Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Знову про безособову форму на -но, -то

Читайте также:
  1. I. Перепишите следующие предложения, определите в каждом из них видо-временную форму и залог глагола-сказуемого. Переведите предложения на русский язык.
  2. Ввод формул. Использование мастера функций
  3. Виховання як формування цілісної особистості
  4. Возможные ошибки при использовании функций в формулах
  5. Вот эта формула: «Я не есть это тело – я свобода и воля. Мое тело – машина, подчиненная мне».
  6. Вплив конкуренції на формування моделей ринків електроенергетики.
  7. Вправа 2. Поставте речення в заперечну та питальну форму в теперішньому часі, використовуючи do/does….have? та don`t have / doesn’t have.

Хоч “Уроки...” вже писали про неї, але, мабуть, недостатньо розкрили тему, бо читачі просять продовжити розмову.

Почнемо з того, що незмінювана форма дієслова твориться від пасивних дієприкметників шляхом зміни закінчення на суфікс -о: прочитаний – прочитано, виготовлений – виготовлено, забутий – забуто. Вона, як і безособові дієслова, вживається в ролі присудка в безособових реченнях. При цій формі не буває підмета, але є прямий додаток, виражений знахідним (чи родовим) відмінком без прийменника: звіт заслухано, всі роботи розглянуто, помилок не виявлено.

Використовувати форму на -но, -то слід замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці. Маємо писати: споруджено нову станцію метрополітену, а не споруджена нова станція метрополітену. Але: бійці були виснажені після важкого бою. Безособова форма виражає дію, що відбулася недавно. Іспит складено, підручники здано. Якщо ж ідеться про дію давноминулу, то додаються дієслова було чи буде. Цю вулицю було прокладено на початку ХІХ сторіччя; незабаром буде відзначено ювілей журналу.

 

***********************************

 

Говорити – казати

Часто в поточному мовленні не помічають різниці між ними, а то й надають перевагу лексемі говорити, вважаючи, що вона в усіх випадках може замінити слова казати, мовити. Чи так це насправді? Попри те, що надуживання дієсловом говорити призводить до прикрої одноманітності стилю всього тексту, зазначав видатний український мовознавець Борис Антоненко-Давидович, можна побачити й певну відмінність між цими словами, якщо вдатися до нашої класики й фольклору: “Стара, кажуть, стала” (Тарас Шевченко); “Скачи, враже, як пан каже” (приказка); “Ой казала мені мати, ще й приказувала, щоб я хлопців у садочок не принаджувала” (народна пісня); “Кажуть люди, кажуть, що я – файна дівка” (народна пісня). Тут ми натрапляємо тільки на форми від дієслова казати. А поряд форми з дієсловом говорити: “Говорить, як у рот кладе” (приказка); “Такий розбитний, що й по-німецькому говорить” (із живих уст).

З наведених прикладів випливає, що в класичній літературі й народному мовленні спостерігається нахил (за деякими винятками) ставити слово казати там, де є пряма мова або передається зміст повідомленого, висловленого: “щоб я хлопців у садочок не принаджувала”, “що я – файна дівка” тощо. Навпаки, там, де йдеться не про зміст, а про спосіб чи якість висловлювання, треба вживати лексему говорити: “вміння говорити ясно і просто”, “по-німецькому говорить”.

Близьким за значенням до дієслова казати є мовити: “Казала б, та уста не мовлять” (Ганна Барвінок). А говорити, коли воно стоїть із прийменником з і керує іменником в орудному відмінку, має своїм синонімом слово розмовляти: “Ой у полі могила з вітром говорила” (Тарас Шевченко). Отже, тут говорила можна замінити на розмовляла.

Орден – медаль

Орден – 1. Відзнака (закінчення в род. відм. -а). Удостоєний ордена. 2. Об’єднання (закінчення -у). Члени католицького ордену.

Лапки при написанні орденів ставимо, якщо це найменування має форму називного відмінка або виражене прийменниковою конструкцією. Орден “Перемога”, орден “Материнська слава”. Коли ж назва відзнаки стоїть у родовому відмінку, то вживається без лапок. Орден Ярослава Мудрого, орден Богдана Хмельницького, орден Слави.

