РП7 об’єднує всі дослідницькі ініціативи ЄС для виконання головних завдань, а саме розвитку, конкурентоспроможності та зайнятості спільно з новою Програмою конкурентоспроможності та інновації, освітніх програм і програм підготовки, а також Структурний фонд. РП7 є однією з основ Європейського дослідницького простору.
Програма надає новий імпульс розвитку та підвищенню конкурентоспроможності Європи та посилює роль знань як найбільшого європейського ресурсу. РП7 більше за попередні програми приділяє увагу міжнародному співробітництву, що підтримується на всіх її рівнях, та дослідженням, що відповідають потребам європейської економіки. Крім того, вперше програма надає підтримку найкращим європейським дослідженням через створення Європейської дослідницької ради. В центрі уваги всієї програми є майстерність, бо саме це відіграватиме роль у розвиткові глобальної конкурентоспроможності Європи.
Іншим пріоритетом є спрощення та полегшення участі в програмі через заходи, що стосуються процедури та раціоналізації інструментів. Незважаючи на в цілому новий підхід, багато елементів Шостої рамкової програми збережені у новій програмі, тому практиці для більшості учасників РП7 не змінилися, але участь в ній стало простішою.
Сьома рамкова програма має дві основні цілі:
зміцнити наукову та технологічну базу європейської промисловості;
підтримати конкурентоспроможність промисловості шляхом стимулювання досліджень.
3.Глобальні тенденції по Несбіту
Глобалізація – це стан світової економіки, за яким господарський розвиток в більшості країн та регіонів тісно взаємозв’язаний, виробнича кооперація та спеціалізація досягають всесвітніх масштабів, транснаціональні корпорації стають домінантною формою власності, загальний розвиток економіки здійснюється завдяки запровадженню нових технологій у галузі електронних комунікацій і транспорту. Фактори глобалізації: Інформаційний. Економічний. Технологічний. У 1982 р. Джордж Несбіт визначив 10 нових глобальних тенденцій: 1. Перехід від індустріального суспільства до інформаційного. 2. Від розвитку техніки до високих технологій. 3. Від національної економіки до світової. 4. Від короткострокових завдань – до довгострокових. 5. Від централізації до децентралізації. 6. Від інституційної допомоги до
самодопомоги. 7. Від представницької демократії до безпосередньої. 8. Від ієрархії до мереж. 9. Від півночі до півдня. 10. Від альтернативного вибору «або – або» – до розмаїття вибору. Риси глобалізації: Надзвичайно низькі митні бар’єри, домінуванням фінансового ринку над товарами, На перший план стала переходити управлінська інформація Унікальність і дешевизна – це два фактори входження у глобальну економіку.
4.Нова фірма
На основі цього можна казати про створення нової організаційної форми «Нова фірма». Ця форма має мати наступні риси:
людський капітал повинен виступати основним елементом активів;
гнучкі контракти із співробітниками, структурними підрозділами, партнерами по бізнесу;
переважання у бізнесі патентів, бізнес-угод, ноу-хау.
Для створення «Нової фірми» необхідно:
сучасний підприємницький прошарок;
сучасне конкурентне середовище;
реальна державна підтримка;
діюча фінансово-банківська система;
ефективний фондовий ринок;
налагоджений інвестиційний процес.
5.Сприятливі умови для підприємництва
Умови успішності діяльності підприємництва:
стабільна національна кредитно-грошова система;
пільгова система оподаткування;
державна підтримка підприємництва у галузі матеріального і фінансового забезпечення;
правова захищеність підприємництва;
ефективний захист промислової та інтелектуальної власності;
спрощена процедура регулювання підприємницької діяльності державними органами в сфері управління.
Білет №11
1. Охарактеризувати систему будівельних заощаджень у зарубіжних країнах.
Система будівельних заощаджень може бути закритого чи відкритого типу. Перша система передбачає фіксацію відсоткових ставок за кредитами й заощадженням упродовж усього терміну дії контракту, друга — встановлення гнучких відсоткових ставок. Істотними перевагами системи контрактних житлових заощаджень є незалежність від ставок на ринку капіталу (для систем закритого типу); відсутність штрафів за дострокове погашення, зменшення ризику дефолту за кредитами; спрямованість на обслуговування груп населення з низьким і середнім доходом,; вплив на економічне зростання. Водночас така система має певні вади: вона не передбачає залучення кредиту без попереднього нагромадження коштів, в умовах інфляції понад 10—15% її функціонування стає неможливим. Масового розвитку система кредитно-будівельних кас закритого типу набула в Німеччині, де її вкладниками є 32% дорослого населення.. Закрита система будівельних заощаджень не залежить від ринку капіталів і коливань відсоткових ставок. Згідно з договором, вкладники-учасники роблять вклади в загальну касу, з якої їм у певній черговості виплачують необхідну суму, до якої входять заощадження вкладника (40—50% від загальної суми) та позика. Кредити, які надаються касами, мають виключно цільове призначення: придбання житла, землі, погашення інших іпотечних кредитів. Стандартні умови контракту в Bausparkasse наведено в таблиці.
