.: «Высшая школа», 1986. – 237 с.
2. Тарасов В.С., Сердюк В.К. Слюсарна справа: Посібник для середньої
школи. – К.: Рад. школа, 1987. – 326 с.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
УДК 372.8
Тарас Олефіренко
аспірант кафедри трудового навчання
і креслення Інституту
гуманітарно-технічної освіти
Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова
ГРАФІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК СКЛАДОВИЙ КОМПОНЕНТ
ВСЕБІЧНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ
Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванні понятійного апа-
рата в процесі вивчення курсу креслення учнями 8‒9 класів
загальноосвітніх навчальних закладів. Розкриті закономірності
протікання розумових процесів в ході виконання просторових перетворень
при розв’язанні графічних задач. Визначені принципи відбору навчальних
завдань і сучасних інформаційних технологій, котрі будуть враховувати
психолого-педагогічні закономірності розумових процесів учнів.
Ключові слова: графічна підготовка, графічна діяльність, графічна
компетентність, графічна культура.
Статья посвящена теоретическому обоснованию понятийного ап-
парата в процессе изучения курса черчения учащимися 8‒9 классов обще-
образовательных учебных заведений. Раскрыты закономерности проте-
кания мыслительных процессов в ходе выполнения пространственных пре-
образований при решении графических задач. Определены принципы отбо-
ра учебных графических заданий и современных информационных техно-
логий, которые будут учитывать психолого-педагогические закономерно-
сти мыслительных процессов школьников.
Ключевые слова: графическая подготовка, графическая деятель-
ность, графическая компетентность, графическая культура.
The article is devoted the theoretical ground of concept vehicle in the
process of study of drawing course by a pupils at 8‒9 graduate of general educational
studies. Conformities to the law of flowing of cogitative processes are
exposed during implementation of spatial transformations at the decision of
graphic tasks. Principles of selection of educational graphic tasks and modern
information technologies are certain which will take into account physiologicaleducational
conformities to the law of cogitative processes of pupils.
Key words: graphic preparation, graphic activity, graphic competence,
graphic culture.
Зростання соціальної ролі особистості, гуманізація суспільства та
демократизація, швидкий розвиток техніки і технологій висувають нові
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
вимоги до виховання і навчання національно свідомого і високоосвіченого
покоління. На цей процес значною мірою впливає рівень інформатизації
навчання, розробка нових педагогічних технологій та їх використання при
вивченні різних дисциплін.
В сучасному виробництві все ширше застосовується подання інфор-
мації у вигляді графічних залежностей, як найбільш економічних, наочних
і змістовних. Графічні засоби подання інформації застосовуються в різних
областях візуальної комунікації для того, щоб полегшити процес мислен-
ня, уяви, прискорити розв’язання проблеми. Малюнок, графік, креслення є
компактним, ємним засобом, за допомогою якого думки передаються у
вигляді графічних висловлювань.
Проаналізувавши літературні джерела ми виявили, що над пробле-
мами графічної підготовки школярів в Україні активно працювали
В.М. Буринський, А.П. Верхола, О.М. Джеджула, М.М. Козяр,
В.В. Моштук, Г.О. Райковська, В.К. Сидоренко, Д.О. Тхоржевський,
В.І. Чепок, З.М. Шаповал, Н.П. Щетина, М.Ф. Юсупова та ряд інших
дослідників. Але поряд з тим проблема графічної підготовки є актуальна і
на сьогодення.
Безперечним слід визнати той факт, що здатність людини до
графічної діяльності є одним із показників її розумового розвитку. А по
тому, наскільки готова людина до розв’язування просторової задачі
графічними методами, можна визначити ступінь її загальної і
політехнічної освіченості. Тому графічна підготовка повинна стати
невід’ємним елементом загальноосвітньої підготовки.
Реалізовується ж ця підготовка за допомогою навчального предмета
– креслення. Графічна підготовка школярів повинна розглядатися як
цілісний процес формування системи знань, умінь і навичок, необхідних
для читання та виконання графічних засобів передачі інформації. Система
графічних знань, умінь і навичок формується на основі засвоєння
органічно взаємопов’язаної сукупності навчального матеріалу, що
характеризує всі сторони відображення в графічному документі просторо-
во-геометричних властивостей і форми зображуваного предмета.