Медаль. У сполученнях цей іменник пишемо з малої літери, а в найменуваннях медалі – перше слово з великої букви і всю назву в лапках. Медаль “За бойові заслуги”, медаль “За оборону Києва”, медаль “За трудову доблесть”. Коли лексема медаль входить до найменування, її також пишемо з великої літери. “Медаль материнства”.

Анти... – проти...

Анти..., префікс. Означає протилежність, протидію, заміну, надає лексемам книжного відтінку, а деяким суспільно-політичним словам – відтінку несхвалення, зневажливості: антиалкогольний, антибіотики, антиісторичний, антиморальний, антинауковий, антисеміт, антисанітарний, антитеза, антихрист, антихудожній тощо. З власними назвами пишеться через дефіс: анти-Європа. У складі найменувань подається з великої літери: Анти-Дюринг.

Проти..., префікс. Уживається переважно для означення засобу боротьби з якимись захворюваннями, захисту від небезпеки, загрози: протигангренозний, протигрибковий, протитуберкульозний, протицинговий, протихолерний, протичумний, протишоковий, протиотрута, протиприродний, протираковий, протиторпедний, протиударний, протихімічний, протитанковий, протитуманний і т. ін.

Іноді (найчастіше в суспільно-політичній літературі) ці префікси вживають паралельно: антибактеріальний – протибактеріальний, антигромадський – протигромадський, антидержавний – протидержавний, антиерозійний – протиерозійний, антинародний – протинародний, антитіла – протитіла, антиурядовий – протиурядовий.

Неприємний – прикрий

Між прикметниками є певна семантична відмінність. Неприємний означає, що якась особа, дія чи явище викликають у когось почуття незадоволення, незручності. Неприємна людина, неприємна робота; “Вітри тут неприємні, не дуже холодні, але такі сильні” (Леся Українка).

Слово прикрий передає більші негативні емоції. “Оцю прикру справу, що завдала нам обом стільки гірких почувань і розчарувань, а найбільше – вам і вашій чесній матері, передайте мені” (Ольга Кобилянська). Отож може бути неприємна розмова і прикра, неприємна згадка і прикра – все залежить від того, які емоції ми вкладаємо в ці слова.

Пишуться через дефіс

а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по із закінченням -ому або -ки: по-господарському (-ки), по-іншому, по-козацькому (-ки), по-християнському (-ки), по-своєму, по-сусідському (-ки); також по-латині;

б) складні прислівники, утворені з двох однакових синонімічних чи антонімічних (протилежних за змістом) прислівників: далеко-далеко, ледь-ледь, ледве-ледве, один-однісінький, ось-ось, давним-давно, врешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто-густо, вряди-годи, десь-інде, сяк-так, більш-менш, видимо-невидимо (але: одним одна, один одним, все одно, кінець кінцем, сама самотою); в) неозначені складні прислівники з частками будь-,-небудь, казна-, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-куди, як-небудь, де-небудь, куди-небудь, коли-небудь, казна-що, казна-куди, казна-де, казна-скільки, хтозна-коли, хтозна-де, хтозна-навіщо, хтозна-як тощо. Якщо при відмінюванні з’являється прийменник, то всі слова пишуться окремо: будь з ким, хтозна в кого, казна на кому;

г) частки -бо, -но, -от, -то, -таки, якщо вони стосуються лише певного слова й стоять після нього, підсилюючи значення: скажіть-бо, слухай-бо, мовчіть-бо, який-бо (ти), дай-но, ходи-но, стій-но, тільки-но, стривай-но, як-от, так-от, отакий-то, аби-то, тому-то, якийсь-то, чим-то, якби-то, стільки-то, так-таки, все-таки, сів-таки. Але: скільки ж то (зроблено), як би то (сказати), все ж таки (спізнився), пішов би таки (ліг). Якщо частка таки стоїть перед означуваним словом, то пишеться окремо: таки треба (відпочити), таки встиг (на поїзд), таки моя (правда), але моя-таки (правда).

 

***********************************

 

Спочатку – з початку

Спочатку, прислівник. Перед чимось іншим, раніше, спершу, знову. “Спочатку все було спокійно” (Михайло Коцюбинський), “ – Ти б спочатку розпалив вогонь під казаном, а тоді воду носив” (Григорій Тютюнник). З початку, іменник з прийменником. “Вже з початку зими дознав Олексій не раз турботи” (Панько Куліш). Як бачимо, прислівник спочатку пишуть разом, а вислів з початку – окремо.

