3. Фактори глобалізації та умови входження в глобальний простір
Основа якісних перетворень – це завершення епохи індустріального виробництва і формування сучасного глобального середовища постіндустріальної інформаційної цивілізації з принципово новою господарською системою, в якій головний виробничий ресурс – це інформація.
Термін «глобалізація» виник для характеристики транснаціонального функціонування економіки та інформації.
Глобалізація – це стан світової економіки, за яким господарський розвиток в більшості країн та регіонів тісно взаємозв’язаний, виробнича кооперація та спеціалізація досягають всесвітніх масштабів, транснаціональні корпорації стають домінантною формою власності, загальний розвиток економіки здійснюється завдяки запровадженню нових технологій у галузі електронних комунікацій і транспорту.
Фактори глобалізації:
10. Інформаційний.
11. Економічний.
12. Технологічний.
4 Головін наслідки інформглобалізації
Глобалізація – це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як прогресивні наслідки, так і негативні. До позитивних ми можемо зарахувати:
Ø поширення нових інформаційних технологій та пов’заних з ними переваг
(скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя);
Ø перехід на ресурсозаощаджувальні технології;
Ø посилення уваги до важливих проблем людства та ін.
Однак, глобалізація економіки – це не лише вигоди від зростання участі країни в світових економічних процесах, але й висока ймовірність втрат, зростання ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технологічних нововведень тощо, але й більш вразливим щодо негативного впливу світогосподарських зв’язків.
До негативних наслідків глобалізації належать:
Ø посилення нерівномірності розвитку країн світу;
Ø нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної незалежності.
5. Нормативно-правове забезпечення здійснення державного управління у паливно-енергетичній сфері
ПЕК: Європейська енергетична хартія, Кіотський протокол, Договір про заснування Енергетичного Співтовариства
Електроенергетика: НПА Про електроенергетику, Про теплопостачанняПро енергозбереження, Про альтернативні джерела енергії Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж, Національна комісія регулювання електроенергетики України
Нафтогазова НПА: Про нафту і газ, Про трубопровідний транспорт, Про альтернативні види палива, Про засади функціонування ринку природного газу» Державна служба геології та надр України, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України
Вугільна НПА: Гірничий закон України, «Про газ (метан) вугільних родовищ, КМУ Про затвердження Програми «Українське вугілля, КМУ Про удосконалення господарського механізму реалізації вугільної продукції в Україні»
Ядерна НПА: Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку, Про поводження з радіоактивними відходами, Про державні цільові програми, Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату Державна інспекція ядерного регулювання (координ, стандарт,
Евгений
ого... спасибо))
23:55:12
Аня
я не могу файлом скинуть..
23:55:57
скажи каких нет у тебя
Евгений
1-7
23:56:42
Аня
28 билет
1.Правове забезпечення поліклініки у сфері промисловості
22. Зміст державної політики у сфері промисловості
Державна промислова політика є важливою складовоюзагальнодержавної політики. Вона спрямована на досягненняпромисловістю якісно нового рівня розвитку, посилення промисловогопотенціалу держави, задоволення потреб населення, зростанняобсягів виробництва і підвищення конкурентоспроможностіпромислової продукції. Метою державної промислової політики є створення сучасного,інтегрованого у світове виробництво і здатного до саморозвиткупромислового комплексу, який відповідатиме аналогічним утворенняму розвинутих державах світу за такими основними критеріями: високий темп переходу до створення нових моделей та поколіньпродукції; ефективне застосування принципово нових машин,матеріалів, комплектуючих, технологічних систем;ипуск конкурентоспроможної продукції, здатної задовольнити Основними принципами державної промислової політики є: забезпечення національних інтересів; соціальна, екологічна спрямованість реформування промисловості;реалізація інноваційного типу розвитку промисловості поєднання державного регулювання з ринковими механізмами саморегуляції; програмно-цільовий підхід до вирішення завдань промислової політики; Вона передбачає:прискорення інституційних перетворень та утвердження конкурентного середовища;забезпечення конкурентоспроможності промисловості через реалізацію її інноваційного шляху розвитку, формування нових технологічних укладів, підтримку розвитку наукоємних виробництв, особливо на початкових етапах прискорений розвиток внутрішнього ринку при одночасному збільшенні обсягів експорту, в першу чергу наукоємної продукції економічно доцільну участь вітчизняної промисловості в міжнародному поділі праці.
