Тріумф творчості

В нову еру «економічне зростання все більше залежатиме від роботи мозку, а не мускулів» (Tapscott, 1996: 7). Дон Тепскот стверджує, що на відміну від «старої економіки», де робітники не володіли засобами виробництва, в умовах «нової економіки останні стають залежними від розуму робітника» (1996: 48). Збільшаться їхні можливості працювати незалежно, а виробнича практика минулого поступово зникне: жорсткий контроль за працею сьогодні вже безнадійно застарів. До того ж, Тепскот стверджує, що інформаційним і комунікаційним технологіям (ІКТ) традиційно притаманна неієрархічна структура, і тому в майбутньому суспільство стане одноріднішим. У світі, де більшість робітників працюють у сфері виробництва знань,… [розпочнеться] процес глибокої демократизації корпоративної власності» (Tapscott, 1998: 232 — 233). Фірмами володітимуть їхні працівники, і їхні розумові здібності стануть найважливішим капіталом. Мало того, на кожен вид роботи у таких фірмах буде свій фахівець, який зробить їхню діяльність схожою на менеджмент голівудських проектів, що стане типовим для нової ери (Gates, 1996: 177; Lash and Urry, 1994: 114 — 116). Нові ІКТ змінять виробничі стосунки в економіці, де вони з’явилися, та сприятимуть виникненню гнучких соціяльних мереж замість закостенілих ієрархічних апаратів.

Працівники сфери знань — це головна тема численних досліджень інформаційного суспільства. Багато авторів погоджуються з думкою Чарлза Генді (Charles Handy) про те, що рантьє (Handy, 1994: 175ff та інші), який у більшості випадків живе за рахунок гонорарів, а не постійної заробітної плати, та короткочасних виробничих проектів, а не постійної зайнятості — є фігурою майбутнього ринку праці. Неґропонт також вбачає збільшення частки приватного бізнесу: «До 2020 року, найбільшим роботодавцем для індивіда стане сам індивід» (1995: 237). Цим він вирішить історичний конфлікт між робітником та роботодавцем, між працівником та його босом. Вільям Мітчел (William Mitchell) прокинувся одного ранку та зрозумів (як це зрозуміло багато інших людей), що більше немає потреби йти на роботу. І це не тому, що він став безробітним, а тому, що «робота прийшла до нього додому». «Мені не треба кожного ранку йти на шахту (як це робили мої предки), на поле, до фабрики чи в офіс; все що я повинен робити — не розлучатися зі своїм портативним комп’ютером» (1995: 3). Таке розуміння сучасності дало підстави Мітчелу, як і Чарлзу Ледбітеру (Charles Leadbeater) та іншим, стверджувати, що вони належать до носіїв та захисників ідей інформаційного суспільства. У цьому новому інформатизованому світі ми, подібно до вищезгаданих авторів, можемо самі керувати своєю працею, а не підкорятися вимогам роботодавців. Колективне виробництво (на національному та міжфірмовому рівні) вже минуло. Працівники сфери знань самі обирають, як та де вони працюватимуть, контролюватимуть свої інтелектуальні ресурси, зосереджуючись на набутті нових навичок праці та розв’язанні індивідуальних потреб.

Щодо проблеми впливу ІКТ на організацію праці Шошана Зубова (Shoshana Zuboff) стверджує, що нові комунікаційні технології значно зменшать важливість ієрархічно побудованих виробничих процесів, та водночас приведуть до нових, відкритих і взаємозалежніших способів праці (1988: 342ff). Естер Дайсон погоджується з цим і додає, що така ситуація зрушить баланс у відносинах капіталу й робочої сили, та надасть «творчим працівникам» можливість змінювати цей баланс на свою користь. Вони зможуть скористатися свободою дій на ринку праці задля отримання платні та умов праці, які їх задовольнять (Dyson, 1997: 55 — 77). Подібно до Генді, Ледбітера, Мітчела та інших, Дайсон вважає, що більша (якщо не вся) частина праці в інформаційному суспільстві за своєю суттю нагадуватиме «творчу працю». Індивіди як робітники інтелектуальної сфери матимуть більше можливостей щодо контролю за власною працею, і тому отримуватимуть більше задоволення від її виконання. Але вона також визнає, що дехто може віддати перевагу безпечнішим та стабільнішим умовам праці попередніх часів.

Нещодавно в «Економісті» зазначалося, що зняття цієї напруги (або розв’язання суперечності) між прагненням капіталістів до гнучкості виробництва, а робітників до стабільності в умовах інформаційної економіки «буде однією з найгостріших проблем соціяльного, політичного та економічного життя в наступні десятиліття» (Economist, 2000а: 115). Як сказав Річард Рівз (Richard Reeves): «Коли для одних висококваліфікованих робітників демократизація праці здається святом, інших така перспектива “підвішеного стану” сильно нервує» (2000b: 25). Проте найпевніше, що всім доведеться адаптуватися до таких соціальних змін, а не противитися їм, з огляду на те, що зміни на ринку праці інформаційного суспільства є неминучими. Для того щоб «залишатися на плаву», багатьом працівникам (починаючи з працівників сфери інформаційного виробництва та закінчуючи робітниками сфери послуг «нижчого» ґатунку) доведеться пристосовуватись до нових, менш безпечних умов праці.

Оптимісти наголошують на двох важливих результатах впливу інформаційної економіки на працю. По-перше, збільшується роль індивіда: оскільки засоби виробництва перебувають під контролем розумової праці, фізична поступово зникає як явище. Знання та інформація втілюються у виробництво миттєво, що позбавляє роботодавців можливості маніпулювати працею персоналу, як це було за умов інформаційної нестачі. Таке становище повинно призвести до поліпшення умов праці та вироблення досконалішого механізму менеджменту, зменшивши кількість втраченого часу. Оскільки робоча сила стає індивідуалізованішою, ймовірно, з’являться «вільні робітники», віддані тільки самим собі. Підприємства завзятіше полюватимуть за кваліфікованою робочою силою, аніж за покупцями (Caulkin, 2000). По-друге, творча праця приносить більше прибутків і потребує менше зусиль, ніж фізична праця. З цього приводу часто вдаються, на мою думку, до перебільшення, коли порівнюють ручну працю (часто роботу гірника, так описану у романах Дікенса) з роботою в комфортних офісах. Звичайно, важко стверджувати, що інформаційна робота така ж фізично виснажлива або така ж небезпечна, як на індустріяльному виробництві. Переваги інформатизованої роботи (роботи в сфері послуг, але це не обов’язково забезпечення комунікації з клієнтом) дозволяють порівняння на їхню користь. Але перехід з одного виду праці до іншого — не обов’язково легкий процес.

Дата добавления: 2015-10-24