Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ласиця, а не ласка

Є в українській мові, зазначає автор книжки “Культура слова” Олександр Пономарів, кілька паронімічних груп, що мають однакове значення: ласиця – ласка (невелика хижа тварина), самиця – самка (особина жіночої статі), палиця – палка, полиця – полка. Класики української літератури охоче вживали утворення на -иця. “Вона прилипла до нього, мов ласиця, а її блискучі, майже дикі очі впилися жадібно в його блідаве, ніжне обличчя” (Ольга Кобилянська); “Щупаки пливли у прибережні води вслід за самицями, як завжди, рік у рік” (Максим Рильський); “Няня казала, що то був велетень із залізною палицею і що його не брали ні куля, ні меч” (Степан Васильченко); “Книжкові полиці від підлоги до високої, розмальованої стелі займали дві стіни” (Зінаїда Тулуб).

А от які фразеологізми маємо зі словом палиця: без палиці не підступай, вставляти палиці в колеса, з-під палиці, палицею кинути; любить, як собака палицю; палиця на два кінці, перегинати палицю. Форми з -ка активізувалися в радянський період під впливом російської мови і досі переважають у нашій пресі: “Люмпен хоче всього й одразу – смачно їсти, шикарно одягатися і спати з красивою самкою” (з газети). Тепер треба повернутися до традиційних українських утворень лaсиця, самиця, палиця, полиця.

Спазм чи спазма?

У сучасній літературній мові поширені обидві форми: як медичний термін ця лексема виступає в чоловічому роді (“У недужого був глибокий спазм”); як загальновживане слово – у жіночому (“Мій старий, – сказала бабуся, – вже пережив спазму”). Іменник фальш у чоловічому роді чергується з формою жіночого роду: “Фальш у її голосі різав Яринці слух” (Олекса Десняк); “Арсенова душа не виносила брехні й фальші” (Любомир Дмитерко). Хоч категорія чоловічого роду для цього слова старіша за категорію жіночого, проте друга витискує з мовлення першу.

Поприще – нива, поле

Мовці чомусь вельми вподобали старослов’янське слово поприще (на поприщі), забуваючи про українські відповідники, які, безперечно, більше суголосні сучасності. Хіба не краще звучить, скажімо, на ниві? “На старшинській ниві і розкрилися повністю всі його (Багірова) таланти” (Олесь Гончар). Або інший вислів – на полі. “Сьогодні моє свято. Найбільше в житті. 55 років скромної праці на літературному полі” (Ольга Кобилянська).

Жива народна мова не знає іменника поприще, але в ній, як слушно зауважують фахівці, є схоже за звуковим складом дієслово поприщити, що викликає в людей комічні непорозуміння, коли вони читають газети чи слухають теле- і радіопередачі й натрапляють на цей непопулярний архаїзм.

Купили зошити – купили зошитів

Яка семантична відмінність між цими словосполученнями?

Різниця полягає ось у чому: знахідний відмінок указує на те, що дія поширюється на всю кількість (купили всі зошити, які були), а родовий – на те, що дія поширюється не на всю кількість, а тільки на певну її частину (купили зошитів означає “взяли частину тих, що були там”).

Дистанція – інстанція

Слова з різним значенням, якими інколи користуються неправильно, замінюючи одне одним. Наприклад, можна почути: “Вона зверталася по всіх дистанціях (треба: інстанціях) і таки добилася свого”.

В українській мові дистанція (відстань, проміжок) уживається як військовий, спортивний і залізничний термін. “Доки очі не звикнуть до гірських умов, старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанцію на око” (Олесь Гончар), середня дистанція, спринтерська дистанція, подія на 6-й дистанції шляху. Переносно це слово часто вживають для характеристики близькості чи віддаленості людей у спілкуванні. “Він завжди тримався певної шанобливої дистанції у стосунках з колегами” (з газети).

Інстанція – щабель, ланка у системі підпорядкованих один одному державних, адміністративних органів. “Архітектурні й планувальні інстанції, певне, недостатньо підготувалися до цієї складної і важливої справи” (Олександр Довженко), “Він, Русевич, довів потребу реконструкції перед вищими інстанціями” (Юрій Шовкопляс).

Присмак – присмака

Присмак. Додатковий смак у чомусь; переносно – відтінок, забарвлення: гіркий присмак, присмак свіжих плодів; у виступах артистів помітно присмак трюкацтва.

Присмака. Те, що додають у страву, аби вона була смачною; приправа: борщ без присмаки.

 

***********************************

 

Купувати – купляти

Дієслова недоконаного виду, що називають ту саму дію.

Але якщо від першого з них можна утворити доконаний вид (купити), то від другого – ні. Купувати широко вживають: “Продай, милий, сиві бички, купи мені черевички” (з пісні); витрішки купувати, кота в мішку купувати, за що купив, за те й продав. Слово купляти, ймовірно, пов’язане з російським іменником купля (український купівля). Отже, купувати – купити та всі форми від них (купував, купую, купуватиму, купуй, купуючи, купив, купивши) нормативні. А ось купляти й форми від нього (купляю, купляв, куплятиму) СУМ та Російсько-український словник подають з ремарками рідковживане, розмовне. Так і треба його трактувати.

Зазіхати чи посягати?

Словник Бориса Грінченка посягати пояснює як “засувати руку” і дає приклад: “посягни в кишеню, вийми грошей жменю”. Посягання – похідне від посягати – стали вживати десь у 60-х роках за часів “розгулу” теорії злиття мов. Використання названого дієслова у значенні “зазіхати” (“пристрасно бажати, намагатися захопити, привласнити щось”) іноді допускали класики. Однак це не може бути підставою для узаконення лексеми в сучасній мові. Класики творили літературну мову і в тому процесі їм доводилося вживати такі слова, як посланіє, ученіє тощо. Але сучасна мова обходиться без посланій та ученій. Так само вона може обійтися і без слів посягати й посягання, наголошує Святослав Караванський.

Маю – повинен

Мовознавець також зазначає, що нині дуже рідко почуєш слова мусить, має у парі з інфінітивом дієслова: маю поїхати, мушу спитати; їх тотально заступили лексеми повинно, повинні, повинен, повинна. Зразок такого висловлювання: “На форумах були прийняті резолюції, які повинні були бути включені у загальну постанову”. Тут замість короткого українського мали бути вжито довжелезну і важку конструкцію повинні були бути. Творці язичія культивували такі форми, бо вони наближені до російських.

Можна вичитати з газет і почути з уст мовців вислови:

Це немислимо собі уявити,

Зава неможливо дочекатися,

Сумніватися не доводиться.

Ці фрази копіюють російські форми немыслимо, невозможно та не приходится. Щоб вони зазвучали по-українськи, треба тільки згадати правильне наше слово. Ним є годі. Воно заступає в мові низку калькованих зворотів. Наведені неоковирні вислови одразу стають “оковирними”, коли вдатися до годі:

Це годі собі уявити,

Зава годі дочекатися,

Сумніватися годі.

До слів, що зникли або зникають з активного вжитку, належить і лексема коштом. Сьогодні щораз частіше використовують вислів за рахунок:

Ремонт за рахунок держави,

Економія за рахунок скорочення штатів.

А чи не краще сказати:

Ремонт коштом держави,

Економія коштом скорочення штатів.

Рідкісний гість у сучасному мовленні прикметник славетний. Його всюди заступає слово знаменитий, яке в незіпсутій українській мові мало зовсім інше значення: знаменитий обід, знаменита бекеша. Такий ужиток відповідає значенню десь посередині між чудовим і неперевершеним. Тепер знаменитий – відповідник російського великолепный. Отже, зі зміною слова славетний на знаменитий українська мова зазнала одразу двох втрат: майже зникло питоме славетний, а знаменитий набуло іншого змісту.

Нині на означення знамените вино нам треба говорити дуже добре вино, або чудове вино, що збіднює мову, позбавляючи її яскравих і влучних слів.

Кажуть і пишуть: я в жасі або я в шоці. Автори таких перлів здерли живцем російські вислови я в ужасе, я в шоке без жодного огляду, як потворно вони звучать по-нашому. А чому б не послугуватися самобутніми українськими зворотами мене взяв жах, мене взяв шок.