2. Нормативно-правова база та система органів державного управління у сфері інновацій станом на 2014 рік.
Зокрема, національне інноваційне законодавство включає норми Конституції України, Господарського кодексу, Закону України "Про інноваційну діяльність", Закону України "Про пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності в Україні", Закону України "Про інвестиційну діяльність", Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" та інших нормативно-правових актів, які визначають правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлюють форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямовані на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.
Вихідні правові передумови державної інноваційної політики закладено в Конституції України. Стаття 54 гарантує громадянам свободу наукової і технічної, а також інших видів творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав. У цій самій статті визначено,
що держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.
Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності є Державне агентство України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем’єр-міністра України. До основних завдань Держінвестицій належить: участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності та створення національної інноваційної системи для забезпечення проведення ефективної державної інноваційної політики, координація роботи центральних органів виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності (постанова Кабінету Міністрів України " від 16 травня 2007 р. N 749 "Деякі питання Державного агентства України з інвестицій та інновацій").
3. Специфіка реформування сфери ЖКХ у Східній Німеччині.
Німецька. Східна Німеччина. Реформування почалося з 1990 р. і орієнтовано воно було на досягнення кількісних результатів і пріоритет надавався на масове будівництво житла. Належного ремонту не було. Більшість квартир перебувало у власності держави, або муніципалітету, деякі квартири перебували у власності товариств (товариства працівників з будівництва житла, як радянські кооперативи). Оплата поділялася за видом послуг (фіксована). Надавалися державні субсидії: 1) населенню, що мешкало в державному житловому фонді отримувало прямі субсидії (адресні); 2) товариства працівників з будівництва житла отримували субсидії через комунальні підприємства; 3) власникам приватних будинків субсидії не надавалися. Першим заходом для полегшення сфери стала відмова щодо надання субсидії через комунальну сферу (відмова від другого пункту, залишилося лише адресне субсидіювання), надавалися кредити, які використовувалися для модернізації сфери, реорганізація житлового фонду, житлові кооперативі перетворювалися у союзні особи, які були самостійними. Відбулося підвищення відповідальності житлових підприємств за несплату комунальних послуг. Сфера була передана у приватні руки, земля була передана до власності підприємств, були створені міські та комунальні компанії, створені ринкові умови для роботи комунальних компаній Міські комунальні компанії надають додаткові послуги (управління документацією та інше). Муніципалітети залучали інвесторів і продавати акції. Населення отримало конкуренцію.
4. Цілі, види, інструменти економічної політики.ґ
Економічна політика включає в себе два компоненти – позитивний та нормативний. Позитивний ставимо питання: що відбувається. Нормативний: як має бути. Поєднання двох компонентів є ідеальним. Нормативний компонент превалює. Економічну політику формують певні політичні суб'єкти: носії економічної політики – відносяться суб'єкти, які законодавчо закріплені (уряд, ВРУ і т.д.); носії впливу на економічну політику – ці суб'єкти не беруть участі в розробленні економічної політики.але можуть суттєво впливати на цей процес (політичні рухи, партії, громадські об'єднання економічних програм. Цілі економічної політики: глобальні, основні та поточні. Основні умови реалізації економічної політики:рівень пізнання суспільством економічних законів;завдання і цілі, які ставить держава;конкретні форми реалізації універсальних принципів функціонування економіки (ринкове саморегулювання або державне регулювання);етап, на якому перебуває країна;специфічні передумови для кожної країни і форми господарювання;Етапи формування і реалізації державної економічної політики:визначення суспільних проблем і цілей політики (етап ініціювання політики);розроблення державної економічної політики (етап формування політики);здійснення та моніторинг державної економічної політики;оцінювання і регулювання державної економічної політики.: Розподільна. Пов’язана з діями органів влади щодо розподілу відповідних матеріальних благ серед різних груп населення (наука, освіта). Перерозподільна. Певні
ресурси передаються від однієї групи населення до іншої через податки, тарифи. Регулювальна політика. Включає дії органів державної політики з регулювання різних видів діяльності. Адміністративно-правова. Пов’язана з нормативною діяльністю і функціонуванням держави. Стратегічна. Охоплює взаємини із зарубіжними державами. Антикризова.
132. Принципи сучасної державної економічної політики.
Принципи державно-регуляторної політики:гуманізм (захист прав людини);демократизм (залучення широких верств населення);законність (прийняття компетентними органами);науковість.науковість, комплексність;реалізм у встановленні співвідношенні цілей і засобів реалізації;конкретного історичного підходу до розроблення економічної політики;альтернативності; Економічна стратегія та економічна тактика є складовими. Економічна стратегія – визначення довгострокових цілей розвитку. Економічна тактика – розроблення і провадження ефективних господарських форм і методів реалізації економічної стратегії.
133. Методи економічної політики.
Економічні методи управління — це система економічних та неекономічних важелів, спрямованих на поєднання інтересів усіх суб?єктів господарської дяльності.
134. Основні завдання державних органів щодо процесу реалізації економічної політики.
У широкому розумінні, економічна політика охоплює політичні відносини, політичну організацію і політичну ідеологію. Виходячи з цього можна визначити, що економічна політика є комплексом дій держави з регулювання економічної ситуації і корекції економічних інтересів. Безумовно, що економічна політика базується на чіткому визначенні органами влади її основних цілей, напрямків, методів і важелів розвитку економіки. Розробка економічної політики передбачає чітку постанову завдань. Для України такими завданнями є: 1. Визначення мети (цілі), на досягнення якої буде зорієнтований розвиток господарства. 2. Визначення засобів, які потрібно мобілізувати на досягнення поставленої мети. Для національної економічної системи України основними напрямками вважаються: 1. Постійне зростання темпів і ефективності виробництва.2. Забезпечення оптимального платіжного балансу.3. Регулювання інфляційних процесів.4. Досягнення і підтримка збалансованого бюджету.5. Підвищення рівня життя населення країни. У кожний період часу важливо визначити конкретні напрями економічної політики, їхній зміст, політичну значимість. Напрями економічної політики різноманітні за змістом та політичною значимістю.
135. Роль законодавчого органу в реалізації економічної політики.
Узагалі кажучи, ефективність колегіального законодавчого органу влади залежить від політичної та виборчої системи, від взаємодії механізму "виборці — партії — парламентарі", від повноти представництва, від чесного виконання наказів виборців у парламенті. Й Механізм узгодження економічних інтересів включає стадію ініціювання певного закону суб'єктом, який має право законодавчої ініціативи, і стадію розроблення, формулювання закону, у чому беруть участь представники уряду, партій, незалежні депутати. Закон ухвалюється лише тоді, коли за нього проголосувала більшість парламенту, але він набуде чинності, коли буде підписаний президентом. Однак президент може накласти вето і повернути закон у парламент зі своїми зауваженнями. Крім того, вагомою причиною не ухвалення законів є те, що члени парламенту, котрі не підтримують певний закон, репрезентують велику частину населення (іноді навіть переважну), яка протидіє відповідному закону і робитиме все, щоб його не виконувати, бо він не відповідає або суперечить їхнім інтересам. Голосування в парламенті під час ухвалення законів демонструє міру узгодженості насамперед економічних інтересів, і воно впливатиме на реалізацію та ефективність дії законів і відповідної економічної політики.
Інструменти економічної політики. Методи регулювання економіки реалізуються з допомогою конкретного інструментарія, тобто, засобів важелів впливу на господарські процеси. Прямий і непрямий методи або
адміністративний та економічний мають у своєму арсеналі конкретні засоби, які характерні власне тільки для них. Вище уже згадувались засоби адміністративного та економічного впливу. Опишемо їх більш конкретно.
Ліцензії - це документ, який засвідчує право економічного суб'єкта займатися певними видами підприємницької діяльності. Ліцензуванню піддаються певні види діяльності, захист яких потребують інтереси країни, суспільств та його окремих членів. В Україні порядок видачі та скасування ліцензій визначається Постановою Кабінету Міністрів України "Положення про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності".
Квоти - це доля ринкових суб'єктів у виробництві, споживанні, експорті, імпорті і т.ін. товарів та послуг. Квотування надає захист вітчизняним виробникам, забезпечує конкурентне середовище, стабілізує ціни на внутрішньому ринку. Наприклад, з метою захисту свого виробництва країни Західної Європи встановлюють квоти на імпорт зерна з України, Росія - на ввіз з України сталі та прокату.
Стандарти вводяться для уніфікації продукції за єдиними нормами типами, марками, розмірами, параметрами, якістю, а також методи обміру та контролю, одиниць вимірювань, правил пакування, зберігання та маркування продукції, технології виробництва. Всі суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані дотримуватись державних стандартів.
Суб'єкти ринку, які не дотримуються установлених регламентів та правил діяльності, підлягають покаранню. Ці заходи деражви називаються санкціями. Наприклад, держава накладає санкції за невиконання господарюючими суб'єктами певних зобов'язань. Санкції мають форму штрафів, пені, неустойки. Так, за несвоєчасне надання звітності органам податкової адміністрації, юридичні особи караються штрафами, за несплату податків - пенею.
Широке застосування у державному регулюванні отримало нормування різних видів діяльності виробничих витрат та поведінки ринкових суб'єктів. Норма - це правила поведінки людей і виконання певних видів господарської діяльності, а також суспільно ухвалена міра необхідних витрат ресурсів на вироблення одиниці продукції потрібної якості та надання послуг. На основі норм деражва регулює величину затрат ресурсів, розраховує потребу в них, здійснює планування і прогнозування економічного розвитку, будує політику соціального захисту населення, охорону навколишнього середовища.
Державне замовлення належить до одного з найбільш ефективних важелів економічної політики держави. Це інструмент подвійного використання і може грати роль як економічного, так і адміністративного важелів. Для підприємств державної власності замовлення держави є обов'язковими для виконання. У цьому випадку вони носять адміністративний характер. Але якщо деражва виставляє свої замовлення на тендер, то вони впливають на поведінку суб'єктів через економічну зацікавленість.
Особливо масовими державними закупками характеризуються США. Держава закуповує більше половини продукції літакобудування, теле- та радіообладнання, чверть наукових приладів та інструментів, а у фінансуванні науково-дослідних та конструкторських робіт її доля у 80-х роках становили 47%.
Сучасна держава активно використовує ціновий важіль. Вона регулює 10-20% від усіх цін. Це викликано тем, що вільне ціноутворення нерідко має руйнівний вплив на економіку. Держава може застосовувати фіксовані ціни на найважливіші товари та послуги, встановлювати верхню чи нижчю границю цін, а також граничні коефіцієнти їх зростання, заморожування цін на певний період і т.ін.
Податки - це обов'язкові платежі, які вносять в дохід державі юридичні та фізичні особи. Податки не тільки обов'язкові, але і примусові. Вони допомагають заохочувати одні і стримувати інші види діяльності; збалансовують платоспроможний попит і пропозицію; регулюють обсяг грошей в обігу. Функції податків як інструменту регулювання економіки є дуже різноманітні. Вони грають стимулюючу, стримуючу і контрольну функції.
Велике значення мають податкові пільги. Наприклад, якщо податками не обкладається частина прибутку, яка направляється на технічне переозброєння підприємств, то це стимулює науково-технічний прогрес у суспільстві. Якщо від податків звільняється частина прибутку, яка використовується у благодійних цілях, то стимулюється вирішення соціальних проблем. Прогресивне оподаткування надприбутків може стримувати ріст цін на товари та послуги.
Бюджетні витрати або бюджетне фінансування є цілеспрямованими на певні економічні та соціальні цілі. Бюджетні фінансування є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів. Бюджетнікошти направляються на освіту, охорону здоров'я, інвестиції в економіку, розвиток науки, соціальні виплати або дотацію (трансферти) населенню. В розвинених ринкових країнах через бюджет проходить від 30% до 40% ВВП, а в таких країнах як Швеція і Данія і того більше. Наприклад, у Швеції бюджетні витрати складають близько 60% ВВП, а з них на соціальні виплати припадає більше половини.
Кредит - це сума грошей, яка надається у борг на умовах повернення, платності, строковості. Кредит має різні форми. Держава може брати кредит, а може його і надавати. Регулюючи обсяг кредиту держава впливає і на банківську ставку і в цілому на пропозицію грошей. У кожній ринковій країні грошовий обіг регулюється Центральним банком країни (в Україні це Національний банк), якому надається певна автономія. Центральний банк установлює облікову ставку, зміну норм обов'язкових резервів проводить операції з державними цінними паперами, здійснює емісію грошей.
Облікова ставка - це ставка плати за кредит, який центральний банк надає комерційним банкам. Вона є орієнтиром, для визначення банківських процентних ставок. Зрештою він впливає на обсяг попиту на кредит.
Грошова емісія - це випуск у обіг додаткової суми грошей. Емісія збільшує грошову масу і може спричинити пожвавлення економічної активності. Але надмірний випуск грошей здатний породити інфляцію. Грошова емісія є дуже сильним інструментом економічного впливу і поводитися з ним слід дуже обережно.
Операції на відкритому ринку - це купівля-продаж державних цінних паперів (облігацій і казначейських векселів). У цій операції деражва, яка діє через центральний банк, має своїми контрагентами комерційні банки і населення. Якщо виникає потреба збільшити грошову масу, то центральний банк купує цінні папери. Внаслідок цього збільшується обсяг грошей у банків і населення, а значить зростає пропозиція грошей. При потребі скоротити грошову масу, дії центрального банку мають зворотний напрямок.
Зміна резервної норми є засобом скорочення або розширення грошової маси. Резервна норма - це частина банківських депозитів, яка тримається у центральному банку. Або інакше кажучи, це своєрідний недоторканий запас грошей, який комерційні банки не мають права використовувати для проведення своїх операцій. Збільшення (зменшення) резервної норми через грошовий мультиплікатор збільшує (зменшує) приріст грошової пропозиції.
Індикативне планування - це рекомендаційна система планових заходів, яка передбачає створення заохочувальних умов діяльності ринкових суб'єктів, спрямованих на досягнення завдань соціально-економічної політики держави. Індикативні плани суттєво відрізняються від директивних. Вони, по-перше, носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер. По-друге, показники плану носять інформаційний характер. По-третє, реалізація вказаних у плані завдань має вигідний для суб'єктів ринку характер. Індикативне планування забезпечується низкою правових актів. Воно застосовується у зрілій ринковій економіці, яка чутливо реагує на зміну в умовах діяльності.
Директивне планування - це обов'язкові для виконання адресні завдання, які видаються господарським суб'єктам, вищеназначеними інстанціями (главками, трестами, міністерствами, державним комітетом з планування). Директивне планування характерне для адміністративно-командної економіки. Воно широко використовуалось в СРСР, в
тому числі і Україні. На певних етапах економічного розвитку воно показало високу ефективність.
Деражвна програма економічного і соціального розвитку України - є формою макроекономічного регулювання економіки. Вона представляє собою комплексну систему цілей, стратегічних і тактичних засобів та інструментів їх досягнення. Державні програми економічного і соціального розвитку мають довгострокові (10-15 років), середньострокові (3-5 років), та короткострокові (1 рік) терміни. Вони охоплюють національні, галузеві та регіональні програми. Проте не всі правові та економічні питання побудови такої державної програми в Україні вже вирішені.
Прогнозування соціально-економічного розвитку - це наукове обгрунтоване ствердження про можливий соціально-економічний стан розвитку об'єкту (країни, галузі, регіону тощо) в майбутньому та альтернативні шляхи і строки досягнення такого стану. Шляхом прогнозування економічна теорія поєднується з практикою господарювання. Прогнозування соціально-економічного розвитку створює умови для науково обгрунтованого планування, в т.ч. складання державних програм економічного і соціального розвитку в Україні.
Пропагандистські (морально-етичні) засоби економічної політики заключаються у впливі держави на формування та функціонування соціальних цінностей, морально-етичних норм та правил поведінки громадян. Вони поєднують засоби виховання, роз'яснення та сприйняття цілей і змісту економічної політики, морального схвалення і спрямовані на формування і підтримку у громадян певних переконань, ринкового світогляду, психологічного настрою на позитивне сприйняття соціально-економічної політики держави.
Особливого значення пропагандистські заходи мають у перехідній економіці, коли проходить підрив одних життєвих цінностей і орієнтирів і перехід до інших, які є нерідко протилежними. Значення морально-етичного впливу на громадян за сучасних умов зростає взагалі. Підрив релігійних засад, який спостерігається у ринкових країнах, вимагає заповнення вакууму у формуванні норм життєвої поведінки. У перехідній економіці ця загальна тенденція доповнюється фактичним руйнуванням, принаймі знеціненням, звичних життєвих орієнтирів, а також глибиною кризових явищ, які загострили соціальні протиріччя. Моральний занепад, який відмічається дослідниками,
5. Види промислових субсидій та їх характеристика за угодою СОТ.
Згідно з Угодою Про субсидії і компенсаційні заходи існує 3 види промислових субсидій:
1. Субсидії, що не надають підстави для вжиття компенсаційних заходів (екологічні, наукові, дослідні заходи).
2. Заборонені субсидії – це експортні субсидії, які зумовлені переважним використання вітчизняних товарів на відміну від імпорту.
3. Інші види субсидій надають підставу для застосування компенсаційних заходів.
Заходи, які можуть застосовувати уряди, якщо цього вимагають потреби промисловості: застосувати заборони, чи обмеження у формі квот імпортних ліцензій (передбачені домовленістю Про положення ГАТТ 1994 р. щодо платіжного балансу. З метою захисту нових галузей промисловості та для забезпечення економічного розвитку і відповідно до ст.18 ГАТТ; захист з метою уникнення вітчизняного виробника від масового імпорту продукції – ст.19 ГАТТ.
Білети 12
1. Поняття турбулентності сусідів
«Турбулентне сусідство» - захист і розмежування країн-членів ЄС від східних сусідів. Його суть зводиться до "захисту" і відмежування країн - учасниць ЄС від східних сусідів (на жаль, до них поки що належить і Україна), де, за оцінками авторів сценарію, продовжуються процеси нестабільності, високої корупції, є проблеми, пов'язані з організованою злочинністю, тероризмом та еміграцією. Рекомендації, що випливають із цього сценарію, полягають у впровадженні жорстких візових режимів на східних кордонах ЄС, посиленні митних вимог, застосуванні селективності у сфері гуманітарних відносин.
2. Види та система фінансових будівельних заощаджень німеччини і франції
Система будівельних заощаджень почала функціонувати з 1830 р. і успішно
конкурувала з традиційною моделлю. Призначення будівельних каст – надання учасникам житлового будівництва кредитів на пільгових умовах. Ресурси цих каст формуються за рахунок вкладів їх учасників. Вони (учасники) також отримують від 30 до 50% річного вкладу.
Дві фази функціонування системи будівельних заощаджень:
накопичення будівельних заощаджень;
кредитування.
Система будівельних заощаджень може бути закритою та відкритою. Закрита – передбачає фіксацію процентів за кредитами і заощадженнями протягом усього терміну дії контракту, тоді як відкрита система передбачає становлення гнучких процентних ставок. Прикладами каст закритого типу може бути Німеччина (близько 32% населення приймає участь, а в обороті – 650 мільярдів євро, що є 40% ВВП Німеччини). Характерною рисою німецької системи житлового фінансування є те, що вона об’єднує різні установи та способи рефінансування (може входити банк, іпотечна компанія і т.д., тобто комбінування). В Австрії система схожа. Ставка проценту за кредитом в Австрії не є фіксованою, а залежить від стану грошового ринку. У Франції існує відкрита система і характеризується порівняно невеликими процентними ставками, що зараховуються як на заощадження, так і на кредити. Ця система більше підтримується державою.
3. Субсидії жкг німеччини
Німецька. Східна Німеччина. Реформування почалося з 1990 р. і орієнтовано воно було на досягнення кількісних результатів і пріоритет надавався на масове будівництво житла. Належного ремонту не було. Більшість квартир перебувало у власності держави, або муніципалітету, деякі квартири перебували у власності товариств (товариства працівників з будівництва житла, як радянські кооперативи). Оплата поділялася за видом послуг (фіксована). Надавалися державні субсидії: 1) населенню, що мешкало в державному житловому фонді отримувало прямі субсидії (адресні); 2) товариства працівників з будівництва житла отримували субсидії через комунальні підприємства; 3) власникам приватних будинків субсидії не надавалися. Першим заходом для полегшення сфери стала відмова щодо надання субсидії через комунальну сферу (відмова від другого пункту, залишилося лише адресне субсидіювання), надавалися кредити, які використовувалися для модернізації сфери, реорганізація житлового фонду, житлові кооперативі перетворювалися у союзні особи, які були самостійними. Відбулося підвищення відповідальності житлових підприємств за несплату комунальних послуг. Сфера була передана у приватні руки, земля була передана до власності підприємств, були створені міські та комунальні компанії, створені ринкові умови для роботи комунальних компаній Міські комунальні компанії надають додаткові послуги (управління документацією та інше). Муніципалітети залучали інвесторів і продавати акції. Населення отримало конкуренцію.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 18 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |