Нездорові тенденції

Послаблення ієрархічної влади завдяки збільшенню використання ІКТ на робочих місцях, що вважається показовим для інформаційного суспільства, супроводжується тенденцією до зайнятості населення здебільшого на контрактній основі, а також часткової та тимчасової зайнятості. Влада та авторитет сьогодні належить тим, хто працює в сфері виробництва знань. Нестабільність праці маскується розмовами про можливості індивідів отримувати більшу заробітну плату (обговорювану в процесі найму на роботу), завдячуючи їхнім індивідуальним навичкам і талантам. Наприклад, в штаб-квартирі корпорації «Майкрософт» (Microsoft) третина всіх працівників є «постійно-тимчасовими» (permatemps») працівниками. Всі вони наймаються на роботу через посередництво кадрових агенцій, і всім бракує таких речей, як страхування здоров’я, гарантованих пенсій чи оплачуваних відпусток, які є у їхніх шанованіших колег. Під час останніх дискусій з приводу умов праці у компанії «Майкрософт» взагалі відмовилася визнати, що це вона найняла їх, стверджуючи, що самі працівники запропонували свої послуги на контрактній основі (Borger, 2000b; Klein, 2001: 249 — 252). Таких контрактників часто називають (за Генді) «вільними фахівцями», які постійно змінюють місце роботи, надають вузько спеціялізовані послуги та прагнуть постійно накопичувати досвід роботи для підвищення оплати їхньої праці. Але у цьому разі красиві слова лише маскують можливість тримати таких працівників на відстані, щоб якомога зменшити свою відповідальність за них.

Вони зазвичай працюють вдома. Але не вся праця, що виконується вдома, є розумовою або має справу з інформацією. У світі переважна «самостійна робота жінок — це хатня робота» (Prügl, 1996: 42). До неї можна зарахувати різноманітні професії: від наближених до роботи з інформацією (наприклад, телефонні оператори в довідковій службі Великої Британії, які працюють з дому), до традиційніших (як робота швачки на дому, що також залишається досить поширеною в центральній та східній частині країни). Працівники Силіконової долини, що працюють на різноманітні корпорації з виробництва електроніки, також є переважно домашніми робітниками. Як і більшість дешевої робочої сили Долини, вони можуть бути нелегальними мігрантами, що ледве заробляють собі на життя та намагаються уникати контактів з поліцією. Домашні працівники різноманітних професій складають близько 10% всієї робочої сили Великої Британії (TUC, 1998: 12), а також левову частку працівників сфери послуг. Тільки для небагатьох обранців долі кар’єра «вільного фахівця» — це нагода працювати вдома над різноманітними проектами, і що головне, — в своє задоволення. Однак для інших — це справжнє пекло, в якому вони розриваються між багатьма низькооплачуваними роботами. Багатьом фірмам, що користуються послугами «продавців своїх душ» вигідно те, що вони працюють у домашніх умовах, оскільки це дає змогу забезпечувати їх лише незначною частиною технічного обладнання, яким користуються офісні робітники, вважаючи це як належне. Домашні працівники страждають від багатьох труднощів, яких їхнім «корпоративним» колегам вдається уникати: обмежених контрактів (коли тривалість праці не гарантована, а робочий персонал використовують за потреби), неоплачуваних перерв, неоплачуваних відпусток чи лікарняних. До того ж, такі незручності майже не компенсуються страхуванням здоров’я та правилами безпеки праці. Навіть якщо вони працюють на одного власника, вони все одно вважаються самонайманими і мають оплату праці відповідно до її результату. «У сфері послуг такі робітники називаються «вільними митцями» (freelance)… і не тому, що робота на самого себе надто приваблива, а тому, що вона передбачає нестабільність заробітної плати та залучення частини власних не тільки інтелектуальних, а й матеріяльних ресурсів» (Stanworth, 1998: 57).

До того ж, від такої роботи може сильно страждати здоров’я. Барбара Стюард (Barbara Steward), підсумовуючи своє дослідження з використання ІКТ домашніми (дистанційними) працівниками для Відділу охорони здоров’я, зауважила:

За умов небезпечності праці домашніх працівників і неіснування чітких кордонів між часом праці і відпочинку, коли вони змушені працювати попри симптоми погіршення здоров’я, роботодавці повністю вільні від турбот про їхній добробут і стан здоров’я. Працюючи вдома, робітники забувають про існування відпусток на час хвороби (Steward, 2000).

Повна домашня зайнятість підвищує інтенсивність праці. За таких обставин роботодавець витискає максимум зі свого працівника та не передбачає оплачуваних перерв у роботі протягом робочого дня. Домашні працівники (навіть ті, що виконують висококваліфіковану працю) часто «відчувають провину за те, що вони працюють вдома, і це призводить до збільшення робочого часу з власної волі» (Gary Cooper, цитований MacErlean, 1999). Головний висновок, який можна зробити, полягає в тому, що реалії роботи з інформацією (введення та кодування даних, робота з надання довідок) в «електронних котеджах» насправді дуже далекі від характеристик інтелектуальної праці, що описується в оптимістичній літературі з приводу інформаційного суспільства.

Головною особливістю роботи за контрактом (домашньої роботи чи роботи над окремими проектами в приміщеннях компаній) є те, що вона юридично та соціяльно дистанціює працівника від роботодавця. І хоча в інтересах роботодавця вносити інвестиції в свою постійну робочу силу (і покращувати її добробут), це зацікавлення слабшає через роботу із контрактниками, яким організація «нічого не винна.. Якщо працівник захворів, то його можна замінити іншим контрактником. З таким острахом постійно живуть контрактники та робітники, для яких домівка є місцем праці. Якщо якесь завдання потребує певних нових навичок, то навіщо витрачати кошти на підвищення кваліфікації вже найманих працівників, якщо можна найняти «готових»? У цьому сенсі індивідуалізація робочої сили в інформаційному суспільстві дозволяє роботодавцям уникати відповідальності за умови праці своїх робітників (а саме за цю відповідальність боролися робітники протягом всього двадцятого століття). Тепер це відповідальність індивідів: підвищувати свою кваліфікацію і вкладати в неї гроші. Такі зміни політики відповідальності часто вважаються чудовою нагодою для робітників домагатися вищої заробітної плати за свої навички та вміння, але в реальному житті наслідки від таких змін зовсім інші. В компаніях, які мають широкий вибір робочої сили, заробити додаткові гроші завдяки своїм умінням так само важко, як і покрити щоденні витрати, працюючи вдома на контрактній основі. Тож хоча робота з інформацією стала безпечнішою, менше проблем від цього не стало.

Дата добавления: 2015-10-24