23. Система органів, що здійснюють державне управління у сфері промисловості
Система органів управління промисловістю складається з: промислових міністерств; інших центральних органів державної виконавчої влади, які мають свої промислові об'єкти; управлінь промисловості місцевих державних адміністрацій; місцевих рад та їх виконавчих комітетів (з питань, делегованих їм державою); адміністрацій промислових об'єднань і промислових підприємств Загальне управління промисловістю в Україні, здійснення державної політики в цьому напрямі покладено на Кабінет Міністрів України, який управляє об'єктами державної власності, спрямовує й координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади тощ Близькі за обсягом і напрямом діяльності повноваження по управлінню промисловістю має Рада міністрів АРК у межах автономії.
2.Нова економіка:основні напрями розвитку
Поява терміну «нова економіка», пов’язана із розвитком сучасних електронних інформаційних технологій, становленням інформаційної системи Інтернет, вперше з’явився в 90-х роках минулого століття. «Нова економіка» формується на базі інтелектуалізації виробництва та усього господарського життя. Під інтелектуалізацією виробництва розуміється зростання частки інтелектуальної (розумової) праці в сукупному її масштабі. Це знаходить свійвияв, по-перше, у чисельному зростанні прошарку інтелігенції, тобто людей, якіпрофесійно займаються розумовою працею. Це інженери, техніки, менеджери, науковціта ін. По-друге, це зростання компоненти розумової, творчої праці на майже всіхробочих місцях, збільшення її внеску до складу доданої вартості«нова економіка» та інноваційна діяльність органічно пов’язані міжсобою. Інновації – це спосіб формування та функціонування «нової економіки». Уцьому сенсі останню можна потрактувати як безперервний потік інновацій. ШляхУкраїни до створення сучасної конкурентоспроможної економіки полягає у розгортанніта активізації інноваційної діяльності, і в першу чергу аплікації у виробництвотехнологічних нововведень. Перспектива досліджень зводиться до переведення аналізу з макро- на мезорівень, аналізу проблеми на регіональному рівні, дослідженні можливості територіальноїгромади у стимулюванні інноваційної
23:57:07
Аня
діяльності та створенні підвалин «новоїекономіки».
3.Нова фірма:умови створення та напрями діяльності
На основі цього можна казати про створення нової організаційної форми «Нова фірма». Ця форма має мати наступні риси:людський капітал повинен виступати основним елементом активів;гнучкі контракти із співробітниками, структурними підрозділами, партнерами по бізнесу; переважання у бізнесі патентів, бізнес-угод, ноу-хау. Для створення «Нової фірми» необхідно:сучасний підприємницький прошарок;сучасне конкурентне середовище;реальна державна підтримка;діюча фінансово-банківська система;ефективний фондовий ринок; налагоджений інвестиційний процес. Засновницькі документи, реєстрації фірми. Створення капіталу фірми
4.Поствестфальська структура
Характеризується поступовою втратою інститутами державної влади виключного примату у здійсненні внутрішньої політики на національній території. У зовнішньополітичній сфері також продовжується перерозподіл реальних важелів впливу на користь наднаціональних структур. В експертному співтоваристві нова система міжнародних відносин дістала назву «Поствестфальский світ». Паралельно зі змінами у господарському комплексі України та способі життя українців змінювався світ. На разі основними якісними характеристиками трансформації світу на початку XXI століття є наступні чинники1: перерозподіл владних повноважень з національного рівня на глобальний; поява таких нових суб'єктів влади, як міжнародні регулюючі органи, неформальні центри впливу надвисокого рівня компетенції; феномен країни-системи; деформалізація влади, зменшення ролі та значення представницьких органів влади, публічної політики на загал, тенденція до розширення зони неформальних процедур прийняття рішень, нові горизонти судової влади, утвердження нової міжнародно-правової парадигми;транснаціоналізація еліт, поява нової глобальної спільноти - Світової Півночі, паралельна глобалізація альтернативного простору Світового Півдня;злиття політичних та економічних функцій, формування на цій основі нової системи стратегічної взаємодії та глобального впливу;
5.НП забезпечення державного управління та органи у сфері інвестицій
закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні»1. Закон України “Про режим іноземного інвестування”.
2. Закон України “Про інвестиційну діяльність”.
3.Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.
4. Закон України “Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць”.
5. Господарський кодекс України.
6. Податковий кодекс України.
7. Митний кодекс України.
8. Цивільний кодекс України.
9. Земельний кодекс України.
10. Кодекс Законів України про працю.
Білет 29
1.Формування і реалізація державної економічної політики
Економічна політика включає в себе два компоненти – позитивний та нормативний. Позитивний ставимо питання: що відбувається. Нормативний: як має бути. Поєднання двох компонентів є ідеальним. Нормативний компонент превалює. Економічну політику формують певні політичні суб'єкти: носії економічної політики – відносяться суб'єкти, які законодавчо закріплені (уряд, ВРУ і т.д.); носії впливу на економічну політику – ці суб'єкти не беруть участі в розробленні економічної політики.але можуть суттєво впливати на цей процес (політичні рухи, партії, громадські об'єднання економічних програм. Цілі економічної політики: глобальні, основні та поточні. Основні умови реалізації економічної політики:рівень пізнання суспільством економічних законів;завдання і цілі, які ставить держава;конкретні форми реалізації універсальних принципів функціонування економіки (ринкове саморегулювання або державне регулювання);етап, на якому перебуває країна;специфічні передумови для кожної країни і форми господарювання;Етапи формування і реалізації державної економічної політики:визначення суспільних проблем і цілей політики (етап ініціювання політики);розроблення державної економічної політики (етап формування політики);здійснення та моніторинг
23:57:07
державної економічної політики;оцінювання і регулювання державної економічної політики.: Розподільна. Пов’язана з діями органів влади щодо розподілу відповідних матеріальних благ серед різних груп населення (наука, освіта). Перерозподільна. Певні ресурси передаються від однієї групи населення до іншої через податки, тарифи. Регулювальна політика. Включає дії органів державної політики з регулювання різних видів діяльності. Адміністративно-правова. Пов’язана з нормативною діяльністю і функціонуванням держави. Стратегічна. Охоплює взаємини із зарубіжними державами. Антикризова.
2.Тенденції щодо співвідношення між інформаційним капіталізмом і соціальної кризою
Однак це різновид капіталізму істотно відрізняється від своїх попередників двома основними ознаками: глобального характеру і базування на мережі фінансових потоків, хто знає меж упорядкування і національностей.
Основна суперечність (і двигуном розвитку) несформованого нового суспільства, заснованого на мережевих структурах, є суперечності між глобалізацією світу і ідентичністю (самобутністю) конкретного співтовариства.Кастельс, спираючись на концепцію французького соціолога Олена Турена, вводить поняття «ідентичність опору» і «ідентичність, спрямована у майбутнє». У такому суспільстві мережевих структур поруч із державою, глобальними сітями та індивідуумами існують співтовариства, які гуртуються біля ідентичності опору. Це опір спрямоване проти основний тенденції розвитку сучасного суспільства — глобалізації.
У працяхКастельс також зосереджує уваги на трансформації громадських взаємин у різноманітних галузях під впливом розвитку. Специфіка трансформацій залежить від історичних, культурних та інституційних чинників, й інші процеси приносять як сприятливі можливості, і негативні наслідки. Він зазначає, що, як глобальна мережу мереж, стає телекомунікаційної основою мережного нашого суспільства та формулює певні проблеми були, що перешкоджають, на його думку, розвитку такого суспільства.
