Наведені в додатку тести сприятимуть глибшому засвоєнню навчального матеріалу.
Посібник призначений для викладачів БЖД та медицини катастроф, учнів загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних училищ, студентів вищих навчальних закладів І— IV рівнів акредитації, які вивчають питання БЖД та медицини катастроф. Може бути використаний при підготовці особового складу воєнізованих формувань Міністерства надзвичайних ситуацій, промислових підприємств, а також населенням для БЖД і цивільного захисту та набуття навичок з надання першої медичної допомоги.
Автори будуть вдячні за зауваження
і пропозиції щодо вдосконалення цього видання.
Non scholae, sed vitae discimus!
He для школи, а для життя вчимося!
-------------- ЧАСТИНА І----------------
Характеристика катастроф природного і техногенного характеру, правила поведінки населення в осередках аварій (катастроф) і заходи безпеки
Розділ 1 КАТАСТРОФИ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ
Transeat а те calix iste!
Нехай обминає мене ця чаша!
Катастрофи природного характеру (стихійні лиха) — це спричинені явищами природи НС, що виникають раптово і призводять до різкого порушення нормальної життєдіяльності населення, ураження і загибелі людей, знищення матеріальних цінностей (додаток 1).
Кожна природна катастрофа має свою фізичну сутність, свої, тільки їй властиві причини виникнення, руйнівні сили, характер і стадії розвитку, свої особливості впливу на навколишнє середовище. Водночас природним катастрофам властиві загальні риси: великий просторовий розмах, значний вплив на навколишнє середовище, сильний психологічний вплив на людей і т. ін.
Знання причин виникнення і характеру стихійних лих дає змогу вчасно вжити заходів щодо запобігання їхнім важким наслідкам чи ослаблення руйнівної сили, згубного впливу на людей.
У багатьох випадках цьому сприятиме розумне поводження людей під час стихійного лиха, конкретне вжиття заходів із ліквідації його наслідків.
НС, спричинені природними чинниками (стихійними лихами), класифікують за видами стихійних лих і джерелами їхнього походження (мал. 1).
Мал. 1. Структура НС (стихійних лих), пов’язаних із природними явищами |
На території України, виходячи з її кліматогеографічних особливостей, найбільш імовірні геологічні (землетруси, зсуви тощо), гідрологічні (наводки, повені, низький рівень води, крижані затори та ін.) і метеорологічні (урагани, шторми, пилові бурі, природні пожежі та ін.) природні явища.
ЗЕМЛЕТРУСИ
Землетруси — це підземні удари (поштовхи) і коливання поверхні Землі, викликані природними причинами (в основному тектонічними процесами).
Зона виникнення підземного удару — осередок землетрусу — являє собою деяку площу в товщі Землі, у межах якої відбувається процес вивільнення енергії, що накопичується тривалий час. У центрі осередку землетрусу умовно розташована точка, яку називають гіпоцентром.
Проекцію гіпоцентру на поверхню Землі називають епіцентром землетрусу.
Основні параметри, що характеризують силу і характер землетрусу: глибина осередку, магнітуда та інтенсивність проявів на поверхні Землі.
Осередки землетрусу
Осередки землетрусу виникають па різних глибинах, здебільшого в земній корі на глибині 20—30 км.
У деяких районах Землі відзначаються поштовхи, що виходять із глибин у сотні кілометрів (верхня мантія Землі). Так, землетрус
4 березня 1977 р. на території Румунії і Молдови мав осередок на глибині 120—150 км. Чим глибше розташований осередок землетрусу, тим повільніше згасають сейсмічні хвилі і на більшу відстань від епіцентру вони поширюються.
Сейсмоактивні зони оточують територію України на південному заході і півдні. До них відносяться зони: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська і Південно-Азовська.
Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується землетрусами, осередки яких розміщені у верхній частині земної кори на глибинах 6—12 км, з інтенсивністю в епіцентрі до 7 балів, що швидко згасають па невеликій відстані від нього.
Унікальна на Європейському континенті зона Вранча, розташована у місці з’єднання Південних (Румунія) і Східних (Українських) Карпат. У її межах осередки землетрусів розташовані в земній корі, а також у верхній мантії Землі на глибинах 80—180 км. Глибокофо- кусність землетрусів у зоні Вранча обумовлює повільне згасання сейсмічних хвиль і їхнє поширення на значну відстань від епіцентру, внаслідок цього велика частина території України розташована в 4— 6-бальному поясі впливу цієї зони. У XX ст. у зоні Вранча відбулося
ЗО землетрусів інтенсивністю у 7—8 балів.
Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона огинає з півдня Кримський півострів. Осередки сильних землетрусів тут виникають на глибинах 20—40 і 10—12 км на відстані 25—40 км від узбережжя з інтенсивністю 8—9 балів. На думку українських учених, у Криму найближчими роками можливе повторення иайсильніших поштовхів 1927 р. (8 балів).
Південно-Азовську сейсмічну зону виявлено недавно. У 1987 р. тут було зафіксовано кілька землетрусів силою у 5—6 балів. Найне- безпечніші в сейсмічному відношенні області України: Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та АР Крим.
Магнітуда землетрусу
У 1935 р. доктор Чарльз Ф. Ріхтер, професор Каліфорнійського технологічного інституту в Пасадені, на підставі багаторічних спостережень запропонував «шкалу магнітуд землетрусу», що її стали називати шкалою Ріхтера. Слово «магнітуда» (М) у перекладі означає «величина».
Ріхтер виходив з того, що магнітуда землетрусу — це отримана із сейсмограм міра зсуву грунту. Зсув ґрунту й амплітуда сейсмічних хвиль — одне й те саме, і чим сильніший розмах хвиль, тим більша магнітуда землетрусу.
За визначенням Ріхтера, «магнітуда будь-якого поштовху визначається як десятковий логарифм вираженої в мікронах максимальної амплітуди цього поштовху, зробленого стандартним крутильним сейсмографом на відстані 100 км від епіцентру».
Якщо зазначені стандартні умови не дотримуються (відстань від епіцентру не 100 км, інший тип сейсмографа), то для приведення результатів виміру до основних стандартних умов шкали Ріхтера на кожній сейсмічній станції є складні поправочні формули і номограми.
Шкала Ріхтера не має ні верхньої, ні нижньої меж тому, що нижня межа залежить від чутливості приладів, а верхня — визначається
можливістю Землі спричинювати землетруси певної величини. Існуючі сейсмічні прилади дають змогу реєструвати землетрус магніту- дою до 3, а максимальний з коли-небудь зареєстрованих землетрусів мав магнітуду, рівну 8,9. Отже, на сьогодні діапазон шкали Ріхтера (діапазон шкали магнітуд землетрусів) коливається від 3 до 8,9. Най- слабкіший з відчутних землетрусів має магнітуду близько 1,5, а землетруси, здатні завдати мінімальної шкоди, — близько 4,5.
Інтенсивність (сила) землетрусу
Під інтенсивністю (силою) землетрусу розуміють ступінь збитків і руйнувань у визначеному місці на поверхні землі, заподіяних землетрусом.
На відміну від шкали магнітуд Ріхтера, шкала інтенсивності землетрусів не має в основі ні теоретичного обґрунтування, ні інструментальних вимірів. Вона заснована на багаторічних спостереженнях за наслідками багатьох землетрусів на різних територіях. Тому шкала інтенсивності землетрусів не має кінцевої редакції і періодично переглядається, уточнюється, модернізується.
Нині у світі використовують декілька шкал інтенсивності землетрусів. Наприклад, в Україні прийнято європейську 12-бальну шкалу М5К-64. Відповідно до цієї шкали всі землетруси за силою поділяють на 12 балів.
Щоб уникнути плутанини з магнітудою, що позначають арабськими цифрами, інтенсивність землетрусу за шкалою МБК-64 позначають римськими цифрами (від І до XII; табл. 1).