Дійсно – справді

За спостереженням фахівців, має значно більше поширення, ніж це зумовлено семантично, прислівник дійсно; скрізь, окрім деяких випадків (у діловодстві), відчутно сильніше замість нього може виступати слово справді (подекуди насправді). Так само й з лексемою чисто, її успішно замінює (на практиці, на жаль, не часто) суто, і це завжди звучить по-українському. Досить поширене в нас пізніше й дедалі менш уживане згодом. Вони не тотожні за значенням, однак перше, що зберігає порівняльний відтінок, майже повсюдно агресивно витискує слово згодом, яке такого відтінку не має. Прикро, але мовці стали рідше використовувати впродовж року, ніж протягом (трапляється і взагалі помилкове в часовому значенні на протязі); відтоді, ніж з того часу, з тих пір; оскільки, ніж так як, тому що; з огляду на..., ніж через те. Часто вживають у тому числі, хоч цей канцелярит у багатьох випадках можуть вдало замінювати зокрема чи його мало вживаний в усному мовленні відповідник зосібна.

Або взяти вислів з точки зору, що є буквалістичним перекладом російського с точки зрения. Він чомусь популярніший у мовців, аніж “більш українські” під кутом зору, з погляду: в багатьох контекстах маємо говорити саме так. Активно й доречно вживається принаймні, трапляється і в крайньому разі, але зовсім рідко здибуємо в цьому значенні щонайменше. Назагал форми на що- (щотижня, щодня, щонайближче, щодуху і т. ін.) мали б використовуватися частіше (як зручні й компактні), натомість переважають кожного тижня, кожного дня...

У нашій мові паралельно існують наприклад і приміром, до прикладу; мабуть, очевидно й очевидячки; звичайно і зазвичай; безумовно і поза сумнівом; напевне і певне; до речі, між іншим і до слова; нарешті, зрештою і врешті-решт; по суті і власне, властиво; на мою думку і на мою гадку; правду (відверто, щиро) кажучи і правду сказати; крім того та до того ж і т. ін. З наведених слів активно задіяні в усному мовленні далеко не всі (вони названі тут у своїх групах останніми), а такі, як либонь (мабуть), далебі (справді) та деякі інші взагалі можуть перейти до розряду застарілих.

 

***********************************

 

Відноситися – ставитися – стосуватися

Перше з дієслів має кілька значень. Насамперед – “переміщатися”. “Пил відноситься вітром у море” (Олександр Сизоненко). У розумінні “перебувати в певній відповідності, співвідношенні з чимось” теж уживається відноситися. Зокрема в математиці воно виражає зв’язок між членами пропорції. Наприклад: “А так відноситься до В, як С до Д”. У лінгвістиці: “Крім головних і другорядних членів, у реченні можуть бути слова, які відносяться до нього в цілому або до якоїсь його частини” (з підручника).

Найчастіша помилка, коли це дієслово використовують у значенні “ставитися”. “Студенти сумлінно відносяться (треба: ставляться) до своїх обов’язків”, “Петро з погордою відноситься (треба: ставиться) до друзів”.

Стосунок до когось або чогось може передаватися словом стосуватися. “Наказ директора стосується всіх” (а не відноситься до всіх). Коли йдеться про байдужість особи до якоїсь обставини чи дії іншої особи, іноді – про демонстративну незацікавленість, удаються до форми не обходить. “Мене ся справа не обходить зовсім...” (Іван Франко). Якщо мовиться про належність до певного кола, групи, категорії людей, до якогось класифікаційного розряду, періоду і т. ін., слід ставити лексему належить (часом – припадає). “Пшениця належить до родини злакових”, “Ця подія припадає на початок ХХ сторіччя”.

У мене є – я маю

Там, де росіяни кажуть у меня есть, українці вживають я маю. Але останнім часом багато хто з наших мовців також став використовувати форму у мене є, яку створено за російським зразком. Тож треба послуговуватися не калькою, а питомим українським зворотом я маю, який відповідає сучасній літературній нормі.

Виконавський – виконавчий

Прикметники, що мають спільний корінь, але різний зміст. Тому й не можна їх взаємозамінювати, бо це призведе до похибок.

Виконавський – який стосується виконання музичного, літературного твору, певної ролі в театральній виставі тощо. Виконавський колектив, виконавська майстерність, виконавське мистецтво, виконавський стиль.

Виконавчий – який здійснює рішення, постанови, практичне керівництво чимось. Виконавчий комітет, виконавчий орган, виконавча команда.

Співробітництво – співпраця

Дуже модне нині слово співробітництво. Але краще вживати українське співпраця. І коротше, і не повторює чужих моделей.

Державний – державницький

Словотвірно і семантично вони споріднені з іменником держава, однак розрізняються відтінками у значенні, а головне – сполучуваністю.

Державний – той, що належить державі, символізує її сутність (власність, кошти, мова, підприємство, політика, службовець, герб, гімн, прапор). Державницький пов’язане зі словом державник – той, кому дорогі інтереси держави, хто вболіває за її долю. А ще державницький (– а, – е, – і): ідеологія, ідеї, мислення, сили, позиція, погляди, функція, структури.

Не існуючий, а сучасний

Слово існуючий – штучне, як казав Панько Куліш, “перековерзяне”. Його уникали наші класики, ним не користувався народ. Зате нині лексема безпідставно набула популярності. Цьому певною мірою сприяли російсько-українські словники УРСР, де рос. существующий перекладено калькованим відповідником існуючий та формою що існує. Його можна замінити низкою слів: сущий, сучасний, теперішній, наявний, здатний існувати тощо. Існуючі кордони – сучасні кордони, існуючі істоти – сущі істоти, існуюча мережа – наявна мережа, існуючий порядок – теперішній (чи заведений) порядок, існуючі права – зафіксовані права, існуючий у воді – здатний існувати у воді.

Приморозки – заморозки

Котрий з цих іменників має більше підстав для називання невеликих весняних та осінніх морозів, що бувають удосвіта або вночі? Перший походить від приморожувати (злегка пошкоджувати морозом), а другий від заморожувати (дуже охолоджувати, доводити до замерзання). Отже, слово приморозки семантично точніше, тому йому й треба надавати перевагу. “Сніг швидко почав танути. А надвечір взяв приморозок” (Ярослав Гримайло), “Прибитий ранніми приморозками паслін визирає з-поміж сизуватої лободи, мов десятки гострих зіниць” (Микола Руденко).

Суржикова форма Правильна українська форма
безпреривно безперервно
відзив на дисертацію відгук на дисертацію
ведучий інженер провідний інженер
відповідно чому відповідно до чого
взамін замість
всього доброгo всього найкращого (на все добре)
глиба брила
глузувати над ким глузувати з кого
в деякій мірі деякою мірою
дивуватися чому дивуватися з чого
в залежності від чого залежно від чого
запобігати ласки перед ким запобігати ласки у кого
заслуговує уваги вартий уваги
заходи по забезпеченню заходи щодо (для) забезпечення
згідно закону згідно з законом
знущатися над ким знущатися з кого
зраджувати кому зраджувати кого
жарений смажений
по всякому поводу з усякого приводу
у найближчі дні найближчими днями
у найближчому часі найближчим часом
накінець нарешті
навчатися (вчитися) чому навчатися (вчитися) чого
невпопад говорити не до ладу говорити
саме головне найголовніше
коврижка медяник
саме краще найкраще
лапонька голубонька, ясенька
наслідувати кому, чому наслідувати кого, що
нехтувати чим (порадами) нехтувати що (поради)
в міру можливостей по змозі
махонький малесенький
опановувати чим (науками) опановувати що (науки)
ограбити пограбувати
під стать до пари
побритися поголитися
признавати визнавати
прихожа передпокій
протирічити суперечити
приймати до відома брати до відома
причеп причіп
по темі на тему
план по продажу план продажу
першим ділом насамперед
(в першу чергу) (передусім, щонайперше)
постачати кого чим постачати кому що
(батьків продуктами) (батькам продукти)
вроді заснув наче, ніби, немов заснув
на даний час тепер (сьогодні)
по цілих днях цілими днями
в остаточному рахунку в кінцевому підсумку
радіти (радий) чому радіти (радий) з чого
спонукати до чого спонукати на що
само по собі само собою
тошнота нудота

 

 

***********************************

 

Не існуючий, а сучасний

Слово існуючий – штучне, як казав Панько Куліш, “перековерзане”. Його уникали наші класики, ним не користувався народ. Зате нині лексема безпідставно набула популярності. Цьому певною мірою сприяли російсько-українські словники УРСР, де рос. существующий перекладено калькованим відповідником існуючий та формою що існує. Його можна замінити низкою слів: сущий, сучасний, теперішній, наявний, здатний існувати тощо. Існуючі кордони – сучасні кордони, існуючі істоти – сущі істоти, існуюча мережа – наявна мережа, існуючий порядок – теперішній (чи заведений) порядок, існуючі права – зафіксовані права, існуючий у воді – здатний існувати у воді.

Державний – державницький

Словотвірно і семантично вони споріднені з іменником держава, однак розрізняються відтінками у значенні, а головне – сполучуваністю.

Державний – той, що належить державі, символізує її сутність (власність, кошти, мова, підприємство, політика, службовець, герб, гімн, прапор).

Державницький пов’язане зі словом державник – той, кому дорогі інтереси держави, хто вболіває за її долю. А ще державницький (-а,-е,-і): ідеологія, ідеї, мислення, сили, позиція, погляди, функція, структури.

Приморозки – заморозки

Котрий з цих іменників має більше підстав для називання невеликих весняних та осінніх морозів, що бувають удосвіта або вночі? Перший походить від приморожувати (злегка пошкоджувати морозом), а другий від заморожувати (дуже охолоджувати, доводити до замерзання). Отже, слово приморозки семантично точніше, тому й треба йому надавати перевагу. “Сніг швидко почав танути. А надвечір взяв приморозок” (Ярослав Гримайло), “Прибитий ранніми приморозками паслін визирає з-поміж сизуватої лободи, мов десятки гострих зіниць” (Микола Руденко).

Правопис сталих фразеологізмів

З малої літери пишуться присвійні прикметники, утворені від власних імен: а) за домопогою суфіксів -івськ-(-ївськ-), -инськ-(-їнськ-): бальзаківські традиції, франківські сонети, шевченківський стиль;

б) якщо вони входять до сталих фразеологічних сполук або наукових термінів: авгієві стайні, ахіллесова п’ята, базедова хвороба, бертолетова сіль, гайморова порожнина, гордіїв вузол, дамоклів меч, езопівська мова, піфагорова теорема, прокрустове ложе, юдині срібняки.

Противник – супротивник

ротивник – вороже військо; ворог. “Уся галявина... прострілювалася противником з кулеметів” (Олесь Гончар). Цим словом називають і членів спортивних команд, що змагаються між собою.

“ – Грав я у футбола. Голкіпером був. Противник у нас серйозний – команда Тимка Квасолі” (Олесь Донченко). Лексема противник може також означати “той, хто негативно ставиться до когось, чогось”. “Противники моїх думок не вгавають і рвуть їх і мене особисто з усіх боків” (Михайло Драгоманов).

Супротивник незрідка вживають і як спортивний термін. “Перед матчем супротивники кілька хвилин грають без рахунку” (Вадим Собко), “Він поставив фігуру просто під пішака супротивника” (Юрій Мушкетик).

У художній літературі та усному мовленні супротивник використовують на позначення сторін, що збройно воюють одна з одною: “І другого дня почали сходитися війська супротивників на бій” (Іван Ле). Однак в офіційному та діловому стилях як військовий термін виступають тільки слова противник і ворог.

До іменника супротивник удаються тоді, коли йдеться про людину, що дотримується протилежних поглядів, має інші наміри, звички, ніж хтось. Ужите в такому значенні слово іноді не має відтінку гострої ворожості, запеклості. “... Я можу відчувати до моря ніжність, але без жодного замилування. Саме до моря, бо з ним зараз іде запекла боротьба. Я навіть шаную його, як відважного супротивника” (Олесь Донченко).

Таким чином, як військовий термін в офіційному стилі використовується слово противник; в інших значеннях, залежно від контексту, виступають або противник, або супротивник.

Чому з великої літери?

Читачі запитують, чому в назві міста Біла Церква слово церква пишуть з великої літери. У цьому складеному найменуванні зазначена лексема втратила своє пряме, конкретне значення. А коли слово не є родовою назвою для даної категорії предметів, то, як сказано в “Українському правописі”, воно пишеться з великої букви: Жовті Води, Микільська Слобідка, Зелений Гай, Великі Луки, Біла Церква.


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 114 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Навпаки | Букви при цифрах | Одним рядком | Одним рядком | Не зробити вигляд, а удати | Знову про безособову форму на -но, -то | Гортати, а не листати | Дотичний до... | У капусти не качан, а головка | Не простив, а застудився |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Два типи норми| Коми не ставимо

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.019 сек.)