Зокрема, є велика небезпека, що інфраструктура Інтернету може у чиєїсь власності, а доступу до нього – об'єктом контролю. З іншого боку, неповний охоплення суспільства мережею з різних технічних, економічних чи інституціональних причин, призводить до ізоляції від цього окремих соціальних груп.
# # # # # # # # # # # #
Криза соціальна (від грец. krisis - рішення, переломний момент, вихід) - найгостріша форма вияву соціальної суперечності, пов'язана з порушенням соціальної стабільності. Суперечність є об'єктивною основою соціальної кризи, її суб'єктивною складовою, усвідомленням соціальної ситуації як критичної, відчуттям межі, безвиході, неможливості подальшого руху.
У марксизмі докладно розроблено ідею загальної соціальної кризи та її критичного моменту - революційної ситуації, коли «верхи не можуть, а низи не хочуть жити постарому» (В. Ленін), причому криза охоплює економічні, соціально-класові й політичні структури і є симптомом несвоєчасності переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої, наступної. При цьому в межах комуністичної ідеології вважалося, що соціальна криза не притаманна соціалістичному суспільству, оскільки вона є першою фазою останньої формації. О. Шпенглер, як і більшість західних учених, пов'язував поняття соціальна криза не з формаційним процесом, а з агонією всього західного суспільства та його культури: культура, що вмирає, перероджується на цивілізацію (мертву «протяжність», бездушний «інтелект») як свою протилежність. На думку П. Сорокіна, який теж розглядав поняття соціальної кризи в широкому значенні, криза сучасного західного суспільства полягає в розпаді основоположних форм західної культури і суспільства останніх чотирьох століть: це криза форм соціальної, політичної та економічної організацій, майже всього життя, способу мислення й поведінки, зокрема й форм шлюбу та сім'ї. За П. Сорокіним, соціальна криза - такий поворотний пункт у розвитку людства, коли послідовно змінюються ідеаціональна, ідеалістична і почуттєва форми
культури та суспільства. Криза сучасної «почуттєвої» культури пов'язана передусім із розвитком матеріалізму та науки; вихід із неї - у перемозі релігійної «ідеалістичної» культури.
Поміркованішою є позиція Е. Дюркгейма, який вважав, що в будь-якому суспільстві нормальні соціальні явища співіснують з аномальними й патологічними, такими як злочини, самогубства тощо. Криза назріває, коли останні явища частішають, посилюється аномалія - стан незбігу мотивації індивідуальної поведінки з традиційними нормами та цінностями.
Слід розрізняти загальну й локальну кризи. Остання стосується певних сторін життя суспільства, певних соціальних груп. Так, молодіжні «бунти» 60х pp. XX ст. у деяких країнах Заходу були формою вияву проблем молоді, але практично не торкалися інших соціальних груп, відбувалися на тлі відносно нормального стану економіки, не супроводжувалися політичними переворотами.
3.Удосконалення державного регулювання системи транспорту
Завдання державного управління визначено в ст.3 ЗУ «Про транспорт». Як випливає із цієї статті, державне управління у сфері транспорту має забезпечувати:
своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;
захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;
безпечне функціонування транспорту;
додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;
захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;
створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;
обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
координацію роботи різних видів транспорту;
ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;
охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.
4.Види фінансування будівництва в європейських країнах
Система будівельних заощаджень почала функціонувати з 1830 р. і успішно конкурувала з традиційною моделлю. Призначення будівельних каст – надання учасникам житлового будівництва кредитів на пільгових умовах. Ресурси цих каст формуються за рахунок вкладів їх учасників. Вони (учасники) також отримують від 30 до 50% річного вкладу.
Дві фази функціонування системи будівельних заощаджень:
накопичення будівельних заощаджень;
кредитування.
Система будівельних заощаджень може бути закритою та відкритою. Закрита – передбачає фіксацію процентів за кредитами і заощадженнями протягом усього терміну дії контракту, тоді як відкрита система передбачає становлення гнучких процентних ставок. Прикладами каст закритого типу може бути Німеччина (близько 32% населення приймає участь, а в обороті – 650 мільярдів євро, що є 40% ВВП Німеччини). Характерною рисою німецької системи житлового фінансування є те, що вона об’єднує різні установи та способи рефінансування (може входити банк, іпотечна компанія і т.д., тобто комбінування). В Австрії система схожа. Ставка проценту за кредитом в Австрії не є фіксованою, а залежить від стану грошового ринку. У Франції існує відкрита система і характеризується порівняно невеликими процентними ставками, що зараховуються як на заощадження, так і на кредити. Ця система більше підтримується державою.
Контрактне фінансування – це спосіб фінансування житла. Існує у Чехії (32%), Словаччині (40%), Угорщині та Хорватії. Ця система подібна до німецької моделі, але у Польщі та Словенії вона утворюється на базі універсальних банків. У Росії законодавчо створені умови. Створені житлові та житлово-накопичувальні кооперативи (другий працює з різними будинками).
5.Нормативно-правове забезпечення та органи в інноваційно-інвестиційній сфері
Про інноваційну діяльність» вiд 04.07.2002 № 40-IV;
2. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» вiд 08.09.2011 № 3715-VI;
3. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» вiд 13.12.1991 № 1977-XII;
4. Закон України «Про наукову і науково-технічну
експертизу» вiд 10.02.1995 № 51/95-ВР;
5. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» вiд 14.09.2006 № 143-V;
6. Закон України «Про наукові парки» вiд 25.06.2009 № 1563-VI;
закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні»1. Закон України “Про режим іноземного інвестування”.
2. Закон України “Про інвестиційну діяльність”.
3.Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.
4. Закон України “Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць”.
5. Господарський кодекс України.
6. Податковий кодекс України.
7. Митний кодекс України.
8. Цивільний кодекс України.
9. Земельний кодекс України.
10. Кодекс Законів України про працю.
Білет 30
1.Контрактна модель фінансування будівництва. поняття характеристика
Система будівельних заощаджень почала функціонувати з 1830 р. і успішно конкурувала з традиційною моделлю. Призначення будівельних каст – надання учасникам житлового будівництва кредитів на пільгових умовах. Ресурси цих каст формуються за рахунок вкладів їх учасників. Вони (учасники) також отримують від 30 до 50% річного вкладу.
Дві фази функціонування системи будівельних заощаджень:
накопичення будівельних заощаджень;
кредитування.
Система будівельних заощаджень може бути закритою та відкритою. Закрита – передбачає фіксацію процентів за кредитами і заощадженнями протягом усього терміну дії контракту, тоді як відкрита система передбачає становлення гнучких процентних ставок. Прикладами каст закритого типу може бути Німеччина (близько 32% населення приймає участь, а в обороті – 650 мільярдів євро, що є 40% ВВП Німеччини). Характерною рисою німецької системи житлового фінансування є те, що вона об’єднує різні установи та способи рефінансування (може входити банк, іпотечна компанія і т.д., тобто комбінування). В Австрії система схожа. Ставка проценту за кредитом в Австрії не є фіксованою, а залежить від стану грошового ринку. У Франції існує відкрита система і характеризується порівняно невеликими процентними ставками, що зараховуються як на заощадження, так і на кредити. Ця система більше підтримується державою.
Контрактне фінансування – це спосіб фінансування житла. Існує у Чехії (32%), Словаччині (40%), Угорщині та Хорватії. Ця система подібна до німецької моделі, але у Польщі та Словенії вона утворюється на базі універсальних банків. У Росії законодавчо створені умови. Створені житлові та житлово-накопичувальні кооперативи (другий працює з різними будинками).
2.Міжнародні організації технопарків
Технопарк являє собою науково-виробничий територіальний комплекс, до якого входять дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи з передовою технологією, створювані на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою, до якої належать: лабораторні корпуси, виробничі приміщення багатоцільового призначення, інформаційно-обчислювальні центри колективного користування, системи транспортних та інших комунікацій, магазини, житлово-побутові приміщення, сервісні та виставкові комплекси. Основна мета технопарків — досягнення тісного територіального зближення між необхідною для наукових досліджень матеріальною базою, що належить промисловому виробництву, та людським компонентом наукового потенціалу країни, що формує максимально сприятливі умови для розвитку інноваційного процесу. принципи:• координація діяльності та співробітництво чотирьох головних ланок: науки, вищої школи, державного сектору виробництва, приватних компаній і регіональних міських органівуправління; розвиток інноваційного підприємництва; залучення промислових та банківських фінансових ресурсів в інноваційну сферу; концентрація та використання ризикового капіталу.
3. Фактори глобалізації та умови входження в глобальний простір
Основа якісних перетворень – це завершення епохи індустріального виробництва і формування сучасного глобального середовища постіндустріальної інформаційної
цивілізації з принципово новою господарською системою, в якій головний виробничий ресурс – це інформація.
Термін «глобалізація» виник для характеристики транснаціонального функціонування економіки та інформації.
Глобалізація – це стан світової економіки, за яким господарський розвиток в більшості країн та регіонів тісно взаємозв’язаний, виробнича кооперація та спеціалізація досягають всесвітніх масштабів, транснаціональні корпорації стають домінантною формою власності, загальний розвиток економіки здійснюється завдяки запровадженню нових технологій у галузі електронних комунікацій і транспорту.
Фактори глобалізації:
10. Інформаційний.
11. Економічний.
12. Технологічний.
4 Головін наслідки інформглобалізації
Глобалізація – це об’єктивний процес планетарного масштабу, який має як прогресивні наслідки, так і негативні. До позитивних ми можемо зарахувати:
Ø поширення нових інформаційних технологій та пов’заних з ними переваг (скорочення часу і витрат на трансакції, поліпшення умов праці та життя);
Ø перехід на ресурсозаощаджувальні технології;
Ø посилення уваги до важливих проблем людства та ін.
Однак, глобалізація економіки – це не лише вигоди від зростання участі країни в світових економічних процесах, але й висока ймовірність втрат, зростання ризиків. Глобалізація передбачає, що країни стають не просто взаємозалежними з причини формування системи міжнародного інтегрованого виробництва, зростання обсягів світової торгівлі та потоків іноземних інвестицій, інтенсифікації руху технологічних нововведень тощо, але й більш вразливим щодо негативного впливу світогосподарських зв’язків.
До негативних наслідків глобалізації належать:
Ø посилення нерівномірності розвитку країн світу;
Ø нав’язування сильними країнами своєї волі, нераціональної структури господарства, політичної та економічної незалежності.
5. Нормативно-правове забезпечення здійснення державного управління у паливно-енергетичній сфері
ПЕК: Європейська енергетична хартія, Кіотський протокол, Договір про заснування Енергетичного Співтовариства
Електроенергетика: НПА Про електроенергетику, Про теплопостачанняПро енергозбереження, Про альтернативні джерела енергії Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж, Національна комісія регулювання електроенергетики України
Нафтогазова НПА: Про нафту і газ, Про трубопровідний транспорт, Про альтернативні види палива, Про засади функціонування ринку природного газу» Державна служба геології та надр України, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України
Вугільна НПА: Гірничий закон України, «Про газ (метан) вугільних родовищ, КМУ Про затвердження Програми «Українське вугілля, КМУ Про удосконалення господарського механізму реалізації вугільної продукції в Україні»
Ядерна НПА: Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку, Про поводження з радіоактивними відходами, Про державні цільові програми, Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату Державна інспекція ядерного регулювання (координ, стандарт,
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 19 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |