Поява партикулярних націоналізмів

І все ж саме націоналізм – найбільш розповсюджена і помітна фор­ма партикуляризму у сучасному світі. Більше того, у порівнянні з тими формами партикуляризму, які він витіснив, це особливо успішна (чи, з іншого погляду, згубна) форма партикуляризму; адже через те, що кож­ний індивід виводить свою ідентичність з належності до спільноти, відчут­тя прив’язаності до неї та до її колективних цілей може бути занадто великим. У світі, поділеному на окремі спільноти, національна іден­тичність має тенденцію поєднуватися і змішуватися з відчуттям унікаль­ності та тими ознаками, які її складають. Отож ці ознаки (соціальні, полі­тичні, культурні у вузькому сенсі або, інакше, етнічні) набувають знач­ної ваги при формуванні кожного окремого типу націоналізму. Поєднан­ня національності спільноти з її унікальністю є наступним і останнім пе­ретворенням значення «нації», і його можна вивести з зигзагоподібної моделі семантичної (і прихованої соціальної) зміни.

Слово «нація» – яке в об’єднувальному і воднораз аристократич­ному (prevalent) значенні еліти застосовувалось до населення окремої країни (Англії) – почали в мисленні пов’язувати з існуючими (політич­ними, територіальними і етнічними) характеристиками населення і краї­ни. В той час як застосування поняття «нація» до населення і країни зміню­вало розуміння цих останніх, змінювалось воднораз і саме поняття «на­ція» і – набувши смислового відтінку населення і країни як свого склад­ника – відтепер стало означати «суверенний народ». Це нове значення спочатку заступило значення «еліти» лише в Англії. Як можемо судити з визначення Монтеск’є, старе значення у деяких місцях ще довго трима­лося, але зрештою було витіснене.

Слово «нація» у значенні ((суверенний народ» відтепер стали засто­совувати також до інших народів і країн, які, як і перша нація, повинні були, звичайно, володіти деякими політичними, територіальними і/або етнічними характеристиками, які б відрізняли їх; відтак його поєднува­ли тепер з таким геополітичним і етнічним змістом. Внаслідок такого

ЛіЯ ҐРІНФЕЛД

поєднання слово «нація» ще раз змінило своє значення і стало означати «окремий суверенний народ». (Ці зміни показано на мал. 2).

Малюнок 2. Перетворення ідеї нації

Можна вважати, що якраз це останнє перетворення і спричинило ту плутанину у поняттях, яку маємо в теоріях націоналізму. У багатьох випадках нове поняття нації затінювало те, що безпосередньо передува­ло йому, так само як це останнє затінювало ті, з яких походило воно саме; але, що важливо, це відбувалося не завжди. Через збереження, а подекуди через розвиток і розширення структурних передумов, сприят­ливих для еволюції початкової непартикулярної ідеї нації, ці два понят­тя тепер співіснують.

Термін «нація», який застосовується до обох цих понять, приховує важливі розбіжності. Поява більш сучасного поняття означала глибоку зміну в природі націоналізму, і два поняття під одним ім’ям відобража­ють дві докорінно відмінні форми цього феномена (а це означає, що обидві ці форми є докорінно відмінними формами національної ідентич­ності і свідомості і двома докорінно відмінними типами національних об’єднань – націй).

ТИПИ НАЦІОНАЛІЗМУ

Дата добавления: 2015-07-17