Учитель – педагог

Чи можна вчителя математики назвати педагогом математики?

Педагог – це фахівець, що викладає якийсь предмет, проводить виховну роботу в навчальному закладі. Тому, коли йдеться про рід занять, іменники педагог і вчитель виступають як синоніми. Але якщо вислови вчитель математики, вчитель фізики, вчитель історії, вчитель української мови, вчитель географії та інші нормативні, то словосполучення педагог математики, педагог історії, педагог географії і под. неприродні й неприйнятні.

Не плутайте закінчень -а (-я) та -у (-ю)

Візьміть до уваги: закінчення -а (-я) в родовому відмінку однини мають переважно іменники, що позначають конкретні одиничні предмети, а також є назвами осіб, тварин: сторінка щоденника, книжка студента, інструмент тесляра, відповідь учня, напоїв коня.

Найменування явищ природи, установ, ігор, речовин, слова на позначення збірності, назви вчень, почуттів та інших абстрактних понять закінчуються в цьому відмінку на -у (-ю): подуви вітру, біля університету, змагання з тенісу, трохи цукру, гори піску, спалахи гніву, без болю, прихильник ідеалізму. Тому неправильно: спорудження нового універсама, організатори ансамбля, учасник хора, командир полка. Треба: універсаму, ансамблю, хору, полку.

Щоправда, окремі українські слова залежно від значення можуть мати різні закінчення: магазина (пристрій) і магазину (крамниця), програма депутата Мороза і нема морозу, деталь телефонного апарата й реорганізація державного апарату.

Активація – активізація

Збігаються в значенні “посилення діяльності”, але розрізняються сферою вживання і сполучуваністю. Тільки активація використовується в науковому стилі в розумінні “нейрофізіологічний, психічний і хімічний процеси посилення активності організму”. Активація ферментів. Змінна активація. Тільки активізація вживається в значенні “спонукання до дії, більший вияв чогось”; функціонує в діловому мовленні, в суспільно-політичних текстах. Активізація навчального процесу. Активізація патріотичних сил.

Залікувати – залічити

Часто, зокрема в усному мовленні, їх плутають. Нагадуємо значення лексем.

Залікувати – 1. Лікуючи, загоїти що-небудь. “У госпіталі їм залікують рани, а на поправку до нас, у домашні санаторії” (Василь Кучер). 2. Неправильно лікуючи, довести людину до смерті. “ – І взагалі, Тарасе, в цій лікарні тебе, бачу, можуть залікувати так, що підеш під білу березу” (Юрій Збанацький).

Залічити – зарахувати, занести до складу чогось. “Прибулих студентів залічили до будзагонівців” (з газети). Отже, замінювати ці слова одне одним не слід.

Повінь – повідь

В українській мові існують обидва іменники. А ще є повіддя, паводок, водопілля тощо. Їхні значення синонімічні, проте не всі слова однаково поширені в різних місцевостях. Словники подають як основну форму повінь. Від цієї назви походить повеневий (повеневі бригади), від паводок – паводковий. Від повідь відносний прикметник не утворюється.

Навколишнє, а не оточуюче середовище

Середовище, що нас оточує, незрідка називають оточуюче. Але так казати і писати не можна. По-українському це довкілля, або довколишнє, навколишнє середовище. “Проблема охорони довкілля в Україні особливо гостро постала після чорнобильської трагедії” (з газети), “Зміни в кліматі призвели до помітних змін навколишнього природного середовища” (з журналу).

Словосполучення навколишнє оточення, яке іноді трапляється, також хибне. Отож маємо вживати навколишні (довколишні) люди, села, будинки, звуки, навколишня дійсність. У формі середнього роду, поєднуючись із займенником все, слово навколишнє виступає як іменник. “І ще пам’ятаю: був гарний літній день, і все навколишнє здавалось прекрасним”. (Олександр Довженко). Причому цей іменник стосується всього, крім людей. А для позначення їх застосовують інший іменник – оточення.

“Директор та його оточення були налаштовані агресивно проти реформаторів” (з газети).

Пушкін – Пушкіним, але Сербин – Сербином

Російські прізвища на -ін, -ин (Пушкін, Гагарін, Єльцин, Чачин) – прикметникового типу і в орудному відмінку однини закінчуються на -им: Пушкіним, Єльциним, Гагаріним.

Дехто за аналогією до них відмінює й українські прізвища Литвин, Сербин, Турчин та деякі інші. Це помилка. Вони іменники (колись то були назви народів – литовців, сербів, турків) і в орудному відмінку мають закінчення -ом: Литвином, Сербином, Турчином.

Прізвища іншомовного походження відмінюються як відповідні українські іменники: Дарвін – Дарвіном, Чаплін – Чапліном.

Журавлиний – журавлинний

Розрізняються значенням.

Журавлиний – стосується журавля, пов’язаний з ним. Журавлина пісня, журавлине пір’я.

Журавлинний – стосується журавлини (російське клюква). Журавлинний сік.

У першому випадку н не подвоюється, в другому подвоюється неодмінно.

 

***********************************

 

Оброблення – опрацювання

Оброблення (обробка) – надання чомусь потрібного вигляду, доведення до певного стану; упорядкування, удосконалення тощо. Оброблення (обробка) перекладу, оброблення (обробка) риби, обробка народної пісні. Є ще в українській мові слово обробіток, яке вживається з таким самим значенням, але переважно стосовно грунту та вирощування на ньому сільськогосподарських культур: обробіток землі, обробіток цукрових буряків, міжрядний обробіток.

Опрацювання – докладне ознайомлення з чимось; готування, створення чогось на підставі ретельного вивчення, добирання й систематизації матеріалів. Опрацювання теми, опрацювання плану, опрацювання проекту. Таким чином, у віддієслівних іменників оброблення й опрацювання є певні семантичні відмінності, на які варто зважати.

Роду, а не родів

Як правильно: іменники жіночого і середнього роду чи жіночого і середнього родів? У термінологічних сполученнях означуване слово звичайно стоїть у формі однини, підкреслюючи внутрішній зв’язок понять, виражених однорідними означеннями. Вислови жіночий рід, середній рід – терміни. Тут ужитий у формі однини іменник рід виступає як сполучна ланка між різновидами цього поняття (жіночий, середній). Отож правильно: іменники жіночого і середнього роду.

Одягати – надягати

На відміну від одягати дієслово надягати використовується переважно в прямому значенні “натягувати одяг чи щось інше на кого-, що-небудь”. “А твій (генерале) мундир із залізним хрестом мої партизани надягали на опудало в городі” (Юрій Яновський).

Надівати – надіти

Порівняно з одягати, одягнути (одягти) та надягати, надягнути (надягти) вживаються в розумінні “приладжувати, припасовувати на комусь чи до когось, чогось”. Надівати (надіти) шапку, надівати окуляри, надівати сережки, надівати намисто, надіти наручники, надіти збрую на коня.

Обеззброїти – роззброїти – озброїти

За аналогією до книжного творення дієслів із префіксом обез- (обездолити, обезкровити, обезчестити) – поряд із природними знедолити, знекровити, збезчестити – змодельовано лексему обеззброїти: “Міліціонери затримали й обеззброїли рекетирів, що тероризували продавців на ринку” (з газети). Але навіщо вдаватися до паралельного слова, котре семантично нічим не відрізняється від роззброїти? Хіба недостатньо передає той самий зміст ця лексема і в прямому, і в переносному значенні: “Під час, коли селяни їх роззброювали, розложено вогонь” (Іван Франко), “П’єнтак не наважився заперечити, його роззброїла та непохитна впевненість, яка прозвучала в голосі бригадира” (Семен Журахович)?

Із префіксом о- в українській мові існує дієслово озброювати, що має протилежне значення: “Імператори Візантії... озброювали й нацьковували народ на народ, сіяли між ними сварки” (Семен Скляренко).

Пересічний – середній

Пересічний. 1. Який не перевищує середнього рівня; не гарний і не поганий; посередній. “Задовольнятися пересічною, посередньою поезією – це значить не поважати читача, його зрослих естетичних смаків” (з газети). 2. Звичайний, рядовий. “Глитай” Кропивницького здобув собі право громадянства аж після довгої і завзятої боротьби з забобонами – не пересічної публіки, а якраз найінтелігентніших українських представників” (Іван Франко). Пересічний студент, пересічний читач. 3. Середній, одержаний шляхом поділу загальної суми кількох величин на їхню кількість; типовий, нормальний для якоїсь групи явищ. Пересічна теплота згоряння, пересічний приріст продукції. 4. Який перетинається з чим-небудь. Пересічна траса, пересічні координати.

Розвідницький – розвідувальний

Прикметники не синонімічні й не взаємозамінні.

Розвідницький. Стосується розвідки, властивий розвідникові. Розвідницьке завдання, розвідницький талант. Розвідувальний. Стосується розвідування, пов’язаний з ним. Розвідувальні роботи, розвідувальний літак, розвідувальне буріння.

Набувати – набути

Керування: що і чого. 1. що. Переважно тоді, коли дієслово виступає у значенні “придбати; купити”. Набувати золото. Набути маєток. 2. чого. Переважно тоді, коли дія поширюється на предмети з абстрактним значенням. Набувати нових якостей. Образ набував глибокого патріотичного звучання.

Виїхати в село чи на село?

Граматично можливі обидва варіанти – і з у, і з на, але кожен із них пов’язаний з певними змістовими відтінками. Коли кажуть виїхав (ла) на село, то цим хочуть підкреслити, що людина перебуває не в місті, а в сільській місцевості (взагалі, без конкретизації, уточнення). Виїхав (ла) у село означає, що співрозмовникам відомо, про яке конкретне село йдеться.

“Аж ніяк” замість “аби не так”

Російський вислів как бы не так! є експресивним синонімічним замінником заперечної частки нет: “Думаешь, сосед возвратил долг? Как бы не так!” Його українські відповідники аж ніяк, де там, овва. Тим-то годиться користуватися котримсь із них, а не вдаватися до недоладного штучного утворення аби не так!

Доводити до відома, повідомляти

Захоплюються наші засоби масової інформації і зворотом ставимо вас у відомість, що є дослівним перекладом російського ставим вас в известность. А правильно по-українськи: доводимо до вашого відома, повідомляємо вам, сповіщаємо вас.

 

***********************************

 

Близько – біля

Близько, прийменник. Окрім іншого, широко вживається на позначення приблизної кількості при назвах міри, часу, числа. Близько восьми тисяч, близько п’яти годин, моєму дядькові уже близько шістдесяти років. “Я працював у Галичині близько двох місяців” (Олександр Довженко), “Вранці прокидаємось близько десятої години” (Леся Українка).

У такому розумінні дехто використовує і прийменник біля (коло). Як вважають автори “Словника труднощів української мови”, цього робити не слід. Біля (коло) потрібно вживати тільки на позначення місця: зупинився біля будинку; “На майдані коло церкви революція іде” (Павло Тичина).

Який – котрий – що

Далеко не всі знають, коли треба ставити той чи той займенник із цих трьох. Тож запам’ятайте. Який уживається в запитаннях, де йдеться про якість чи властивість кого-, чого-небудь або про дату певної події. “Який же він собою? Силач? Борець? Шибайголова? – Звичайнісінький собі чоловік, – відповів Блаженко, хмурячись, – такий, як би й я” (Олесь Гончар), “У якому ж році народився Мономахів онук?” (з газети). Котрий – який саме за ліком? “В котрому вікні він сидів? – знов спитав Микола” (Іван Нечуй-Левицький). Один з кількох; якийсь. “Треба ж усе те оберігати, щоб у такій метушні хтось... не поцупив котрої сулії” (Василь Кучер).

Який і котрий виступають як сполучні слова у складнопідрядних реченнях і є синонімами займенника що. Але котрий у цій ролі вживається рідше, бо поєднується переважно з лексемами, що позначають відтінки часу або виділяють щось чи когось. Котра година? “Ой нещаслива та дівчинонька, котра любить козака” (народна пісня).

Не можна поділяти думку тих, хто вважає, ніби що стосується лише предметів, а який – тільки людей. Адже ні усне мовлення, ні художня література не дають жодних підстав для таких тверджень. І що, і який, і котрий приєднують підрядні речення незалежно від категорії живого й неживого: “Вона, що носила у серці велике горе.., бачила тільки своїх синів, про них говорила” (Михайло Коцюбинський), “Дерево, що його зламала буря, розпиляли на дрова” (з газети); “Обоє глянули на похилу хату, яку срібним вінцем завершувало засніжене вікно” (Михайло Стельмах); “Онисько... у своєму довгому кожусі, котрий трохи не волочився по землі, смішив дівчат” (Панас Мирний).

Завдяки – дякуючи

Завдяки (кому, чому), прийменник, сполучається з давальним відмінком. Застосовується на позначення причини, що викликає бажаний результат. “І клумба ця, і латка асфальту виникли завдяки настійливості Лукії Назарівни” (Олесь Гончар), “Монтажник Яків Стецюра потрапив на весілля тільки завдяки протекції Галини Краснощок” (Любомир Дмитерко).

Неправильно вживають завдяки для називання негативної причини. “Урок не відбувся завдяки хворобі вчителя” (треба: через хворобу).

Зате у зворотах дякуючи допомозі, дякуючи підтримці, дякуючи добрій організації тощо доречне слово завдяки. Адже дякуючи, тобто висловлюючи подяку, є не прийменником, а дієприслівником і стоїть на місці, приміром, у такому контексті: “Подорожній відпочив і збирався йти, дякуючи господарям за гостинність”.

Щільний – тісний

Збігаються у значенні “який складається з осіб, предметів, розташованих одне біля одного”. Щільний (тісний) натовп. Оточити щільним (тісним) колом.

Тільки щільний передає зміст “такий, чиї складники міцно поєднані між собою”. Щільні шари атмосфери.

Тільки тісний уживається в розумінні “такий, у якому мало вільного місця, недостатньо просторий; що має менший, ніж потрібно, розмір; близький, спільний (про взаємини, стосунки)”. Тісне взуття, тісна кімната; тісна дружба, тісні контакти.

На адресу – за адресою

Багато рекламних текстів, що їх уміщують наші ЗМІ, закінчуються синтаксично безграмотним закликом звертатися за адресою. На запитання куди? відповідає в цьому випадку іменник із прийменником на, який означає напрямок дії. Листи надсилайте на адресу... По довідки звертайтеся на адресу...

За вживаємо тоді, коли треба вказати місце, де відбувається дія. Курси для вивчення іноземних мов розташовані за адресою...

Дещо про аналогію

Відомо, що аналогія – то подібність, схожість у чомусь між предметами, явищами, поняттями. Однак не всі мовці вміють грамотно поєднувати цей іменник з іншими словами. Хоча він і має відтінок книжності, але трапляється в різних стилях, зокрема в усно-розмовному. Сполучуваність лексеми іншомовного походження розвинулася під впливом синтаксичних зв’язків питомих українських слів близького значення. Найуживаніше керування при лексемі аналогія – прийменниково-відмінкова форма з плюс давальний відмінок – подібне до керування при словах зіставлення, порівняння. “Повільне обертання Венери становить особливий інтерес для її дослідження, оскільки тут напрошується аналогія з невивченою на Землі тропічною циркуляцією” (з журналу). Рідше аналогія сполучається з прийменниково-відмінковою формою до плюс родовий відмінок. Тут відчувається вплив керування при іменникові подібність. “Відомий мистецтвознавець Мутер гадав, що всі сюжети, крім замовлених, виникли у Рембранта як аналогія до його інтимних переживань” (з журналу). Аналогія до відомого факту, аналогія до тяжкої недуги.

У мовній практиці усталився вислів за аналогією до плюс родовий відмінок. За аналогією до відомого процесу. Поєднання слова аналогія з конструкцією між плюс орудний відмінок і безприйменниковий орудний відмінок теж трапляється досить часто. “Є певна тематична аналогія між романом Вадима Собка та повістю Михайла Чабанівського “Кам’яне небо” (з газети).

Фірмовий, а не фірмений

Російські прикметники із суфіксом – енн у багатьох випадках треба перекладати українськими з – ов: фирменный – фірмовий (а не фірмений, фірменний), казарменный – казармовий.

 

***********************************

 

Вщерть – вщент

Дивно, але навіть люди з вищою освітою часом плутають ці слова, безпідставно вживаючи одне замість одного. Тому вважаю за потрібне нагадати їхні значення.

Вщерть (ущерть) – по самі вінця, до краю, дуже повно. “На вулиці ми зупинилися перед безтаркою, наповненою вщерть помідорами” (Михайло Чабанівський). Образно. “Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть” (Леся Українка).

Вщент (ущент) – зовсім, остаточно, без залишку. “Його літак згорів ущент” (Платон Воронько).

Познайомити – ознайомити

Розрізнюються стилістично, сполучуваністю.

Познайомити (кого з ким). Налагодити знайомство між незнайомими, представити когось комусь. “Оце й є мої друзі, – підвівшись, промовив пан Юзеф і познайомив нас з офіцером” (Олесь Досвітній).

Ознайомити (кого з чим). Подати певні відомості, інформацію про щось. “Досі я вагався, чи ознайомити Разуваєва з листом Ларіона Гнатовича” (Віталій Логвиненко). Ненормативними є: познайомити з пам’ятками архітектури і мистецтва, познайомити з творчістю письменника. Тут годиться вжити дієслово ознайомити. Зате можна сказати: познайомити з письменником.

Вид – вигляд

Часто цим іменникам надають не того значення, що вони мають. Запитують, наприклад: “Які види на врожай?” А хіба не краще: “Який буде врожай?” Так само не види на майбутнє, а плани, перспективи, наміри, сподівання. Вислів вид на проживання теж неправильний, треба: посвідка на проживання. Замість ставити на вид слід уживати зробити зауваження.

Лексема вид означає насамперед “лице”: “Іде (Яресько) серйозний, постаршав, нема вже колишньої хлопчачої безтурботності на виду” (Олесь Гончар). З виду – маючи той чи інший вигляд: “Вже сніг укрив землю, як Лукина вернулась до Клима, страшна з виду” (Іван Нечуй-Левицький). Не подавати (показувати) виду – приховувати свої почуття. “Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути” (Антон Хижняк). На виду – так, що видно. “Важка служба! Клопітка служба! Перед усіма на виду” (Панас Мирний). Уживається також як граматичний термін: доконаний, недоконаний вид дієслова.

Російському вид у розумінні “сорт, варіант” у нашій мові відповідають різновид, гатунок, рід, сорт, категорія; у розумінні “пейзаж, ландшафт” – краєвид (“Вийшла в поле й стала, задивившись у далечінь на чудовий краєвид” – Михайло Коцюбинський). А вислів быть на виду звичайно передається бути на видноті (перед очима, на оці). Ось українські відповідники інших російських зворотів: в виде наказания – за кару, в виде подарка – як подарунок, в виде опыта – як спроба (на спробу, за спробу), в виде птицы – як птах (подібний до птаха). Сделал для вида – про око (про людське око, про людські очі), для годиться, а не малозрозумілий, неприродний фразеологізм зробив це для вигляду, що ним послуговуються невимогливі мовці. Такого ж штибу фрази у вигляді догани, у вигляді заохочення замість правильних у формі догани, як заохочення.

Нерідко бачимо на письмі й чуємо в розмові штучну кальку з російської зробити (робити) вигляд (сделать вид). А є ж гарне українське слово удавати. Чому б ним не скористатися?

Період часу чи просто період?

Період – це проміжок, відтинок часу, в який щось відбувається. Повоєнний період відбудови народного господарства, період сильних вітрів, інкубаційний період (хвороби). Проте в спеціальній літературі період виступає також як науковий термін, безпосередньо не пов’язаний з темпоральним, тобто часовим, значенням (зокрема, поняття про синтаксичний період у мовознавстві).

У мовній практиці через термінологічне застосування цього іменника поступово забувається його походження, стирається зв’язок з грецьким periods, що означає “час” або “відтинок часу”, і слово набуває узагальненого значення відрізка, частини, проміжку. На цьому грунті й виникає сполучення період часу. Однак з погляду стилістичної норми вживати його не рекомендується.


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 95 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Облишити й полишати | Витрати, видатки, втрати, затрати, збитки | Урок 36 | Ожилий, а не оживший | Спрямовувати, а не направляти | Рахувати | Навпаки | Букви при цифрах | Одним рядком | Одним рядком |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Не зробити вигляд, а удати| Гортати, а не листати

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.025 сек.)