Основні поняття з теми. Рисунок 1.1 – Комунікативний процес.

Рисунок 1.1 – Комунікативний процес.

Джерело комунікації (комунікатор, або адресант) - ця особа, або група, або організація, що генерують повідомлення.

Кодування - це представлення ідеї, яку прагне донести до одержувача джерело в кодах або символах.

Повідомлення (що?) - це закодована ідея, те, що хотіло повідомити джерело одержувачеві.

Одержувач (адресат) - особа або група осіб, що приймають повідомлення.

Декодування повідомлення - це переклад його мовою одержувача.

Зворотний зв'язок - це повернення до початкового пункту комунікації, це реакція одержувача або адресата на отримане повідомлення.

Коди - це символи та знаки, що переводять ідею на мову, зрозумілу одержувачу.

Таблиця 1.1 - Інтерпретація кодів

Джерело	Інтерпретація
1 Усне і письмове мовлення	Лексика, а так же темп і стиль мовлення
2 Візуальні образи	Люди, товари, предмети інтер'єру
3 Рух	Рух людей, предметів, товарів
4 Запахи	Запахи квітів, парфумів, сигарет, мила
5 Звуки	Мелодії, інтонація, тембр голосу, модуляція
6 Колір	Яскравий, приглушений
7 Жести	Статус, ставлення до чогось

Рисунок 1.2 - Основні інтерпретації поняття «комунікація».

Таблиця 1.2 – Види комунікацій.

Вид комунікації	Приклад
Зовнішня	«Виходить за рамки». Прес-реліз, що посилається організацією в ЗМІ, публічний виступ представника організації на прес-конференції, видання інформаційного бюлетеня для широкої публіки.
Внутрішня	«У рамках організації». Корпоративна газета, інформаційний листок, збори співробітників підрозділів.

Таблиця 1.3 – Стадії розвитку КМ.

1 стадія: «Дитинство» до 60 - х рр.. ХХ століття. Основна дійова особа - журналісти. Зміст інформації диктувалося керівництвом.

2 стадія: «Отроцтво» після 60-х рр.Серйозно змінилися соціальні фактори. Керівництво все частіше запитує у журналістів: «Як треба сказати?»

3 стадія: «Зрілість» з 80-х рр.. Засоби глобальних можливостей розширилися, і громадськість проявляє все зростаючий інтерес до того, що говорить і робить бізнес. Керівництво змушене не тільки радитися зі змінами з приводу інформації, але й питати: «Що мені робити?»

Комунікаційний менеджмент (КМ) -теорія і практика управління соціальними комунікаціями як усередині організації, так і між організацією та її середовищем, з метою проведення оптимально сприятливих для організації комунікаційних процесів, формування і підтримки іміджу й громадської думки, досягнення згоди, співпраці і визнання.

Предметом комунікаційного менеджменту є корпоративні комунікації. Під корпоративними комунікаціями розуміється система комунікацій, соціальної взаємодії між організацією і її середовищем.

Об'єктами КМ виступають клієнти та споживачі, персонал організації, інвестори та акціонери, органи влади і структури місцевого самоврядування.

Рисунок 1.3 - Основні види комунікацій в організації

Таблиця 1.4 - Основні підходи в КМ

Назва підходу	Суть підходу
Системний	Будь-яка система (об'єкт) розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів, що має вихід (мету), вхід, зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок.
Динамічний	Об'єкт управління розглядається в співпідпорядкованості, проводиться ретро-спективний аналіз за 5-10 минулих років і перспективний аналіз (прогноз).

Продовження таблиці 1.4

Інтеграційний	Націлений на дослідження і посилення взаємозв'язків: а) між окремими підсистемами і елементами; б) між стадіями життєвого циклу об'єкта управління: в) між рівнями управління по вертикалі: г) між суб'єктами управління по горизонталі
Маркетинговий	Орієнтація керуючої підсистеми при рішенні будь-яких завдань на споживача.
Функціональний	Потреба розглядається як сукупність функцій для її задоволення.
Комплексний	Застосовуються різні підходи у комбінаціях, тобто в комплексі.
Відтворювальний	Це підхід, орієнтований на постійне поновлення виробництва товару для задоволення потреб конкретного ринку з меншими, в порівнянні з кращим, аналогічним об'єктом на даному ринку сукупними витратами на одиницю корисного ефекту.
Процесний	Розглядає функції управління як взаємопов'язані, як серією безперервних взаємопов'язаних дій.
Поведінковий	Метою підходу є надання допомоги працівнику в усвідомленні своїх власних можливостей, творчих здібностей на основі застосування концепцій поведінкових наук до побудови та управління фірмою Основною метою цього підходу є підвищення ефективності фірми за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів, комунікативних стратегій. Правильне застосування науки про поведінку завжди буде сприяти підвищенню ефективності як окремого працівника, так і фірми в цілому.
Нормативний	Сутність підходу полягає у встановленні нормативів управління по всіх підсистемах.

Продовження таблиці 1.4

Адміністративний	Сутність підходу полягає в регламентації функції) прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, тривалості, елементі системи менеджменту в нормативних актах (накази, розпорядження, вказівки, стандарти, інструкції, положення і т. ін).
Кількісний	Суть підходу полягає у переході від якісних оцінок до кількісних за допомогою математичних, статистичних методів, інженерних розрахунків, експертних опеньок, системи балів та ін.

Дата добавления: 2015-07-11