Завдання графічної підготовки учнів полягають у необхідності сфор-
мувати в учнів: уміння мислити образами, потребу в графічних знаннях та
вміннях, прагнення до спілкування засобами графічних зображень тощо,
що є необхідним у процесі адаптації до життя та діяльності у
високотехнологічному суспільстві.
Чисельні дослідження змісту графічної діяльності школярів у
процесі читання та виконання креслень свідчать про те, що вона
супроводжується складними аналітико-синтетичними діями [4, 7]. Тому і
розумовий розвиток школярів на уроках креслення повинен відбуватись
саме в такій діяльності, яка передбачає необхідність активних розумових
дій. Такою діяльністю є розв’язування графічних задач відповідного
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
змістового наповнення.
Графічна діяльність у процесі вивчення креслення вимагає не тільки
правильного «читання» заданого умовою (вихідного) зображення, але і йо-
го перетворення, тобто сприйняття зображення, утримання його в уяві і
мислене видозмінення з урахуванням поставленої задачі.
Отже, графічна діяльність учнів у процесі вивчення шкільного курсу
креслення передбачає розв’язування різноманітних задач, які, з одного бо-
ку, сприяють розвитку, а з другого – вимагають активної мислительної
діяльності в образній формі. Тобто у процесі графічної діяльності учнів
просторове мислення виступає одночасно як умова і як засіб ефективного
засвоєння знань і формування умінь.
Швидкий розвиток інформаційних технологій і застосування їх в
освіті надають нових можливостей для розширення й поновлення змісту
предметів, що вивчаються, поглиблення навчальної бази учнів графічною
компетентністю і надання цьому певної значущості. У цьому зв’язку набу-
вають нового значення проблеми розвитку графічної компетентності на
уроках креслення.
Питання про виховання графічної компетентності (грамотності)
знайшли своє відображення у роботах Б.Ф. Ломова, О.Д. Ботвинникова,
І.С. Якиманської, О.М. Колмогорова, Г.О. Владимирської, О.К. Артемова
та ін. Важливість формування графічній компетентності диктується її рол-
лю в навчанні, розвитку і вихованні, а саме, в розвитку мислення,
пізнавальних здібностей, просторових уявлень та просторової уяви учнів,
виробленні практичних умінь і навичок.
В сучасному виробництві все ширше застосовується подання
інформації у вигляді графічних залежностей, як найбільш економічних,
наочних і змістовних. Графічні засоби подання інформації застосовуються
в різних областях візуальної комунікації для того, щоб полегшити процес
мислення, уяви, прискорити розв’язання проблеми. Малюнок, графік, крес-
лення є компактним, ємним засобом, за допомогою якого думки переда-
ються у вигляді графічних висловлювань.
Основою графічної компетентності є розвиток просторових уявлень і
просторової уяви учнів, навчання їх різноманітним методам реалістичних,
спрощених та умовних зображень, що застосовуються в різних областях
науки і техніки, у виробництві.
Графічна компетентність як складовий компонент всебічної
підготовки повинна здійснюватись протягом всього періоду навчання в
школі послідовно і цілеспрямовано.
Будь-який учень, що закінчив ІХ клас, в тій чи іншій формі
продовжує свою освіту. Дев’ятирічна школа являє собою деякий
проміжний етап в системі математичної освіти кожного школяра, тому на
базі одержаних знань будується подальше навчання. Говорячи про вимоги
до графічної підготовки учнів VIІI‒ІХ класів, необхідно враховувати ха-
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
рактер і рівень використання цих знань на наступних ступенях освіти.
Графічна компетентність – це вміння читати різноманітні графічні
зображення (креслення, схеми, малюнки, графіки тощо), вміння їх будува-
ти (виконувати) за допомогою різноманітних креслярських інструментів, а
також від руки і на око, вміння акуратно, раціонально оформлювати запи-
си, моделювати й конструювати графічні ситуації, оперувати графічними
об’єктами на ЕОМ.
Графічна компетентність – включає сукупність взаємозв’язаних
графічних якостей школяра (знань, умінь, навичок, способів графічної
діяльності), що задаються по відношенню до певного кола предметів і
процесів, і необхідних для якісної продуктивної діяльності по відношенню
до них.
Розглядаючи поняття графічної компетентності учнів з позицій
педагогіки та методики викладання, виділимо дві сторони графічної
компетентності учнів – об’єктивну у вигляді системи графічних знань і
суб’єктивну, що проявляється у графічній діяльності учнів.
Під графічними знаннями будемо розуміти знання учнями
графічного методу, який використовується у шкільному курсі математики.
Сукупність способів умовного графічного зображення визначається
як графічний метод [1, 2, 5, 8]. В навчанні графічний метод може трактува-
тися як сукупність способів оперування графічною моделлю, що включає в
себе способи дії в самій графічній моделі і способи встановлення зв’язків з
іншими моделями одного й того ж явища.
Суб’єктивна сторона графічної компетентності проявляється в
графічній діяльності. Структура графічної діяльності і умови її формуван-
ня в учнів детально описані у Б.Ф. Ломова [8], О.Д. Ботвинникова [1, 2, 3],
І.С. Якиманської [9] та ін. Автори під графічною діяльністю розуміють
діяльність, що пов’язана в основному з виконанням і читанням креслення.
І.С. Якиманська вважає, що графічна діяльність здійснюється при
оперуванні графічними моделями і є самостійним видом навчальної
діяльності [10].
В основу навчання учнів графічним знанням покладена діяльна
концепція навчання, вихідним положенням якої є діяльнісний підхід до
процесу навчання, розгляд навчання як активної діяльності учнів з
засвоєння знань, способів їх надбання. Засвоєння знань іде не само по собі,
а в процесі формування видів діяльності.
Будь-який вид діяльності може здійснюватися різними способами в
залежності від поставлених цілей і задач. Ці способи навчальної діяльності
одержали назву прийомів навчальної роботи [6, 7].
Прийом роботи включає в себе перелік операцій дії. Цей перелік мо-
же носити характер вказівок, рекомендацій, правил і т.д. Враховуючи, що
до складу входять операційні та обґрунтовані знання (як умови виконання
дії), то послідовність операцій будь-якого прийому повинна відображати
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
наявність необхідних знань для виконання дії. На основі теорії поетапного
формування розумових дій виділяють чотири етапи в процесі формування
прийомів читання і побудови креслень:
1) підготовчий;
2) ознайомчий;
3) засвоєння прийомів;
4) етап застосування.
Ціллю підготовчого етапу є формування в учнів мотиву оволодіння
відповідними прийомами побудови і читання креслення. Він відповідає
мотиваційному етапу формування розумових дій.
Ціллю ознайомчого етапу є виділення орієнтовної основи дії, побу-
дови і читання креслення. Цей етап дає змогу учням засвоювати зміст дії
(склад її операцій, правило виконання), а вчителю – здійснювати
об’єктивний контроль за виконанням кожної з операцій, що входять в дію.
Тут учень оволодіває заданою дією (її змістом).
Ціллю третього етапу є засвоєння учнями прийомів побудови та чи-
тання креслень. На цьому етапі відпрацьовується прийом у цілому, дія
виконується у формі проговорення про себе і зазнає подальших змін за па-
раметрами узагальнення і згорнутості.
Ціллю четвертого етапу застосування є така ступінь його засвоєння,
коли він може застосовуватись у всіх вихідних ситуаціях. Етап застосуван-
ня прийомів відповідав етапу формування дії як внутрішнього, розумового.
Важливим аспектом у підготовці учнів виступає графічна культура
учня. Що ж слід розуміти під поняттям «графічна культура» школяра?
Звісно, що важливе місце у ньому повинно бути відведено рівню
сформованості графічних знань і вмінь, які можуть виступати засобом
пізнання навколишнього світу. Але ці знання і вміння не повинні бути ста-
тичними. Це означає, що володіючи високим рівнем графічних знань і
вмінь, школяр за кожним графічним зображенням, за кожною лінією чи
умовним позначенням на ньому повинен «бачити» реальний просторовий
образ, уміти пов’язати його з реальним об’єктом навколишньої дійсності.
У більш широкому розумінні графічна культура повинна відображати
здатність людини прогнозувати, планувати і коригувати свої дії, будувати
процес діяльності в образах, а потім вже втілювати його в реальні дії чи
процеси. Доречно зазначити, що уміння створювати в уяві образи об’єктів
діяльності і оперувати ними – характерна особливість інтелекту людини.
Вона полягає у можливості довільно актуалізувати образи на основі
заданої графічної інформації (у процесі розв’язування конкретної задачі),
видозмінювати їх під впливом різних умов (навчальних чи виробничих)
або за власною ініціативою, вільно перетворювати їх і на цій основі ство-
рювати нові образи, суттєво змінені порівняно з початковими. Тому є всі
підстави вважати, що графічна культура школяра у певній мірі може
сприяти його інтелектуальному розвитку. Поняття графічної культури
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
охоплює сукупність таких важливих якостей школяра, як уважність і
спостережливість, здатність до логічних міркувань, точність і координація
рухів тощо. Всі ці якості достатньо вивчені і висвітлені у доступній для
кожного вчителя літературі.
Важливим показником сформованості графічної культури школяра
повинно стати його усвідомлене прагнення користуватись графічною
інформацією у різних навчальних ситуаціях: при потребі зафіксувати нові
для себе відомості (як тут не згадати ідею опорних конспектів, яка
ґрунтується суцільно на умовно-знакових зображеннях), дізнатись про
принцип дії технічного об’єкта (побутового чи навчального) за технічною
документацією на нього, передати свою думку стисло і лаконічно у вигляді
графічного зображення тощо.
Доречно зазначити, що визначення потреби у графічній культурі
сучасної людини вимагає врахування суттєвої обставини: особливості
будь-якої предметної діяльності повинні розглядатись з точки зору їх
узгодженості з умовами практичної діяльності в реальних життєвих умо-
вах. Це означає, що на ранніх етапах розвитку продуктивних сил
суспільства графічний розвиток людини визначався умінням оперувати
переважно образами реальних об’єктів праці (тобто керуванню піддавалось
все те, що безпосередньо піддавалось зоровому сприйняттю). На зміну
цьому поступово приходить потреба в уміннях оперувати більш узагальне-
ними схематичними і знаковими моделями, які дають можливість в
абстрактній, знаково-символічній формі відображати відповідність
об’єктів праці їх графічним зображенням. Тому рівень графічної
підготовки людини вже не може визначатись тільки ступенем опанування
нею способами побудови графічних зображень. Більш актуальною в ба-
гатьох видах сучасної діяльності людини стає готовність до уявного опе-
рування образно-знаковими моделями, рухливість образного мислення.
Звісно, що вагомий внесок у розвиток образного мислення школярів
здійснюють всі без винятку навчальні предмети. Але не слід випускати з
поля зору ту обставину, що тільки на уроках креслення в процесі оперу-
вання об’єктами графічної діяльності створюються належні умови для роз-
витку специфічного виду мислення – просторового. Розуміння цього в
освітянських колах є далеко не однозначним, а то й зовсім не приймається
до уваги (якщо відверто не ігнорується через недостатність відповідних
знань).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ботвинников А.Д. Графическая деятельность / Дидактическое иссле-
дование процесса формирования графических знаний, умений и навы-
ков у учащихся средней общеобразовательной школы: автореф., докт.
дис. – М.: 1968. – 55 с.
2. Ботвинников А.Д., Ломов Б.Ф. Научные основы формирования графи-
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
ческих знаний, умений и навыков школьников. – М.: Педагогика,
1979. – 255 с.
3. Ботвинников А.Д., Якиманская И.С. Особенности оперирования уча-
щимися различными видами графических изображений // Политехни-
ческие знания учащихся средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. –
М.: 1968. – С. 196–231.
4. Восканян К.В. Построение геометрических фигур как средство разви-
тия мышления школьников // Вопросы психологии. – 1989. – № 6. –
С. 56–61.
5. Добровольский В.В. Графический метод в школе. – М.: Пч. Госиздат.,
1924. – 158 с.
6. Кабанова-Меллер Е.Н. Приёмы учебной работы и овладение ими //
Вопросы психологии. – 1980. – № 4. – С. 145–150.
7. Кабанова-Меллер Е.Н. Формирование приемов умственной деятель-
ности и умственное развитие учащихся. – М.: Просвещение, 1968. –
288 с.
8. Ломов В.Ф. Формирование графических знаний и навыков у учащих-
ся. – М.: Изд. АПН РСФСР, 1959. – 272 с.
9. Якиманская И.С. Восприятие и понимание учащимися чертежа и ус-
ловия задачи в процессе её решения // Под ред. Н.А. Менчинской. –
М.: Изд. АПН РСФСР, 1961. – С. 54–137.
10. Якиманская И.С. Развитие пространственного мышления школьников.
– М.: Педагогика, 1980. – 240 с.
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
УДК 37.035.3
Леонід Оршанський
доктор педагогічних наук,
завідувач кафедри методики
трудового і професійного
навчання та декоративно-
ужиткового мистецтва
Дрогобицький державний
педагогічний університет
імені Івана Франка
МЕТОД ПРОЕКТІВ У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНОГО
ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
У статті розглядається сутність та зміст проектування як інно-
ваційного методу в дидактиці та методиці вищої школи, а також запро-
понована система оцінювання проектно-технологічної діяльності, захис-
ту художнього проекту та виготовленого виробу майбутніми вчителями
трудового навчання.
Ключові слова: проектування, система оцінювання проектно-
технологічної діяльності.
В статье рассматривается сущность и содержание проектирова-
ния как инновационного метода в дидактике и методике высшей школы, а
также предложена система оценивания проектно-технологической дея-
тельности, защиты художественного проекта и изготовленного изделия
будущими учителями трудового обучения.
Ключевые слова: проектирование, система оценивания проектно-
технологической деятельности.
The article deals with the content of project-method as an innovative
method in teaching and methods of higher school. We also propose the system of
project and technological activity grading, protection of artistic project and
self-made things by future teachers of applied arts.
Key words: project-method, system of project and technological activity
grading.
Метод проектів нині підноситься як інноваційний в дидактиці, однак
він має давню історію, що сягає коріннями XVIIІ ст. На жаль, лише на по-
чатку 90-х рр. ХХ ст. в українській педагогіці розпочалося поступове пове-
рнення до методу проектів як дидактичної умови, за якої суб’єкти навчан-
ня мають змогу виявити та розвинути свій творчий потенціал. Саме вико-
ристання методу проектів робить цілком можливим реалізацію проблемно-
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
го навчання. Проектування як інноваційний метод у дидактиці та методиці
досліджувався багатьма вітчизняними та закордонними вченими-
педагогами: П. Архангельським, Т. Башинською, В. Беспалько, Ф. Дейном,
Дж. К. Джонсом, В. Х. Кілпатріком, О. Коберником, Т. Кравченко,
Н. Матяш, З. Равкіним, В. Сидоренком, С. Хейнсом та ін.
Окремі методичні аспекти впровадження проектної технології у під-
готовці майбутнього вчителя трудового навчання розкриті у цій статті.
Одним із найпомітніших нововведень у шкільній освіті початку
ХХІ ст. є впровадження освітньої галузі «Технологія». Цей крок, зважаючи
на світові глобалізаційні процеси, зумовлений суто об’єктивними причи-
нами, і передовсім переходом людства від індустріального до постіндуст-
ріального (технологічного, інформаційного) суспільства.
Система шкільної технологічної освіти, яка в більшості країн прихо-
дить на зміну трудовому навчанню, і є першою сходинкою сучасної моло-
дої людини на шляху до повноцінного життя в новому інформаційно-
технологічному суспільстві. Ці зміни ініціюють поглиблення фахової під-
готовки в напрямі використання інноваційних методів та засобів навчання.
Майбутні вчителі трудового навчання мають вільно володіти та широко
застосовувати на практиці ці методи та засоби, зокрема: кейс-методи, си-
туаційні і ділові ігри, проектно-технологічну діяльність тощо.
