Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу. ведливість, просвітництво зберігає свою гармонію зі свідомістю вірного в тому

Читайте также:
  1. Б2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  2. Б4 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  3. Б8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  4. Ґ. В. Ф, Геґель. Феноменологія духу
  5. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія
  6. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу
  7. Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

(ББ). Д у х 393


 


ведливість, просвітництво зберігає свою гармонію зі свідомістю вірного в тому, що ця свідомість сама ви­знає реальність володіння власністю, утримування її та втішання нею; обстоюючи свою власність, свідо­мість, яка вірить, виявляє ще більшу затятість і відруб­ність, а насолоджуючись нею — ще більшу бруталь­ність, бо її релігійна діяльність — відмова від власнос­ті й насолод — припадає по той бік цієї реальності, купивши їй, таким чином, свободу дій у цьому аспек­ті. Служіння, що полягає в жертвуванні природними інстинктами й насолодами, насправді внаслідок цієї протилежності не має ніякої істини; збереження і же­ртвування існують поряд, і жертва — це тільки знак, що реальне жертвування виконане лиш у невеликій частині, а отже, фактично, є тільки уявним.

З огляду на доцільність просвітництво вважає не­доречним відмовлятися від якоїсь власності, щоб по­чуватися вільним від власності, зрікатися якоїсь на­солоди, щоб довести свою свободу від насолоди. Сама свідомість, що вірить, осягає абсолютну діяльність як універсальну діяльність; у її очах не тільки дії її абсо­лютної сутності як її об'єкта видаються чимсь універ­сальним, а й одинична свідомість повинна довести свою цілковиту незалежність від своєї чуттєвої сутно­сті. Проте відкидання одиничної власності та зречен­ня одиничної насолоди — аж ніяк не універсальна дія; оскільки в дії перед свідомістю в її невідповідності мають, по суті, стояти мета, що є універсальною, і виконання, що є одиничним, ця дія засвідчує себе як таку, в якій свідомість не бере жодної участі, тож, та­ким чином, така дія, власне, надто наївна, щоб бути діяльністю; надто наївно постити, щоб бути вільним від насолоди споживання їжі, надто наївно позбавля­ти тіло, як робив Ориген, інших насолод, аби довес­ти, що з насолодами покінчено. Сама дія засвідчує се­бе як зовнішній та одиничний акт, проте бажання має внутрішнє коріння і є універсальним; його насолода не зникає ні зі зникненням інструмента, ні внаслідок утримання від конкретних насолод.

Але просвітництво, зі свого боку, ізолює тут внут­рішнє, нереальне супроти реальності, так само як су-


проти внутрішнього елементу віри в її спогляданні та молитві воно твердо дотримується зовнішності ре­чей. Просвітництво вкладає головне в намір, у думку і тому робить непотрібним досягнення реальної сво­боди від природних цілей; і навпаки, саме цей внутрі­шній елемент є формальним елементом, що має своє здійснення в природних інстинктах, які виправдані вже тим, що вони внутрішні, належать універсально­му буттю, природі.

Просвітництво, таким чином, здійснює над вірою нездоланне панування, і то внаслідок того, що віра в самій своїй свідомості знаходить моменти, яким про­світництво надає чинності. Коли придивитися до впливу цієї сили ближче, здається, що її дія на віру розриває прекрасну єдність довіри й безпосередньої вірогідності, занечищує її духовну свідомість ницими думками чуттєвої реальності, руйнує заспокоєність і впевненість душі в її покорі марнославністю тями, самоволі й самореалізації. Але насправді просвітниц­тво радше запроваджує скасування бездумного, чи, скорше, позбавленого уявлень поділу, який наявний у вірі. Свідомість, що вірить, запроваджує подвійні стан­дарти мір і ваги, має подвійні очі, подвійні вуха, по­двійні язик і мову, подвоїла всі ідеї, ніколи не порів­нюючи між собою значення цих подвійних форм. Або ж віра існує, маючи подвійне сприйняття: перше — це сприйняття свідомості, що спить, живе тільки в позбавленому понять мисленні, а друге — сприйнят­тя свідомості, що пильнує, живе лиш у чуттєвій реаль­ності, і в кожному з цих сприйняттів віра порядкує по-своєму. Просвітництво освічує цей небесний світ ідеями чуттєвого світу й показує йому ту скінчен-ність, якої не може заперечити віра, оскільки вона є самоусвідомленням, а отже, єдністю, якій належать обидва типи ідей і в якій вони не розпадаються: адже вони належать тому самому неподільному простому Я, в яке перейшла віра.

Таким чином, віра втрачає зміст, що наповнював її елемент, і занурюється в німе ткання духу, яке відбу­вається в ньому самому. Віра вигнана зі свого царст­ва, або це царство сплюндроване, бо свідомість, що


Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 157 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Зб2 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Б. Віра і чисте розуміння | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Зб8 Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | II. Просвітництво | А. Боротьба просвітництва з забобоном | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу | Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Ґ. В. Ф. Теґель. Феноменологія духу| Ґ. В. Ф. Геґель. Феноменологія духу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.006 сек.)