Кожен бал має свою назву і
Таблиця 1. Співвідношення між магнітудою і максимальною інтенсивністю за шкалою МБК-64
|
руйнуються підземні трубопроводи; відбувається деформація ґрунту у вигляді широких тріщин, розривів і переміщень у горизонтальному і вертикальному напрямках, виникають численні обвали в горах.
В історії описано велику кількість руйнівних землетрусів. Ось деякі з них:
Лісабон, 1 листопада 1755 р. Три підземні поштовхи цілком зруйнували місто. Тривалі пожежі не вдалося ліквідувати через множинні завали і відсутність води.
Каліфорнія, США, 18 квітня 1906 р. Найбільших збитків місту завдали пожежі, які не вдавалося загасити протягом чотирьох днів. Сила поштовхів — 11 балів. Загинуло 700 чол.
Канто, Японія, 1 вересня 1923 р. Зруйновано міста Токіо, Йокогама.
Знищено сотні тисяч будинків, мостів і тунелів. Масові пожежі.
Загинуло 140 000 чол.
Ашгабад, Туркменія, б жовтня 1948 р. Зруйновано більшість будинків у місті й навколишніх населених пунктах, ушкоджено залізничні колії.
Сила поштовхів - 10—11 балів. Загинуло 110 000 чол.
Ташкент, Узбекистан, 26 листопада 1966 р. Інтенсивність землетрусу - 8 балів. Місто дуже зруйноване. Без житла залишилося 28 000 чол.
Мехіко, Мексика, вересень 1985 р. Зруйновано і пошкоджено 2900 будинків, завали на вулицях. Пошкоджені комунікації. Припинилася подача води, відбувся витік газу. Загинуло близько 25 000 чол.
Спітак, Ленінакан, Кіровакан, Вірменія, 7 грудня 1988 р. Пошкоджені дороги, залізничні колії. Спітак зруйнований цілком, Ленінакан - на 80 %. Сила поштовхів — 8 балів. Загинуло понад 25 000 чол.
Провісниками землетрусу можуть бути деякі непрямі ознаки, які повинно знати населення:
—запах газу в районах, де раніше повітря було чистим і це явище не спостерігалося;
—занепокоєння птахів і домашніх тварин (описано випадок, коли домашня кішка за кілька секунд до землетрусу схопила в зуби кошеня і, розбивши скло кватирки, вистрибнула на вулицю);
— спалахи у вигляді розсіяного світла блискавиць;
— іскріння близько розташованих, але не дотичних один до одного електричних проводів;
— блакитнувате світіння внутрішніх поверхонь стін будинків;
— самозапалювання люмінесцентних ламп незадовго до підземних поштовхів.
У період, що передує землетрусу, має місце підняття геодезичних реперів, зміна параметрів фізико-хімічного складу підземних вод, що визначається спеціальними приладами. Усі ці ознаки можуть бути основою для оповіщення населення про можливий землетрус.
Дії і правила поведінки населення під час землетрусів
Насамперед необхідно запам’ятати, що головне - захиститися від уламків скла, важких предметів у будинках. Слід пам’ятати, що пожежі і промислові аварії є постійними супутниками землетрусу.
Небезпечні землетруси силою понад 5 балів, коли починають розгойдуватися люстри, падає посуд, осипається штукатурка. Від цього моменту до поштовхів, небезпечних для життя, — 5—20 с. Виходячи з цього часу, необхідно діяти швидко, але спокійно і впевнено, без паніки.
При перебуванні на першому поверсі потрібно негайно залишити будинок, на другому і вище — слід зайняти безпечне місце всередині приміщення. Це: дверні прорізи в капітальних внутрішніх стінах, кути, утворені цими стінами. Можна укритися під балками каркаса, біля несучих колон, біля внутрішніх капітальних стін. Дітей прикривають собою. Якщо це можливо, слід відчинити двері квартири. Найнебезпечніші місця біля засклених отворів зовнішніх стін, біля вікон, у кутових кімнатах (особливо на верхніх поверхах). Не можна користуватися ліфтом! Небезпечно користуватися сходинками і вихідними дверима через можливість виникнення штовханини при паніці!
Для захисту від уламків, штукатурки, скла можна укритися під столом, ліжком. Діти в школах можуть сховатися під парти. За наявності вільної секунди необхідно відімкнути електропостачання, газ, загасити вогонь.
Природно, що під час землетрусу може виникнути паніка, що є причиною більшості травм. Дуже важливо не створювати штовханини біля дверей, зупиняти тих,' хто збирається стрибати з балконів чи вікон вище від першого поверху, не випускати з поля зору дітей.
Як тільки поштовхи припиняться, можна виходити на вулицю. Якнайшвидше слід відійти від будинків, стовпів, парканів, найкраще — на відкриту територію.
Відразу після землетрусу небезпечно запалювати погонь. Необхідно відразу ж оглянути завали: чи не потребує хто-небудь допомоги. Однак у завалах потрібно діяти дуже обережно.
Якщо початок землетрусу застав когось на вулиці, необхідно якомога швидше відійти від будинків і споруд у напрямку площ, скверів, спортивних майданчиків, незабудованих ділянок.
Якщо землетрус застав у дорозі, необхідно зупинити автомобіль (бажано на відкритому місці), відчинити дверцята і не виходити до припинення поштовхів. Водії автобусів, тролейбусів повинні відчинити двері, але пасажири мають залишатися на своїх місцях.
У метро під час землетрусу безпечніше, ніж нагорі. Треба пам’ятати про те, що може згаснути світло.
Після припинення поштовхів необхідно:
— оглянути себе і людей, що перебувають поруч: чи немає поранених; за необхідності надати першу медичну допомогу;
— перевірити водогін, газ, електромережу. Якщо є пошкодження, відімкнути відповідну лінію; витік газу перевіряють тільки за запахом! За його наявності слід відчинити вікна, двері, негайно залишити приміщення та повідомити у відповідну службу;
— увімкнути радіо і чекати екстрених повідомлень (у квартирі бажано мати приймач, що працює на батарейках, і кишеньковий ліхтарик);
— не знімати взуття, щоб не поранити ноги битим склом та іншими осколками;
— не спускати воду в туалеті доти, поки не перевірено каналізацію.
В осередках землетрусу працездатне населення може залучатися
до робіт із ліквідації його наслідків. Під час виконання таких робіт необхідно суворо дотримуватися правил безпеки:
— забороняється без особливої потреби ходити по завалах, заходити в зруйновані будинки і споруди, перебувати поблизу будинків, що загрожують обвалом;
— під час огляду внутрішніх приміщень не можна користуватися відкритим вогнем (смолоскипом, гасовими ліхтарями і т. ін.);
— перед входом до дуже задимлених чи захаращених приміщень необхідно обв’язатися мотузкою, інший кінець якої повинна тримати людина, яка перебуває поза приміщенням;
— під час проведення робіт у приміщеннях зі зруйнованими чи пошкодженими електромережами забороняється незахищеними руками (без гумових рукавичок) доторкатися до електричних дротів і з’єднаних з ними.металевих предметів, а електромережу необхідно відімкнути;
— у загазованих приміщеннях і біля них не можна палити, користуватися інструментом, що іскрить, вмикати двигуни, машини, механізми;
— у місцях зберігання отруйних речовин необхідно використовувати індивідуальні засоби захисту.
Перед попередженням про землетрус гудками сирен може бути поданий сигнал «Увага всім!» Почувши такий сигнал, необхідно включити приймач (репродуктор, телевізор) на місцеву станцію і діяти відповідно до вказівок штабу ЦО.
ПОВЕНІ
Повінь — тимчасове затоплення значної частини суші внаслідок впливу сил природи. За даними О ОН, вони становлять 40 % усіх природних катастроф. В Україні повені є однією з найчастіших причин виникнення НС природного характеру.
«Ріки України
По території України протікає 22 400 рік і річок загальною довжиною 130 000 км. Ріки Карпат і Криму — гірські, зі швидким плином і переважно дощовим живленням. Паводки і повені на них бувають у період літніх дощів. Інші ріки — рівнинного типу, переважно зі сніговим живленням. Паводки і повені на них найчастіше є наслідком весняного танення снігу.
Найбільші ріки України: Дніпро і його притоки Десна і Прип’ять, а також Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг.
Ріка Дніпро — рівнинна ріка зі сніговим живленням, характеризується великими весняними повенями, під час яких проходить 60— 70 %, а в окремі роки близько 80 % загального річного стоку води. Після різкого підйому весняного водопілля настає період межені з низькими рівнями і витратами води. Таким чином, у водному режимі Дніпра різко визначена сезонність. Наприклад, витрати води в річці за рік у межах Києва коливаються від 200 до 25 000 м3/с, тобто максимальна витрата води перевищує мінімальну в 125 разів. Зазначені особливості стоку Дніпра в природних умовах можуть стати причиною повеней, особливо у весняний період.
Ріка Десна — ліва притока Дніпра. Це типова рівнинна ріка з високими весняними наводками та низькою літньою і зимовою меженню. Живлення ріки в основному снігове. Підйом рівня води починається в середині квітня і досягає максимуму в середині травня. У дощові роки бувають осінні паводки.
Ріка Прип'ять — права притока Дніпра. Для її водного режиму характерне тривале (близько чотирьох місяців) весняне водопілля і низький рівень у кінці літа — на початку осені. Під час весняних наводків ріка виходить із берегів, затоплюючи значні території.
Ріка Дністер. У верхній течії (до м. Самбора) — це гірська ріка, що тече вузькою долиною між високими скелястими берегами, далі — широкою заболоченою рівниною, на передгірських рівнинах течія спокійна. Для водного режиму характерні чітко виражені весняні водопілля і велика кількість гіаводків, що протягом року (крім одного—трьох зимових місяців) чергуються з короткими періодами низьких рівнів. Паводки виникають навесні внаслідок танення снігу, влітку — за рахунок сильних дощів.
Ріка Сіверський Донець — права притока Дону. Живлення ріки снігове і дощове. Середньорічний стік 160 м3/с. Замерзає на початку грудня, скресає в другій половині березня. На Україні тече по території найбільших промислово розвинутих областей. Є основним джерелом їхнього водопостачання (Донбас, Харківська область).
Ріка Південний Буг. Живлення снігове. Весняний стік ріки становить 61 % річного, літній — 9 %, осінній — 12 %, зимовий — 18 %. Рівень води коливається від 1,6 до 9,4 м. У верхній течії багато гребель. У районі гирла можливі повені унаслідок дії сильного вітру.
Зони найімовірніших повеней на території України:
— у північних регіонах — басейни рік Прип’яті, Десни і їхніх приток. Площа затоплення тільки в басейні ріки Прип’ять може сягати 600 000—800 000 га;
— у західних регіонах — басейни верхнього Дністра (площа затоплення може сягати 100 000—130 000 га), Тиси, Пруту, Західного Бугу (площа можливого затоплення 20 000—25 000 га) і їхніх приток;
— у східних регіонах — басейн Сіверського Донця з притоками рік Псел, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;
—у південному та південно-західному регіонах. — басейни приток Нижнього Дунаю, ріки Південний Буг і його приток.
Тривалість повеней (затоплень) 7—20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не лише 10—70 % сільськогосподарських угідь, а й значної кількості техногенно небезпечних об’єктів.
Класифікація повеней
Відповідно до класифікації НС розрізняють:
1. НС природного характеру, серед них: гідрологічно небезпечні явища — високі рівні води (повені), дощові повені, затори; дія сильного вітру.
2. Гідродинамічні аварії, у тому числі: прориви гребель (дамб, шлюзів і т. ін.) з утворенням хвиль прориву і катастрофічних затоплень; прориви гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням проривного наводка.
Гідрологічно небезпечні явища
Залежно від причин виникнення повеней природного характеру їх можна умовно розділити на три групи.
До першої групи відносять повені, спричинені випаданням значних опадів чи інтенсивним таненням снігу (льодовиків). Весняні води, особливо в поєднанні із сильними вітрами, можуть призвести до затоплення великих територій, масових уражень населення і величезних матеріальних збитків.
Другу групу становлять повені, що виникають під дією сильного вітру. Вони можливі на морських узбережжях і в гирлах рік, що впадають у море, внаслідок чого підвищується рівень води в ріці. Повені, спричинені дією сильного вітру, характерні для населених пунктів на узбережжі Азовського моря та в гирлі ріки Південний Буг, що впадає в Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.
До третьої групи відносять повені, зумовлені підводними землетрусами і виверженнями підводних чи острівних вулканів. Унаслідок цього утворюються цунамі—хвилі, що поширюються зі швидкістю 400—800 км/год. При наближенні до берега їхня висота досягає від 5—6 до 15—30 м і більше. Вони з величезною швидкістю і силою обрушуються на берег, спричинюючи значні людські жертви і матеріальні втрати.
Виникнення повеней третьої групи Україні не загрожує.
Гідродинамічні аварії
Будівництво малих та великих водойм на ріках України дає змогу регулювати стік рік і зменшити небезпеку виникнення повеней у паводкові періоди внаслідок випадання великої кількості опадів та інших причин.
Водночас гідродинамічні аварії можуть призвести до катастрофічних затоплень значних територій з масовими втратами серед населення і великих матеріальних збитків.
На території України налічується близько 2000 водойм і гребель. Особливо небезпечні аварії на Дніпровському каскаді гідроелектростанцій, об’єм водойм на яких коливається від 3,33 км3 (Дніпровська ГЕС) до 18,2 км3 (Каховська ГЕС) (табл. 2).
Таблиця 2. Характеристика гідроелектростанцій Дніпровського каскаду
|
У разі руйнування греблі Київської ГЕС тільки в районі Києва зона затоплення може становити 42 км2 з населенням 400 000 чол.
Характерними для катастрофічного затоплення у випадку гідродинамічних аварій є значна швидкість поширення (3—25 км/год), висота (10—20 м) й ударна сила (5—10 т/см2) хвиль прориву.
Загальна площа катастрофічних затоплень на території України внаслідок гідродинамічних аварій може становити 8 294 км2, куди ввійдуть 536 населених пунктів і 470 промислових об’єктів.
Отже, в Україні можливе виникнення повені як природного (крім цунамі), так і гідродинамічного характеру, внаслідок чого правильне поводження населення в цих умовах і уміння надати першу медичну допомогу' потерпілим набувають першорядного значення.
Дії населення в разі загрози і виникнення повеней
Велике значення при повені має своєчасне оповіщення населення й евакуація з районів можливого затоплення людей, матеріальних цінностей, худоби.
У випадку безпосередньої загрози повені в першу чергу проводиться оповіщення керівників підприємств, установ, навчальних закладів і всього населення.
Інформація передається по радіо, телебаченню і за допомогою інших засобів зв’язку.
За необхідності населення евакуюють у незатоплювані райони.
Перед евакуацією всі громадяни повинні виконати роботи щодо захисту свого житла:
— відключити воду, газ, електропостачання;
— перенести домашні речі на верхні поверхи;
— забрати знадвору сільськогосподарський інвентар;
— за необхідності забити вікна і двері дошками чи фанерою.
Громадяни, які підлягають евакуації, повинні в зазначений час
прибути на місце збору, маючи при собі особисті документи, речі першої необхідності, невеликий запас продуктів харчування і питної води.
Як правило, евакуацію проводять у найближчі населені пункти, розташовані поза зоною затоплення.
Евакуйоване населення розташовується в громадських будівлях, а за необхідності — у будинках (квартирах) постійних жителів населеного пункту. На деяких промислових підприємствах може змінитися режим роботи, вони можуть тимчасово припинити роботу. У приміщеннях, де роботи припиняються, відключають газ, електропостачання, припиняють подачу пари, води. Повінь може розпочатися зненацька, що створює реальну загрозу для населення. У цьому випадку кожен громадянин повинен зберігати спокій і бути впевненим, що необхідну допомогу буде надано. Не слід піддаватися паніці.
Необхідно привести в готовність плавзасоби, а за відсутності потрібно їх виготовити з підручних матеріалів: дощок, колод, автомобільних камер, діжок тощо.
Важливий обов’язок усіх громадян під час повені — рятування і надання допомоги потопаючим.
Деякі групи людей через обставини можуть залишитися на затопленій території. У цьому випадку необхідно переміститися в безпечне місце (верхні поверхи, дахи будинків) і дотримуватися таких правил безпеки:
— не пити непереварену воду;
— не користуватися намоклими електроприладами;
— обмежити переміщення по затопленій місцевості;
— за необхідності переміщення і відсутності плавзасобів варто скинути із себе важкий одяг і взуття і пливти не проти плину, а під кутом до нього, остерігаючися предметів, які містяться під водою, і предметів, що плавають;
— з прибуттям рятувальників переходити в човен (катер) по одному, не створюючи паніки і припиняючи її серед оточуючих громадян; під час руху не дозволяється мінятися місцями, ходити, сідати на борти плавзасобу;
— самостійно вибиратися із затопленого району можна тільки в критичних ситуаціях (якщо одному з потерпілих потрібна термінова медична допомога, якщо вода швидко піднімається і немає ніякої надії на прибуття рятувальників); відсутність їжі, навіть тривале, не можна вважати поважною причиною для ризику самоеваку- ації;
— рішення вибратися самостійно повинне бути прийняте продумано та добре підготовлено (плавзасіб, захист від холоду, маршрут і врахування обставин: підйом чи спад води, відсутність ознак діяльності рятувальників тощо).
Після спаду води заходити до будинку потрібно обережно, тільки переконавшись, що конструкції не постраждали.
Насамперед необхідно провітрити приміщення, відчинивши всі вікна і двері, ні в якому разі не запалювати вогонь і не вмикати електропостачання через можливий виток газу.
Щоб просушити приміщення, слід залишити відчиненими вікна і двері, винести за можливості всі намоклі речі, зібрати воду і намокле сміття.
Користуватись електрикою, газом, водогоном і каналізацією можна тільки після дозволу фахівців. Затоплені колодязі необхідно висушити, а потім відкачувати воду доти, поки вона не стане придатною для ниття.
Вирішувати питання про придатність питної води і намоклих продуктів повинні працівники санітарно-епідеміологічної служби.
Треба постійно пам’ятати про необхідність надання першої медичної допомоги, в першу чергу дітям і людям похилого віку.
зо
СЕЛІ, ЗСУВИ
Селеві потоки (селі) — це потоки з гір суміші води, глини, щебеню, осколків каменів і навіть валунів. Вміст у них твердого матеріалу (продуктів руйнування гірських порід) становить 10—75 %.
У небезпечних районах прямими ознаками можливого виникнення цього явища є надмірні (зливові) атмосферні опади (селеві потоки в результаті зливових опадів найчастіше формуються після засухи), швидке танення снігів і льодовиків у горах, переповнення гірських озер і водойм, порушення в природному стоці гірських рік та струмків зі зміною їхніх русел і утворенням запруд. Непрямими ознаками можливого селю є підвищена ерозія ґрунтів, знищення трав’яного покриву і лісонасаджень на схилах гір і т. ін.
За складом селевої маси розрізняють селі: грязекамінні, водо- камінні і вододеревинні, а за фізичними властивостями — незв’язані і зв’язані.
У незв’язаних селях транспортувальне середовище — вода з твердими включеннями, у зв’язаних — ґрунтова суміш, в якій основна маса води зв’язана дрібнодисперсними часточками.
Дата добавления: 2015-09-29; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