Важливо, щоб зміст усіх навчальних програм спрямовувався на на-
вчання методиці самостійного добування знань з використанням усіх наяв-
них засобів та включав студентів у процеси проектування, конструювання,
моделювання і дослідження діяльності. Підґрунтям навчального процесу
має стати система оволодіння творчими способами одержання знань, а не
просто їх репродуктивного засвоєння. При цьому викладач не подає студе-
нтам готові знання, не пояснює і не демонструє студентам правильні спо-
соби дії, якими вони могли б опанувати шляхом прямого наслідування, хо-
ча й такі прийоми вкрай важливі. Необхідне знання і правильні відповіді
на поставлені запитання студентові потрібно добувати самостійно – саме в
цьому й полягає сутність учіння. Студенти при підготовці повинні вчитися
використовувати всі можливі джерела інформації: довідники, часописи,
журнали, навчальну, художню і спеціальну літературу, інформаційні ре-
сурси мережі Інтернет. Та все ж найкращий спосіб такого навчання – роз-
робка і здійснення навчального проекту, націленого на пошук вирішення
поставленої проблеми.
В основу методу проектів покладено ідею, яка відображає сутність
поняття «проект». Це прагматична спрямованість на результат, який мож-
на одержати при розв’язанні тієї чи іншої практичної або значимої теоре-
тичної проблеми, а також побачити, усвідомити і застосувати в практичній
діяльності. Отже, під проектом розуміють прототип, ідеальний образ пе-
редбачуваного чи можливого об’єкта або стану; у певних випадках – план,
задум якої-небудь дії [4]. Метод проектів (від грец. «шлях дослідження») –
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
це система навчання, гнучка модель організації навчального процесу, оріє-
нтована на творчу самореалізацію особистості, розвиток її інтелектуальних
і фізичних можливостей, вольових якостей і творчих здібностей у процесі
створення об’єктів і послуг, що володіють суб’єктивною чи об’єктивною
новизною [5]. Проектна діяльність – форма навчально-пізнавальної актив-
ності, що полягає в мотиваційному досягненні свідомо поставленої мети зі
створення творчого проекту, забезпечує єдність і наступність різних сторін
процесу навчання, є засобом розвитку особистості суб’єкта навчання. Про-
ектна діяльність є також інтегративним видом діяльності, який синтезує
елементи інших видів: ігрової, навчально-пізнавальної, ціннісно-
орієнтаційної, комунікативної, практичної тощо.
У процесі виконання проектів формується самостійність і наполегли-
вість студентів у вирішенні творчих завдань, розвивається вміння планува-
ти свою діяльність, працювати в колективі. Самостійність – одна з найваж-
ливіших рис особистості студента, яку варто розглядати як невід’ємну
складову процесу навчання. Самостійні активні дії сприяють розвитку іні-
ціативності, тому завдання для самостійної роботи повинні носити актив-
ний і творчий характер, стимулювати пошук самостійних рішень, спонука-
ти до цілеспрямованої діяльності зі здобуття нових знань. Таким чином за-
безпечується розвиток навичок власне самостійної діяльності і творчих
здібностей кожного студента.
Варто пам’ятати, що виконання проектів спрямоване передовсім на
активізацію самоосвіти, яка є найважливішим засобом формування якостей
особистості. Для самоосвіти характерна наявність активних пізнавальних
потреб і інтересів, спонукання особистості до їх задоволення, прояв висо-
кого ступеня свідомості й організованості. Виконання проектів – процес
творчий, а самоосвіта в значній мірі наближає студентів до творчості. От-
же, проектна діяльність стимулює процес самоосвіти, натомість самоосвіта
стимулює творчість.
Формування у майбутніх учителів трудового навчання досвіду прое-
ктної діяльності здійснюється за двома основними напрямами: 1) вклю-
чення методу проектів у процес вивчення різних дисциплін, передбачених
навчальним планом; 2) введенням у навчальний план підготовки спецкурсу
з основ виконання творчих проектів.
Важливо, щоб майбутній педагог навчився не лише проектувати, а й
здійснювати управління розробкою проектів у школі. З цією метою доці-
льно розробити і зреалізувати курс за вибором «Використання методу про-
ектів у школі». Методика організації занять з цього курсу варто побудува-
ти таким чином, щоб у процесі виконання проекту, передовсім при пошуку
необхідної інформації, реалізації групових проектів, стимулювалася заці-
кавленість студентів, формувалися комунікативність та заповзятливість.
Необхідно, щоб студенти, проходячи всі етапи проектної діяльності, отри-
мували чіткі уявлення про послідовність створення проектів і правила їх
Збірник наукових праць. Частина 3, 2010
виконання.
Одержуючи проектне завдання, студенти повинні отримати можли-
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 43 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |